Skip to main content

Full text of "Журнал Сучасність (1-368; 1961-1991)"

See other formats


СУЧАСНІСТЬ 

ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1991 — Ч. 7-8 (363-364) 


ЛІТЕРАТУРА В ПЕРЕКЛАДАХ 


Ш. Бодлер, Р. М. Рільке, М. Алькофорадо — В. Вовк 
Р. Фрост — Є. Крименко 
А Мельничук — 0. Забужко 
Ґ. Ґ. Маркес — С. Бортевський 
Т. Стефанович — І. Качуровський 
Ж. Ануї — Р. Маланчук 

Олена Ріпко: БОЙЧУК І БОЙЧУКІСТИ, БОЙЧУКІЗМ 

М. Рябчук: ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І 
НАЦІОНАЛЬНА ЕМАНСИПАЦІЯ 

«НЕ ВАРТО ТІШИТИСЯ ІЛЮЗІЯМИ» 


І83М 0585-8364 








НАЙНОВІШЕ З БІБЛІОТЕКИ ПРОЛОГУ І СУЧАСНОСТИ 


* Люба Комар: ПРОЦЕС 59-И 
1991, 75 стор., 2 вид.; безкислотний папір 
ІЗВМ 0-9628724-1 -5 Ціна: 5,00 ам. долярів 
Спогад підсудної з розправи в Львові "караючою ру¬ 
кою радянського правосуддя" 17-19 січня 1941 над 
59 молодими українцями, членами Організації україн¬ 
ських націоналістів Авторка дає перебіг політичного 
процесу, описує ув'язнення, транспорт на схід і втечу з 
тюрми в Бердичеві. 

* ДРУГІ ВСЕУКРАЇНСЬКІ ЗБОРИ 
НАРОДНОГО РУХУ УКРАЇНИ 
25-28 жовтня 1990. Документи 

1991, 74 стор., набір з України; безкислотний папір 
ІЗВМ 0-9628724-0-7 Ціна: 8,00 ам. долярів 
Наша найновіша публікація — збірка документів, яку 
зготовили до друку в Секретаріяті Руху, містить за роз¬ 
ділами офіційні документи, прийняті на з'їзді в Києві 
1990-ого р.: "Програма Народного Руху України", "Ста¬ 
тут Народного Руху України", "Ухвали", "Звернення" 

"Заяви" 

* «СУЧАСНІСТЬ» 1991, 1 — Україна 1990 
1991,216 стор., у твердій, ілюстр. обкладинці. Ціна: 15,00 ам. долярів 
Січнева книга журналу Сучасність (Т. Гунчак, ред.) у збільшеному числі 
сторінок, дає читачеві широкий огляд подій в Україні впродовж 1990 року. 

* Євген Сверстюк: ПЕРЕБУДОВА ВАВИЛОНСЬКОЇ ВЕЖІ 

(Чорнобильська притча) 

1990, 2 вид, 50 стор. І5ВІМ 3-89278-023-4 Ціна: 5,00 ам. долярів 
Філософічний трактат відомого на Заході правозахисника, вченого психоло¬ 
га, літературного критика, довголітнього в'язня радянської системи, тепер 
голови Укра їнської асоціації незалежної творчої інтелігенції та діяча Руху. 


Замовлення на публікації В-ва Пролог висилати на адреси; 

В Европі: У всіх інших країнах: 

Зибазпізі / Мг. Т. Кигіо Зибазпізі / Мг. V. Зтук 

78 В Кепзіпдіоп Рагк Неї. 744 ВгоасІ 31., Зиііе 1116 

І-Опсіоп УУ11 2РІ_ Меи/агк, Ш 07102-3892 

ІеЦ 071 -221 0533 Ршс 071 -727 2029 ТеЦ (201) 622-0545 Рах: (201) 622-1933 














СУЧАСНІСТЬ» 

ЛІТЕРАТУРА, МИСТЕЦТВО, СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ 


ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1991 
Ч. 7-8 (363-364) 

РІК ВИДАННЯ ТРИДЦЯТЬ ПЕРШИЙ 
НЬЮАРК (НЬЮ-ДЖЕРЗІ) 

«ЗІІСАЗІЧІЗТ» — ЛЛ_У-АІІ01І5Т 1991 
744 ВВОАО ЗТ, ЗІЛТЕ 1116 
ІЧЕМАРІК, № 07102-3892 



Редакція: 

Тарас Гунчак, головний редактор 
Лариса Онишкевич, література 
Богдан Певний, мистецтво 
Наталя Енеску, технічний редактор 
Редакційна рада: 

Марта Богачевська-Хом'як, Юрій Божик, Вольфрам Бургардт, Василь 
Витвицький, Роман Ільницький, Всеволод Ісаїв, Анатоль Камінський, Ан- 
джей С. Камінський, Ізраїль Клейнер, Іван Кошелівець, Юрій Луцький, Ва¬ 
силь Маркусь, Джеймз Мейс, Кирило Митрович, Богдан Нагайло, Воло¬ 
димир Нагірний, Ліда Палій, Мирослав Прокоп, Роман Рахманний, Ярос¬ 
лав Розумний, Богдан Рубчак, Франк Сисин, Роман Сольчаник, Данило 
Гусар-Струк. 

Усі матеріяли до редакції Сучасности просимо надсилати на адресу: 
Зибазпізі 

744 Вгоасі Зі., Зиііе 1116 
Мешагк, NN 07102-3892 

Телефон редакції: (201) 622-0545 Рах: (201) 622-1933 
Редакція не приймає матеріялів, не підписаних автором, і застерігає за 
собою право скорочувати статті й правити мову. 

Видавництва та авторів просимо присилати по два примірники нових 
публікацій до рецензії. 

Статті, підписані авторами, висловлюють їх власні погляди, а не погля¬ 
ди редакції. 

Усі права застережені. Передруки матеріялів з України дозволені за подан¬ 
ням джерела. Передруки і переклади дозволені тільки за згодою авто¬ 
ра й Видавництва Пролог. 

Видає: Ргоіод Везеагсії апсі РиЬІізЬіпд Согрогаїіоп 
744 Вгоасі 31., Зиііе 1115-1116 
№^/агк, NN 07102-3892 
ТеІ.: (201) 622-0542 
Рах: (201)622-1933 
Теїех: 9102400276 
Еазуипк: 6294-6394 

51ІСА5МЗТ (І55М 0585-8364) езІаЬІізНесі іп 1961, із риЬІізНесі топШу ех- 
сері ^Іу апсі Аидизі ууИісіі із риЬІізИесі аз а сотЬіпесІ іззие. ТЬе аппиаі зиЬ- 
зсгірііоп із $60 (113). Зибазпізі із риЬІізИесі Ьу Ргоіод ВезеагсЬ апсі РиЬІізЬіпд 
Согрогаїіоп, 744 Вгоасі Зігееі, Зиііе 1115/16, ІМемагк, Мєу^ иегзеу 07102-3892 
ІІЗА. Зесопсі СІазз розіаде раісі аі Меу/агк, Мєуу иегзеу. 

РОЗТМАЗТЕВ: ЗепсІ абсігезз сИапдез Іо Зисазпізі, 744 Вгоасі Зігееі, Зиііе 
1115/16, Мемагк, Меж Іегзеу 07102-3892. 


сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



СУЧАСНІСТЬ 

липень—серпень 1991, ч. 7-8 (363-364) 


Зміст 

ЛІТЕРАТУРА 

5 Шарль Бодлер: До тореадора з Банвіль. 

5 Райнер Марія Рільке: Елегія; Друга Дуїнська 
елегія. 

8 Мар'яна Алькофорадо: Португальські листи. 
(Переклала В. Вовк). 

11 Робєрт Фрост: Непройдений шлях. (Переклав 
Є. Крименко). 

12 Аскольд Мельничук: Емальована скринька. 
(Переклала О. Забужко). 

14 Габріель Ґарсія Маркес: Найвродливіший у світі 
потопельник. (Переклав С. Борщевський). 

19 Томас Стефанович: Досить дурниць; Таємний 
культ. (Переклав І. Качуровський). 

25 ЖанАнуї: Жайворонок. (Переклав Р. Маланчук). 

60 Г аля Кошарська: Вступ до ширшої дискусії на 
тему перекладання з однієї мови на іншу. 

63 Микола Неврлий: Празька поетична школа. 

МИСТЕЦТВО 

76 Олена Ріпко: Бойчук і бойчукісти, бойчукізм. 

118 Наталія Чечель: Західня клясика на сцені театру 
«Березіль». 

ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ 

126 Володимир Дорошкевич: Правда про історію 
встановлення радянської влади на Україні. 

142 Іван Машенко: Телебачення України. 

147 Федір Погребенник: Неопублікована спадщина 
Євгена Чикаленка. 

НА АКТУАЛЬНІ ТЕМИ 

155 Микола Рябчук: Громадянське суспільство і 
національна емансипація. 

179 Олена Никанорова: Талант починається з правди. 



СПОГАДИ 


184 Оксана Драй-Хмара: Про батька. 

193 Оксана Соловей: Не датися в руки. 

199 Микола Вірний: Борис Олександрів. 

204 Людмила Жильцова: Кривава неділя. 

ДИСКУСІЇ, РОЗМОВИ 

206 «Не варто тішитися ілюзіями». Розмова з Віто- 
льдом Фокіним. Провів — Едуард Перший. 

216 Розмова з Олександром Ємцем. Провів — Юрій 
Пригорницький. 

ДОКУМЕНТАЦІЯ, ПУБЛІКАЦІЇ 

221 Олег Коцюба: Пізнай самого себе! 

228 Заява політичної коаліції «Суверенна демокра¬ 
тична Україна». 

230 Тези виступу міністра закордонних справ УРСР 
Анатолія Зленка. ■ 

ЕКОЛОГІЯ 

232 Світлана Кравченко: Право громадян України на 
сприятливе навколишнє середовище та його 
судовий захист. 

235 Вітаємо Івана Дзюбу! 

РЕЦЕНЗІЇ, АНОТАЦІЇ 

236 СЛОВО. Збірник 12. — Ігор Михалевич-Каплан. 

241 ІСТОРІЯ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ред. А. Флакер; 
СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ; СЯЙВО УКРАЇНСЬКИХ 
СКАРБНИЦЬ — Антін івахнюк. 

245 Цпа Козіепко. ЗЕІ.ЕСТЕ0 РОЕТНУ. — Іван Фізер. 

246 Від видавництва 

247 Про авторів 

248 Просимо виправити 


сіі^Шхесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



ЛІТЕРАТУРА 


Шарль Бодлер 

ДО ТОРЕАДОРА З БАНВІЛЬ 

Ти міцно загнуздав богині світле руно 
У вправнім кулаку — здобуток золотий, 

Немов би повалив розбійник молодий 
Коханку та приклав до уст пекучий трунок. 

Кмітливе око вмить спалахує вогнем: 

Ти з гордістю кладеш уміння і відвагу 
В свої споруди, де царює рівновага, 

Що майстер досягнув окриленим конем. 

Поете, наша кров нам порами стікає; 

Чи то нас китавраса туніка вбиває 
І жилами пливе отруєний ручай 

Зміюк, яких колись Геракл, тоді дитина 
В колисці, задавив? А їх проклята слина 
Нас тричі просякла, на щастя й на відчай. 

З французької переклала Віра Вовк 


Райнєр Марія Рільке 

ЕЛЕГІЯ 

Марині Шєтаєвій-Ефрон 


О втрати у всесвіт, Марино, о зорі, що ринуть! 

Не збільшити нам того, до чого себе докидаємо, 
якоїсь зорі! В цілості все вже зраховане. 

Хто кане, не зменшує також святого числа. 

Кожне жертвенне падіння влучно гряне в початок. 

Невже це все — тільки гра, переставлення, обмін тотожного? 
Ніде нема імени й майже ніде прибутку для рідної хати? 
Хвилі, Марино, ми — море! Глибінь, Марино, ми — небо. 
Земля, ми — землею, ми — тисяча весен, ми — жайвороння, 
що їх вибухова пісня жбурляє в невидне. 

Ми починаємо радісним криком і вже він нас перевершує: 
раптом наше тяжіння вгору згинає свій спів. 

Що ж тоді голосіння? Не юніший крик у глибини? 


5 



Також підземні боги прагнуть хвали, Марино. 

Такі невинні боги, чекають хвали, наче учні. 

Хвалімо їх, рідна. Будьмо розтратні в пісні хвали! 

Нам нішо не належить: легко кладемо руку на шию 
незламних квітів, як видно в Ким-Омбо над Нілом. 

Таку данину офірують у зреченні королі. 

Як ангели, шо йдуть і позначують двері спасенних, 
торкаємося речей, шо ніжні на вигляд, 
які вже далеко, Марино, які так розсіяні 
навіть у найінтимнішім: символодавці, ні інше. 

О тихий гніт, де людина вже не витримує 
й рішається на рукодійство: мститься, вбиває. 

По злагоді ми відчуваємо, по здержпивості 
й по дивній силі, які нас живих спасають, 
їх притаманну міць убивати. 

Неіснування. Чи знаєш, як часто 

сліпий наказ нас провадив льодистами сіньми 

нового народження?.. Не нас, тільки плоть із очей, шо пручалася 

під множиною повік. Провадив у нашім єстві 

цілого роду покинуте серце. На ірійну прю 

вів він той гурт із знам'ям безтяжного перетворення. 

Марино, коханці не сміли б, не сміють 
відати про падіння. Мусять юними бути. 

Тільки могила стара, темніє, снує, 
думає про минуле під розхлипаним деревом, 
їхня могила гряне; вони ж бо гнучкі, наче лози, 
а те, шо гнучке, шедро в'ється в вінок. 

Як вітер травневий їх розвіває! 

Завжди із серцевини, де ти вістуєш і дишеш, 
мить їх викликує. 

(Як я тебе розумію, цвіте жіночий на нетліннім куші! 

Як шедро вливаюся в легіт вечірній, шо зараз тебе діткнеться!) 
Швидко зуміли боги половини вдавати. Включені в коловорот 
ми наповнилися цілістю, наче місячний диск. 

Також у нас віднімання, також у тижні звороту 
ніхто не поміг би нам знову до повні, 
тільки самотній прохід крізь безсонний пейзаж. 

З німецької переклала Віра Вовк 


ДРУГА ДУЇНСЬКА ЕЛЕГІЯ 

Кожний ангел страшний. Тож горе мені, 
коли оспівую вас, майже нищівні птахи душі, 
свідомі себе. Де поділися дні Тобії, 

6 


сіі^Шхесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



коли один із Найосяйніших стояв при звичайних дверях 
(юнак юнакові, коли той цікаво визирнув). 

Якби із-за зір смертоносний архангел 

ступив один крок у цей напрям, тоді, стрепенувшись високо, 

вбило б нас власне серце. Хто ви такі? 

Ранні удалі, розпешенці всесвіту, 
пасма гірські, світанкові шпилі всього створіння, 
пилок цвітучого божества, 
устави світла, аркади, сходи, престоли, 
простори із створінь, щити всіх розкошів, 
повстання захопленого чуття, і поодинці, знечев'я, 
свічада, які набирають у власне обличчя 
красу, що відлинула. 

Ми минаємося відчуваючи. Ах! 

Ми видихаємося: від ватри до ватри 
слабше відгонимо. Хтось, може, каже: 
так, ти йдеш мені в кров, ця кімната, весна 
тобою наповнені... Даремне, він не спроможний 
нас зупинити, ми никнемо в ньому й довкола. 

А тих прекрасних, — хто їх затримає? Завжди лежить 
злуда на їхнім обличчі, та й кане. Як роса з ранніх трав 
випаровує наше із нас; як теплб 
з гарячої страви. Усмішко, куди ти? О, піднесений зоре! 

Знову хвиля гаряча втікає від серця. 

Горе мені: таки ми існуємо. Чи всесвіт, що в ньому ми танемо, 

нами смакує? Чи ангели ловлять 

тільки те, що від них відлинуло, 

чи часом, як через помилку, є одробина 

нашого з їхнім єством? Чи ми замішані 

в їхні риси, наче незловне в обличчя 

вагітних жінок? Вони не бачать того в крутіжі 

повороту до себе. (Як їм помітити?) 

Коханці могли б, якби вміли, в нічному леготі 
говорити предивне. Бо здається, що все утаємнює нас. 
Дивися: дерева існують, будинки стоять, 
що їх ми заселюємо; ми тільки поруч 
минаємо, наче повітряний обмін. 

Усе згідне в тому, щоб нас замовчати: 
напів як сором, напів як невимовну надію. 

Коханці, вас, що в самих собі вистачальні, 
питаю про нас. Ви берете себе. Чи маєте докази? 


7 



Гляньте, буває, що мої руки взаємно 

стають свідому себе; або що моє зужите обличчя 

в них зберігається. Це дає мені трохи чуття. 

Але достатнє воно для існування? 

Ви, однак, що ростете одне на захопленні іншого, 

доки подоланий не заблагає: не більше ; 

ви, що собі під долонями 

щедріші ніж виноградні роки; 

ви, що часом минаєтеся тільки тому, що інший 

перевершує зовсім: вас питаю про нас. Я знаю, 

ви так блаженні в дотику, бо голублення зберігає, 

бо не щезає, що ніжно ви прикриваєте, бо відчуваєте 

в ньому чисте тривання. Так обіцяєте собі від обіймів 

майже вічність. А все ж таки, перебувши 

острах перших поглядів і тугу біля вікна, 

і перший спільний прохід крізь сад: 

коханці, ви ними ще є? Коли одне одному 

прикладається до губ: напій напоєві — 

о, як дивно тоді відпливає, хто п'є, від дії. 

Не дивувала вас на аттичних фігурах здержливість 
людського жесту? Чи кохання й прощання 
не накинуто їм на плече так легко, 
наче б були вони з іншої речовини, ніж нашої? 

Пригадайте їх руки, як безтяжно лежать, 
хоч у торсах — потуга. 

Ті здержливі знали: так далеко — дозволено, 
це ще є наше, так дотикатися; бо міцніше 
пруть нас боги. То справа богів. 

Якби ми знайшли те здержливе, чисте, 
обмежене людське, нашу смугу плодючого поля 
між рікою й камінням! Бо наше серце ще завжди 
нас перевершує. Ми не спроможні 
шукати його в картинах, що усмиряють, 
ні в блаженних тілах, де воно більш опановане. 

З німецької переклала Віра Вовк 


Мар'яна Алькофорадо 

ПОРТУГАЛЬСЬКІ ЛИСТИ: Третій лист 

Сестра Мар'яна Алькофорадо (1640-1723), черниця з Вежо 
(Португалія), познайомилася з французьким старшиною Шамілі під 
час воєн Реставрації. Коли Шамілі повернувся до Франції, Мар'яна 

8 


сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



написала йому п'ять любовних листів, що є свідченням пристрасти 
й розпуки. Райнер Марія Рільке подивляв її, так само як і її 
посестру долі італійку Гаспару Стампа (1523-1554). Багато років 
він займався тими двома жінками, яких покинули їхні коханці, але 
які до кінця свого життя були вірні своєму коханню. 

Що станеться зі мною?.. І то хочеш, щоб я зробила?.. Як далеко 
я від усього, то колись собі уявляла! Я надіялася, то ти будеш 
писати мені з кожного місця, куди приїжджатимеш, шо твої листи 
будуть дуже довгі, то годуватимеш мою пристрасть надією знову 
тебе побачити, шо повне довір'я на твою вірність дасть мені 
своєрідну відпругу, так шо моє становище, без надмірного болю, 
було б принаймні стерпиме. 

Я навіть спробувала б зробити всі можливі зусилля, шоб 
позбутися своєї скорботи, якби з певністю знала, шо ти мене зовсім 
забув. 

Твоя відсутність, кілька хвилин побожної скрухи, природне 
побоювання зовсім знищити решту свого здоров'я, коли в томлячих 
віґіліях тривожно зважую малу надію на твоє повернення, холод 
твоєї прихильности і твоїх останніх прощань, твій від'їзд з 
непереконливими оправданнями — все це і тисяча інших 
вистачальних і надто зайвих причин — наче б то обіцювали мені 
певну поміч, коли б вона мені була потрібною. 

Врешті мусіла боротися з самою собою, але я не мала поняття, 
яка я слабосильна, і не уявляла собі всього того страждання, шо 
тепер доводиться мені переносити... 

Ох, я нещасна! Треба мене дуже жаліти, шо не можу поділитися 
з тобою своїми страстями і мушу залишитися самотня у своєму 
горі!.. 

Ця думка вбиває мене, я гину від жаху, коли подумаю, шо твоє 
почування ніколи не було зовсім присутнє у наших радощах. 

Так, тепер відчуваю нещирість усіх твоїх ніжностей. 

Ти зраджував мене кожного разу, коли запевняв, шо відчуваєш 
найглибше задоволення бути на самоті зо мною. 

Тільки своїй власній насназі завдячую твої пестощі і твоє 
захоплення. 

Ти зробив холоднокровний плян, шоб мене розпалити, і вважав 
мою пристрасть своїм трофеєм, без якого твоє серце ніколи 
понадмірно не зворушилося б... 

Чи не нещасний ти, або чи не надто нечутливий, шоб ніколи не 
зібрати іншого плоду з моєї екстази? 

Як же можливо, шоб я з цілим своїм коханням не могла 
зробити тебе зовсім щасливим?.. 

Я глибоко оплакую, тільки з любови до тебе, ті безкрайні 
радощі, які ти втратив... 


9 



Що за фатальність, то ти не бажав їх розкошувати!.. Ах, якби ти 
їх зазнав, ти мусів би признати, то вони далеко більші, ніж 
задоволення з того, то ти мене звів; ти мав би нагороду пізнати, 
що людина щасливіша, коли переживає щось найніжніше в палкому 
коханні, ніж коли дозволяє себе кохати... 

Не знаю, хто я, ні що я роблю, ні що бажаю... 

Я роздерта тисячами суперечливих мук. 

Хто міг би собі уявити жалюгідніший стан?.. 

Я кохаю тебе як страчена, але ще себе стримую у відношенні до 
тебе, щоб не бажати тобі таких самих печалей, таких самих 
пристрастей як ті, що приводять мене до розпуки... Я скінчила б з 
собою, а як ні — вмерла б з болю, якби знала з певністю, що ти 
ніколи не зазнаєш спокою, що ціле твоє життя — тільки безупинний 
нелад і шал, що ти не перестаєш ридати і що все тобі осоружне... Я 
ледве даю собі раду зі своїми власними стражданнями; як би мені 
витримати ще ту журу, яку спричинило б мені твоє страждання, що 
мене тисячу разів глибше боліло б? 

А все ж таки я не можу рішитися на бажання, щоб ти більше про 
мене не думав. Правду кажучи, я шалено ревнива на все те, що 
тебе втішає, що тобі там, у Франції, по душі й по серцю. 

Не знаю, чому тобі пишу. Ти щонайбільше відчуваєш до мене 
співчуття, то мені ясне, але я не хочу твого співчуття... Я люта на 
себе, коли думаю про все те, що я для тебе пожертвувала: згубила 
свою добру славу, викликала проти себе обурення родини й 
суворість наших законів для черниць, кінець-кінцем — заслужила 
собі на твою невдячність, яка мені здається найбільшим нещастям. 

Всупереч всьому відчуваю, що совість мене не гризе зовсім по- 
щирому, що я з любови до тебе з цілого серця прийняла б на себе 
ще більші небезпеки, і воно справляє мені сумну радість, що я 
програла життя і чесність. Чи не мала я тобі віддати все 
найцінніше, що мала? І чи не маю бути, власне кажучи, зовсім 
щасливою, що зробила це в такий спосіб? Мені завжди ще здається, 
що я не зовсім задоволена з себе: ні зі своїх страждань, ні з 
надміри свого кохання, хоч, на жаль, не маю також ніякої причини, 
щоб бути тобою задоволена. Я живу, я — невірна, і роблю якраз 
стільки, щоб зберегти своє життя, або щоб його зруйнувати. 

Я вмираю з сорому. Така моя розпач тільки в листах. Якби я 
справді тебе так кохала, як я тебе тисячу разів запевняла, чи не 
була б я вже давним-давно в домовині? Я тебе ошукала. Ти можеш 
поскаржитися. Алеж чому ти не скаржишся? Я бачила, як ти 
відходив, мені не лишається ні одробина надії, що ти повернешся, 
але я дишу. Я тебе обманула, я благаю в тебе прощення, але ти не 
піддавайся! Поводься твердо зі мною, вважай, що мої почуття не 
досить міцні, будь завжди вибагливішим! Скажи мені, що бажаєш, 
щоб я вмерла з любови до тебе. Благаю тебе помогти мені, щоб я 

10 


сіі^Шхесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



перевершила слабість своєї статі і всю нерішучість, загинувши у 
правдивій розпуці. 

Мій трагічний кінець, певно, змусив би тебе часто про мене 
думати. Згадка про мене була б тобі дорога, незвичайність такої 
смерти, певно, діткнула б тебе. Чи смерть справді не була б 
ліпшою, ніж становище, в яке ти мене штовхнув? Прощай, я воліла б 
ніколи тебе не знати! 

Ах, це знову брехливе почуття: я зовсім добре знаю, коли тут 
пишу, що волію бути нещасною в коханні до тебе, ніж щоб я ніколи 
не мала тебе побачити! Отож я не нарікаю і задоволена своєю 
лихою долею, якщо ти не забажав зробити її кращою. 

Прощай, обіцяй ніжно за мною жаліти, коли б я мала вмерти з 
журби, щоб вірність моєї любови принаймні забрала тобі любов і 
радість до всього іншого. То була б мені достатня потіха, бо коли я 
мушу раз назавжди тебе зректися, то принаймні не хотіла б нікому 
іншому тебе залишити. Бо чи не був би ти надто жорстокий, щоб, 
послужившись моєю розпукою, появитися перед іншою жінкою ще 
люб'язнішим і показати їй, що ти спромігся надхнути найглибше 
кохання світу? 

Прощай ще раз. Ці листи, що пишу тобі, надто довгі. Я тебе 
завсім не ощаджую, пробач. Надіюся, що здобудешся на достатню 
вибачливість для такої нещасної, немудрої істоти, яка, як знаєш, не 
була такою, поки тебе не покохала. Прощай! Думаю, що надто часто 
говорю про нестерпне становище, в якому я тепер опинилася, але я 
дякую тобі з глибини свого серця за розпуку, в яку ти мене кинув, і 
в мене тільки огида до світу, в якому я жила, поки тебе пізнала. 

Прощай! Не минає ні хвилини, щоб моє кохання не зростало. 
Скільки я маю тобі ще сказати... 

Переклала з португальської Віра Вовк 


Роберт Фрост 

НЕПРОЙДЕНИЙ ШЛЯХ 

Шляхи два у жовтім ліску розійшлись, 
І жаль, що двома не міг я іти 
В мандрівку одну, і довго спинивсь, 
Глядів за одним я далеко кудись, 

Аж поки у підлісок він не скрутив. 

Та іншим шляхом, теж добрим, пішов, 
А може, навіть і кращим із них, 

На ньому траву я і свіжість найшов, 


11 



Хоч, певно, перехід зрівняв би їх знов 
Протоптаним виглядом сірих доріг. 

А того дня вранці лежали вони 
Однаково в листі, без чорних слідів, 

І в другий день першим у світ далини 
Пішов я, і знаю — з доріг гущини, 

Мабуть, вже не вернусь до цих двох шляхів. 

Колись із зідханням про це розповім 
В далекім майбутнім, по довгих літах: 

Шляхи розійшлись на розпутті ліснім, 

Я вибрав один, непризначений всім, 

Різниця велика на ціле життя. 

Переклав з англійської Євген Крименко 


Аскольд Мельничук 

ЕМАЛЬОВАНА СКРИНЬКА 
(подарована моїй матері гостем з України) 

Це країна й оселя, 

яких я ніколи не бачив, — 

чудна, дрібничкова пам'ятка людськости, 

морська зірка, цина, пурпур і зелень, 

прадідівський садок із доби, на зелень багатшої — 

зупиняюсь при дубі, котрий весна, 

мов жаждива коханка, припавши вустами, 

збудила. 

Я уявляю 

десь поза тим деревом 
дім, і у нім 

сторожке, самотнє дитя, 
крилатих бабок, 

шо рівномірно підносяться й падають, як заведені поршні, 
понад спіненим ручаєм. 

Мати пече хліб при відкритім вікні, 

щось мугикає стиха до надвечірнього сонця. 

Батько люлькою пахкає, 
дитину напучує: 

"Плекай пшеницю й сумління. 

Як скрута притисне, можеш 

12 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоі:ека.ог£ 



поступитись сумлінням, 
але збіжжям — ніколи". 

Мене обурює це 

уявне повчання, бож, справді, 

мусять існувати якісь засади, 

за котрі варто віддати життя, 

а мужик мій твердить — мовляв, немає. 

Чи не йому це відкрились 
тайни Елізію, тимчасом як я, 

щоранку змагаючись з немилосердним 
Арістотелем, 

не тямлячи, що то є цілість? 

Старий мовить до хлопчика: 

"Як від когось почуєш, буцім то Богові миле 
щось інше, крім доброти, 
то знай: тому неправда”. 

Я уявляю 

матір, батька, дитину, дім — 

вічних акторів, обранців радости й муки — 

окрім хіба дитяти, рожденного 

з навстіж розплющеним зором, 

воно при вікні за польотом бабок слідкує 

і не знає собі, 

що століття минають. 

Так от вони й минають. 

Переклала з англійської Оксана Забужко 


13 



НАЙВРОДЛИВІШИЙ У СВІТІ ПОТОПЕЛЬНИК 

Ґабріель Ґарсія Маркес 


Дітям, які першими помітили в морі темний загадковий предмет, 
що наближався, здалося, ніби то ворожий корабель. Потім вони 
побачили, що на ньому немає ні прапорів, ні щогол, і вирішили, що 
це кит. Та коли предмет викинуло на берег, дітлахи очистили його 
від водоростей, волокнистих медуз, мертвих рибок, усілякого 
мотлоху, який поналипав, наче після корабельної аварії, і лише тоді 
збагнули, що то потопельник. 

Вони бавилися ним цілий день, закопуючи в пісок та 
викопуючи його звідти, поки хтось із дорослих випадково не 
звернув на них уваги і не сполошив селище. Чоловіки, які принесли 
потопельника до найближчого дому, відзначили, що той важить 
більше, ніж усі відомі їм досі мерці, — майже як кінь, — і вирішили, 
що він, либонь, дуже довго плавав і навіть в кістки проникла вода. 
Коли його поклали на підлогу, побачили, що той набагато більший 
за всіх чоловіків і ледве вміщується в домі, але подумали, що деякі 
потопельники, певно, не втрачають здатности рости і після смерти. 
Він пахнув морем і, оскільки шкіра була вкрита панцирем із 
слимаків і мулу, тільки форма тіла дозволяла припускати, що воно 
належить людині. 

Ще й не обмивши його лице, можна було збагнути: небіжчик не 
тутешній. Селище налічувало якихось два десятки дощатих осель із 
кам'янистими патіо без квітів, розкиданих уздовж пустельного 
мису. Землі на нім обмаль, і матері завжди боялися, аби вітер не 
заніс дітей у море, а небагатьох небіжчиків — з тих, що тут 
померли, скидали зі скель у прибережні води. Море ж було спокій¬ 
ним і щедрим, і на всіх чоловіків вистачало семи човнів. Отож, коли 
знайшли потопельника, досить було подивитись їм один на одного, 
аби впевнитись, що всі на місці. 

Тієї ночі не вийшли в море. Чоловіки подалися до сусідніх 
селищ розпитати, чи не пропав там, бува, хтонебудь, а жінки 
лишилися біля потопельника. З допомогою листя дроку вони 
зішкребли з нього мул, очистили волосся од морських рачків і 
вичесали слимаків рибними тертушками. Тим часом визначили, що 
водорості, які на ньому, — водяться в далеких морях і в глибоких 
водах, а одіж до того подерта, наче йому довелося плисти 
лябіринтами коральових рифів. Вони визначили також, що він 
мужньо стрів смерть, оскільки на обличчі не було виразу самот - 
ности, властивого людям, які потонули в морі, ані огидної 
жалісливої міни, характерної для потонулих у річці. Та лише цілком 
очистивши його, усвідомили, що це за людина, і від того в них 

14 

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



перехопило подих. Він не просто найвищий, найкремезніший, 
найбільш мужній і найкраще збудований з усіх мужчин, яких вони 
бачили будь-коли, навіть тепер, коли лежав просто перед ними, — 
і це було вище їхнього розуміння. 

У селищі не знайшлося досить довгого ліжка, ані досить 
міцного стола, куди його вдалося б покласти, щоб провести біля 
небіжчика ніч. Йому не підійшли святкові штани найвищих 
чоловіків, ані недільні сорочки найогрядніших із них, ані черевики з 
найтовстішою підошвою. Тоді жінки, зачаровані його надзвичай¬ 
ними розмірами та вродою, вирішили пошити йому штани з 
вітрила та білу сорочку з голляндського полотна, щоб він гідно 
почувався й після смерти. Жінки сиділи довкола нього й шили йому 
одяг, раз-у-раз поглядаючи на небіжчика, і їм здавалося, що вітер 
ніколи не був таким дужим, а Карібське море таким неспокійним, 
як цієї ночі, і це якимось чином пов'язано з потопельником. Вони 
думали про те, що якби оцей незвичайний мужчина жив у їхньому 
селищі, його дім мав би найширші двері, найвищу стелю, 
найміцнішу підлогу, металева сітка його ліжка була б зроблена із 
шпанговтів і кріпилася б з допомогою залізних гвинтів, а його 
дружина стала б найшасливішою жінкою. Він був би таким 
владним, — думали вони, — що риба сама б ішла до нього, якби її 
покликав, а працював би так завзято — струмки потекли б серед 
розпеченого каміння і квіти порозцвітали б на скелях. Подумки 
порівнювали його зі своїми чоловіками, певні, що ті за все своє 
життя не спромоглися б зробити те, що він здатен зробити за одну 
ніч і, зрештою, в глибині душі відчули зневагу до цих наймізерніших 
і найжалюгідніших у світі створінь. Так блукали манівцями власної 
фантазії, коли раптом найстарша з жінок, яка через свій вік 
дивилася на потопельника з меншим співчуттям, зідхнула: 

— У нього таке лице, наче його звали Естебаном. 

Більшості з жінок варто було ще раз поглянути на мерця, щоб 
збагнути, що того й не могли звати інакше. Наймолодші, а отже, і 
найбільш затяті з них, ще тішилися ілюзією, що коли потопельника 
одягти та обкласти квітами, та ще й узути в ляковані черевики, 
його можна б звати Ляутаро. Але то була марна надія. Полотна не 
вистачило, погано скроєні й пошиті штани виявилися завузькими, а 
таємничі сили так розпирали його груди, що з сорочки повідлітали 
ґудзики. За північ свист вітру вщух і море поринуло у важкий сон. 
Тиша розвіяла останні сумніви: це Естебан. Жінки, які вдягали 
небіжчика, стригли йому нігті, розчісували бороду, не могли не 
здригнутися від жалощів, коли їм довелося залишити його лежати 
на підлозі. Отоді то збагнули, як намучився він, маючи таке 
величезне тіло, якщо й після смерти воно йому заважало. Вони 
уявили, як за життя він мусів боком проходити у двері, стукатися 
об одвірки, перетоптуватися з ноги на ногу в гостях, не знаючи, 


15 



куди подіти гладкі рожеві лаписька морської корови, поки хазяйка 
дому шукала найміцніший стілець і переляканим голосом запрошу¬ 
вала: "Будь ласка, сідайте сюди, Естебане!" — а він стояв, 
притулившись до стіни й усміхався: "Не турбуйтеся, сеньоро, мені й 
так зручно", — хоча стер до крови ноги й обідрав спину, а проте 
під час кожної візити правив своєї: "Не турбуйтеся, сеньоро, мені й 
так зручно", — аби тільки не осоромитися, зламавши стільця, і, 
можливо, він так ніколи й не дізнався, то люди, які казали йому: 
"Не поспішай, Естебане, зачекай, принаймні, поки дійде кава", — 
потім перешіптувалися: "Нарешті він пішов, цей здоровань, цей 
бовдур, цей недоумкуватий красень". Так думали жінки, сидячи 
над ранок коло небіжчика. Потім, коли прикрили йому лице 
хусткою, щоб денне світло не потривожило, то побачили, який він 
безживний і беззахисний та який схожий на їхніх чоловіків, в серцях 
у них скипіли перші сльози. Котрась із наймолодших зайшлася 
плачем. Інші, дивлячись одна на одну, перейшли від зідхання до 
голосіння, і чим сильніше побивалися, тим більше їм хотілося 
ридати, бо потопельник все більше нагадував їм Естебана і врешті- 
решт вони оплакали його як найбеззахиснішу, найсумирнішу, 
найлюб'язнішу людину на землі: "О бідолашний Естебане!..” Отож 
коли чоловіки повернулися зі звісткою, що він не з навколишніх 
селищ, жінки, хоч і були в розпачі, проте відчули певну полегкість. 

— Дякувати Богові, він — наш, — зідхнули вони. 

Чоловіки вирішили, що це звичайні жіночі забаганки. Натомлені 
після марудних нічних розшуків, вони хотіли тільки одного: 
спекатись раз і назавжди обтяжливого чужинця, перш ніж зійде 
палюче сонце і почнеться задушливий, безвітряний день. Із уламків 
щогол вони змайстрували ноші і закріпили їх, щоб ті витримали 
вагу тіла, поки його донесуть до прибережних скель. Чоловіки 
намірялися також прив'язати йому до щиколоток якір з торгового 
пароплава, аби він без перешкод плив собі найглибшими морями, 
де водяться сліпі риби, а затонулі кораблі руйнуються через носталь¬ 
гію, і примхлива течія не викинула б його знову на берег, як це вже 
траплялося з іншими потопельниками. Та поки чоловіки квапилися, 
жінки вдавалися до нових вигадок, аби згаяти час. Вони 
порпалися, наче наполохані кури, шукаючи в скринях морські 
амулети: деякі швендяли туди-сюди, хотіли надіти на потопель¬ 
ника ладанку, щоб його супроводив погожий вітер, інші намірялися 
почепити йому ручний компас і зрештою опісля всіх отих "Відійди- 
но, жінко, вбік”, "Посунься, бо ти мені заважаєш", "Послухай, ти 
штовхаєш мене просто на небіжчика", — чоловікам уїлися в печінки 
жіночі викрутаси і вони стали бурчати: "Навіщо цьому зайді така 
сила-силенна різних витребеньок, ніби для врочистої відправи: 
скільки мерця не окропляй, скільки не чепури, все одно його 
зжеруть акули", — але жінки продовжували чіпляти свої дешеві 

16 


<іі§іі:І2ес1 Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



реліквії, приносили їх те й іде, заважали, а їхні зідхання виказували 
невиплаканий відчай, і тоді чоловіки заремствували, мовляв, то це 
за метушня через якогось жалюгідного мерця, через смердючий 
труп. Тоді котрась із жінок, ображена такою байдужістю, відкинула 
з лиця небіжчика хустку — і чоловіки остовпіли. 

Перед ними лежав Естебан. Цього можна було й не говорити, 
вони б і так упізнали його. Якби їм сказали: "Ось сер Волтер Релі",* 
— вони, мабуть, чудувалися б з його англійського акценту, папуги 
на плечі, з гаркебузи, з якої він стріляв у канібалів, та й усе, але 
Естебан у світі міг бути лише один, і він лежав ось тут, наче риба- 
буркунець, без шкарпеток, у штанях-недомірках, із закам'янілими 
нігтями, зрізати які можна хіба то ножем. Досить було відкинути 
хустку з лиця, й стало зрозумілим, то небіжчик соромиться своїх 
розмірів, вроди, та він не винуватий, і якби знав, що з ним таке 
трапиться, обрав би більш відлюдне місце потонути: "Це щира 
правда, я сам би причепив на шию корабельний якір і бовтався у 
воді, ніби мені все набридло, аби тільки не завдавати нікому 
клопоту, відкинув би ноги, як ви кажете, аби нікого не турбувати 
мрецьким духом, до якого я не маю жодного стосунку". В його 
стані було стільки невимушености, що навіть найнедовірливіших з 
мужчин, які, виходячи на ніч у море, зазнавали душевних мук, 
боячись, що жінкам обридне чекати їх і вони снитимуть потопель¬ 
никами, — навіть цих мужчин й інших, найнезворушніших, вразила 
до глибини душі щирість Естебана. 

Отож вони влаштували йому найбучніший похорон, який тільки 
могли запропонувати потонулому чужинцеві. Жінки, що пішли по 
квіти до сусідніх селищ, повернулися з іншими: ті не йняли віри 
їхнім розповідям, та, побачивши мерця, самі йшли по квіти, 
приносили їх ще й ще, і назбиралося стільки людей, стільки квітів, 
що яблуку ніде було впасти. В останню мить їм стало шкода 
повертати його морю сиротою і вони обрали небіжчикові батька й 
матір з-поміж найдостойніших, а решта зробилася йому братами 
та сестрами, дядьками та тітками, а також братами та сестрами в 
перших — завдяки потопельникові всі жителі селища врешті-решт 
породичалися між собою. Деякі моряки, зачувши здалеку плач, 
збилися з курсу, а про одного відомо, що він звелів прив'язати себе 
до щогли, згадавши давній міт про сирен. Поки тривала суперечка, 
кому випаде честь нести його на плечах крутосхилом, чоловіки й 
жінки вперше усвідомили, які безрадісні у них вулиці, безживні 
подвір'я, вбогі мрії порівняно з величчю й красою потопельника. 
Вони жбурнули його у воду, не почепивши якоря, щоб він міг 
повернутися будь-коли, якщо схоче, і всі завмерли на мить, яка 
здалася їм вічністю, поки тіло падало у безодню. Навіть не глянув- 


* Волтер Релі (1552-1618) — англійський мореплавець. 


17 



ши одне на одного, вони зрозуміли, що їм когось не вистачає і що 
це відчуття вже ніколи їх не покине. А проте знали, що відтепер усе 
переінакшиться, двері їхніх осель будуть ширшими, стелі — 
вищими, підлоги — міцнішими, аби спомин про Естебана міг 
ходити де завгодно, не наштовхуючись на одвірки, і ніхто більше не 
насмілиться бурчати: "Ото помер здоровань, помер бовдур, який 
жаль, помер недоумкуватий красень", і вони пофарбують фасади 
своїх будинків у веселі кольори, щоб увічнити пам'ять Естебана, і, 
не розгинаючи спини, вириють серед каміння рівчаки для струмків 
і посадять квіти на скелях, аби в майбутньому пасажири великих 
пароплавів прокидалися вдосвіта від духмяних пахощів 
прибережних садів, а капітан сходив з містка у парадному 
мундирі, зі своєю астролябією, зі своєю Полярною зіркою та 
безліччю бойових нагород на грудях і, вказавши рукою в бік 
трояндового мису на карібському видноколі, повторював чотирнад¬ 
цятьма мовами: "Погляньте туди, де вітер тепер такий лагідний, 
що вкладається спати під ліжками, а сонце так сяє, що соняшники 
не знають, куди повертати голівки, погляньте туди — це селище 
Естебана". 


Переклав з еспанської Сергій Боршевський 


18 


сіі^ііігесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



ДОСИТЬ ДУРНИЦЬ 

Томас Стефанович 


Тож це кажу тобі я, Беатріса, найкраща її приятелька: нема жодної 
можливости. Не роби собі ілюзій: вона до тебе не вернеться. Вона 
дуже змінилася. Само собою, не в фізичному розумінні. Вона 
лишилася такою самісінькою, якою ти знав її. Не погладшала і не 
втратила на вазі. Ані прищики в неї на обличчі не вискочили і, якщо 
хочеш знати, має ту саму зачіску, так само вдягається і носить 
таке саме взуття. 

— Змінила парфуми? 

- Ні. 

— Зубну пасту? Про це мені особливо цікаво було б довідатись. 
Колись оповім тобі, чому саме. 

— Також ні. Я вже тобі сказала, що мова йде не про поверхові 
зміни зовнішніх речей. Вона також не думає якось інакше про 
соціяльний лад. Далі турбується про своїх "стареньких", ти ж знаєш, 
правда? Дуже зацікавлена — можливо, трохи більше, ніж перед 
тим, як стоять справи з жінкою, яка попри всі ті прогресування, про 
які інформують мало не щодня газети й телебачення, не здолала 
перейти певних бар'єрів і не в стані досягти статусу цілковитої 
рівноправности. Ну, тут, в Уругваї, не маємо чого, власне кажучи, 
надто нарікати. У певному сенсі вже кілька десятиріч живемо на 
становищі майже привілейованому, якщо порівняти нашу долю з 
долею жіноцтва інших країн. 

— То в чому ж, нарешті, та корінна зміна? Щодо цих справ ми 
були цілковито однозгідні. Чи, може, вона більше вплуталася в 
політику? 

— Ні. Так само, як будучи "гуманісткою", вона більше 
турбується "гуманітарністю". Розумієш, що я хочу сказати? 

— Авжеж. Конкретно кажучиг літературою, музикою, 
психологією, історією. 

— Точнісінько. Саме цим. 

— Ну, алеж саме тому я тебе не розумію. 

— А однак так воно є: якщо зробиш зусилля, маєш усвідомити, 
що є речі — як би тобі сказати — ґрунтовніші, ніж емансипація чи 
Брукнер. 

— Наприклад? 

— Наприклад, ставлення і відповідальність супроти певних 
речей. У всіх нас приходить така хвилина в житті, коли долаємо 
етапи, коли головною турботою перестають бути навчання, іспити, 
усе те, що можна охопити поняттям "світ культури": остання книжка 
Гарсії Маркеса чи візита "Сотесііе Ргапсаізе” до Монтевідео. 


19 



Протягом дуже короткого часу вона пережила страшно багато. 
Почасти я жила біля неї і знаю, про то говорю. Часом було 
жахливо, і я не знаю, як вона це все могла витримати. Напевно, 
вона дуже сильна, що змогла здолати стільки тяжких іспитів долі. 
Усе це примусило її замислитися. Вона вже не є тією молоденькою 
дівчинкою, якою була раніше. Вона дозріла, стала стабільнішою, 
свідомою, краще знає свої межі і те, чого може сподіватися від 
життя. Вона потроху стає поважною жінкою. Це важко конкретно 
описати. Вона дійшла до такої точки, що вірить — і, як тобі сказати, 
я думаю, слушно, — що вже не може собі дозволити певних речей, 
які дозволяла раніше, коли була студенткою. Я це зформулюю 
одним реченням, не маючи наміру тебе образити: Селія не хоче 
більше дурниць. 

— Дурниць? 

— Так, дурниць. 

— Чи ти хочеш мені натякнути, що між нами то була дурниця, 
наше кохання, взаємопосвята, взаємне розуміння у всьому, 
можливість робити все, що лише в стані уявити, ув обопільній згоді, 
бути разом протягом цілого року без жодної ознаки надокучання, 
знудження чи виснаження? Навпаки: ми відчували, що кожного 
дня дедалі більше любимо одне одного, що любитися ставало 
щоразу гарніше, що бажання бути з'єднаними перебувало у 
повному зростанні, і що лишалося багато чого, що належало 
дослідити, експериментувати. 

— Це відчував ти, бож ти невиліковний романтик і "окремий 
випадок" у багатьох розуміннях. Ти пригадуєш, як одного разу ми 
коментували, сміючись, що ти не хотів би вирости, що не хотів би 
ніколи бути справді дорослим? 

— Так, але це був жарт. 

— Авжеж, та не знати, якою мірою. 

— Але вона тобі коли-небудь казала, що не відчуває так само, 
як я? 

— Ні, зрозуміло, що ні. Добре знаєш, яка вона стримана. Селія — 
це втілення розсудливости, так само стосовно до себе самої, як і до 
інших. Вона ніколи мені не розповідала про свої почуття ні до кого: 
ні до тебе, ні до когось іншого. 

— Але, в такому разі, я розумію ще менше. Щб ти намагаєшся 
сказати оцим: "Селія не хоче більше дурниць"? Зверни увагу: я теж 
не хочу. У наших стосунках була величність — не знаходжу іншого 
визначення, але були також певні проблеми, спричинені іншими. 
Найсерйозніше те, що ми мали критися. Врешті мені вже досить 
було такого становища, і я продовжував тільки тому, що вона мене 
колись просила. Але якби вона повернулася тепер, я вже не міг би 
бавитися у схованки. Мав би кричати на весь світ, яким цілковито 
задоволеним, переповненим, щасливим я чуюся біля неї, і що для 

20 


сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



мене це було б звільнення від усіх моїх комплексів, майже атавіс¬ 
тичних, проти сім'ї, подружжя, дітей — якщо б я міг пов'язати 
назавжди своє життя з її життям. Ану ж бо й вона змогла б 
розірвати свої пута, забути, звідки йде, усе, що пережила раніше, і 
могти присвятитися виключно тому, що творимо ми удвох, щоб 
жити у великому коханні. 

— Алеж... 

— Ні, дай мені доказати усе. З мене також досить дурниць: 
секретів, вибріхувань перед іншими, псевдонімів. Я хочу могти 
привселюдно вимовляти її справжнє ймення і проголошувати: вона 
тут, та, що я ЇЇ люблю понад усе і завжди любитиму, за всіх 
обставин. Хочу з нею одружитися і мати п'ятеро дітей, і ніколи не 
розлучатися. Завдяки їй я пізнав найвище щастя, і моє найбільше 
прагнення — зробити її безмежно щасливою в такий спосіб і там, 
де б їй сподобалося. Якщо б забажала, ми поїхали б жити до 
Парижу. Або на Амазонку. Я зробив би що завгодно, працював би 
за будь-яким фахом і професією, щоб утримати нашу родину на 
пристойному економічному рівні абож, щоб задовільнити її примху — 
бути дружиною доктора, професора чи міністра; гандлював би 
меблями, грав би на біржі і, попри мої щоденні зайняття, брав би 
працю додому — бухгальтерію, переписування на машинці, лекції, 
комп'ютеризацію текстів — коли б їй закортіло мати багато 
грошей. Але якби вона захотіла, міг би жити з нею в однокімнат¬ 
ному помешканні, щодня їсти лише риж чи картоплю, щоб тільки 
допомогти фінансувати дитячі села або щоденну гарячу зупу для 
бідних. Я ще міцний, маю залізне здоров'я: мене б не налякала 
жодна фізична праця. Вистачило б натяку — і я постриг би білу 
чуприну, що її маю ось уже тринадцять років, і запустив би бороду. 
Я був би ладен вивчати з нею музичну композицію, китайську мову 
або навчатися на курсах нової кухні. Міг би їй, не моргнувши, 
пообіцяти, що ніколи не доторкнуся до склянки горілки або що кину 
курити, абож, коли треба, що звикну до наркотиків. Зрозуміло, я 
ніколи не глянув би на іншу жінку. Якщо їй не до вподоби колір моєї 
шкіри чи моє плебейське походження, я міг би ходити засмаглий, 
мов мулат, протягом цілого року або добитись, щоб мене 
адоптував якийсь зубожілий шляхтич. Я знаю, що такі випадки 
траплялися. Я купив би титули. Маю друзів серед євреїв: якби вона 
забажала, я домігся б, щоб якийсь рабин зробив мені обрізання. їй 
здається, що я — малого росту? Тож я робив би заходи, щоб у 
найліпшій лікарні світу мені зробили трапсплянтацію кісток на 
ногах. Можливе все. Я вже склав колись присягу: задля неї я міг би 
знову стати віруючим або вступити в члени будь-якої партії, увійти 
до масонів, перетворитися на анархіста чи шукача золота. Не можу 
уявити собі нічого такого, чого не зробив би заради неї. 

— Ти скінчив? 


21 



— Так, Беатрісе, більш-менш. 

— Тільки одна справа. І ти кажеш, що з тебе досить дурниць? 

З естонської переклав Ігор Качуровський 


ТАЄМНИЙ КУЛЬТ 

Томас Стефанович 


Можливості дедалі зменшувалися, аж поки не скоротилися до нуля. 
На мої листи, дбайливо писані й вислані поштою, не надходили 
відповіді, так само й на "записки", як я їх називав, себто на 
сторінки, видерті з нотатників, рештки упакування, зворотні сторони 
друкованих проспектів, в яких я повідомляв про свій мінливий 
настрій, про свої мрії або про звичайну подію, для мене завжди 
відживлюючу, — що я пройшов поблизу її дому, і що ці "записки” я 
особисто вкидав до поштової скриньки. Мої телефонні дзвінки не 
осягали мети: або ніхто не підходив до апарату, або її приятельки 
з того самого поверху обмежувалися відповіддю: "Ні, Селії немає". 

Я міг дзвонити будь-якої години, але її не було ніколи. Я мусів 
переконатися, що вона дала точну інструкцію: якщо буду я, 
заперечувати її присутність. 

Протягом трьох місяців я щодня проходив повз її дім, щоб 
зірвати листок з дерева напроти її спальні. Аж поки з дерева 
восени не осипалося листя. Врешті дерево цілковито оголилося; і я 
обмежився тим, що відламав гілку, яку повісив над моїм 
письмовим столом. 

Кілька разів я кидав троянди через верхню частину вікна, яка 
була лише відхилена, аж поки вона її цілком не замкнула; не знаю, 
чи вона це зробила через осінні холоди, чи на те, щоб я не міг 
продовжувати своїх безглуздих вчинків. Котрогось дня я помітив, 
що по той бік зачиненого вікна спущені дві фіранки: біла й блакитна, 
і що протягом кількох тижнів обидві зберігали точнісінько ті самі 
згортки, тобто вона їх більше не відслоняла. Отже, її не було в 
Монтевідео. Змінила помешкання чи тільки поїхала на вакації? 
Цього я не знав. 

І що ж я міг чинити за таких обставин? Я був такий безсилий, 
ніби той, кому закрили останнє джерело світла, після того як йому 
заборонили рухатись, не дають ні їсти, ні пити. Чи ж залишилося 
щось, що в мене могли ще відібрати? 

Проте, як це траплялося багато разів, найбезнадійнішої хвилини 
з'явилася розв'язка. Я подумав, що, незважаючи на невдачу, ніхто 
не може заборонити мені далі любити її, якщо мені до вподоби, 


22 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



мовчки схилятися перед нею. В кожному разі, все, що я чинив 
дотепер, не давало жодних наслідків: я нічим не міг вплинути на її 
волю. 

Правду кажучи, доконуючи такі вчинки, як писання листів чи 
зривання листя з дерев, я також не мав ілюзій, що зможу її відвою¬ 
вати. Та надія, що була колись загніздилася в мені, розтанула з 
плином часу і з рядом пережитих невдач. Якщо я туди ходив, то це 
не було з якоюсь конкретною метою, а хіба на те, щоб довести 
самому собі, що задля неї я був здатний на будь-який вчинок, а в 
разі потреби — навіть і більше. Але я вже зрікся будь-якого наміру 
пересилати послання: якщо цей намір ще був у листах, то його аж 
ніяк не було у моїх інших безглуздих вчинках. "Записки", які я час 
від часу вкидав до поштової скриньки — щодня по одній — були 
ніби сигнали "морзе", які висилає капітан корабля, знаючи, що 
електрична система зіпсута, і ніхто не може тих сигналів прийняти. 

І з кожною новою витівкою згасала моя надія досягти її. Проте, 
якщо це справді так, то хто заборонить мені продовжувати зусилля 
вчинками так само безглуздими, як і безнадійними, так само 
непотрібними, як і попередні, так само без відгуку, нікуди й нінащо 
не спрямованими? 

І тої ж миті мене ніби осяяло: я вирішив не піддаватися, не 
піддаватись ніколи, навіть у найбільшій безпорадності. Вона може 
ховатися, скритися від мене, вдавати, що не розуміє, бути розгніва¬ 
ною, глухою. Вона, можливо, вже віддавна нічого не довідується 
про мої кумедні зусилля підтримувати її культ, щоб зберігати 
кожне слово, усмішку, жест. Ніщо не мало значення. Я любив її, і це 
була незрушна істина. Хоча дехто щодо всього має сумнів, включно 
із законами природи, наприклад, щодо закономірного руху зірок. Я 
знав: завтра, як і щодня, зійде сонце, а я піду до її дому. Це була 
єдина нерухома точка мого існування, хребет усіх моїх вчинків. Усе 
інше було тільки додатком. І коли ніщо не додавалося, в тому також 
не було трагізму. Я вже мав свою щоденну порцію солодкої отрути, 
наркотику, яким харчувався, завдяки якому творив штучний рай, 
необхідний, щоб жити далі. 

Так, я міг відвідувати її дім. І якщо б вона колись змінила 
помешкання, я б довідався про нове місце її перебування. А якщо б 
це було неможливе, або якщо б вона виїхала з Монтевідео, міг би 
продовжувати ходити повз її старий дім, де я з нею познайомився, 
ніби нічого не сталося. А якщо навіть знесли б той дім, я міг би 
бачити ґрунт, на якому височіла будівля. А якщо колись на тій самій 
дільниці постав би новий дім, зовсім інший, який нічим не 
нагадував би мені нашого гнізда, це також було б мені байдуже, 
бож добре заплативши, я спробував би домогтися від господаря 
дозволу прибити маленьку шифровану табличку, котру могли б 
зрозуміти лише вона та я, але тому що вона навряд чи повернулася 


23 



б сюди, — то тільки я. Табличку, то проголосила б на віки вічні: "Тут 
стояв будинок, в якому хтось був такий щасливий, як ніхто інший зі 
смертних". 

Того дня, коли мені це спало на думку, я був дуже 
задоволений. І відтоді продовжую свої щоденні відвідини, вже не 
питаючи, навіщо, чому й коли, не роблячи проблеми з евентуальних 
наслідків, і майже без жодного пов'язання з нею особисто, із 
жінкою з крови і плоті, з якою давно втратив будь-який зв'язок. Не 
знаю, де вона тепер, чи вийшла заміж, чи має дітей і чи щаслива 
вона. Я навіть забув, коли це все почалося. 

У моєму житті також сталися деякі зміни. Я здійснюю далі мою 
щоденну прощу і люблю її, як першого дня. Дуже можливо, що я для 
неї став тільки спогадом — і то трохи побляклим. Хіба тільки 
згадає моє ім'я і то зрідка, і тоді в неї заледве майне думка: "Хто 
зна, де він може бути, отой божевільний з моєї юности, який 
запевняв, що так мене любить?.. Мабуть, він про мене ані не 
згадує". 


З еспанської переклав Ігор Качуровський 



Софія Налепінська-Бойчук, Дівчата з книгою (дереворит, 1927 р.) 


24 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



ЖАЙВОРОНОК 

Ь’АЬОІІЕТТЕ 

Жан Ану'і 
^еап АпоиіІЬ) 

Дійові особи: 

ЖАННА 

К011І0Н, єпископ 

ІНКВІЗИТОР 

ПРОМОТОР 

БРАТ ЛЯВЕНЮ 

ГРАФ ВОРВІК 

КАРЛО-ДОФЕН 

КОРОЛЕВА ЙОЛЯНДА 

МОЛОДА КОРОЛЕВА 

АНЬЄС СОРЕЛЬ 

АРХИЄПИСКОП 

ДЕ ЛЯ ТРЕМУЙ 

РОБЕРТ ДЕ БОДРІКУР 

ЛЯ ГІР 

БАТЬКО 

МАТИ 

БРАТ 

КАТ 

БУДУС, стражник 
АНГЛІЙСЬКИЙ ВОЯК 
ДРУГИЙ АНГЛІЙСЬКИЙ ВОЯК 
КОРОЛІВСЬКИЙ ПАЖ. 

Частина перша 

Прості, звичайні декорації: лавки для трибуналу, стілець для 
Жанни, трон, в'язки хмизу. Сцена, спочатку пуста, дедалі 
заповнюється невеликими групами. Костюми переважно середньо¬ 
вічні, але без особливого підкреслення крою чи кольору. ЖАННА 
ввесь час у чоловічому одязі (рід спортивного трико). Увійшовши, 
особи беруть свої шоломи й інші речі, шо їх залишили на сцені 
наприкінці минулої вистави, і сідають на лавки, поправляючи їхнє 
розміщення. МАТИ сидить збоку, зайнята плетінням на дротах; так 
сидітиме ввесь час — крім тих моментів, коли до неї звертаються. 
Останніми входять ВОРВІК і КОИІОН. 


Вільний переклад з французької Романа Маланчука (1959). 


25 



ВОРВІК (дуже молодий, дуже вродливий, дуже елегантний, дуже 
расовий): Усі вже зібралися? Чудово. Тож починаймо негайно 
процес. Чим скоріше її засудимо і спалимо, тим краще. Для всіх! 
КОШОН: Алеж, Ваша Світлосте, насамперед мусимо відіграти цілу 
історію: Домремі, Голоси, Вокулер, Шінон, коронація... 

ВОРВІК: Дурниці! Театральні штучки! Це добре для дітей: чудова 
блискуча зброя... розгорнутий прапор... шляхетна й незламна діва- 
лицар... У такому вигляді її представлять пізніше на пам'ятниках — 
колись, як політика знову зміниться. Не виключене, шо навіть ми 
тоді поставимо їй такий пам'ятник у Лондоні. Це сьогодні звучить 
неймовірно, але хто зна, чи за кілька століть не вимагатимуть 
цього життєві інтереси уряду Його Королівської Величности. Але 
тепер я, Вошам граф Ворвік, тримаю цю чарівничку в руенській 
тюрмі, на солом'яному барлозі тримаю цю бунтарку, цю малу 
гадюку. Багато грошей ми за неї заплатили. Але уряд Його 
Королівської Величности завжди вмів заплатити належну ціну, аби 
тільки здобути щось в Европі. Що ж, солоно коштуватиме нас ота 
Франція (кінцем шпіцрутена торкає скорчену в куті Жанну). Ну, але 
нарешті маємо оту діву. А тепер... засуджу і спалю! 

КОШОН: Ще не тепер. Перед тим вона іде мусить відтворити нам 
ціле своє життя. Це не триватиме довго, Ваша Світлосте. Бо і життя 
її недовге — мерехтливий вогник, що незабаром погасне... 

ВОРВІК (зрезигновано сідає в куті): Ну, якщо вам на цьому 
залежить, то... хай. Англієць завжди вміє чекати. (Занепокоєний). 
Але ви хіба не відіграватимете в моїй присутності всіх отих боїв: 
Орлеан, Патей, Боженсі... Це було б... нетактовно. 

КОШОН (всміхаючись): Не турбуйтесь, Ваша Світлосте. Нас тут 
замало, щоб відіграти ті бої. 

ВОРВІК: Гаразд! 

КОШОН: Жанно... (Вона піднімає на нього погляд). Ти можеш 
починати. 

ЖАННА: Чи можу починати звідки хочу? 

КОШОН: Авжеж. 

ЖАННА: Отож... від початку. Початок найкращий. У рідній хаті, коли 
я ще така маленька... У полі, де пасу я вівці і де я вперше почула 
Голоси... (Сидить, зіщулившись, на землі. Особи, шо не беруть участи 
в цій сцені, відсовуються в тінь. Виринають тільки БАТЬКО, МАТИ і 
БРАТ Жанни. Мати не припиняє плести на дротах). Вечоріє... У 
церкві тількищо продзвонили на вечірню... Я ще зовсім маленька й 
ношу косинку. Сиджу собі на землі й не думаю ні про що. Добрий є 
Господь Бог, що зберігає мене чистою і щасливою коло батька, 
матері й братів, у нашому тихому сільському закутку біля Домремі, 
куди ще не прийшла війна. А в той же час прокляті "гаддеми" 
палять, грабують і ґвалтують у довколишніх селах. Але навколо 
мене всі люди такі ласкаві й такі міцні — вони охороняють мене. Як 

26 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



це гарно: бути маленькою, щасливою дівчинкою... Мій добрий пес- 
вівчар лежить у мене біля ніг, уткнувши носа в мою сукенку. Аж 
ось!., знечев'я!.. начебто чиясь рука торкнулася мого плеча, хоч я 
знала, що тут немає нікого. І тоді Голос каже... 

ХТОСЬ (з глибини сцени): Хто буде відтворювати Голоси? 

ЖАННА (так, якби це було самозрозуміле): Я сама, звичайно. 
(Продовжує). Оглядаюсь... із присмерку за мною ллється сліпуче 
сяйво, і лагідний, незнайомий голос каже: "Жанно, будь доброю, 
слухняною дитиною і ходи часто до церкви". Я не зрозуміла: я ж 
була доброю та слухняною і ходила часто до церкви! Тож з 
переляку чимдуж метнулася навтікача. Оце і все. Згодом поверну¬ 
лася з братом по вівці, але ніякого сяйва вже не було. А на другий 
день усе це повторилося. Був полудень. Знову дзвонили до церкви, 
і знову я побачила сліпуче сяйво, — в білий день, але воно було 
ясніше, ніж світло сонця. Та цього разу я вже побачила і Його... 
КОШОН: Кого? 

ЖАННА: Мужа святого в білих шатах і з білими крилами, що сягали 
від небес до землі. Цього дня Він не назвав свого імени, але 
згодом я дізналася, що це був сам святий архангел Михаїл. 

ВОРВІК (роздратовано до Кошона): Чи це обов'язково, щоб вона ще 
раз розказувала всі оті нісенітниці? 

КОШОН: Обов'язково, Ваша Світлосте! (Ворвік мовчки вертається 
до свого кута, нюхаючи рожу, їмо тримає в руці). 

ЖАННА (глибоким голосом архангела): "Жанно, спіши на допомогу 
королеві Франції і поверни йому його королівство!" (Жанна 
відповідає): Алеж, Достойний Пане, я тільки бідна селянська 
дівчина, а не вождь, що вміє керувати військом... "Підеш до пана 
Роберта де Бодрікура, капітана з Вокулеру. (БОДРІКУР висовується 
з натовпу на перший плян, показуючи іншим, що тепер, мовляв, 
справа стосується його. Хтось його зупиняє, зацитькує — це ще не 
його черга). 

Він дасть тобі чоловічий одяг і заведе до князя Дофена. Свята 
Катерина й свята Маргарита будуть тебе охороняти". (Жанна 
зсовується на землю, перелякана, з плачем): Милосердя благаю, 
Достойний Пане! Я ж мала дівчина і можу давати лад тільки моїм 
вівцям, а французьке королівство — це для мене забагато. Гляньте, 
яка я мала і слабка. Ціла Франція, Достойний Пане, це завеликий 
тягар для мене. Для цієї справи король має біля себе великих 
полководців, міцних і досвідчених у війні. Вони, зрештою, не 
турбуються якоюсь там програною битвою. Попросту кажуть, що 
артилерійська підготова була недостатня, або підмога своєчасно 
не наспіла, або вітер чи сніг їм перешкодив. А поляглих у бою 
вояків просто викреслюють із списку. Але мене мучила б до кінця 
життя думка, що я післала людей на смерть. Милосердя, 
Достойний Пане! (Випростовується, іншим тоном): Еге ж, 


27 



милосердя... Жадного милосердя! Він собі тез, а я залишилася з 
цілою Францією на плечах, а до того ще й робота в полі і батько. А з 
батьком моїм жарти короткі! 

(Батько, що тупцював біля матері, вибухає): 

БАТЬКО: Де вона? 

МАТИ (не припиняючи роботи): В полі. 

БАТЬКО: Я теж був у полі і вже вернувся. Шоста година. Що вона 
там робить? 

БРАТ (припинивши на хвилину довбати в носі): Мріє під Деревом 
Ворожок. Я бачив її там, як відводив бика. 

ПРОМОТОР (до гурту в глибині сцени): Дерево Ворожок! Ви 
помітьте, панове! Забобон! Чаклунство в зародку!! Дерево 
Ворожок! Будь ласка, зверніть на це увагу, панове! 

КОШОН: По всій Франції маємо Дерева Ворожок, пане Промоторе. 
Мусимо — в нашому ж таки інтересі — зберегти кілька ворожок 
для дівчат. 

ПРОМОТОР (холодно): Для цього маємо святих і це повинно 
вистачати. 

КОШОН (примирливо): Пізніше — так, безперечно. Але поки 
дівчатка ще молоденькі... Адже Жанні тоді не було ще й 
п'ятнадцяти років. 

ПРОМОТОР: П'ятнадцятилітня — це вже дівка. Ті шельми знають 
уже все чи не краще, ніж Єва. 

КОШОН: Але не Жанна. Вона була тоді цілком наївна і невинна. Ви 
знаєте, що я не щадитиму її під час процесу, особливо за ті Голоси. 
Але дитячі ворожби слід дівчині лишити. (Рішуче). А крім цього, 
прошу не забувати, що на цих судових нарадах головую я! 
ПРОМОТОР (з непримиренним виразом на обличчі вклоняється й 
відступає). 

БАТЬКО (вибухає наново): Ось воно як! і що вона робить під 
Деревом Ворожок?! 

БРАТ: Хіба я знаю? От витріщила очі і сидить. Начебто на щось 
чекає. Зрештою, я не вперше її там бачу. 

БАТЬКО (струсонувши ним): Що?! Не вперше?! І аж сьогодні ти 
мені про це говориш? Паруб'яга вже під вусом, а ще вірить у 
дівочу замріяність! Вона на когось чекає, дурню, а не на щось! Я 
вам кажу: Жанна має коханця. Де моя палиця? 

МАТИ (лагідно): Мій дорогий, ти ж знаєш, що Жанна невинна, як 
дитя. 

БАТЬКО: Отож то. Невинна, як дитя. Знаємо таких. У вечорі ще дівка 
невинна, і очі в неї чисті. А вже зранку на другий день — ого! — 
поминай, як звали. І невідомо, як це трапилося, бож на ніч ви 
замкнули дочку в коморі. А очі в неї не такі вже, як учора — вони 
вже брешуть. Словом, дівка раптом перетворилася в чорта! 
ПРОМОТОР (піднімаючи вгору палець): Слово сказано, мої панове, 

28 


сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



і то устами її рідного батька! 

МАТИ (до батька): А ти звідки знаєш? Де такого досвіду набрався? 
Як я за тебе заміж виходила, то була невинна, така, як Жанна 
тепер. Які ж то були мої очі зранку після шлюбної ночі? 

БАТЬКО: Такі самі чисті, такі самі. Але тут не в тому справа. 

МАТИ: Ага, харцизяко! Аж тепер шило вилізло з мішка: ти мав 
інших дівчат?! 

БАТЬКО (кричить, щоб затушкувати свій переляк): Тут не про тебе 
мова, кажу тобі, і не про інших дівчат, а про Жанну! Давай мою 
палицю! Піду я по неї туди, на таємне її побачення. А як піймаю на 
гарячому — затовчу обох! 

ЖАННА: А я й справді була на таємному побаченні, та з кимось, 
хто мав білі крила і говорив до мене м'яким, ласкавим голосом: 
"Жанно, Жанно, не барися. Страшне горе у французькому 
королівстві" — Боюся, Мужу Святий. Я ж проста, сільська дівчина. 
Ви либонь зробили помилку... — "Чи Бог може зробити помилку, 
Жанно?" (Звертається до суддів): Невже могла я відповісти, то 
так? 

ПРОМОТОР (знизує плечима): Треба було перехреститися. 

ЖАННА: Так я й зробила. Але архангел перехрестився разом зі 
мною, не зводячи з мене очей... А дзвін церковний так лунко 
дзвонив... 

ПРОМОТОР: Треба було крикнути: "Уасіе геїго, Заіапаз!" 

ЖАННА: Не вмію по-латині, вельможний пане. 

ПРОМОТОР: Не прикидайся дурною. Диявол розуміє по-французь¬ 
кому. Треба було гукнути: "Геть, підлий смердячий сатано, не 
спокушай мене!" 

ЖАННА (розпачливо): Алеж це був святий Михаїл! 

ПРОМОТОР (глумливо): Це він тобі сказав, а ти зразу й повірила. 
ЖАННА: Так, я зразу й повірила. Бо це ніяк не міг бути диявол: 
світла ясність променіла від нього, і був він такий гарний... 
ПРОМОТОР (схоплюється, втрачаючи терпець): Диявол є гарний! 
ЖАННА (вражена): Ох, вельможний пане! 

КОШОН (жестом заспокоює Промотора): Пане Промоторе, ці заплу¬ 
тані теологічні контроверсії можуть бути предметом дискусії між 
нами, священиками, але побоююсь, що вони далеко переходять 
межі сприймання цієї простої селянської дівчини. Ви даремно її 
деморалізуєте. 

ЖАННА (також встала, кричить): Брешеш, каноніку. Я не така вчена, 
як ти, але знаю, що диявол гидкий, а все, що гарне, — від Бога 
походить! 

ПРОМОТОР (з глузливою посмішкою): Як просто, як зворушливо, і 
як... по-дурному! Ти думаєш, що диявол нерозумний? Він у тисячу 
разів розумніший, ніж ми з тобою. Коли він хоче спокусити якусь 
душу, то, думаєш, з'явиться перед нею в постаті якоїсь несамо- 


29 



витої потвори з ікластим рилом, чи брудного котюги із смердячим 
задком? Нічого подібного. Адже тоді кожна душа негайно втекла б 
від нього на шлях чесноти. Ні, ні, це можливе тільки в казочках для 
дітей. А насправді диявол вибирає для цього найчарівнішу ніч у 
році, сповнену п'янких пахощів, і з'являється він у постаті молодої 
дівчини, чудової вроди, цілком голенької, з такими пружними 
розкішними грудьми, з такими прекрасними... 

КОШОН (зупиняє його): Каноніку, ви йдете задалеко. Кожен має 
свого диявола, тож, будь ласка, не сплутуйте вашого диявола з її 
дияволом. 

ПРОМОТОР (збентежений, під регіт присутніх): Пробачте, Ваша 
Ексцеленціє, але диявол є лише один. 

КОШОН: Продовжуй, Жанно. 

ЖАННА (заклопотано): Якщо диявол такий гарний, то як ми 
можемо його пізнати? 

ПРОМОТОР: У таких випадках треба завжди питати свого 
священика. 

ЖАННА: А самі не можемо пізнати диявола? 

ПРОМОТОР: Ні, і тому то нема спасіння поза Церквою. 

ЖАННА: Але священик є завжди під рукою тільки для багачів, а 
для бідних людей — це справа важча. 

ПРОМОТОР: Кожному важко досягти спасіння. 

КОШОН: Прошу залишити її, пане Промоторе. Хай розкаже про ті 
Голоси. Це ж тільки початок історії, і — покищо — не можна їй 
нічого закинути. 

ЖАННА (продовжує): Іншим разом з'явились мені свята Катерина й 
свята Маргарита. (З викликом до Промотора): І вони також були 
дуже гарні! 

ПРОМОТОР (знітився, проте не міг утриматись від запитання): Чи 
були вони цілком голі? 

ЖАННА (посміхаючись): Невже ви думаєте, що Господа Бога не 
стати на сукенки для своїх святих? (Сміх серед присутніх, 
засоромлений Промотор сідає). 

КОШОН: Ваші запитання, пане Промоторе, викликають тільки сміх. 
Тож стримайтеся від інтервенцій, поки не дійдемо до самої суті 
справи. А передусім прошу пам'ятати, що, навіть судячи Жанну, ми 
виконуємо опіку над її душею в цьому бунтарському тілі. Який же 
хаос можете спричинити ви в душі цієї дівчини, переконуючи ЇЇ, ЩО 
проблема добра і зла — це тільки проблема сукенки. Звичайно, я 
признаю, що святих здебільше зображають одягненими, алеж, з 
другого боку... 

ЖАННА (у вічі Промоторові): Христос Спаситель є голий на хресті! 
КОШОН (повертаючись до не)): Те саме я хотів сказати, Жанно, якби 
ти не перебила мене. Але це не твоє діло робити зауваження 
достойному канонікові. Не забувай, хто ти, а хто ми. Ми твої 

ЗО 


сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



душпастирі, учителі й судді. Бережись своєї гордовитости, Жанно. 
Якщо злий дух колись тебе досягне, то для цього він послужиться 
саме твоєю гордовитістю. 

ЖАННА (лагідно): Знаю: я гордовита. Але коли Бог не хотів, щоб я 
була гордовитою, то навіщо ж посилав до мене архангела Михаїла і 
своїх святих? Чому пообіцяв мені, що я зумію переконати всіх тих 
людей, яких я згодом і справді переконала, — людей не менш 
освічених і розумних, як ви всі? Що носитиму чудову зброю і ясний 
меч, що поведу до бою всіх тих хоробрих хлопців? Адже міг Він 
залишити мене в спокої біля моїх овечок і материного кужеля? 
Там я ніколи не стала б гордовитою. 

КОШОН: Бережись таких слів, Жанно, бережись таких думок! Ти 
самого Бога обвинувачуєш! 

ЖАННА (хреститься): Боже борони. Я кажу: хай буде воля Його, 
навіть якщо Він схотів учинити мене гордовитою і погубити мою 
душу. Це також Його право. 

ПРОМОТОР (не може стриматись ): Жах! Що вона говорить — жах! 
Хіба ж може Бог хотіти згуби чиєїсь душі? І ви, панове, слухаєте це 
так спокійнісінько? Я бачу в цьому зародок грізної єресі, яка колись 
роздере надвоє лоно нашої святої Церкви! 

(Встає ІНКВІЗИТОР. Це мужчина з розумним обличчям, 
сухорлявий, кістлявий, говорить дуже лагідно). 

ІНКВІЗИТОР: Слухай уважно, що тобі скажу, Жанно. Чи в цій хвилині 
ти почуваєш себе в стані ласки Божої? 

ЖАННА: В котрій хвилині, вельможний пане? Я цілком розгубилася 
і не знаю, чи це та хвилина напочатку, коли я чую Голоси, а чи та 
наприкінці, коли покинули мене і мій король, і мої друзі-побратими 
зброї, і коли я зреклася всього та покаялась. 

ІНКВІЗИТОР: Не обминай мого питання: чи думаєш, що ти є в стані 
ласки? (Сторожка тиша серед усіх священиків, задивлених пильно в 
Жанну. Небезпечне це, видно, питання). 

ЛЯВЕНЮ (піднімаючись): Шановний Інквізиторе, це дуже грізне 
питання для тієї простодушної дівчини, яка щиро вірить, що 
Господь Бог вибрав саме її. Я прошу, щоб її відповіді не звернено 
проти неї самої. Дівчина може необережно... 

ІНКВІЗИТОР: Годі, брате Лявеню! Я питаю так, як мені завгодно. 
Хай відповідає. Чи вважаєш, що ти є в стані Божої ласки, Жанно? 
ЖАННА: Якщо я не є — хай Господь введе мене в цей стан, якщо ж 
я є — хай Господь збереже мене в ньому! (Гзмін серед священиків. 
Інквізитор, незбагненний, сідає). 

ЛЯВЕНЮ (сердечно): Добра відповідь, Жанно! 

ПРОМОТОР (роздратований успіхом Жанни, бурмоче): І що з того? 
Диявол хитрий, інакше він не був би дияволом. Будьте певні: таке 
питання йому ставили вже не раз. Я його знаю: в нього завжди 
готова відповідь на все. 


31 



ВОРВІК (з нудьгою до Кошона): Ексцеленціє, все це, безумовно, 
дуже цікаве, тільки ж такими темпами ми ніколи не дійдемо до 
процесу і не спалимо її. Хай відіграє свою історійку, — якщо це 
нібито потрібне, — але швидко. І перейдімо до самої суті справи. 
Уряд Його Королівської Величности бажає якнайскорше здемаску- 
вати того мерзенного короля Карла Валюа і проголосити всьому 
християнському світові, що його коронація — це була звичай¬ 
нісінька комедія, яку влаштувала оця чарівниця, авантюрниця й 
солдатська проститутка. 

КОШОН: Ваша Світлосте, ми судимо її лише за єресь. 

ВОРВІК: Знаю, знаю. Але я мушу до цього додати ще щось — з 
уваги на мою армію, бо побоююсь, що подані вами причини засуду 
будуть для моїх вояків замало переконливі. Пропаганда — це річ 
грубо тесана, шановний єпископе. Головне в ній — сказати щось 
надзвичайно приголомшливе і так часто повторювати, поки з цього 
створите правду. Я знаю, що висловлюю тут цілком новий погляд, 
але я певен, що в майбутньому він запанує в світі. Найважливіше 
для мене — зробити з цієї дівчини нікчемну падлюку, незважаючи 
на те, яка вона насправді. Бо те, яка ця дівчина насправді, не має 
для уряду Його Королівської Величности ніякісінького значення. 
Мені особисто — мушу це відверто сказати — дівчина навіть 
подобається з тим своїм хистом затикати кожному рота. Вона 
також добре їздить на коні, що не часто трапляється серед 
жіноцтва. Взагалі ж це дівчина, з якою я охоче пополював би на 
лисів — звичайно, в інших умовах і якби вона належала до моєї 
сфери. На жаль, трапилася та жалюгідна коронація, ініціяторкою 
якої була власне вона. Справді бо, мої панове, яке нахабство! 
Валюа влаштовує собі коронацію на французького короля! І де? — 
на нашій території, в Рейнсі. Насмілюється вихопити в нас з-під 
носа Францію, безкарно загарбати наші володіння. На щастя, Бог є 
на боці Англії. Він це доказав під Азінкуром. Бог і англійські права — 
це сьогодні поняття повністю однозначні. А втім, це написано і на 
нашому державному гербі. Тож поспішіть, панове: хай ця мала 
скінчить свою історійку, спаліть її, і кінець балачкам на цю тему. 
Раніше я жартував — за десять років ніхто вже не пам'ятатиме 
цього епізоду. 

КОШОН (зідхаючи): Дав би Бог... 

ВОРВІК: На чому ми зупинилися? 

БАТЬКО (виступає вперед з палицею в руці): — А на тому, як я 
піймав її, розмріяну, під Деревом Ворожок. Ось я її провчу! 
(Кидається до Жанни й піднімає її, люто шарпнувши за руку): Ти що 
тут робиш?! Говори, що тут робиш, коли вечеря на столі і мати чекає 
на тебе?! 

ЖАННА (перелякана несподіваним нападом, дитячим жестом 
закриває обличчя, заїкується): Я... я не знала, що вже так пізно. Я 


32 


сіі^ііігесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



втратила відчуття часу... 

БАТЬКО (шарпає її, кричить): Ага, втратила відчуття часу. А може 
ти ще щось втратила, тільки боїшся признатися, підла дівко!? (Трясе 
нею): Хто ж це так помішав тобі відчуття часу? Говори, негіднице! 
Ти тут з кимось прощалася, як я прийшов. Я тільки не встиг 
побачити, з ким. Хто це був? Говори, бо кості поламаю! Хто це був, 
питаю! 

ЖАННА: Святий Михаїл. 

БАТЬКО (б'є її в лице): Ось тобі! Це навчить тебе, як з батька 
глузувати. З святим Михаїлом зустрічається вона увечорі в полі. А 
вдома всі турбуються і ждуть тебе. Любощів уже забаглося, до 
парубків тобі спішно, ледащице, замість батькам у роботі 
допомагати і вийти заміж за порядного хлопця, якого я тобі 
виберу. Отож знай: твоєму вигаданому святому Махаїлові я 
вилами живіт розпорю, а тебе втоплю у річці, як щеня! 

ЖАННА (під цією зливою лайки відповідає спокійно): Батьку, я не 
вчинила нічого поганого, і це справді святий Михаїл розмовляв тут 
зі мною. 

БАТЬКО: А як прийдеш додому з животом і покриєш ганьбою 
прізвище батька, і матір свою в могилу заженеш, і братів примусиш 
піти від сорому в солдати, — тоді скажеш, що це Дух Святий 
зробив, так? Стривай, поговорю я з нашим священиком, бо грішиш 
не тільки розпустою, але й блюзнірством. Здохнеш у монастирсь¬ 
кому льоху на хлібі й воді. 

ЖАННА: Батьку, присягаю тобі на Христа, що це правда. Вже давно 
вони з'являються і кличуть мене. Завжди в полудень і ввечорі, коли 
лунає церковний дзвін, коли я найглибше поринаю в молитву, коли 
я найчистіша серцем і найближча до Господа Бога. Це не брехня. 
З'являються мені святий Михаїл, свята Маргарита і свята Катерина. 
Розмовляють зі мною, відповідають на мої питання, і всі троє 
кажуть мені те саме. 

БАТЬКО (штовхаючи її): Чому з тобою мав би розмовляти святий 
Михаїл? Чи він розмовляє зі мною? Якби він мав нам щось 
сказати, то звернувся б хіба до мене — голови родини! 

ЖАННА: Батьку, батьку, замість кричати, спробуй нарешті зрозуміти 
мене. Я така самітня, така мала. А це так невимовно важко... Вже 
три роки чую я Голоси, три роки борюся з ними, а вони завжди 
кажуть те саме. Я вже не можу протиставитись їм і мусітиму 
зробити те, чого вони від мене вимагають. 

БАТЬКО: Га, якісь Голоси чуєш? На те я працював усе життя, на те 
трудився над вихованням дітей, щоб моя дочка чула якісь Голоси? 
ЖАННА: Я мусітиму погодитись, вони кажуть, що далі баритися 
годі. 

БАТЬКО: 3 чим баритися, дурепо? Що тобі кажуть ті твої Голоси?! 
ЖАННА: Кажуть, щоб я йшла рятувати французьке королівство, 


33 



якому загрожує смертельна небезпека. Чи це правда? 

БАТЬКО: Певно, то загрожує. Це аж надто добре відомо нам, 
мешканцям східньої Франції, де повно "ґаддемів". Але це не 
вперше й не востаннє — проте французьке королівство завжди 
якось вилазить з халепи. Тож залиши це Божій волі. Бо й що ти 
можеш вдіяти? Навіть мужчина, якщо він не вояк, нічого тут не вдіє. 
ЖАННА: А я можу. Так мені кажуть Голоси. 

БАТЬКО (кепкуючи): О, так, ти можеш. Ти ж у мене розумніша, ніж 
усі наші великі полководці, правда? 

ЖАННА: Так, батьку. 

БАТЬКО (передражнюючи її): Так, батьку. Га, може ти і не розпус¬ 
ниця, але за те щось іще гірше — божевільна. Що ж ти можеш, 
дурне теля? 

ЖАННА: Те, що мені кажуть Голоси: попросити в пана Бодрікура 
збройної охорони (на звук свого прізвища Бодрікур задоволено 
бурмоче "Ага", і хоче висунутись наперед. Сусіди стримують його: 
“Ще ні, ще не час" і втягають знову до гурту), а тоді з цією 
охороною поїхати до Дофена, і заявити йому, що він справжній 
король Франції; забрати його з собою, щоб він на чолі своїх військ 
визволив Орлеан; влаштувати йому врочисту коронацію, на якій 
архиєпископ помаже його святими оліями, а тоді загнати англійців 
у море... 

БАТЬКО (" зрозумівши" все): Ах ти ж, суко! Нарешті ти пустила 
фарбу! З солдатами хочеш волочитися, як остання з останніх... 
ЖАННА: Ні, як перша — попереду всіх. Так мені віщували Голоси. І, 
не оглядаючись ні на що, я поведу наших вояків у бій, щоб рятувати 
Францію! (Посумнівши): А там далі... буде, що Бог дасть. 

БАТЬКО (доведений до нестями): Рятувати Францію?! Рятувати 
Францію?! А хто мені худобу пастиме в той час? На те я тебе 
виховав, на те приніс стільки жертв, щоб ти тепер пускалася в 
розпусту з солдатнею, нібито для рятунку Франції?! Я тебе навчу 
рятувати Францію! Ось тобі! (Кидається на неї, безжалісно б'є і 
штовхає). 

ЖАННА (кричить): Годі, батьку, не бий, не бий... (Батько зняв ременя 
і б'є її, постогнуючи з натуги). 

ЛЯВЕНЮ (схоплюється поблідлий): Зупиніть його! Він її мордує! 
КОІ1ІОН (лагідно): Нічого не вдіємо, брате Лявеню. На цьому етапі 
історії ми ще Жанни навіть не бачили й не знали. Зустрінемося з 
нею вперше аж на судовому процесі. Тут усі ми можемо грати 
тільки наші ролі, кожен свою, приємну чи неприємну, але тільки 
так, як вона написана, і в належному чергуванні. А ми ж незабаром 
завдамо їй іще більшого болю, ти знаєш... (До Ворвіка): Прикро 
дивитися на цю родинну сценку, правда? 

ВОРВІК: Чому? Ми в Англії є щирими прихильниками тілесної 
кари для дітей. Мене самого безжалісно лупцювали змалку, і мені 

34 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



це нічого не пошкодило. 

БАТЬКО (нарешті зупинився, втомлений витирає піт з чола і гукає 
до знепритомнілої біля його ніг Жанни): Ну, стерво! Ще й далі 
хочеться тобі рятувати Францію? (Трохи засоромившись, звертаєть¬ 
ся до присутніх): Що ви, панове, зробили б на моєму місці, якби 
вам дочка щось таке сказала? 

ВОРВІК (відвертається від цього простака, спокійно каже до 
Кошона): Одне мене дивує й турбує — нездарність нашої розвідки 
в цій справі. Слід було ще на самому початку порозумітися з цим 
дядьком. 

КОШОН: Так, але годі було передбачити... 

ВОРВІК: Добра розвідка мусить усе передбачити. Десь там у 
якомусь селі дівчина-візіонерка говорить про визволення Франції. 
Про це треба знати, і то негайно. А тоді порозумітися з батьком, 
щоб її присмирив, і так здушити всю затію в зародку. Не чекати, 
поки дівчина почне діяти. Потім це занадто дорого коштує (нюхає 
рожу). 

МАТИ (підходить): Ти вбив її?! 

БАТЬКО: Покищо ні. Але як ще раз мені скаже, що їй хочеться до 
солдатів, то власними руками втоплю дівку в річці, чуєш? А як 
мене не буде, то накажу синам, хай це зроблять за мене! (Пішов. 
Мати схиляється над Жанною і витирає їй обличчя). 

МАТИ: Жанно, моя маленька Жанно... Чи дуже боліло? 

ЖАННА (спочатку перелякана, пізнає матір і жалісно посміхається): 
Так, мамо... Бив дуже. 

МАТИ: Мусиш зносити терпеливо, Жанно. Він твій батько. 

ЖАННА (кволим голоском): Я зношу, мамо. Я навіть молилася за 
нього, коли він бив мене, молилась, щоб Бог простив йому... 

МАТИ (вражена): Бог не має що прощати батькові, який б'є свою 
дочку. Це його право. 

ЖАННА:... і щоб він зрозумів... 

МАТИ: Що зрозумів, дитино? Навіщо ти понарозказувала йому 
отих усіх дурниць? 

ЖАННА (розпачливо): Хтось же мусить зрозуміти мене! 

МАТИ (голублячи її): Ну, ну, цить, заспокійся. Пригорнися до мене 
так, як тоді, коли ти ще маленька була. Ого, яка велика дівонька, 
вже не можу навіть обняти. Але все одно ти для мене ще й досі 
маленька, та сама, що бігала за мною по кухні, чіпляючись до моєї 
спідниці. А я тобі завжди то морковцю скребти давала, то тарілку 
витерти, щоб ти робила все так, як я... З братами твоїми було вже 
не те — вони були мужчинами, такі як батько. Не пробуй, доню, 
нічого вияснювати мужчинам. Вони тебе не зрозуміють. Ім у 
всьому треба тільки потакувати й чекати, поки вийдуть з хати. А 
тоді можеш робити дома, що хочеш. Я, може, і не повинна б тобі 
про це все говорити, алеж ти тепер уже виросла, майже жінка... 


35 



Твій батько — чоловік добрий, але... якби я його трохи не обманю¬ 
вала, то важко було б жити з ним. (Шепоче). Наприклад, я роблю 
дрібні заощадження на домашніх видатках і призбирала вже дещо. 
Хочеш — куплю тобі на найближчому ярмарку гарну хустину. 
Добре? Чудово виглядатимеш у ній. 

ЖАННА: Я не того бажаю, мамо... 

МАТИ: О, знаю. Я також колись дуріла. Поки вийшла заміж за твого 
батька, я кохалася з одним хлопцем. Вродливий такий... Але діло 
не вийшло — його забрали в солдати... Ну, а тепер кажи: хто це 
такий? Скажи, не ховай від матері. Не хочеш його імени назвати? 
Але хіба хтось з нашого села, правда? Може, батько й погодився б 
віддати тебе заміж, дурненька. Можна було б вмовити в нього, що 
це він сам вибрав того хлопця. Бо, бачиш, з мужчиною то завжди 
так: він кричить, командує, штовхає — але водиться його за ніс 
так, як бика. 

ЖАННА: Я не хочу заміж. Мені святий Михаїл наказав вирушати в 
похід, одягти чоловічий одяг і разом з нашим князем Дофеном 
рятувати Францію. 

МАТИ (суворо): Жанно, говорю з тобою по-доброму, але забороняю 
тобі плести такі нісенітниці. Ніколи тобі не дозволю одягтися по- 
чоловічому. Моя дочка в штанах! Ще щось видумай! 

ЖАННА: Мамо, я мушу це зробити, якщо маю їхати на коні серед 
вояків. Так мені святий Михаїл наказує. 

МАТИ: Святий Михаїл може тобі наказувати, що завгодно, а ти 
верхи не поїдеш. Жанна д'Арк на коні! Це був би скандал на ціле 
село! 

ЖАННА: А ось панна Вокулер їздить верхи на полювання. 

МАТИ: Ніколи не сядеш на коня, бо це тобі не личить. Теж вигадки! 
ЖАННА: Як же я можу вести вояків, якщо не сяду на коня? 

МАТИ: І з вояками ти ніколи не підеш, погана дочко. Краще б мені 
тебе в домовині побачити, ніж з вояками. Кажу тобі те саме, що й 
батько. У деяких справах я з ним усе таки однієї думки. Дівчина 
має прясти, ткати, прати й сидіти вдома. Твоя бабуся нікуди звідси 
не рухалася, і я також ні. І ти робитимеш так само, а як колись 
матимеш дочку, то навчиш її того самого. (Раптом вибухає 
риданням). З солдатами волочитися! Чим я провинилась, що 
Господь покарав мене такою дочкою?! Ти мене в могилу 
заженеш... 

ЖАННА (з плачем кидається їй в обійми): Ні, мамо, ні! 

МАТИ: Так, заженеш, і себе погубиш, як не покинеш цих дурних 
думок! (Вертається до гурту). 

ЖАННА (випростовусться, ше в сльозах): Ти бачиш сам, святий 
Михаїле: це неможливо. Вони не в силі цього зрозуміти. І ніхто 
ніколи не зрозуміє. Тож, мабуть, краще все це занехати. Бож сказав 
Господь, що треба слухати батька й матір... (Відповідає голосом 

36 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



архангела): "Насамперед треба слухати Господа Бога". (Жанна 
питає): А коли Бог вимагає чогось неможливого? (Голосом 
архангела): "Тоді треба братися за те неможливе. Почни тільки, 
Жанно. Нічого більше Господь від тебе не вимагає. А далі Він уже 
сам подбає про все. А навіть коли і залишить на твоєму шляху 
нездоланну перешкоду, то знай: Він це робить для твого добра, бо 
тобі довіряє. Він просто каже собі: — Коли діло з Жанною, то я 
можу залишити цю перешкоду (я ж такий зайнятий...). Жанна 
покривавить собі руки й коліна, але — я знаю її — вона перейде. 
Ти повинна гордитися тим, що Бог тобою виручається". (Жанна 
питає): Святий Михаїле, чи може Бог бажати, щоб ми журили 
батьків наших і, покидаючи їх, може навіть спричинили їхню смерть 
від розпачу й журби? Це важко зрозуміти... (Голосом архангела): 
"Бог сказав: «Не мир приношу, а меч. Я прийшов сюди на те, щоб 
брат на брата повстав, а син на батька». Це Бог створив війну, 
Жанно. Він зійшов на світ не на те, щоб усе стало легшим, а 
навпаки, на те, щоб усе стало ще важчим. Не від кожного Бог 
вимагає неможливого, але від тебе вимагає. Оце й усе”. 

ЖАННА (дивиться вгору й відповідає просто): Добре, я піду. 

ГОЛОСИ (звідкись здалека, з темряви): Яка гордовита! 

ЖАННА (здригнувшись): Хто назвав мене гордовитою? (За хвилину 
голосом архангела): "Ти сама, Жанно. А як почнеш це наказане 
Богом діло, то світ назве тебе так само. Проте, віддавшись під 
Божу опіку, знайдеш у собі досить покори, щоб знести це тавро 
гордовитости". (Жанна): Це важкий тягар... (Архангел): "Так, Жанно, 
але Бог знає, що ти сильна... (Хвилина тиші. Жанна дивиться 
непорушно вперед і знечев 'я, начебто ставши знову малою дівчин¬ 
кою, рішуче й радісно гукає): — Гаразд! Я це зроблю. Все вирішено. 
Побіжу до дядька Дурана. В нього я роздобуду все, бо кручу ним, 
як хочу. Вилізу йому на коліна, вицілую, і він повезе мене до 
Вокулера! 

БРАТ (довбаючи в носі, підступає до неї): Ідіотка! Треба то було 
розказувати все батькам? (Підходить ближче). Як даси мені 
п'ятака, то другий раз не скажу батькові, що я бачив тебе з твоїм 
кавалером... 

ЖАННА (кидається на нього): То це ти йому сказав? Ах ти ж, 
свиняче рило! Ось тобі п'ятак, виродку. Я тебе навчу доносити! Ось 
тобі, ось! (Б'ються, як двоє вуличників. Вона біжить за ним, 
розштовхуючи натовп, і зударяється з Бодрікуром, який, нарешті, 
підштовхуваний сусідами, вийшов на середину сцени, видно, забув, 
що це вже його черга). 

БОДРІКУР: Гей, достобіса! Що тут таке? Якого чорта вона хоче?! 
Що за ідіотська історія?! (Жанна з розгону вдаряє його головою в 
живіт. Бодрікур скрикує від болю, хапає її за руку й притягає до 
себе). Хай тебе грім! Гей, ти! Уже три дні ти стовбичиш перед 


37 



брамою моєї палати і скалозубиш з моїми вартовими. Та й верзеш 
їм усякі несусвітні баляндраси! Чого ти хочеш, достобіса?! 

ЖАННА (захекавшись від бігу, піднімається в руках Бодрікура 
навшпиньки): Коня, чоловічий одяг і збройну охорону, шоб поїхати 
до князя Дофена — ось чого я хочу, вельможний пане. 

БОДРІКУР (злісно): А копняка у відоме місце не хочеш на додачу? 
ЖАННА (усміхається): Прошу дуже, вельможний пане. Ще й кілька 
ляпасів у лице (привчив мене батько, спасибі йому). Чому ж ні? 
Аби я тільки коня одержала... 

БОДРІКУР (не випускає її): Ти знаєш, хто я, і чого мені треба. 
Дівчата з твого села сказали тобі, правда? Вони часто приходять 
до мене просити помилування для брата або старого лобуряки- 
батька, яких піймано на браконьєрстві в моїх лісах. Га, коли дівчина 
вродлива — обов'язково кажу відчепити петлю (серце, бач, у мене 
м'яке). Ну, а коли погана, то, звісно, наказую злочинця повісити. 
Для доброго прикладу! Але звичайно присилають мені гарні штуки. 
Так якось завжди влаштовуються, що підшукують в родині щось 
підходяще, ге, ге... І ось завдяки цьому я здобув собі в околиці 
славу людини милосердної. Отож ціну ти знаєш: одне за друге. 
Можемо договоритися. 

ЖАННА (простодушно): Не розумію, про що говорите, вельможний 
пане. Мене прислав сюди святий Михаїл. 

БОДРІКУР (тривожно хреститься вільною рукою): Безсоромнице, не 
вмішуй у це діло угодників Божих. Побрехенька про святого 
Михаїла була добра для моїх вартових, щоб за її допомогою 
просмикнутися до мене. Що ж, просмикнулася. Не виключене, що й 
коня дістанеш. Якась стара шкапа за таку свіженьку дівчинку — ех, 
це ж обмін непоганий, хе, хе... Чи ти ще невинна? 

ЖАННА: Так, вельможний пане. 

БОДРІКУР: Даю коня! (Приглядається до неї). Гарні оченята в тебе, 
ге, ге... 

ЖАННА (лагідно): Але кінь — це ще не все, вельможний пане. 
БОДРІКУР (розвеселений): Дивись, яка захланна! Ну, ну, говори 
далі. Тільки дурень почуває себе ограбленим, коли дав дівчині 
забагато. А я, навпаки, радий, коли ця приємність коштує мене 
дорого. Це підстьобує мене, і охота одразу ж з'являється. Ти 
розумієш, що я маю на увазі. 

ЖАННА (щиро): Ні, вельможний пане. 

БОДРІКУР: Тим краще. Філософок у ліжку не люблю. Отож цієї осени 
в мене непогані прибутки з податків, і це мене розщедрює. Ну, 
чого ж ти ще хочеш, крім коня? 

ЖАННА: Збройну охорону, яка провела б мене до Шінону. 

БОДРІКУР (випускає її, змінює тон): Слухай, я людина добродушна, 
але не люблю, коли з мене насміхаються. Я тут пан, розумієш? 
Зловживаєш моєю терпеливістю, достобіса! Гляди, а то накажу 

38 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



всипати гарячого, і підеш додому, не здобувши тут нічого, крім 
синців на задку. Я сказав, шо коштів не жалію, аби додати собі 
охоти. Але коли ті кошти занадто високі, то тоді, навпаки, вся охота 
в мене пропадає. Тобі чого до Шінону? 

ЖАННА: Щоб зголоситися до князя Дофена. 

БОДРІКУР: Ого, як на сільську дівицю, то ти високо стріляєш. А 
чому б не до князя Бургундії, га? У нього ти мала б — принаймні 
в теорії — деякі вигляди на успіх, бо князь Бургундії — це гарячий 
крілик. Але Дофен? Пхі! Щодо війни і жінок, то він, відомо... Чого ж 
ти від нього сподіваєшся? 

ЖАННА: Армії, яку я поведу на відсіч Орлеану. 

БОДРІКУР (відсовує її): Якщо ти з глузду з'їхала — тоді інша 
справа. Я не маю бажання вплутуватися в якусь халепу (відступає 
вглиб сцени й гукає): Будус! Гей, Будус! (З'являється вартівник). 
Облий її холодною водою, а потім візьми під замок. Завтра ввечері 
відішлеш її до батька. Тільки не бити, чув? Не хочу скандалу. Це 
божевільна. 

ЖАННА: Охоче піду в тюрму, вельможний пане. Але завтра ввечері, 
як тільки мене звільнять, прийду сюди знову. Тож таки краще 
вислухайте мене тепер. 

БОДРІКУР (підступає до неї, реве й б'ється в груди, наче гориля): 
Сто тисяч громів! Ти мене не боїшся? 

ЖАННА (дивиться йому в вічі із спокійною посмішкою): Ні, 
вельможний пане. Нітрохи. 

БОДРІКУР (стоїть як скам'янілий, врешті кинувся до вартівника): А 
ти геть звідси під три чорти! Чого баньки вилупив?! (Вартівник 
зникає. Бодрікур стривожено): Адже всі мене бояться. Чому ж ти не 
боїшся? 

ЖАННА (лагідно): Бо вельможний пан дуже добрий. 

БОДРІКУР (бурмоче): Добрий... добрий... Це залежить від ціни. 
ЖАННА:... і дуже розумний. (За хвилину). Щоб здійснити доручення 
Голосів, я мусітиму переконати багатьох. На шастя, перший, до 
якого мені довелось звернутися — і то саме той, від кого залежить 
усе — виявляється найрозумнішим з усіх. 

БОДРІКУР (спочатку заскочений, питає роблено байдужим тоном, 
наливаючи собі склянку вина): Ій-Богу, кумедна з тебе дівчина. Як 
це ти відразу помітила, шо я розумний, га? 

ЖАННА: Тому шо вельможний пан дуже вродливий. 

БОДРІКУР (зиркнув у металеве дзеркальце, шо поблизу): Гм, гм... 
Двадцять років тому, не перечу. Кажу тобі, жінки тоді божеволіли за 
мною. Та й тепер ше... гм, гм... Ну, я просто стараюсь не надто 
постаріти. Ось і все. Тільки ж це справді диво, шо я розмовляю так 
серйозно з якоюсь сопливою пастушкою, яка з'явилась тут раптом, 
наче з неба впала... (Зідхає): Охо, хо. Правду кажучи, я тут 
марнуюся. Мої офіцери — це хами, ні до кого слова сказати... Ну, 


39 



що ж, коли ми вже так розбалакалися, то цікаво мені: який зв'язок 
ти бачиш між красою і розумом? Звичайно кажуть, що вродливі 
люди завжди дурні. 

ЖАННА: Таке кажуть ті, в кого носи задовгі. Вони, либонь, думають, 
що Бог не спроможний створити щось досконале. 

БОДРІКУР (сміється, приємно підлещений): Очевидно, очевидно, 
хе, хе... Але, бачиш, я, наприклад, гм... Знаю, що я вродливий і 
розумний, але інколи питаю сам себе, чи я аж такий дуже 
розумний? Ні, ні, мовчи. Іноді турбує мене ось що... З тобою можу 
говорити про це цілком одверто, бож ти взагалі не рахуєшся. Отож, 
певна річ, я набагато розумніший від моїх поручників. І це 
самозрозуміле: я ж їхній капітан, а це ж і є основний принцип, без 
якого не могла б існувати ні одна армія в світі. Але... Що ж, буду 
говорити одверто, бо, з уваги на величезну соціяльну різницю між 
нами, — ця балаканина не може мені ні в чому пошкодити. Отож я 
все таки часто зустрічаюся з проблемами, яких ніяк не можу 
розв'язати. Наприклад, маю щось вирішити — з ділянки тактичної 
чи адміністративної — і ось, невідомо чому, у голові в мене 
раптом порожнеча. Наче якийсь туман, і темрява, і нічогісінько вже 
зрозуміти не можу. Правда, у таких випадках я не втрачаю 
певности і надолужую криком та лайкою. І, врешті-решт, щось 
вирішую, якийсь наказ видаю. Найважливіше для коменданта — це 
видати наказ. Байдуже який. Спочатку мені було ніяково, але 
згодом, набравшись досвіду, я помітив, що — як би не вирішував, — 
а на ділі виходить на одне. Тільки ж я, бачиш, міряю вище. Вокулер — 
це мала, злиденна діра. А мені хотілось би зробити якесь велике 
діло, на державний, всенаціональний маштаб — не якесь там 
дрібне вирішення про податок чи повішення кількох дезертирів. 
Хотілось би вирішити щось вийняткове, знамените, таке, що 
звернуло б на мене увагу там, на самій горі, серед найвищих 
державних чинників... (Переставши мріяти): Але навіщо я все це 
говорю тобі? Ти ж не в силі допомогти мені ні в чому, тим паче, що 
в тебе... теє... (робить жест до чола). 

ЖАННА (всміхається вибачливо): А я знаю, навіщо. Слухай, 
Роберте... 

БОДРІКУР (вражений): Гей, що за біс! Чому звертаєшся до мене по 
імені? 

ЖАННА: Бо ім'я дав тобі Бог. Це твоє ім'я, а прізвище належить 
також твоєму батькові і братові. А тепер, любий Роберте, слухай і не 
кричи покищо. Не треба. Отож знай: це я є твоїм вирішенням, тим 
вийнятковим ділом, що зверне на тебе увагу... 

БОДРІКУР: Що ти блеєш? 

ЖАННА: Слухай, Роберте. Насамперед ти мусиш забути, що перед 
тобою дівчина. Це тебе збиває з пантелику. Ти зразу ж, як і кожен 
мужчина, починаєш думати тільки про те, щоб, бува, не пропустити 

40 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



нагоди, щоб, чого доброго, не осоромитись перед самим собою, як 
недотепа й бовдур. Ех, знайдеш собі досхочу інших дівчат, якщо 
вже обов'язково хочеш грішити, ти кабанчику розпусний. І то дівчат, 
що дадуть тобі більше розкоші, а від тебе вимагатимуть менше. 
Бож я тобі не подобаюсь аж так надзвичайно, правда? (Бодрікур 
завагався: чи не кепкують, бува, з нього. Жанна спалахнула): Коли 
хочеш, щоб я допомогла тобі, то і ти мусиш допомогти мені. І тому 
кожного разу, як я скажу правду, ти визнавай це і відповідай мені 
"так". Інакше ми ніколи не порозуміємось. 

БОДРІКУР (бурмоче, дивлячись з-під лоба): Отже... ні. 

ЖАННА (суворо): Як ні? 

БОДРІКУР: Значить, так. Я не дуже до тебе палюся. (Додає 
галянтно): Хоч, треба признати, ти дівчина дуже хороша... 

ЖАННА: Добре, Роберте, добре. Без компліментів, прошу. Це мене 
не ображає, а навпаки. А тепер, коли ми про це договорилися, то 
уяви собі, що ти вже дав мені чоловічий одяг і що ми ось тут далі 
обмірковуємо справу, спокійно й розважно, як і личить двом 
мужчинам. 

БОДРІКУР (ще й далі недовірливо): Ну, ну, говори... 

ЖАННА (сідає на край стола, випиває решту вина із склянки): Отож, 
мій друже, велике рішення вже за тобою. Настав, нарешті, час твого 
надзвичайного діла, яке зверне на тебе увагу найкращих 
державних чинників... Бо ти подумай: що там робиться серед наших 
у Буржі, що там тільки робиться? Адже самі не знають, за що 
вхопитись. Англійці є скрізь. Бретонія й Андеґавія покищо чекають: 
хто дасть більше. Князь Бургундії, той позер на найшляхетнішого з 
лицарів, нишком-тишком плете хитрі інтрижки й спритно вишкрябує 
з трактатів щонайклопітливіші параграфи. Здавалося, що можна 
розраховувати принаймні на його невтралітет — коштував же нам 
досить дорого. Та ось, за останніми вістками, князь задумав 
оженити сина з англійською князівною. Ти уявляєш? А армія 
французька? Ти ж знаєш сам, що воно таке. Сміливі хлопці, до 
чарки й до шаблі, але тепер уже зневірені. Забрали собі в голову, 
що, мовляв, нічого вже не можна вдіяти, що англієць верхово- 
дитиме завжди. Безбатченко Дінуа — полководець розумний (що 
не часто буває серед військовиків), алеж вояцтво вже не хоче його 
слухати, та й самому йому все вже осточортіло. Тож гуляє і бенке¬ 
тує із своїми полюбовницями (та вже я його раніше чи пізніше 
притисну). Крім того, він, як і кожен безбатченко, занадто вже кирпу 
гне. Справи Франції цікавлять його насправді мало — хай собі, 
мовляв, той здохляк Карло сам турбується своєю спадщиною... Ля 
Гір і Ксентрай — це здоровенні, завзятющі бики; тільки й знають, 
що атакувати й вимахувати шаблюками, рубаючи ворога вщент, 
про що, зрештою, колись писатиме історія. Це майстри індивіду¬ 
альної дії, але артилерією орудувати не вміють і завжди 


41 



безпотрібно наражають життя, як це було під Азінкуром. О, на це 
вони мастаки — завжди перші, завжди добровольці! Ну, але 
давати себе вбивати — це ж нісенітниця. Бачиш, мій друже, війна — 
це не футбольні змагання. Тут замало тільки грати, шануючи 
закони чести. Треба виграти! Треба спритним бути! (торкається 
його чола). Це мусить діяти. А втім, ти розумна голова, то й знаєш 
це краще, ніж я. 

БОДРІКУР: Отож то. Я ж кажу завжди: нема тепер толкових людей. 
Візьми, наприклад, моїх поручників. Таж це простаки, ладні тільки 
битись і більш нічого. А людей тямущих ніхто якось не квапиться 
покликати на належні їм становища. 

ЖАННА: Ніхто. Тому самі вони повинні і про це подумати. Ось, 
наприклад, ти, людина високого розуму, придумаєш одного дня 
плян. Геніяльний, спасенний плян... 

БОДРІКУР (стривожений): Я щось придумаю? 

ЖАННА: Заспокійся. Так, ти. Цей плян саме тепер народжується в 
цій ось голові, де ти все так швидко схоплюєш і негайно розпля- 
новуєш. Це прикро ствердити, але сьогодні в цілій Франції ти тільки 
один-єдиний бачиш усе ясно. 

БОДРІКУР: Ти так думаєш? 

ЖАННА: Авжеж. 

БОДРІКУР: І що ж я бачу? 

ЖАННА: Ти бачиш, що французів треба підбадьорити, якось 
скріпити, а для цього треба їм підсунути щось цілком простеньке. 
Ось у твоїй канцелярії сидить саме тепер дівчина. Вона твердить, 
що їй з'явився святий Михаїл та інші святі... Не перебивай. Знаю: 
хочеш сказати, що ти в це не віриш. Але покищо ти це залишаєш 
збоку. І тут саме ти виявляєшся надзвичайно розумним. Бо кажеш 
собі: що ж, це якась простенька пастушка. Припустім, однак, що Бог 
її надхнув, і ніщо вже не в силі зупинити її. А чи там Бог її надхнув 
чи ні — яка різниця? Важко доказати, що так, але й важко, що ні. 
Отож ця дівчина добилася до мене, не зважаючи на мій спротив, і 
я вже півгодини примушений її вислуховувати. Цього не 
заперечиш, бо це факт. І ось тут зненацька виринає твій плян. 
Міркуєш так: якщо вона переконала мене, то чому б не переконала 
і Дофена, і Дінуа, і Архиєпископа? Адже, врешті-решт, це люди такі 
ж самісінькі, як і я, а навіть, між нами кажучи, менш інтелігентні від 
мене. А чому б не могла вона і наших вояків переконати в тому, що 
англійці — це люди з такої самої глини, як і вони, тобто, що в 
англійців також пополовині відваги і бажання зберегти власну 
шкіру, і коли вдарити по них міцно й у відповідну хвилину, то 
можна їх вимести геть з Орлеану. Бувши кмітливішим від інших, ти 
розмірковуєш: чого ж бо, справді, треба нашим хлопцям? Якогось 
прапора, когось, хто згальванізував би їхню енергію й доказав їм, 
що Господь Бог з ними. І такою розв'язкою, мій друже, ти відразу 

42 


сіі^ііігесі Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



станеш знаменитим у цілій Франції. 

БОДРІКУР (непевно): Невже? 

ЖАННА: Знаменитим. Я тобі кажу, Роберте. Та й не тільки я. 
Побачиш, незабаром усі говоритимуть про тебе: "Знаменитий, і 
який при цьому практичний, як кожен великий політик!” Ти кажеш 
сам собі: Я, Бодрікур, не дуже вірю, то це Бог її надхнув, але вдаю, 
ніби вірю в це, і відсилаю її до них. Якщо вони в це повірять, то 
вийде на одне. Саме завтра маю післати кур'єра до Буржу... 
БОДРІКУР (вражено): Хто тобі про це сказав? Це ж таємниця! 
ЖАННА: Нічого, я розвідала. (Продовжує). Призначаю охорону з 
шістьох смільчаків, даю їй коня й відсилаю малу з кур'єром. А в 
Шіноні — я її знаю — вона сама собі дасть раду. (Дивиться на 
Бодрікура з захопленням). Ну, знаєш, Роберте... 

БОДРІКУР: Що таке? 

ЖАННА: У тебе й справді не абияка голова, коли ти так лепсько все 
це придумав! 

БОДРІКУР (стомлений, витирає піт): Безперечно. 

ЖАННА (запобігливо): Тільки ж, прошу, коня мені дай спокійного, бо 
я ще не вмію їздити. 

БОДРІКУР (сміється): Кості собі поламаєш, моя панночко. 

ЖАННА: Ніколи. Святий Михаїл підтримає мене. А втім, давай, 
поб'ємось об заклад. Ставлю чоловічий одяг проти ґудзя на носі. 
Накажи привести на подвір'я двоє коней. Поїдемо чвалом. Якщо 
впаду з коня — перестаєш мені вірити. Добре? (Простягає йому 
руку). Ну ж, прибий. Не будь свинею. 

БОДРІКУР (встає): Гаразд. Трохи руху мені пригодиться. Я ніколи 
не уявляв, що думати — це така важка робота. (Гукас). Будус! 
(Входить вартівник). 

БУДУС (показуючи на Жанну): Вкинути її у підвал? 

БОДРІКУР: Ні, йолопе. Даси їй штани й приведеш нам двоє коней. 
Погарцюємо. 

БУДУС: А засідання ради? Уже ж четверта година. 

БОДРІКУР (гордо): Завтра. На сьогодні маю досить думання. 
(Виходять обоє. Проходячи повз здивованого вартівника, Жанна 
висолоплює йому язика. Зникають у натовпі в глибині сцени). 
ВОРВІК (що слідкував за цією сценою, розвеселений звертається 
до Кошона): Безумовно, щось у цій дівчині було. Мені дуже подоба¬ 
лось, як вона спритно напустила блахмана цьому дурневі, 
вмовляючи в нього, ніби це були його власні думки. 

КОШОН: А на мій смак, ця сцена була перешаржована. У Карла їй 
доведеться придумати щось дотепніше. 

ВОРВІК: Ексцеленціє, у наших фахах і ви і я вживаємо тих самих 
методів, що й Жанна. Бо що таке влада? Адже всяка влада над 
людьми — це ніщо інше, як тільки вмовляння в дурнів, нібито те, що 
ми їм підсовуємо, це їхні власні думки. Божа інтервенція тут 


43 



цілком зайва. І саме це в цій сцені подобається мені і кожному 
(вклоняється церємоніяльно Кошонові), хіба що хтось — як ось ви — 
зацікавлений професійно. (Несподівано питає): Ексцеленціє, чи ви 
віруюча людина? Прошу вибачити за таку безцеремонність, алеж 
говоримо приватно. 

КОШОН (простодушно): Так, я зберіг іще дитячу віру. І тому, Ваша 
Світлосте, ви матимете ще чимало труднощів у цьому процесі, бо я 
і мої асесори докладатимемо всіх зусиль, щоб урятувати Жанну, 
дарма що ми співпрацювали з англійським режимом. Ця 
співпраця здавалась нам тоді єдиним розумним виходом з 
ситуації. А завданням нашої чести — нашої, прости Господи, чести — 
ми ставили собі діяти всіма можливими засобами проти вас. Легко 
було нашим землякам у Буржі, під охороною власної армії, 
таврувати нас зрадниками й запроданцями. Ми ж були в 
окупованому Руені... 

ВОРВІК (роздратовано): Не люблю слова "окупований". Ви були 
попросту на території Його Королівської Величности. 

КОШОН: Еге ж... на території Його Королівської Величности... 
Оточені вояками Його Королівської Величности, під загрозою 
розстрілу як закладники Його Королівської Величности і здані на 
ласку харчових підстаршин Його Королівської Величности... Що ж, 
були ми тільки людьми, і слабість наша полягала в тому, що ми 
хотіли жити, а одночасно намагалися врятувати Жанну. Жалюгідна 
була ця наша роля... 

ВОРВІК (з посмішкою): Ніщо не перешкоджало вам зробити цю 
ролю величавішою, ставши героями-мучениками. Мої вояки були 
готові. 

КОШОН: О, ми це добре знали. А все ж... дев'ять довгих місяців ми 
запекло торгувалися, поки видали вам Жанну — оце всіма 
покинуте мале дівча... Майбутність назве нас, може, варварами, 
але я певен, що наступні покоління — при всіх своїх високошляхет- 
них гаслах і принципах — полагоджу вати муть такі справи швидше, 
ніж ми. 

ВОРВІК: А й справді: дев'ять місяців. Нелегкі пологи — оцей 
процес. Наша мати, свята Церква, потребує чимало часу, щоб 
породити якийсь політичний акт. Ну, але нарешті кошмар 
проминув. І мати, і дитина почуваються добре. 

КОШОН: Я роздумував багато над цим усім. Нам ішлося тільки про 
здоров'я матері — як це Ваша Світлість ласкаво окреслили. 
Бачивши, що нічого вже не можна вдіяти, ми з чистою совістю 
пожертвували дитину. Від хвилини арешту Жанни — Господь Бог 
для нас замовк. Ні вона, ні, розуміється, ми — вже більше не чули 
голосу Бога. Ми — що ж ми? — виконували далі свої незмінні 
щоденні обов'язки. Передусім треба було охороняти свій старий дім 
— той великий і розумний людський твір, те єдине, що 


44 

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



залишається нам у пустелі тоді, коли Всевишній нас покидає... Нас 
навчали змалку, як треба охороняти цей дім. Але Жанна, що не 
мала нашої високої освіти, Жанна, що ЇЇ і Бог і люди покинули 
напризволяще, — вона робила діло. Після єдиної слабости 
підвелася негайно з цією своєю надзвичайною сумішшю 
зухвальства і покори, величі і здорового глузду — аж до 
мучеництва включно. У той час ми не могли цього збагнути. 
Пригорнувшись до материної спідниці, ми закривали собі очі. Старі 
дітваки... Але саме в цій безмежній самотності, у жаскій тиші після 
відходу Бога, у цій кривавій недолі зацькованого звіряти — 
людина, що стоїть з піднятим угору чолом, це воістину людина 
велика. Сама! Одна! 

ВОРВІК: Воно так, але ми, політики, не повинні надто зважати на 
велич самотньої людини, бо, на зло, зустрічаємо цю велич 
переважно в людей, яких ми висилаємо на розстріл. 

КОШОН (по хвилині мовчанки додає глухо): Інколи потішаю сам 
себе, як це шляхетно: всі оті сиві священослужителі, що їх обурювала 
кожна її зухвала відповідь, усі вони впродовж дев'яти місяців, 
мавши над головою англійський меч, усе ж таки намагалися не 
зробити того, чого вже ніколи не можна буде направити. 

ВОРВІК: Е, без шумних фраз. У політиці нема речей, яких не можна 
було б направити. Повторюю Ексцеленції, що — у відповідний час — 
ми збудуємо їй у Лондоні чудесний пам'ятник. (Звертається до 
залоги з Шінону, яка під час цієї розмови зайняла середину сцени, 
імпровізуючи інсценізацію палатної залі). Але, Ексцеленціє, 
погляньмо краще, що робиться тепер у Шіноні. Я безмежно 
погорджую нужденним боягузом Карлом, але цей тип завжди 
мене бавив. (Входить Карло Валюа з обидвома королевами й 
Аньєс Сорель. Три високі ковпаки увихаються навкого нього). 

АНЬЄС: Алеж, Карле, це неприпустимо! Ти не можеш дозволити, 
щоб я появилася на цьому балю в такому одязі... Твоя коханка 
одягає торішній ковпак?! Таж це був би нечуваний скандал! 
КОРОЛЕВА (повертає його до себе): А твоя королева, Карле? 
Королева Франції?! Що сказали б люди?! 

КАРЛО (розлігшися на троні ; бавиться більбокетом): Сказали б, що 
король Франції не має ні шеляга за душею. І це, зрештою, факт. 
КОРОЛЕВА: Уявляю собі, як сміялись би з нас дами англійського 
двору: княгиня Бедфорд, леді Ґлостер, не згадуючи вже про 
коханку кардинала Вінчестеру. О, ця одягається! 

АНЬЄС: Чи знаєш, що вони носять французькі фасони ковпаків 
раніше, ніж ми?! 

КОРОЛЕВА: Цікаво, як вони виглядали б, якби не купували наших 
найновіших моделів і не копіювали їх! 

АНЬЄС: Як ти можеш таке терпіти, Карле? Ти ж усе таки король 
Франції! 


45 



КАРЛО: Поперше, я не король Франції. Поширюю тільки таку плітку, 
а це ж різниця. А подруге, моделі жіночих одягів — це те єдина 
річ, яку можу продати англійцям. Наша мода і наша кухня — ось 
що підтримує ще трохи наш престиж за кордоном. 

КОРОЛЕВА ЙОЛЯНДА: Престиж — це все, що нам залишилося. 
Тому треба його берегти. Малі мають рацію: після цього балю не 
повинно ні в кого залишитися сумніву, що найелегантніше 
одягаються дами французького двору. Аньєс добре каже: 
невідомий ще англійкам модель ковпака — це те саме, що 
перемога на полі бою. 

КАРЛО (іронічно): Перемога, яка, одначе, не перешкодить їм 
забрати в нас з-під носа Орлеан, шановна тещо. За найновішими 
вістками, Орлеан пропав. А ви радите почати протинаступ новими 
моделями ковпаків... 

АНЬЄС: Ясно. Не уявляєш, який дошкульний удар ковпаком у 
жіноче око. Які ж завидки візьмуть княжну Бедфорд і леді Ґлостер, 
а особливо коханку кардинала, яка — з уваги на своє становище — 
мусить сяяти найвибагливішою елегантністю. 

КОРОЛЕВА: Ми впроваджуємо кавпак дванадцятицалевий! З 
ріжками! 

АНЬЄС: Подумай, скільки ті два ріжки нароблять шуму по 
європейських дворах. Це справжня революція. 

КОРОЛЕВА (захоплено): А ті дрібненькі складочки ззаду. Це ж 
архітвір! 

АНЬЄС: Англійки напевно не зможуть спати, і тому кардинал, 
Бедфорд та Ґлостер не матимуть уже ні однієї спокійної хвилини, 
щоб подумати про Орлеан. (Додає з урочистою повагою): Карле, 
якщо бажаєш перемоги, — ось тобі нагода, і то безкоштовно. 

КАРЛО: Безкоштовно... Смішна! По чому, кажеш, ті ковпаки? 

АНЬЄС: По шість тисяч франків, мій дорогий. Це за безцінь, коли 
зважити, що вони мережані перлами. А перли — це дуже добрий 
вклад капіталу. Коли ковпачки стануть уже немодними, завжди 
зможеш продати їх жидам і роздобути таким чином трохи грошей 
для твоїх вояків. 

КАРЛО (схоплюється): Шість тисяч франків! Де я візьму шість тисяч 
франків, ідіотко?! 

КОРОЛЕВА (лагідно): Дванадцять тисяч, Карле, бож нас дві, не 
забувай. Ти ж не дозволиш, щоб твоя дружина була одягнута гірше, 
ніж твоя коханка. 

КАРЛО (підіймає вгору руки): Дванадцять тисяч! Ні, ви 
побожеволіли дорешти! 

АНЬЄС: Є і дешевий модель, але я б тобі його не радила. Він не 
зробить належного психологічного ефекту на тих дурних англійок. А 
тут ідеться саме про ефект. 

КАРЛО: Дванадцять тисяч франків! Це безглуздя, мої дорогі. Цими 
46 


(іі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоі:ека.ог§ 



грішми можна оплатити половину вояків Дінуа, яким я винен 
платню за півроку. Не розумію тільки, чому ти заохочуєш їх, 
шановна тещо. Адже ти жінка розумна. 

КОРОЛЕВА ЙОЛЯНДА: Саме тому підтримую їх. Чи я тобі хоч раз 
протиставилась, коли йшлося про твоє добро? Я мати твоєї 
королеви, а все таки це ж я познайомила тебе з цією ось Аньєс, 
коли побачила, що це може тобі допомогти. 

КОРОЛЕВА (з гіркістю): Не треба, мамо, цим принаймні чванитися. 
КОРОЛЕВА ЙОЛЯНДА: Заспокійся, дитино. Міркуєш, як дрібна 
міщанка. Аньєс — це дівчина приємна й тактовна. А нам з тобою 
залежало на тому, щоб Карло став нарешті мужчиною. Ще 
потрібніше було це для держави. А щоб Карло став мужчиною — 
йому потрібна була жінка. 

КОРОЛЕВА (холодно): Здається, я була йому жінкою та ще й 
дружиною. 

КОРОЛЕВА ЙОЛЯНДА: Не хочу тебе вразити, але, ніде правди діти, 
жінкою ти була дуже мало. Тобі можу це сказати, бо я й сама така 
була. Можливо, я мала трохи більше розважности, але більше нічого. 

І тому я завжди мирилася з фактом, що король, твій батько, мав 
коханок. Ти повинна бути йому королевою, кермувати справами 
його дому, подарувати йому престолонаслідника, а решту 
залишити іншим. Не можна ж усе зробити. Тим більше, що... гм... 
кохання — це зайняття не для порядних жінок. Ми це робимо 
нездарно. А втім, колись дякуватимеш мені: так приємно спиться 
самій. Глянь на Карла. Він же став більш мужеський, відколи Аньєс 
біля нього. Правда, Карле, ти став більш мужеський? 

КАРЛО: Безперечно. Я ж протиставився вчора Архиєпископові. Він 
пробував мене залякати, вислав до мене генерала Де Ля Тремуй з 
лайкою, загрожував мені анатемою, знаєш, усі ті старі штучки. 
Словом, викотив найважчу артилерію. Але я все таки не здався. 
АНЬЄС: А кому ти це завдячуєш? 

КАРЛО (легенько гладить її по стегні): Тобі, тобі... Адже ми відбули 
в ліжку генеральну пробу цілої сцени. 

КОРОЛЕВА ЙОЛЯНДА: Чого приходив Архиєпископ? Ти мені про 
це нічогісінько не згадував. 

КАРЛО (далі гладить стегно Аньєс): Я вже й не пригадую... Віддати 
Париж князеві Бургундії, чи щось подібне... І за це здобути рік 
перемир'я. Жадного практичного значення воно однаково не мало 
б, бо князь і без цього сидить уже в Парижі. Але тут була справа 
принципу: Париж — це Франція, а Франція — моя! Принаймні я 
стараюся в це вірити. І я сказав: "Ні". 

АНЬЄС: А що було б, якби ти мене не послухав і сказав "Так”? 
КАРЛО: У тебе напевно заболіла б на цілий тиждень голова або 
живіт. А я ще можу якось обійтися без Парижу, але без тебе — ні. 
АНЬЄС: Отож, мій дорогий, коли я допомогла тобі врятувати 


47 



Париж, то ти можеш купити мені той ковпачок — і другий такий 
самий твоїй дружині, якій ти наговорив стільки неприємного, сам 
навіть цього не помітивши, як звичайно, зрештою... Ти ж, мабуть, не 
хочеш, щоб я хворіла цілий тиждень. Занадто б нудьгував... 

КАРНО (переможений): Ну, хай уже. Замовте собі ті ковпаки. Як не 
Архиєпископові, то вам треба сказати "так". Завжди та сама 
комедія. Але попереджаю: не маю уяви, де я візьму грошей. 

АНЬЄС: Підпишеш бон, платний з державної скарбниці, а там далі 
буде видно. Ходи, Королівська Величносте. Приміряємо разом. 
Волієш рожевий чи блакитний? Думаю, що для твого обличчя 
краще підходить рожевий. 

КАРНО (заскочений): Як це? Ви вже їх маєте? 

АНЬЄС: Нічого ти не тямиш у цьому ділі, мій любий. Щоб ковпаки 
були готові на цей баль, то треба було замовити їх місяць тому. Але 
ми були певні, що ти погодишся. Правда, Королівська Величносте? 
Побачиш, які довгі носи будуть у тих лондонських бабів. Карле! Це 
велика перемога для Франції! (Вибігають, посилаючи йому 
поцілунки). 

КАРНО (підсвистуючи, сідає на троні): Смішать мене тими 
перемогами. З усіма та сама забава: з Ня Тремуй, з Ксантрей, з 
Дінуа... Завжди обов'язково мусить бути велика перемога. Алеж у 
наш час усе треба купувати — великі перемоги так само, як і все 
інше. А як у мене нема грошей, щоб купити собі велику перемогу, 
що тоді? Франція... Так, безумовно... А коли це переростає мої 
можливості? (Дістає писальне приладдя): Ну, що ж, побачимо. 
Покищо підпишу бон до державної скарбниці. Будемо сподіватися, 
що купець цим задовольниться. Державна скарбниця порожнісінька 
— але на цьому папірчику того не видно (обертається до Королеви 
Йолянди): А може й тобі, тещенько, за одним махом? Будь ласка. 
Однаково мій підпис не варт нічого. 

КОРОНЕВА ЙОНЯНДА (підходить ближче): Дякую, але в моєму віці 
мені вже не до ковпаків, Карле. Я чогось іншого бажаю. 

КАРЛО: Знаю, знаю: зробити з мене великого короля. Але, кінець- 
кінцем, це вже справді набридає: всі хочуть зробити з мене 
великого короля. Навіть Аньєс! Навіть у ліжку! Уяви собі, яка це 
приємність. О, ти її добре вишколила! Скажи: коли ти нарешті 
зрозумієш, що я тільки малий непомітний Валюа? Я знаю, що мій 
дід Карло був великим королем. Але він жив уже після війни, коли 
все було набагато дешевше. Зрештою, був багатий. А мої батьки 
розтратили все. Відтоді у Франції пройшло бозна скільки девальва- 
цій, і тепер я не маю грошей на те, щоб стати великим королем. 
Роблю все можливе, аби зацитькати ту повійку Аньєс, без якої не 
можу обійтися. Та, між нами кажучи, не тільки грошей мені 
невистачає, але й відваги. А відвага — це щось дуже виснажливе, 
та ще й небезпечне в такому хамському світі, як ми живемо. 

48 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



Подумай тільки: вчора той грубий кабанище Де Ля Тремуй розлю¬ 
тився і схопився за шаблю. Ми були тільки вдвох, і нікому було мене 
боронити. І був би мене зарубав той озвірілий хам. Я ледве встиг 
відскочити за трон. Ти уявляєш, до чого дійшло: шаблю добувають у 
присутності короля! Я повинен був покликати констабля, щоб його 
арештував, алеж саме він і є головним констаблем, до того ж я не 
дуже певен, чи я й справді є королем. Тому всі вони так тут зі 
мною поводяться. Знають, що я, правдоподібно, безбатченко. 
КОРОЛЕВА ЙОЛЯНДА (лагідно): Це ти і тільки ти повторюєш це 
завжди, Карле... 

КАРЛО: Коли дивлюся на всі оті пики шляхетних законних нащадків, 
то й справді почуваю себе безбатченком. Які часи! Щоб стати 
кимсь, треба насамперед бути атлетом! Треба вміти вимахувати 
восьмифунтовою шаблюкою й парадувати з важелезною зброєю на 
плечах. Коли часом покладуть її мені на плечі — ворухнутися не 
можу. А я не люблю битися, ні бити, ні бути битим. (Зненацька 
затупотів як дитина): І я боюся! (До Йолянди, сердито): Ну, яких 
неможливих речей ти знову хочеш від мене? 

КОРОЛЕВА ЙОЛЯНДА: Щоб ти, Карле, прийняв ту дівицю, яка 
примандрувала сюди з Вокулеру. Вона твердить, що її Бог посилає 
визволити Орлеан. Серед народу тільки й мови, що про неї. Всі 
чекають і надіються, що ти її приймеш. 

КАРЛО: Ти, значить, думаєш, що я ще не досить скомпромітувався 
досі. Давати авдієнцію якійсь сільській візіонерці! Справді, шановна 
тещо, як на розумну жінку ти мене дедалі більше розчаровуєш. 
КОРОЛЕВА ЙОЛЯНДА: Карле, для твого добра я вже дала тобі 
Аньєс, хоч це було суперечне з моїми інтересами матері. Сьогодні 
ж кажу тобі: прийми ту дівицю. Всі твердять, що вона має в собі 
щось надзвичайне, і нехтувати цим ніяк не слід. 

КАРЛО (знуджений): Не люблю дівиць. Знаю: ти знову закинеш 
мені, що я замало мужеський, але дівиці мене лякають. Крім цього, 
я ж маю Аньєс, яка мене покищо задовольняє. Не хочу тебе 
вразити, дорога тещо, але як на королеву, то ти маєш дуже дивні 
нахили... 

КОРОЛЕВА ЙОЛЯНДА (посміхаючись): Ти мене не розумієш, Карле, 
або вдаєш, що не розумієш. Я прошу, щоб ти допустив ту дівицю до 
залі нарад, а не до твого ліжка. 

КАРЛО: Що?! Шановна тещо, честь-честю, але я мушу сказати, що 
ти таки збожеволіла. Якась проста селянка на залі нарад? Поруч з 
Архиєпископом і з Ля Тремуй, який уважає себе прямим 
нащадком Зевса? Таж вони б мене заклювали! 

КОРОЛЕВА ЙОЛЯНДА: А я думаю, що на тих ваших нарадах 
потрібна саме селянка. Владу в державі виконує шляхта. І це 
правильно, бо сам Бог доручив їй цю владу. Але, не критикуючи 
премудрости Божої, я часом дивуюся, чому Бог не наділив вас 


49 



тим, чим так щедро обдарував найнижчі людські істоти, а саме: 
більшою міркою простоти й здорового глузду. 

КАРНО (іронічно): І відваги! 

КОРОЛЕВА ЙОЛЯНДА (лагідно): І відваги, Карле... 

КАРНО: Наскільки я розумію, то ти за те, шоб владу в державі 
віддати народові, отому добродушному народові, що посідає всі 
чесноти, так? А знаєш ти, що робить той добродушний народ, коли 
влада випадково попадає до його рук? Ти історію тиранів читала? 
КОРОЛЕВА ЙОЛЯНДА: Нічого з історії я не читала. У моїх часах 
королівські дочки наукою не займалися. Вони вчилися тільки 
прясти, як усі інші. 

КАРНО: А я читав і знав цю безконечну чергу жахіть і несамовитих 
провалів. Іноді, коли тобі здається, що я тільки бавлюся оцим більбо- 
кетом, — я уявляю собі продовження цієї черги. Отож прийде час і 
на те, що радиш ти. Прийде час на все... Одиниці з-поміж народу 
стануть володарями держав, може й на час кількох століть — тобто 
на блиск метеора по небі — і буде це час масового вбивства і 
найпотворніших катастроф. А коли в день остаточного суду буде 
підраховано все, то виявиться, що найрозпутніші з князів цього 
світу коштували його менше, ніж ці чеснотливі мужі. Дайте моїм 
французам чолов'ягу твердого кулака — з-між них самих таки, — 
який би ними володів і за всяку ціну хотів зробити їх щасливими, і 
ви побачите, що незабаром вони почнуть жаліти за своїм Карлом, з 
його ледачістю й більбокетом. Я ж бо принаймні не теоретизую про 
організоване щастя громадян, а сьогодні ніхто ще навіть і не здога¬ 
дується, яка це цінна прикмета. 

КОРОЛЕВА ЙОЛЯНДА: Ти повинен покинути цю забаву більбоке¬ 
том. Також не сідати на троні навкарачки. Королеві це не личить. 
КАРЛО: Не турбуйся цим, будь ласка. Коли я промахнуся в грі 
більбокетом, то куля падає на ніс тільки мені, і нікому від цього 
немає шкоди. Але хай лишень візьму кулю в одну руку, а кийок у 
другу та почну сам себе трактувати серйозно, то куля падатиме на 
носи вам усім, як тільки я дам маху. (Входять Архиєпископ і Де Ля 
Тремуй. Сидячи з гідністю на троні, як це перед хвилиною заповів, 
Карло звертається до них): Архиєпископе! Генерале! Ви прибули в 
добрий час. Я саме починаю володіти. Ось у мене куля і скіпетр. 
АРХИЄПИСКОП (приглядаючись у монокль): Алеж це більбокет! 
КАРЛО: Це наважно, Ексцеленціє. Тут головне — символіка. Адже 
князеві Церкви, мабуть, не треба цього пояснювати. Але Ексцелен- 
ція, видно, просив про авдієнцію, коли вас тут бачу. 

АРХИЄПИСКОП: Прошу не жартувати. Дійшло до мого відома, що 
деякі кола, які завжди інтригують і сіють хаос, впливають тепер на 
Вашу Королівську Величність, щоб здобути авдієнцію для тієї дівиці, 
про яку останнім часом скрізь усі говорять. Отож я і головно¬ 
командуючий армією прийшли заявити Вашій Королівській 

50 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



Величності, що ми з цим ніколи не погодимось. 

КАРЛО (до Королеви Йолянди): А що, не казав я? Мої панове, 
приймаю до відома ваші цінні поради і дякую. Розгляну, як надалі 
покермувати цієї справою. Панове вільні. Авдієнція скінчена. 
АРХИЄПИСКОП: Ваша Величносте, повторюю: не час тепер на 
жарти. 

КАРЛО: Бачиш, шановна теше, коли я один-єдиний раз промовляю 
по-королівському — всі думають, що я бавлюся. (Знову розсідаєть¬ 
ся на троні, з більбокетом у руці). Тож дозвольте мені і далі 
бавитись. 

АРХИЄПИСКОП: Слава про чудодійство тієї дівчини наспіла сюди 
ще перед нею самою. Це якесь незбагненне масове засліплення. 
Кажуть, нібито на неї чекають уже навіть в обложеному Орлеані. 
Веде її рука Господня. Бог вирішив, що саме вона врятує французь¬ 
ку державу та прожене англійців за море... і всякі інші нісенітниці. 
Провидіння Господнє вчинить так, що її прийме король, і ніщо не в 
силі перешкодити цьому. Не розумію, чому всі так настирливо 
вплутують Бога у свої справи. Ну, і розуміється, вона чинить чуда. 
Ще б пак! Якийсь вояк вилаяв її за щось, коли вона прибула до 
Шінону. Відповіла йому: "Не проклинай, бо ти вже незабаром 
станеш перед обличчям Господа". Годину пізніше той дурень упав 
у криницю на подвір'ї і втопився. І ось один необачний крок п'яниці 
приніс цій дівчині більше слави, ніж великі воєнні перемоги нашому 
Дінуа. Тепер усі — від останнього парубійка до найдостойніших 
дам королівського двору — згідні в одному: що тільки вона одна 
може нас урятувати. Яка нісенітниця (Карло сів навкарачки на троні 
й бавиться більбокетом). Я обговорюю одну з найважливіших 
державних справ, а Ваша Величність бавиться більбокетом. 

КАРЛО: Ексцеленціє, мусимо врешті устійнити: або я бавлюся, або 
володію. (Встає). Чи маю володіти? 

АРХИЄПИСКОП (злякано): Цього ніхто від Вашої Величности не 
вимагає. Ми бажали тільки, щоб наші зусилля були визнані... 

КАРЛО: Визнаю, оцінюю і... вважаю зайвими. Значить, усі хочуть, 
щоб я цю дівчину прийняв, так? 

АРХИЄПИСКОП: Я цього не сказав, Ваша Королівська Величносте. 
КАРЛО: Мене особисто вона не цікавить, ви це добре знаєте, 
Ексцеленціє. Нудять мене незнані обличчя, занадто вже багато 
нових знайомств. А зокрема Божі післанці рідко коли бувають 
цікаві. Але хочу бути добрим володарем і порадувати мої народи. 
Прийму цю візіонерку. Чи ви розмовляли з нею, Ексцеленціє? 
АРХИЄПИСКОП: Маю важливіші завдання, несучи на своїх плечах 
увесь тягар відповідальности за державні справи. 

КАРЛО: А я не маю ніяких важливіших завдань, крім цього (вказує 
на більбокет). Отож зустрінуся з нею, щоб заощадити Вашій 
Ексцеленції турбот, і обіцяю розказати вам щиро, яке враження 


51 



вона на мене зробила. Можете мені довіряти. Я знаю: ви гидуєте 
мною і не маєте ні крихітки пошани до мене, але принаймні одне 
мусите признати: що я людина легкодушна, а це якраз відповідна 
прикмета для цієї зустрічі. Серйозні речі мені дуже швидко набри¬ 
дають. Прийму цю дівчину. Якщо вона примусить мене слухати без 
позіхання балачки про рятування держави, — а це ще досі не 
пощастило нікому, — то, видно, вона й справді здатна чинити чуда. 
АРХИЄПИСКОП (бурмоче): Сільська дівка у короля... 

КАРЛО: Ох, Ексцеленціє! Я все одно приймаю всяких людей. Не 
натякаю тут на пана Де Ля Тремуй, який, очевидно, походить 
прямісінько від Зевса. Але я чув, що й ви, Ексцеленціє, є, мабуть, 
сином шинкаря. Це не закид, Ексцеленціє. Нічого поганого в цьому 
нема. Навпаки, все це дуже природно, бож до священичого сану 
призвело вас вино. З підвалу до престолу, так би мовити. Або я 
сам, наприклад. Скільки ж то наслухався від вас, що це ще 
невідомо, чи я справді королівський син? Тож покиньмо цю забаву 
у високошляхетне походження, коли не хочемо самі себе виставити 
на посміховище. (До Королеви Йолянди). Ходімо, теше. Поможеш 
мені приготуватися до прийняття цієї дівиці. Слухай, я надумаю 
устругнути їй жартівливу витівку: одягнемо одного з пажів у 
королівський одяг і посадимо його на троні (де він, зрештою, 
виглядатиме краще, ніж я), а я стану собі десь збоку серед дворян. 
Промова Божої післанниці до пажа! Це ж буде архікомічне! 
(Виходять). 

АРХИЄПИСКОП: Хай робить, що хоче. Це для нього тільки забава, 
як і взагалі все. А загрозливого тут нічого немає. Навпаки, 
прийняття тієї дівчини може втихомирити розбурхані пристрасті. За 
два тижні люди зацікавляться якоюсь іншою Божою післанницею, а 
про цю забудуть. 

ДЕ ЛЯ ТРЕМУЙ: Ексцеленціє, я командую армією і можу тільки 
ствердити, що офіційна медицина вже вичерпала всі свої засоби, і 
тепер ми віддані виключно на ласку всяких чаклунів, знахарів і 
шарлатанів, одне слово, на тих, кого ви називаєте Божими післан- 
цями. Чим ми ризикуємо? 

АРХИЄПИСКОП: Генерале, з Господом Богом ризикується завжди 
всім. Якщо Він справді прислав нам цю дівчину і вирішив стати по 
нашому боці, то з клопотів не виліземо. Виграємо декілька боїв, і 
тоді щойно почнуться всякі ускладнення й скандали. Довголітній 
досвід церковного й державного діяча навчив мене, що ніколи не 
слід стягати на себе увагу Господа Бога. Треба бути маленьким, 
генерале, дуже маленьким і непомітним. (Дворяни займають місця 
разом з королевами. Паж сідає на троні, а Карло протискається в 
натовп. Архиєпископ докінчує тихцем): Найстрашніше з Богом те, 
що ніколи невідомо, чи нема тут якогось підступу диявола. Ну, годі. 
Ось і вона. (Усі зібралися біля трону, на якому сидить паж. Входить 

52 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



Жанна — самотня, невеличка, сіра, у простенькому одязі серед 
блискучої зброї і високих ковпаків. Усі розступаються, відкриваючи 
їй хід аж до трону. Жанна підступає, але коли вже має схилитися в 
чолобитному поклоні, завагалася, збентежилась і дивиться на 
пажа). 

КОРОЛЕВА ЙОЛЯНДА (пошепки): Дитино, перед маєстатом короля 
треба припасти лицем до землі. (Жанна розгублена повертається 
до неї з виразом болю на обличчі. Тоді обводить поглядом усіх тих 
людей, які мовчки стежать за нею, і входить у натовп, що знову 
розступається перед нею. Наближається до Карла, який 
намагається сховатись за плечима сусідів. Побачавши, що вона вже 
цілком близько, він тікає. Але вона біжить за ним, заганяє його в 
кут і падає на коліна). 

КАРЛО (зніяковілий, серед загальної тиші): Чого тобі треба від 
мене, панночко? 

ЖАННА: Милостивий пане. Мене звуть Жанна Діва. Небесний Цар 
сповіщає тебе моїми устами, що ти будеш миропомазаний і короно¬ 
ваний у місті Реймс та станеш намісником Небесного Царя, який є 
володарем Франції. 

КОРЛО (непевно): Це дуже гарно, панночко. Але, наскільки мені 
відомо, Реймс у руках англійців. Як нам туди дійти? 

ЖАННА (далі навколішках): Звичайно, силою, милостивий пане, 
перемігши їх. Почнемо з Орлеану, а тоді підемо до Реймсу. 

ДЕ ЛЯ ТРЕМУЙ: Дурисвітко, саме за це борються вже стільки 
місяців наші полководці і не можуть цього досягти! 

ЖАННА (вставши): А я досягну! 

ДЕ ЛЯ ТРЕМУЙ: Цікаво як? 

ЖАННА: За допомогою Бога, який мене посилає. 

ДЕ ЛЯ ТРЕМУЙ: Ось воно як. Значить, за найновішими вістками, 
Бог вирішив, шо ми маємо визволити Орлеан? 

ЖАННА: Так, вельможний пане, і прогнати англійців за межі 
Франції. 

ДЕ ЛЯ ТРЕМУЙ: О, це чудова думка! Тільки ж, чи не міг Бог сам 
передати нам свої доручення? Потребував для цього тебе? 

ЖАННА: Так, вельможний пане... 

АРХИЄПИСКОП (підступає): Дівчино... (Жанна помічає його, стає 
навколішки й цілує край його шати. Він підсовує їй перстень для 
поцілунку й жестом наказує встати). Кажеш, шо Господь Бог хоче 
врятувати французьке королівство? Якщо так, то Йому непотрібні ні 
війська, ні твоє провідництво над нами. 

ЖАННА: Ох, Ексцеленціє. Господь Бог не любить ледарів. Спочатку 
нашим воякам доведеться добре повоювати, а тоді вже Він пошле 
перемогу. 

КАРЛО (приглядається до неї здивований): По чому ти пізнала 
мене? Я ж не мав на голові корони. 


53 



ЖАННА: Милостивий пане. Жарт із цим ось хлопчиною на твоєму 
троні був непоганий. Але зразу ж було видно, що хлопець — це 
таке собі ніщо. 

КАРЛО: Ти помиляєшся. Це син великого пана. 

ЖАННА: А все таки це ніщо, порівнюючи з тобою, королем нашим... 
КАРЛО: Хто сказав тобі, що я король? Я на короля не подібний. 
ЖАННА: Бог мені сказав, милостивий пане, Бог, який покликав 
тебе зроду-звіку в особах твого батька, твого діда й через увесь 
почет королів, щоб ти був намісником у його королівстві. (Архиєпис- 
коп і Де Ля Тремуй обмінюються гнівними поглядами). 
АРХИЄПИСКОП: Ваша Королівська Величносте, відповіді цієї 
дівчини справді цікаві й виявляють навіть деякий ступінь 
розумового розвитку. Але в такій делікатній справі слід бути 
надзвичайно сторожким і забезпечити себе щонайсуворішими 
засобами обережности. Спочатку дівчину повинна перевірити 
якнайдокладніше спеціяльна кімісія видатних теологів і докторів. 
Потім ми на засіданні розглянемо їхній звіт і вирішимо, чи треба 
дівчині призначити довшу авдієнцію. А сьогодні її присутність тут 
уже зайва. Я сам проведу вступні дослідження з нею. Ходи, моя 
дитино. 

КАРЛО: Нічого подібного! (Зупиняє Жанну). Стій! (Звертається до 
Архиєпископа, узявши для відваги Жаннину руку). Вона мене 
пізнала і до мене звернулася. Бажаю, щоб усі присутні покинули 
залю й залишили мене самого з цією дівчиною. 

АРХИЄПИСКОП: Ваша Величносте, це так несподівано... і дивно... і 
взагалі... Крім цього, з уваги на безпеку особи Вашої Королівської 
Величности... 

КАРЛО (злякався на хвилину, але, глянувши на Жанну, заспокою¬ 
ється): Про це рішаю я сам. (Рецитує): "Зроду-звіку в особах мого 
батька, мого діда й через увесь почет королів..." (Підморгує Жанні). 
Так, правда? (Рішуче до присутніх): Пані й панове! Прошу залишити 
нас самих! Це наказ короля! (Усі вклоняються й виходять. Карло 
стоїть хвилину в гордій королівській поставі, а потім вибухає 
сміхом). Пішли! Бойова з тебе дівчина! Їй-Богу, це перший раз у 
житті я здобув послух! (Раптом глянув на неї стривожений). Але те, 
на що він натякав... це брехня, так? Ти не прийшла замордувати 
мене? Не ховаєш ножа під спідницею? (Дивиться на неї, вона 
всміхається сумовито). Ні. У тебе чесне личко. Серед цієї банди на 
моєму дворі я вже забув, як виглядає чесне обличчя... Багато вас 
таких у моїй державі? 

ЖАННА (і далі посміхається): Безліч. 

КАРЛО: Тільки ж я вас ніколи не бачу. Хами, лицеміри й повії — ось 
моє середовище. (Поправляє). Правда, є ще моя молода королева — 
дуже миленька і дуже дурненька (влазить знову на трон, поклавши 
ноги на поруччя, і зідхас): Ну, що ж... Тепер почнеш мене зануджу - 

54 


сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



вати. Будеш мені повторювати, то я мушу стати великим королем. 
ЖАННА: Так. 

КАРЛО: Це скучно. Слухай, ми мусимо залишитися тут самі 
принаймні годину, шоб це зробило відповідне враження на них. 
Якшо ти цілу годину говоритимеш мені про Бога й Францію — я не 
витримаю. Пропоную ось що: говорімо про інші речі. (Раптом 
питає): Чи ти вмієш грати в карти? 

ЖАННА (здивовано): Не знаю, що це таке. 

КАРЛО: Це дуже приємна гра, що її придумали для мого батенька, 
щоб його розважити під час недуги. Побачиш, я тебе навчу. Мене 
воно вже почало нудити, як і все інше, зрештою. Але тобі, незвичній, 
буде цікаво. (Риється в якійсь скрині). Сподіваюсь, що ще не вкрали. 
Тут крадуть у мене все. А колода карт — це річ дорога. Тільки 
найбагатші князі можуть собі купити. Мою залишив мені у 
спадщину батенько. У мене ніколи не вистачить грошей, щоб купити 
собі другу. Якщо ті свині вкрали... Ні, ось вона тут (вертається з 
картами). Чи знаєш, що мій батенько був божевільний? Іноді я хочу 
бути його сином, щоб здобути певність, що я справжній король. А 
іноді знову хочеться бути безбатченком, щоб не збожеволіти перед 
тридцяткою так, як він. 

ЖАННА (лагідно): А з двох цих можливостей котру волів би ти, 
Карле? 

КАРЛО (заскочений): Ого! Карлом мене називаєш?! Скільки ж 
несподіванок сьогодні! Який же справді багатющий день! Надіюсь, 
що сьогодні не нудьгуватиму. 

ЖАННА: Від сьогодні ти вже взагалі не нудьгуватимеш, Карле. 
КАРЛО: Так? Цікаво... Гм... Питаєш, що волію? Отож тоді, коли 
почуваю себе відважним, волію заризикувати божевіллям, але бути 
справжнім королем. А коли відвага зникає — хотілося б кинути все, 
втекти кудись за кордон і жити спокійно. Ти Аньєс знаєш? 

ЖАННА: Ні. 

КАРЛО (тасуючи карти): Гарна дівчина... З нею я теж не дуже 
нудьгую. Тільки вона раз-у-раз вимагає, щоб їй щось купувати. 
ЖАННА (поважно): А сьогодні, Карле, чи почуваєш себе відважним? 
КАРЛО: Сьогодні? (Надумується). Так, мабуть, сьогодні в мене є 
трохи відваги. Небагато, звичайно, але все ж трохи. Ти бачила, 
зрештою, як я прогнав Архиєпископа. 

ЖАННА: Карле, віднині ти завжди будеш відважний. 

КАРЛО (зацікавлений, нахиляється до неї): Маєш на це спосіб? 
ЖАННА: Так, маю. 

КАРЛО: Ти чарівниця? Можеш признатися. Я нічого не маю проти. І 
обіцяю тобі, що нікому не скажу. Тортури викликають у мене огиду. 
Одного разу мене затягли подивитися, як палять на вогнищі 
єретичку. Я блював цілу ніч. 

ЖАННА (посміхаючись): Ні, Карле, я не чарівниця, але спосіб маю. 


55 



КАРЛО: Може б ти нишком продала його мені? Я небагатий, але 
підпишу тобі бон до державної скарбниці. 

ЖАННА: Я дам тобі цей спосіб, Карле. 

КАРЛО (недовірливо): Безкоштовно? 

ЖАННА: Безкоштовно. 

КАРЛО (холодно): 0 , це підозріло. Або цей спосіб безвартісний, або 
коштуватиме мені задорого. Безінтересовні люди звичайно 
коштують дуже дорого. (Тасує карти): Бачиш, я звик удавати дурня, 
аби мати спокій. Але я своє знаю. 

ЖАННА (лагідно): Ти забагато знаєш, Карле. 

КАРЛО: Забагато? Ніколи не можна знати забагато. 

ЖАННА: О, так. Часом таке можливе. 

КАРЛО: Мушу ж я якось боронитися. Цікаво, що б ти зробила на 
моєму місці сама-самісінька серед усіх тих бандитів, які тільки й 
думають, як би тебе проколоти стилетом. А я ще й ось який здохляк 
з роду. Швидко ти б тоді збагнула, що єдиний спосіб оборони — це 
бути розумнішим, ніж вони. Тим то я ще сяк-так тримаюся на 
троні... 

ЖАННА (кладе йому руку на плече): Віднині я буду повсякчасно 
біля тебе, щоб тебе боронити. 

КАРЛО: Справді? 

ЖАННА: Еге ж. А я сильна й не боюся нічого. 

КАРЛО (зідхаючи): То ти щаслива. (Розкладає карти). Сідай ось тут 
на подушці. Навчу тебе грати в карти. 

ЖАННА (всміхається й сідає біля трону): Гаразд. А потім я навчу 
тебе дечого іншого. 

КАРЛО: Чого? 

ЖАННА: Ніколи не боятися і не бути занадто розумним. 

КАРЛО: Добре. Поглянь на ці карти. На них намальовані різні 
постаті. Все тут, як у справжньому житті: валети, королі, королева... 
Ось жиро, бубна, чирва, вино — це вояки. їх багато, і можна 
досхочу посилати їх на смерть. Карти слід роздавати, не дивлячись 
на них. Доля дає тобі багато добрих, або багато поганих карт — і 
починається бій. Сильніші карти беруть у полон слабших. Котра 
карта, на твою думку, найсильніша? 

ЖАННА: Король. 

КАРЛО: Ну, це одна з найсильніших карт, але ось іще сильніша від 
неї — ця з великим самотнім серцем. Знаєш, як її звати? 

ЖАННА: Бог. Бож Він один володіє над королями. 

КАРЛО (подратовано): Ні, ні! Яка ж ти надокучлива! Облиш Бога на 
п'ять хвилин у спокою. Тепер граємо в карти. Ця карта зветься туз. 
ЖАННА: Туз? Дурна твоя гра в карти! Хто ж бо може бути 
сильнішим від короля, якщо не Бог? 

КАРЛО: Саме туз. Туз або — якщо волієш — Бог, але по одному в 
кожному таборі. Ось глянь: виновий туз, бубновий туз, чирвовий туз 

56 

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



і жировий туз. Для кожного інший. Ох, я бачу, то в твоєму селі люди 
небагато знають. Не така ти мудра, як мені здавалось. Чи ти 
думаєш, що англійці не моляться Богові так само щиро, як і ми? І 
Бог посилає їм перемоги над нами. А мій кузен, князь Бургундії, 
також має свого малого Бога, дуже запопадливого й спритного, 
який дбає про його інтереси. Моя дорога, Бог сприяє всім, але, 
кінець-кінцем, Він завжди стає по боці тих, у кого більше грошей і 
більше війська. Чому ж би Бог сприяв Франції саме тепер, коли 
вона нічогісінько не має? 

ЖАННА (спокійно): Може саме тому. 

КАРЛО (знизує плечима): Ти Його не знаєш. 

ЖАННА: Знаю, Карле. Знаю краще ніж ти. Господь Бог сприяє не 
сильним, а відважним. Він не любить боягузів. 

КАРЛО: Значить, Він мене не любить. А якщо Він не любить мене, 
то чому б я мав любити Його? Адже міг Він наділити мене 
відвагою. 

ЖАННА (суворо): Думаєш, Він твоя нянька і тільки за тебе має 
клопотатися? А не міг би ти спробувати порадити собі трохи 
власними силами? Щоправда, Бог не обдарував тебе такими 
кремезними плечима, як пана Де Ля Тремуй, та й ноги дав тобі 
задовгі й неймовірно худі... 

КАРЛО: Ти помітила? Щодо цього, то Він міг би подбати краще, 
особливо при сучасній моді. Через ці мої ноги Аньєс мене ніколи 
не покохає. Якби ж Він виявив принаймні більше відчуття пропорцій- 
ности і не дав мені одночасно таких грубих колін! 

ЖАННА: Це правда. Щодо твоїх колін, то Він не дуже постарався. 
Але зате Він дав тобі щось інше, щось таке, що до Нього самого 
подібне: невеличку іскру. Ось тут вона, в цій чудернацькій голові. Ти 
можеш уживати цю іскру або на добро, або на зло. Можеш користу¬ 
ватися нею для гри в карти, або для того, щоб відновити велич 
династії Валюа й відбудувати королівство, яке в тебе нахабно 
розграбували. Ти маєш сина, народженого від твоєї королівської 
дружини. Що ж ти залишиш цьому хлопцеві, коли помреш? Той 
шматок Франції, що його англійці пообгризали? Як тобі не 
соромно? Може, твій син колись також скаже: "Бог про мене не 
подбав". Але це буде стосуватися тебе, Карле, бо ти є Богом для 
твого сина, і це твій обов'язок подбати про нього. Бог створив тебе 
королем і поклав на тебе важучий тягар. Це найвищий вияв Його 
піклування про людину. Тож не нарікай! 

КАРЛО (зойкає): Алеж, кажу тобі, я всього боюся! 

ЖАННА (наближається): Я навчу тебе. Дам тобі цей мій спосіб. Отож 
— тільки не кажи цього нікому — я також усього боюся. Знаєш, 
чому пан Де Ля Тремуй не боїться нічого? 

КАРЛО: Бо він міцний. 

ЖАННА: Ні, бо він дурний. Бо він ніколи не уявляє собі нічого. Дикі 


57 



кабани також ніколи не бояться. Ані бики. Повір: мій приїзд сюди — 
це була справа набагато важча, ніж твоя відбудова держави. Я 
мусіла вияснити справу батькові, який за це побив мене, думаючи, 
що я хочу стати повією і тягатися з вояками. А батько мій, мушу 
сказати, б'є куди міцніше, ніж англійці. Далі треба було довести 
матір до плачу... І врешті — що здавалося цілком неможливим — я 
мусіла переконати того бугая Бодрікура. Він ревів як навіжений і 
хотів тільки одного: до реєстру своїх гріхів додати ще один. 
Думаєш, я не боялася? Ще й як боялася, ввесь час. 

КАРЛО: Ну, і як ти поводилась? 

ЖАННА: Так, начебто я не боюся. Нічого складного тут нема, Карле. 
Спробуй тільки. Ти кажеш собі: "Так, я боюся, але це моя справа, 
яка нікого не обходить. А за діло однаково треба братися". І 
берешся. А коли бачиш перед собою щось таке, що здається тобі 
непоборним... 

КАРЛО: Наприклад, пана Де Ля Тремуй, коли він верещить... 

ЖАННА: Еге ж, або англійців у їхніх укріпленнях під Орлеаном. Тоді 
кажеш собі: "Так, вони численніші, ніж ми, у них першорядні 
укріплення, гармати, — вони завжди сильніші від нас. І я 
неймовірно боюся їх!" А коли ти вже наївся досить страху, тоді — 
вперед! І те, що ти не боїшся, так заскакує англійців, що вони 
відразу починають самі боятися. І ти перемагаєш. Перемагаєш 
тому, що ти розумніший, і головне тому, що ти боявся раніше. Ось у 
чому секрет! 

КАРЛО: І це все? 

ЖАННА: Все. 

КАРЛО (трохи розчаровано): Нема в цьому нічого надзвичайного... 
ЖАННА: Ні, надзвичайного нема нічого. І не треба. Бог не вимагає 
від людей надзвичайних речей. Він бажає тільки, щоб вони вірили в 
ту частинку своєї істоти, яка походить від Нього. Треба тільки трохи 
піднестися, а далі вже Він про все подбає. 

КАРЛО (задумавшись): Ти певна, що цей спосіб завжди успішний? 
ЖАННА: Завжди. Головне тому, що в ту хвилину, коли ти струсонеш 
із себе страх і повернешся обличчям до небезпеки — в цю ж мить 
Господь Бог з'являється біля тебе. Але знаєш, який Він. Вимагає, 
щоб перший крок зробили ми самі. 

КАРЛО (по хвилині вагання): Може, спробуємо цей твій спосіб? 
ЖАННА: Ясно, що спробуємо. Треба завжди пробувати. 

КАРЛО (раптом переляканий власною сміливістю): Завтра. Я ж 
мушу приготуватися до цього. 

ЖАННА: Ні, тепер! Ти цілком готовий! 

КАРЛО: Думаєш, я готовий покликати Архиєпископа і Де Ля 
Тремуя та заявити їм, що команду над армією передаю тобі? І 
спокійненько дивитися на їхні обличчя? 

ЖАННА: Кличемо їх! 

58 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



КАРЛО: Але я боюся! Я вмираю від страху! 

ЖАННА: Це значить, що найгірше вже за нами. Треба тільки 
берегтися, щоб не залишилася в тобі якась крихітка страху тоді, 
коли вони з'являться тут. Чи ти дуже боїшся? Скільки лише можеш? 
КАРЛО (тримаючись за живіт): Страшенно! 

ЖАННА: Це прекрасно. Ти матимеш величезну перевагу над ними. 
Коли вони почнуть боятися — в тебе вже буде по всьому. 
Найважливіше — боятися першому і перед боєм. Побачиш. Я кличу 
їх! (Відходить у глибину сцени й гукає): Ваша Ексцеленціє! Пане Де 
Ля Тремуй! Його Королівська Величність просить. 

КАРЛО (тупотить у панічному переляку, кричить): Ой, як я боюся, як 
же я боюся! 

ЖАННА: Бійся, Карле! Бійся ще більше! 

КАРЛО (цокотить зубами): Більше не можу! 

ЖАННА: Знаменито! Перемога наша! Бог з нами! Він дивиться на 
тебе, посміхається й каже: "Алеж і боїться цей Карло, а все таки 
кличе їх". Карле, за тиждень ми в Орлеані! (Входять Архиєпископ і 
Ля Тремуй, здивовані). 

АРХИЄПИСКОП: Ваша Величність кликали нас? 

КАРЛО (глянувши ше востаннє на Жанну): Так. Я вирішив справу, 
Ексцеленціє. Моє рішення стосується також і вас, пане Де Ля 
Тремуй. Доручаю командування над моєю армією цій ось діві. 
(Знічев'я починає кричати): Якщо ви з цим незгідні, пане Де Ля 
Тремуй, — прошу віддати шпагу! Ви арештовані!!! (Архиєпископ і 
Ля Тремуй стоять неначе скам'янілі). 

ЖАННА (плете в долоні): Славно, Карле! Чудово!! Бачиш, як це 
простенько! Глянь на них. Ні, ти тільки глянь на них! Вони ж гинуть 
від страху (Вибухає сміхом, за нею Карло. Обоє регочуть, аж 
присідають і об коліна плетуть. Архиєпископ та Ля Тремуй і далі 
остовпілі від несподіванки). 

ЖАННА (раптом падає на коліна): Хвала Тобі, Всемогутній Боже... 
КАРЛО (також стає навколішки): Навколішки, пане Де Ля Тремуй, 
навколішки! А ви, Ексцеленціє, благословість нас, але швидко. Нема 
ні одної зайвої хвилини. Ми всі вже досить налякалися і тепер 
мусимо негайно рушати на Орлеан! (Де Ля Тремуй, прибитий цим 
ударом, стає навколішки. Архиєпископ машинально благословляє 
їх)* 


* На театральній виставі в Парижі режисер був примушений зробити в 
цьому місці антракт. Заслона падає над живою картиною благословення. 
Коли підноситься вгору на початку другої частини п'єси — Архиєпископ 
стоїть у тій самій поставі, благословляючи Карла й Жанну, але довкола них 
згуртувалися й інші, повернувшись на сцену. А Ворвік продовжує 
припинену розмову. 

(Кінець першої дії) 


59 



ВСТУП ДО ШИРШОЇ ДИСКУСІЇ НА ТЕМУ 
ПЕРЕКЛАДАННЯ З ОДНІЄЇ МОВИ НА ІНШУ 

Гз ля Кошарська 

Німецький поет і мислитель Йоган Ґете окреслив процес перекла¬ 
дання, як неможливий, але необхідний і дуже важливий. Коли він 
називав перекладання "неможливим", то, напевно, хотів підкрес¬ 
лити, що ніякий переклад не може точно відповідати оригіналові. 
Та перекладання з однієї мови на іншу таки необхідне і важливе, а 
доказом цього є його довга історія, бож люди займаються перекла¬ 
дами з того часу, як вони володіють більш ніж однією мовою. 

Лише порівняно недавно лінгвісти визнали як факт, що мова — 
це щось динамічне, що ввесь час міняється. Це привернуло їх увагу 
до внутрішнього механізму перекладання і примусило 
застановитися над складом знання в цій ділянці науки. У зв'язку з 
великим зацікавленням лінгвістикою та експериментами з машин¬ 
ними перекладами, у 1950-их роках у Східній Европі і повільніше в 
англомовному світі розрослися різні курси та студії над перекла¬ 
данням. Виникли різні теорії перекладу. Однією з найцікавіших є 
теорія динамічної еквівалентности американця Е. Найди, 1 яка 
підкреслює комунікаційний підхід до перекладання, радше ніж се¬ 
мантичний. Ця теорія насвітлює загальний ефект або враження від 
перекладу, який має дорівнювати оригіналові, а менш звертає ува¬ 
гу на семантичну точність. 

Подібно ставиться до теорії перекладу Роксоляна Зорівчак, пра¬ 
ці якої на цю тему вийшли в Радянському Союзі, де методологіч¬ 
ною базою для всіх досліджень, навіть перекладу, досі була філосо¬ 
фія Маркса і Леніна. Але погляди Р. Зорівчак цікаві тим, що вони по¬ 
дібні до Найдиних, бо вона пояснює, що оригінальний текст має 
бути'прийнятий як цілість, а не як сума окремих елементів; до цьо¬ 
го треба підходити, як до одиниці, а не як до окремих складників, 
які механічно сполучаються. Кожний окремий елемент має свою 
функцію, призначену автором. Ця функція має дві сторони: комуніка¬ 
ційну та естетичну. У меґаобразі, макрообразі і в кожному мікрооб- 
разі твору реалізується ця функція елементів і структур. 2 Через це 
ціль перекладача — не скопіювати склад елементів і структур ори¬ 
гіналу, а радше зловити і передати ефект їхніх функцій у переклад¬ 
ній мові. Бож можна перекласти текст, дотримуючись формальної 
відповідальности щодо семантики слів та синтакси, а значення 
втратити або схибити. Тож динамічна еквівалентність — це термін 
для "доброго” перекладу, в якому сама форма тексту може бути на¬ 
багато змінена, але значення і ефект оригіналу збережені. 


Доповідь прочитана у Канберрі (Австралія) на конференції НТШ. 


60 


(іі^Шгесї Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



У перекладах на українську мову з англійської, особливо тоді, 
коли йдеться про ідіоматичні вислови, не раз таки втрачається або 
схиблюється значення, коли перекладач наївно дотримується се¬ 
мантичної методи перекладання, не зважаючи на цілість. Таке схиб- 
лення у фразеологічній одиниці видно у нижчеподаному уривку з 
репортажу про змагання з веслування між двома дружинами сту¬ 
дентів Оксфордського університету: перекладач подав, то "краб за¬ 
чепився за весло одного з гребців". Він не знав, що вислів "іо саІсМ а 
сгаЬ" в англійській мові означає "іо таке аїаиііу зігоке іп гоміпд”. 3 

Приглядаючись ближче до різниць між українською та англійсь¬ 
кою мовами, бачимо, що в деяких випадках під час перекладу 
таки вимагається зміни синтаксичної конструкції речення. Як 
передати, наприклад, різницю між означеною та неозначеною фор¬ 
мами іменника? 

Тому що в українській мові немає артиклів, ми змушені зміни¬ 
ти порядок слів, щоб надати відповідне значення цим реченням: 

А \л/отап сате оиі оЙЬе ііоизе — 3 хати вийшла жінка. 

ТЬе у/отап сате оиі оі іЬе ііоизе — Жінка вийшла з хати. 

В українському тексті часто трапляються еліптичні форми, де 
іменники або займенники відсутні, але зрозумілі. Ми можемо запи¬ 
тати по-українському: "Болить?”, але не перекладемо на англійсь¬ 
ку мову без іменника або займенника. Однак є випадки, де навіть 
одне додаткове слово може змінити настрій драматичної розмови. 
У повісті За ширмою Бориса Антоненка-Давидовича мати хворіє 
на пістряк стравоходу, але не признається синові-лікареві, який лі¬ 
кує чужих людей, а не помічає симптомів у своєї матері, яка живе 
в його хаті. Його начальник приїжджає до них і при обіді робить со¬ 
бі відповідну діягнозу. Коли по обіді він потихеньку відводить набік 
сина хворої і вони разом підходять до матері — настрій приглуше- 
но-драматичний. Після того, як він поставив старій жінці декілька 
запитань і постукав зігнутим пальцем по шкірі над грудною кіст¬ 
кою, його питання "Болить?” тяжко передати англійською мовою, 
не тратячи витвореної атмосфери. її відповідь "Болить" 4 рівно ж тяж¬ 
ко перекласти. 

Кожна мова має вислови з певними асоціяціями, які можуть не 
існувати в іншій мові, а їх не можна перекласти на ту мову в оригі¬ 
нальній формі. Як перекласти, наприклад, Шекспірові слова "ЗЬаІІ І 
сотраге ІЬее Іо а зиттег’з сіау?" на мову, якою говорять люди країни, 
в якій літо пекуче і неприємне, або де вліті падають сильні дощі? 
Як перекласти слова "босі ІЬе їаиіег” на мову, якою говорять люди, 
що вірять не в Бога, а в богиню? 5 Різні культури мають свої цінності 
і свої інтерпретації різних явищ. Тому можна назвати дві категорії 
"неперекладности": категорію лінгвістичну і категорію, пов'язану з 
культурою середовища. До першої можна також зачислити деякі 


61 



жарти чи гру слів, полісемію або й слова, які передають в собі 
більше інформації, ніж можна передати в іншій мові. Слово "прийти" 
означає "прийти пішки", але, перекладаючи на англійську мову, 
уживається слово "іо соте", яке не має цієї додаткової інформації. 
Слово "доба” можна перекласти лише фразою: ’ЧИе регіоб соуєгєсі Ьу 
Мепіу їоиг Ноигз" або "підЬІ апсі сіау". 

Культурно пов'язана неперекладність, можливо, найкраще пояс¬ 
нюється таким прикладом: японське слово "якута” може означати: 
шляфрок, купальний халат, піжама, нічна сорочка та інші подібні час¬ 
тини одягу, залежно від обставин. Це можна назвати "словосполуч- 
ною перекладністю", бо ми не звикли уживати те саме слово для 
різних частин одягу і мусимо перекласти слово "якута" різними сло¬ 
вами, залежно від контексту. 6 

Якщо взяти до уваги п'ять мовних рівнів — фонетичний і фоно¬ 
логічний, морфологічний, синтаксичний, лексичний і семантичний, 
то ми бачимо, що вони взаємновиключальні щодо еквівалентности. 
У кожному перекладі буде лише одне спільне ядро — його стійкі се¬ 
мантичні елементи. Поезія — найбільш здисциплінований жанр для 
перекладу — найкраще це доказує. Яканебудь спроба надати фоне¬ 
тичну еквівалентність вплинула б на порядок слів; морфологічна — 
на значення і так далі. 

Перекладач мусить також взяти до уваги читача, для якого ро¬ 
биться переклад. Різного роду читач має різні потреби. Перекладач 
мусить поставити питання: з якою метою написаний текст? З якої 
причини? Чому автор застосував той чи інший технічний засіб? Як 
найкраще можна передати в перекладі саму особистість автора, 
щоб текст "ожив", як в оригіналі? 7 Відповідаючи словами лінгвіста 
Ньюмарка, переклад має бути "наскільки можна дослівним, а на¬ 
скільки треба вільним". 8 

У будь-якій мові, особливо в її ідіоматичних висловах, віддзер¬ 
калюється історія країни, її традиції, культура, цивілізація, літера¬ 
тура, навіть звички і смаки людей. Тому найважливіше, щоб пере¬ 
кладач добре зрозумів оригінальний текст з усіма його нюансами. 


1. Е. А. Місіа апсі С. В. ТаЬег, "ТНе ТЬеогу апсі Ргасіісе оі Тгапзіаііоп" 
(ІІпіІесІ ВіЬІеЗосіеІіез), 1969, стор. 173. 

2. Р. П. Зорівчак, Фрезеологічна одиниця як перекладознавча категорія 
(Львів, 1983), стор. 3-14. 

3. Там же, стор. 16-17. 

4. Б. Антоненко-Давидович, За ширмою (Мельборн, 1972), стор. 207. 

5.3. ВаззпеН-Мсбиіге, "Тгапзіаііоп Зіибіез" (МеіЬиеп, 1980), стор. 23. 

6. С. СаїТогсІ, "А ипциізііс ТНеогу ої Тгапзіаііоп" (ОхїогсІ Ііпіуегзіїу 
Ргезз, 1965), стор. 20-30. 

7. В. В. Коптілов, Теорія і практика перекладу (Київ, 1982), стор. 9-14. 

8. Р. Меуутагк, "АрргоасМезІоТгапзІаІіоп" (Регдатоп, 1982), стор. 12. 


62 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



ПРАЗЬКА ПОЕТИЧНА ШКОЛА 


Микола Неврлий 


Між Першою і Другою світовими війнами найвищого художнього 
рівня досягла українська поезія в діяспорі у творчості поетів Празь¬ 
кої школи. Не всі українські поети, ідо жили тоді у Празі, до неї на¬ 
лежали. Оскільки Олександер Олесь і Спиридон Черкасенко були 
поетами старшого, ще дореволюційного покоління, і світоглядово 
до неї не належали, то кілька лівоорієнтованих поетів — А. Павлюк, 
В. Хмелюк, Мирослав Ірчан, С. Масляк, що входили до т. зв. Жовтне¬ 
вого кола, були назагал радянофільські. Празьку поетичну школу 
утворили художньо найталановитіші пореволюційні поети, більшість 
з яких ще недавно зі зброєю в руках боролася за українську 
державу і після упадку УНР опинилася за кордоном. Світоглядово 
й тематично до неї належали Юрій Дараган, Євген Маланюк, 
Леонід Мосендз, Олег Ольжич, Юрій Клен (Освальд Бурґгардт), 
Оксана Лятуринська, Олена Теліга, Олекса Стефанович і два тала¬ 
новиті закарпатські поети Іван Ірлявський та Іван Колос. 

Є всі підстави вважати цю елітарну групу за школу. Всі ці 
поети були зближені світоглядово, стильово й тематично. їхня 
творчість викликала низку наслідувань і для їхнього й пізніших 
поколінь стала школою. Більшість з них належала до т. зв. вісни- 
ківців, тобто до тих, хто друкувався у Віснику (1933—1939), що 
його після Літературно-наукового вісника редагував у міжвоєн¬ 
ному Львові талановитий критик і публіцист Дмитро Донцов (1883— 
1973), якого большевицька критика, як лиш могла, називала — 
лютим ворогом українського народу, фашистом і т. д., хоч твори 
його в Радянській Україні не друкувалися. Можна по-різному 
ставитися до його творчости, але — незважаючи на певні 
промахи у його радикалізмі — не можна а ргіогі викреслити її з 
історії української суспільної думки. Донцов першим на Україні 
еволюціонував від марксизму до націоналізму, який на україн¬ 
ських землях був викликаний національним гнітом, русифікатор¬ 
ською й польонізаторською політикою ворогів України. Свою діяль¬ 
ність він розпочав як член РУП (Революційної української партії), 
пізніше Української соціял-демократичної партії. За Першої 
світової війни він був головою Союзу Визволення України, після 
Другої — викладав українську літературу в університеті у Монт- 
реалі. Друкуючись в європейській пресі, Донцов захищав права 


Ця праця була прочитана на Першому конгресі Міжнародної асоціяції 
україністів у Києві в 1990 році. 


63 



українського народу на державність, гостро засуджував коло- 
ніяльне становите України, громив її внутрішніх і зовнішніх ворогів. 
Чимало його літературно-критичних праць, наприклад, про Лесю 
Українку (Поетка українського Рісорджімента, 1 922) та інші й досі 
не втратили своєї вартости. В якійсь мірі він був каталізатором сус¬ 
пільної думки, впливав на виховання цільної, свідомої своєї мети, 
активної й діяльної української людини, яка була запереченням 
традиційного українського лірично-розслабленого романтика, 
селюха і тюхтія в різних його вимірах. Вперті пошуки історичних 
коренів української духовности й динамічний стиль його публі¬ 
цистики запліднювали багатьох його сучасників і дальші покоління. 

Вплив цієї особистости на Празьку поетичну школу не можна, 
очевидно, відкинути. Вище всяких доктрин була, одначе, для цих 
поетів сама дійсність — підневільне становище рідного народу, 
загострене почуття національного болю, гніву і сорому (невідоме 
людині державного народу!) за столітнє рабство України. Треба ще 
раз підкреслити, що більша частина поетів Празької школи, включно 
зі своїм блискучим критиком Михайлом Мухином (1894— 1972), 
колишнім гімназіяльним другом Максима Рильського, брала ак¬ 
тивну участь у боротьбі за свою державу. Все це викликало гнів і 
обурення не лише проти зовнішніх ворогів рідної країни, але й про¬ 
ти внутрішніх слабостей, які наймаркантніше виявлялися у 
комплексі малоросійства й ренегатства. Отже, не тільки радикалізм 
Донцова й волюнтаристська епоха, але й ці, виразно "домашні” 
фактори мали сильний вплив на світогляд цих поетів. 

Стильово поети Празької школи були переважно неороман¬ 
тиками. Динамічна напруга їхнього вірша відбивала їхню неспо¬ 
кійну епоху. Філософською й психологічною заглибленістю вони 
інклінували також до неоклясики ("Рінь" О. Ольжича, празькі цикли 
Є. Маланюка, "Прокляті роки" Ю. Клена та ін.), яку за художній 
рівень і високі вимоги щиро вітали. Тематично їхня творчість була 
спрямована найчастіше в минуле України, набирала часто історіосо- 
фічної наснаги, акцентувала вузлові періоди рідної і світової історії 
("Варязька баляда" Є. Маланюка", "Баляда про побратима" Я. Мо- 
сендза, "Жанна д'Арк" Ю. Клена і т. д.). Від радянської літератури 
творчість поетів цієї школи, як і всієї діяспори, відрізняється воле¬ 
любністю, не радянським, але українським патріотизмом, який не 
був декляративним, але органічно випливав з діяльного ставлення 
до проблем народу та його доби. 

Одним із перших "пражан", що, заглиблюючись в українську 
давнину, оспівував її "половецький степ”, княжі дружини, "бронз і 
метал", був Юрій Дараган (1894— 1926), який разом з Є. Ма- 
ланюком і Л. Мосендзом був родоначальником Празької поетичної 
школи. Ця людина, яка передчасно померла (сухоти з фронтових 
боїв), своєю єдиною збіркою Сагайдак (Прага, 192 5) заслуговує 

64 


<іі§;іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



ввійти в історію української поезії. В ній відчувається тонке ліричне 
сприймання природи, філософія боротьби й оптимізму. Історіо- 
софічні мотиви Дарагана, то хронологічно йдуть від Дажбога й 
мотивів Слова о полку Ігоревім, закінчуються контрапунктом у 
невеликій, але ідейно сильній поемі "Мазепа" (1924). В ній він 
відтворює величну, але трагічну своїм кінцем добу української дер- 
жавности. 

Гірку дійсність покореної Батьківщини з болем оспівав поет у 
вірші "З емігрантської кореспонденції” (1923), навіяному листом з 
України. Стильово Дараган був споріднений з добою українського 
символізму. Його Сагайдак , як і кілька віршів, розкиданих по 
різних періодичних виданнях, мали сильний вплив не тільки на то¬ 
гочасних поетів у діяспорі, але й на багатьох поетів на західньо- 
українських землях. Найвизначнішим поетом Празької школи був 
Євген Маланюк (1897— 1968). Поразка української державности, 
за яку недавно він воював, породила в ньому дух непокори й 
спротиву. Головними мотивами першої доби його творчости були 
вперті пошуки причин цієї поразки, їх критична переоцінка й 
заклики до дальшої боротьби. 

Серед багатьох мотивів Маланюкової творчости вельми 
сильна була ностальгія за втраченою Україною. Йому "Все сняться 
матернії руки, Стара солома рідних стріх"... Йому часто вчува¬ 
ється, як, очікуючи сина, "мати слухають ночами Бронхітне гав¬ 
кання Бровка". Завжди і всюди йому ввижається рідна Україна. 
Інколи поет бачить її в образі степової Еллади, а ще частіше, в 
хвилини болючих медитацій про її долю, є вона запереченням 
християнської Марії — Антимарія, зваблива зрадниця Кармен, 
зведена москалем Катерина, чи навіть ввижається йому в образі 
"повії ханів і царів”: 

Хто ґвалтував тебе? Безсила 
Безладна, п'яна і німа 
Неплодну плоть, убоге тіло 
Давала кожному сама. 

Мізерія чужих історій 
Та сльози п'яних кобзарів — 

Всією тучністю просторів 
Повія ханів і царів. 

Це вже був вияв найвищої любови до Батьківщини, що бачить у 
ній не лише її героїзм і славу, але й гріхи і слабості, які привели 
таку багату країну до нещастя й занепаду. Маланюк проголошує 
критичне ставлення до Батьківщини й рідної історії, як це бачимо у 
творчості Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Івана Франка, 


65 



Лесі Українки й Миколи Хвильового. Маркантний з цього 
погляду сонет "Куліш" (1925), що його він закінчує відомою інвек¬ 
тивою першого українського культурника: "...перо виводить ядом 
спраги: «Народе без пуття, без чести, без поваги»". 

Ідейно найсильнішим твором Маланюка і всієї Празької школи 
є "Варязька баляда”, історіософічна концепція котрої виразно 
перегукується з сучасністю: "Коли ж, коли ж знайдеш державну 
бронзу Проклятий край, Елладо Степова!?". Типічне для його поезії 
поєднання любови й ненависти доведене тут до вершин, глибина 
ідеї і почувань гармонійно вплітається до всіх компонентів худож¬ 
нього вислову. 

Коли в першій добі своєї творчости Маланюк динамікою свого 
вірша — неоромантик, то в пізнішій він схиляється до неоклясики. 
В його віршах тепер відчувається погідність, гармонія чуття і 
розуму, зріла мудрість, розважні спогади й рефлексії. В його 
останніх збірках (Остання весна, 1 959; Серпень, 1964; Перстень і 
посох, 1972) переважають мотиви вселюдського значення. 
Своїми особистими зв'язками з визначними чеськими й словаць¬ 
кими (Й. С. Махар, Ф. Галас, В. Фіяла, Й. Кіршбаум та ін.), поль¬ 
ськими й білоруськими (Ю. Тувім, Я. Івашкевич, А. Слонімський, Я. 
Лехонь, М. Забейда та ін.) та іншими письменниками й 
суспільно-культурними діячами Маланюк поглибив взаємовідно¬ 
сини української літератури зі слов'янським світом. 1 


* 

Виразне творче обличчя виявив у Празькій школі також Леонід 
Мосендз (1897-1948), ровесник і близький друг Маланюка. В цій 
багатій модифікації людського духу щасливо поєднався поет, 
прозаїк, публіцист і вчений хемік, який був лише крок від "важкої 
води", що могла б принести йому може і премію Нобеля. Майже 
все його страдницьке життя можна простежити за його автобіогра¬ 
фічними творами. У повісті Засів (1936, друге вид. 1941) дові¬ 
дуємось про його дитинство і формування національної свідо- 
мости, в поемі "Волинський рік” (1948) — про джерела власного 
походження, його юність на тлі чарівної волинської природи. Тут він 
також згадує денаціоналізацію українського міщанства і знову на¬ 
вернення його до української стихії. З поетичної спадщини Мо- 
сендза найвизначнішою збіркою є Зодіяк (1941), провідним 
мотивом якої є визвольна боротьба українського народу після 
Першої світової війни. Чимало її віршів мають виразно автентичний 
характер. Глибоко вистраждана й пережита "Баляда про по¬ 
братима" в цьому пляні наймаркантніша. Є це поетичний реквієм 
героям, які полягли за волю українського народу. Ліричний герой 


66 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



поеми трансформується в десятки, сотні й тисячі таких як сам поет, 
то те недавно зі зброєю в руках захищав Батьківщину. 

Клясичні секстини баляди відбивають усю трагедію і героїзм 
тих грізних часів. Іменем своїх і дальших поколінь поет клянеться 
не забути й помстити за своїх бойових побратимів, за всіх тих, 
"хто звавсь Петро, Данило, Гнат”. Так як М. Терещенко в Україні, 
так і Л. Мосендз в еміграції включає до сучасної української 
поезії філософські мотиви, пов'язані з проблемами точних наук, 
акцентує жадобу людини до пізнання всесвіту: 

Спіраль стихій на скрайніх межах неба, 
прудкий в орбітнім леті електрон... 

Від сяйв зеніту до глибин Ебену 
один у Необхідності закон. 

Його пізнать від альфи до омеги. 

Йому віддать напруженість турбот. 

Від точки охопити аж до Веги 
матерії незупинимий льот. 

Філософське осмислення вселюдських мотивів знаходимо теж 
у "Нівелірі", де мотто з Біблії змушує задуматись над питанням 
буття. До цього круга мотивів належить також лірична драма "Віч¬ 
ний корабель" (1940), що в ній поет своєрідно підійшов до ман¬ 
дрівної теми "Вічного голляндця", зачепивши при цьому болючу 
проблему еміграції. Не менш талановито зобразив він долю 
неозброєного знанням мов скитальця у поемі "Канітферштан" 
(1945), пронизаної сковородинською ідеєю про скарб душі і серця. 2 


* 

За всіма параметрами входить до Празької школи син О. 
Олеся — Олег Ольжич (1 907—1 944), замучений у фашистському 
концтаборі в Саксенгаузені. У творчості батька й сина відбилися 
світоглядові, а з ними й стильові протиріччя двох епох. Якщо О. 
Олесь, що вповні виявив себе не лише як громадянський, але й ін¬ 
тимний лірик ще до революції, стає поволі на еміграції поетом 
більш споглядальним, то його син є явним запереченням позиції 
старшого покоління, яке пасивно оплакувало поразку власної 
державности й лише час від часу спромагалося на сильніші тони. 
Будучи за професією археологом, що ще недавно був у Карловому 
університеті слухачем відомого чеського вченого Любомира Ні- 
дерле, Ольжич вже першою збіркою [Рінь, 1935) збагачує укра¬ 
їнську поезію, включаючи до неї мотиви слов'янської праісторії, 
античної Греції й Риму, золотого віку людського роду. В клясично 


67 



виважених катренах і октавах поет зобразив невпинний хід люд¬ 
ської історії, завойовницькі походи галлів, готтів і антів, безперервні 
заміни одних племен іншими, життя і побут наших прапредків. Му¬ 
зейні експонати скеровують зір поета в сиву слов'янську минув¬ 
шину: 


Поважна мова врочистих вітрин. 

Уривчаті передвіку аннали. 

— "Ми жали хліб. Ми вигадали млин. 

Ми знали мідь. Ми завжди воювали”. 

Вдячним матеріялом для творчости Ольжича стають міти 
("Змій”), середньовічне християнство ("Монастир”), тихий кабінет 
вченого ("Робітня"). Ольжич у своїй Ріні є більше неоклясиком. 
Його історичне мислення найглибше виявилося у розмірених гек- 
саметрах поеми "Був же вік золотий", підкріпленої аналогічним 
епіграфом з Овідія: "Тегііа розі іііат зиссеззіі аепеа ргоіез”. В пляні 
Овідієвих Метаморфоз Ольжич відтворює в ній чотири основні 
епохи історії людства — вік золотий, срібний, мідний і бронзовий. В 
такому історіософічному підході український поет перегукується в 
якійсь мірі з Шпенґлером, циклічне розуміння історії якого 
сприйняв також з певними коректами М. Хвильовий. Саме 
такий підхід і зближує Ольжича з Хвильовим у їх спільному 
баченні України, становленому в якійсь мірі також на Книгах битія 
кирило-методіївців. У збірці своєї революційної лірики Вежі 
(1940) Ольжич внутрішньою напругою свого вірша виходить на 
поле неоромантики. Тематично ця збірка зачерпнута вже з 
живого галицького підпілля 1930-их років. Але й тепер його ху¬ 
дожні засоби стримані й ощадні, мова — строга, уривчаста й лако¬ 
нічна. Цим всім він — поет виразно модерний, нової світоглядової 
формації. 3 . 

Найстаршим з групи поетів Празької поетичної школи був Юрій 
Клен (Освальд Бурґгардт, 1891 — 1 947), який творчо поєднав 
"пражан" зі школою київських неоклясиків, до якої сам належав. 
Будучи родом з німецьких колоністів на Поділлі, у вирі національ¬ 
ного пробудження на Україні в 1910—192 0-их роках він став 
українським поетом. Першим його твором був сонет "Сковорода”, 
що його з іншими своїми віршами публікував у 1924—1929 роках 
в Радянській Україні. Там же багато перекладав із західніх літе¬ 
ратур, що теж споріднило його з неоклясиками. 1931 року в складі 
письменницької делегації він від'їхав до Німеччини, де й зали¬ 
шився, бо на Україні почалися репресії. З початку 1940-их років О. 
Бурґгардт викладав слов'янські літератури у Карловому універ¬ 
ситеті в Празі, де й видав 1 943 р. збірку своїх високохудожніх 
поезій Каравели. Перед нею вийшла октавами його поема про 

68 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



голод на Україні Прокляті роки (1937). Обидві були під псевдо¬ 
німом Юрій Клен. 

В особі О. Бурґгардта — університетського професора, непере¬ 
січного ерудита, знавця світових мов і літератур дістала українська 
поезія поета високого рівня, людину великої літературної культури. 
Всі ці властивості більше притаманні неоклясикам. Хоч Бурґгардт 
почав писати українські поезії вже в цілком зрілому віці, був до них 
підготований. Зі студентських літ походять лише його російські 
вірші й переклади. Порівнюючи дебют Бурґгардта з багатьма 
іншими поетами, помітимо, що в його друкованих поезіях 
художньо незрілого вірша нема. Наймайстернішим твором його 
Каравелів, філософська концепція яких глибоко продумана, є історіо- 
софічна поема "Жанна д'Арк”, що в ній перекинено міст з роман¬ 
ського середньовіччя до української сучасности. Поет кличе 
героїню національно-визвольної війни Франції з квітучої Шампані й 
Воґезів на загарбані українські простори: 

Не Шампані квітчасті лани, 

Не Вогез покарбовані гори, 

А розпачливий сон далини 
І сарматські широкі простори... 


Марно кидаю поклик полям: 

Де ти, Жанно, о Жанно, о Жанно! 

І сміється у відповідь нам 
Тільки північ глуха і туманна. 

Майже в 1 50-сторінкових Каравелах зворушують нас відважні 
рейди конкістадорів, яких пориває не тільки "Жадоба золота, 
пригод і слави”, але й туга за пізнанням нових світів. У них відкри¬ 
вається нам середньовічний Прованс, походи суворих вікінгів. 
Філософський цикл сонетів "Коло життьове” охоплює фази люд¬ 
ського життя: немовля, хлопчик, підліток, юнак, муж і старість... У 
другому відділі збірки ("Серед озер ясних”) поет відтворює пори 
року, згадує античну красуню Лесбію і Дантову Беатріче, середньо¬ 
вічний Франкфурт на Майні, по вулицях котрого Мефістофель 
водив Фавста, і т. д. Третя частина збірки ("У Первозванного на 
горах”) всеціло присвячена Україні. її перший вірш — "Софія” — 
окрилений епіграфом з Маланюка: 

Тайни тисячоліття -- в Софії стрункій, 

Що поблідла, але ще ясніше, ще вище 
Вироста, як молитва, в блакить. 


69 





Фінальний вірш "Ми" є мов би поетичною полемікою з Блоком. 
Від побудований на протиставленні двох світів, культур і народів: 

Не ми, шо обшир мали свій, 

Шукали за морями прерій. 

Не ми — в диму — з потужніх мрій 
Вирощували сни імперій. 

Ми, — каже поет, — "не ходили за моря, Земель незнаних до¬ 
бувати”... Ми, — продовжує він, — "ще снагу п'ємо з джерел". "Ми 
творимо тепер 3 хвилин і дій життя поему". А тоді, коли "геній раси 
спорудив Вам храми з бронзи і кришталу, Нас затопляв страшний 
прилив І смерч монгольської навали”. Повний оптимізму, поет 
вірить у майбутнє своєї України: "У такт рокам гуде наш крок. Ми 
йдем... ми ростемо... ми будем...” 

Вінцем творчости Ю. Клена є його пророча епопея Попіл ім¬ 
перій (1943—1947). Творив її поет в жорстоких літах нашої епохи, 
коли дві хижі імперії — гітлерівська Німеччина і сталінський СРСР — 
зійшлися у кривавому герці за панування над Европою і навіть — 
у їхніх фантасмагоріях — над цілим світом. Епопея, що охоплює 
п'ять частин і налічує кілька тисяч рядків різними строфами й 
розміром, передбачала зникнення обидвох імперій. Коли перша з 
них зазнала поразки у Другій світовій війні, друга — розпадається 
на наших очах. Пророцтво поета здійснюється. Його архитвір — 
художній документ грізної епохи. "Попіл імперій, — каже Є. Ма- 
ланюк у передмові до епопеї (1957), — є річ, позначена гербом 
величности, і твір, справді, великої літератури". В українській літе¬ 
ратурі — це твір "майже без прецеденту". 4 

* 

До Празької школи належать талановиті поетки — Оксана Ляту- 
ринська (1902 — 1970) і Олена Теліга (1907 — 1942). Ідейним 
змістом, настроями й художнім висловом вони вийшли з вісни- 
ківського покоління. Обох їх можна вважати спадкоємцями Лесі 
Українки. Стиль віршів Лятуринської, що за професією була скульп¬ 
торкою, визначається лаконічністю й суворістю виразу, хоч є в 
ньому й ліричність простої й наївної, недоторканої ще модерною 
цивілізацією жіночої душі. Тематичне коло її збірок [Гусла, 1938, 
Княжа емаль, 1941 та ін.) охоплює світ поганських предків, княжу 
емаль Київської Руси, багаті традиції волинського фолкльору й 
майоліки, що через них вона відтворює поетичну й мужню 
душу української людини. Лятуринська, яку пригадую як 
маломовну, непоказну і вельми інтелігентну жінку, славить княжу 
добу, її величність та зв'язки з культурним Заходом: 


70 

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



Нам любо жити в Переяславі. 

Іде сюди із Греків овоч 
і грона виноградних лоз, 
із Угор — збруя і комоні 
і срібло з Чех. 

Поетеса веде читача в глибину віків, бож там люди вміли не 
тільки гаряче любити все своє, рідне, але й пристрасно ненавидіти 
ворогів. Це, в основному, зближує ЇЇ — як і всіх вісниківців — із 
світовідчуванням Лесі Українки. 

Оксана Лятуринська, — констатує Ю. Бойко-Блохин, — тісно зв'язана 
з празькою групою поетів 20—30-их років. Вона йде шляхами, що їх 
започаткував Юрій Дараган, який у збірці Сагайдак відкрив нашому поко¬ 
лінню суворий світ княжої доби і вперше дав викінчені зразки архаїзації 
поетичного стилю, продовжені услід за ним Юрієм Липою, що так глибоко 
відтворював у нас дух і стиль пізнього середньовіччя. Вона, Лятуринська, 
близька і до Стефановича, цього музичного самітника-поета, роман¬ 
тичного клясициста, який так само високо підносить традиції княжих і 
козацьких часів. Вчуванням у передісторичну давнину зближується вона із 
Ольжичем, як автором Ріні і 5 

Лицарем серед українських поетес можна назвати Олену Те- 
лігу (1907— 1942), розстріляну німецькими фашистами в Києві. 
Від 1932 р. вона друкувала свої твори у Віснику, вибрані з них 
вийшли посмертно у збірці Душа на сторожі (1946); дальші видання 
були доповнені. У своїй ліриці Теліга поєднує жіночу ніжність з 
високим патріотичним патосом, з мотивами самозречення в ім'я 
національно-визвольної боротьби: 

Гойдайте ж кличний дзвін! Кришіть вогонь із кремнів! 

Ми ж радістю життя вас напоївши вщерть, 

Без металевих слів і без зітхань даремних 
По ваших же слідах підемо хоч на смерть! 

Що ці її слова не були порожньою деклярацією, засвідчила вона 
геройською смертю в катівні гітлерівського Гестапо в окупованому 
Києві. Тоді вона — в умовах підпілля— очолювала Спілку 
українських письменників і редагувала літературно-мистецький 
тижневик Літаври, закритий пізніше нацистами. Ще перед її роз¬ 
стрілом один із гестапівців розповідав, що вона "ні до чого не при¬ 
знається. Щоб відтяжити інших, все бере на себе". А інший з катів, 
потрясений її героїзмом, сказав: "Я не бачив мужчини, щоб так 
героїчно вмирав, як ця гарна жінка". З нею разом на вулиці Коро- 
ленка, 33 сидів талановитий закарпатський поет Іван Ірлявський, 


71 




який також був тоді розстріляний. Побічний, але також насичений 
патріотизмом, є в Ті поезії мотив участи жінки в національно-ви¬ 
звольній боротьбі. Олена Теліга вважала, то в родині вона — вті¬ 
лення вірности й любови, а в суспільному житті — однодумець і по¬ 
мічник борців за визволення. Але вона, як жінка, не повинна вико¬ 
нувати на війні завдань, які притаманні лише мужчинам, що їх 
війна робить брутальними, жорстокими й безоглядними. Невелика 
за обсягом поетична спадщина О. Теліги сильна своїм духом, є 
прикладом жагучої любови і пожертви для Батьківщини. 


* 

Тематично, але не менш стильово споріднений з Празькою пое¬ 
тичною школою Олекса Стефанович (1899—1970), якого пригадую 
собі як людину завжди задуману, заглиблену в себе, деколи 
навіть понуру й роздратовану, що, очевидно, було даниною його 
постійно кепського матеріяльного становища. Таким здебільшого 
був він і в своїй поезії, де більше болів і страждань, ніж втіхи й 
радости. Рання його творчість проникнута романтично-симво¬ 
лічними елементами, зачерпнутими часто з волинського 
фолкльору або з давноминулої історії України. В образі богатиря 
Іллі Муромця поет зобразив Україну на роздоріжжі Европи й 
Азії, у тогочасній історіософічній концепції — в протиборстві куль¬ 
тури й дикого хаосу. Україна завжди була виставлена на не¬ 
безпеку, яка їй загрожувала від половців, турків, татар і свого 
жадібного північного сусіда. Цю небезпеку, — каже поет, — не 
можна побороти рабською покорою й примиренням, проти неї 
треба протиставити організованість і героїзм народу. 

Незважаючи на такі висновки, поезія Стефановича не мала в 
собі волюнтаризму. Вельми значимою була в нього тема елегій- 
ности волинської природи, рідної поетові, яка у нього часто по¬ 
єднувалася з мітологічними або історичними постатями минув¬ 
шини ("З давнього-давнього", "Уже на заході”, "Сон Перуна" та 
ін.). В цьому пляні постає у нього протиборство двох неприми¬ 
ренних світів, поганства й християнства. Особливо варто звернути 
увагу на індивідуальну мову Стефановича, пересипану архаїзмами 
й несподіваними неологізмами або навіть небувалими фразеологіч¬ 
ними конструкціями, які інколи викликають і подив, і здивування. 
До специфіки стилю поета належить теж його ламана ритміка, в 
якій часто відчувається щось грізного, апокаліптичного ("Кінце- 
світнє”, "На північному бігуні" та ін.). Цікаво, хоч правдоподібно в 
маланюківському дусі, опрацьована в нього тема Гоголь і Шев¬ 
ченко. В формі сонета Стефанович тут піднісся на найвищий рівень 
артизму, глибоко при цьому відчувши душу обидвох геніїв. 


72 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



Вони встають живими у словах: 

"Смієшся ти, а я ридаю, друже”. 

Як ти у них, ніхто, вкраїнська душе, 

Так не сміявсь, не плакав у віках! 

Зібрані твори О. Стефановича, дбайливо впорядковані Бог¬ 
даном Бойчуком і доповнені передмовою Івана Фізера, вийшли 
накладом Товариства Волинян у Торонті 1975 р. Таку увагу від 
своїх краян поет, безумовно, заслужив, і вона гідна наслідування. 

* 

Волелюбством органічно належить до Празької школи також 
поет Максим Грива (справжнє прізвище Загривний, 1893—1931), 
який передчасно помер. З великої спадщини, розкиданої в періо¬ 
дичних виданнях, вирисовується стихійний ліричний талант мала- 
нюковського розмаху й складу. Як і Дарагана, скосили його сухоти, 
що їх він — як і тисячі інших — схопив у нерівній боротьбі за волю 
України. Вольове напруження, мотиви боротьби і помсти далекі в 
нього від різних теорій і доктрин. їх породила жорстока громадян¬ 
ська війна, але й особиста трагедія поета. М. Мухин, що знав його 
особисто, оповідав, що сестру М. Гриви чекісти зґвалтували, батька 
й брата замучили. Він сам втік до повстанців, де й воював у черні¬ 
гівських загонах. 

Гіркий протест викликало в нього зубожіння рідного Закар¬ 
паття, де роками культивоване реакційне москвофільство, ”з імпор¬ 
тованим і неприродним для цієї країни повоєнним московсько- 
сербським царославієм", 6 гальмувало суспільно-культурний роз¬ 
виток. 

* 

До празького кола поетів ґенераційно належали також поетеси 
Галя Мазуренко й Ірина Наріжна. Обидві друкувалися у празь¬ 
кому місячнику Пробоєм, перша з них ще у Віснику. Г. Мазуренко, 
перебуваючи у Празі, виявилась більш продуктивною, видавши там 
чотири збірки ( Акварелі — 1927, Стежка— 1939, Вогні її Само¬ 
цвіти — обидві 1941). На другій еміграції вийшли ще її Пороги 
(1 960). Духовно вона належала до вісниківців. І. Наріжна, авторка 
збірки Настрої (кінець 30-их рр.), була формально невибагливою, 
загрузла в народницькій поетиці. Переважаючими її мотивами 
була ностальгія, самітність, але деколи й радість з поєднанням 
наболілої жіночої душі з природою рідного краю. 

* 

Наймолодшими пражанами були два закарпатські поети — 
Іван Ірлявський (справжнє прізвище Рошко) та Іван Колос (спр. прі- 


73 



звите Кошан), автор єдиної, але багатонадійної збірки Молоді мої 
дні (1939—1940). Іван Ірлявський (1919—1942) розвивався вельми 
скоро. Протягом трьох років він видав три збірки — Моя весна 
(1940), Вересень (1941) і Брості (1942). Всі вони виразно позначені 
справжнім талантом, юнацькою завзятістю, певним ідейним спря¬ 
муванням і художніми пошуками. Значне місце в його поезії 
займає рідне Закарпаття і спогади власного дитинства. 

Перші свої вірші Ірлявський публікував у празьких органах 
Наступ і Пробоєм, що їх редагував Степан Росоха, та у львівських 
Обріях і Напередодні. 

Іван Колос у несприятливих умовах тоталітарного режиму в 
Чехословаччині залишив літературну діяльність, пересилився в Пів¬ 
нічну Чехію й живе там досі. Творчість обидвох цих поетів пере¬ 
росла рамки закарпатської літератури і разом з ранньою поезією 
Миколи Рішка (зб. Гірські вітри, Ужгород, 1936), колишнього 
вчителя з Драгова, належить духовно й формально до Празької 
школи. Те саме можна сказати й про поезію Андрія Гарасевича 
(1917— 1947), який разом з автором цих рядків студіював у 
Празі славістику, знав багатьох празьких поетів і який передчасно 
загинув безглуздою смертю альпініста. Він видав у Празі 
єдину збірку Сонети (1940). В ній ще помічались сліди учнівства, 
але були вже і вірші високої поетичної вартости. Перед смертю він 
ще встиг надрукувати два цикли — "Стара Прага" і "Легенди 
про Христа" (обидві 1947) і кілька коротких модерних прозових 
творів (1947). 

* 

Хоч були і певні індивідуальні риси у стилі й лірико-тематичній 
сфері в цих празьких поетів, основним їхнім стилем був все таки 
панівний тоді неоромантизм, який мав своє коріння ще в клясич- 
ному українському романтизмі та який формували також ідейні 
прямування неспокійної міжвоєнної епохи. Коли для історичних, 
тобто державних народів, романтизм, а з ним і неоромантизм, 
був лише літературним стилем, для української літератури, як і 
для літератури інших недержавних народів (білорусів, словаків, хор¬ 
ватів і т. д.) він був "формою національного самопізнання і жит¬ 
тєвого оптимізму, виразом могутнього прагнення до самостверд¬ 
ження себе як нації". 7 

Неоромантизм в українських умовах був також виявом само¬ 
захисту, самозбереження національного організму. Поети Празь¬ 
кої школи були в цілому духовно, ідейно, стильово й тематично 
об'єднані. Всіх їх окрилював патос національно-визвольної бо¬ 
ротьби, посиленої значною мірою ренесансом української культури 
1920-их років і хвильовизмом в Україні. Цей патос, вольове 
напруження Празької поетичної школи було, отже, породжене 

74 

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



передовсім дійсністю, випливало з підневільного становища україн¬ 
ського народу, було його природним самозахистом та ідейною 
зброєю для дальшої боротьби. 

Братіслава, 1990. 


1. Ця сторінка діяльности Євгена Маланюка ще не досліджена. Док¬ 
ладніше про нього див. у журналі Україна, ч. 47, 1989. 

2. Про Леоніда Мосендза більш докладно можна прочитати в Україні, 
ч. 18, 1990. 

3. Про Олега Ольжича див.: Україна, ч. 29, 1989. 

4. Докладніше про Юрія Клена (Освальда Бурггардта) див.: Україна, 
ч. 16, 1988. 

5. Ю. Бойко, Вибране, т. І, Мюнхен, 1971, стор. 250. 

6. Читач (М. Мухин), Сучасні українські поети, Чернівці, 1936, стор. 77. 

7. Ю. Бойко, там же. 



Ніна Денисова, Екслібрис Михайла Бойчука (дереворит, 1960-ті рр.) 


75 



МИСТЕЦТВО 


БОЙЧУК І БОЙЧУКІСТИ, БОЙЧУКІЗМ 

Олена Ріпко 


В культурі XX століття важко, здається, знайти ім'я більш 
мітологічне, ніж Михайло Бойчук. Вже багато десятиріч міт існує 
сам собою, розгалужується, набирає різноманітних суспільних та 
емоційних забарвлень. Спроби професійних оцінок за майже 
повною відсутністю оригіналів, стали подекуди просто повторенням 
позитивних або негативних прижиттєвих інтерпретацій діянь 
Бойчука часів запеклої боротьби ідей і, можемо додати тепер, 
амбіцій. Як кожна стійка мітологема, позбавлена конкретної плоті, 
легенда Бойчука перетворилася у радянській історії культури в 
явище суспільно-етичне. Поступово вона набула образу зневажених 
і знищених ілюзій, зробилася пробним каменем для визначення 
скоріше етичних, ніж естетичних позицій, стала символом віри. 

З іменем "бойчукісти" теж відбулася виразна аберація. Михайло 
Бойчук (і в цьому унікальний) був артистом-учителем за покликан¬ 
ням. "Школа Бойчука" — не заклад, це був він сам зі всією 
широкою системою мистецьких поглядів, ідейних принципів і 
методики роботи — вдосконалення й самовдосконалення. Школа 
Бойчука, як рухливий організм з міцними внутрішніми зв'язками, 
чутливий до суспільних процесів, жила своїм життям і в той же час 
постійно еволюціонувала в середовищі. Школа існувала скрізь, де 
був Бойчук — в Парижі, у Львові, Києві, Одесі, Харкові. В учнях- 
колегах генеза вчителя відбивалася повніше, оскільки Бойчук був 
значно продуктивнішим педагогом, ніж митцем. 

Політично-свавільний герметизм радянської історіографії 
привів до звуження понять "бойчукісти", "Школа Бойчука”, і 
обмеження їх одним, останнім періодом діяльности митця, 
найбільш упереджено й безапеляційно критикованим, в значній 
мірі неадекватним і критичним в розумінні його занепаду й фіналу. 

Означення "бойчукізм" постало, як це бувало в історії, з 
брутальної клички. Зберігаючи в такий спосіб елемент драматизму 
конкретної історичної ситуації, це визначення згодом не лише 
об'єднало діяльність видатного українського художника Михайла 
Бойчука, усіх учнів та послідовників, але вийшло за її межі. Воно 
переростає у світоглядний термін, який обіймає одну з найбільш 
розроблених версій теорії творення нового мистецтва, актуальних 
від початків століття тривалий і необмежений час. 

Інтернаціоналізація світової культури, яку так енергійно 


76 

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



Михайло Бойчук (1882-1937) 


провалив вік XIX, на його піку — й зламі — обернулася широкою 
панорамою рухів за національне самоутвердження. Дійшов 
нечуваного апогею конфлікт між високим рівнем технічної 
цивілізації й кризовим станом суспільної духовности. 

В діялектичному центробіжному процесі поєдналися 
відстоювання права на національну самобутність з виборюванням 
суверенности особи, її індивідуального духовного самопочуття. Ці 
найбільш загальні світові потенції відбилися, зокрема, в атмосфері 
будівничого пошуку шляхів культури, в потребі їх рішучого оновлен¬ 
ня, свіжого надхнення, вітальної енергії. 

Після відомого ряду "історичних" стилів — малоефективних 
демаршів, заподіяних на схилах минулого століття, пошук привів до 
"агз ргіта" — первістка з його неперехідною життєвою силою. 


Поворот до примітиву був неоднозначним і відбувався на різних 
рівнях освоєння колишніх надбань народів — від їх елементарного 
пристосування, тобто стилізації, — до найвищого: осмислення 
духовної природи давньої творчої культури і розвитку її мови на 
новому витку суспільства. 

Прапороносцями революційних відкрить в мистецтві були П. 
Пікассо й О. Архипенко. Але революція починається не з 
прапороносців — вони лише уособлюють поступ, що народжується 
широко й повсюдно. 

Від П. Пікассо, А. Матіса, К. Малевича, О. Архипенка та інших 
піонерів мистецтва XX століття, котрі започаткували кожен свій 
індивідуальний метод пластичного мислення, відштовхуючись від 
древніх мистецьких традицій різних народів, Михайло Бойчук, 
можливо, не менший за маштабами й енергетичним полем 
особистости, відрізняється етичною концепцією, в підґрунті якої 
лежить ідея служіння своєму народові. 

Україна, розщеплена навпіл, позбавлена державности, 
затиснена в лещата окраїнних комплексів, потребувала титанів... 

Михало Бойчук вийшов з найглибших низів західньоукраїнсь- 
кого селянства періоду австро-угорського володарювання і з 
небувалою, титанічною силою попрямував до вершин світової 
культури. Первісток убогої сухотної хати з берегів Гнилої Рутки, що 
привела на світ ще восьмеро слабкогрудих дітей, Михайло, син 
Леонтія, одідичив їх спрагу життя: забрав собі родову селянську 
стійкість й шалену працездатність, сконцентрував талан, всосав 
тривні соки рідної землі. 

До 16 літ я був на селі. Пас корови й вівці, — записано за М. Бойчуком 
у травні 1910 р. 1 — Маємо там, в Теребовельшині, наче досі князівську 
культуру, передевропейську на чисто національному українському ґрунті. 
Обряди грають найбільшу ціну в селянському життю: коляди, веснянки, 
щедрівки тощо. Я зріс на цих впливах, кохаючись у співах. Найбільш з цього 
запозичив я духових скарбів. З дитинства любив малярство. Хотів 
поучитися. Але не знав, не чув зовсім про якібудь малярські школи. Хотів 
пізнати краски. Шукав церковних малярів, які б мені усе показали. Та не 
міг знайти. У 12 років життя я зрозумів, що як не допоможу собі чимсь сам 
у любому напрямі, то зостануся навік хліборобом. Упав на думку сільський 
учитель, який мене більш розумів. Він намислив оголосити в часописах, що 
є такий хлопець, здібний до малярства або до вирізування на дереві. На 
поголоску газети відкликнувся Юліян Панкевич (бідний тепер збожеволів). 
Він писав, щоби мене не віддавали нікуди, а почекали на нього. В тій хвилі 
він якраз заложив "Товариство для розвою руської штуки” у Львові. Там я 
одержав перші науки малярства. їхав до Львова один священик, і я з ним 
поїхав. Було мені тоді вже 16 років. Коли я їхав туди — хотів лише 
побачити, але потім нізащо не хотів виїжджати. Священик цей (Дяків) дав 

78 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 




Михайло Бойчук, Двоє під деревом (позолота, темпера, 1910-ті рр.) 

мені обіди і зостався у Львові. Вирішив, що якось буду заробляти. Тут під 
проводом Панкевича працював. Рисував з природи. Вони казали, що маю 
здібності. Показали мої рисунки Науковому Товариству ім. Шевченка. Там 
зацікавились і дали мені допомогу 50 ринських. Перед тим я в 'Товаристві 
розвою руської штуки" стирав порох і за те одержував 7 ринських. На гроші 
Шевченківського Товариства закупив різних приладів і міг уже малювати 
більше. Далі моїми малюнками ще більш зацікавилися і дали мені стипен¬ 
дію. Літо був дома. Тоді Панкевич задумав складати іспити на гімназіяль- 
ного вчителя і тому мусів їхати до Відня. Написав мені, аби я їхав до 
нього. З ним я і поїхав до Відня. Ще я вчився у Львові (коло 5 місяців) в 
'Товаристві” то познайомився з церковними малярами і з їх працями, які 
більше схожі на візантійські, ніж на сучасні. І от мене зацікавило, 
порівнюючи їх твори з польськими: чому ті церковні малярі все хочуть бути 
схожими на польських, сучасних малярів? Чому між ними така різниця? 
Звернув увагу на мініятюри релігійні, які знаходив у Львові, бачив їх 
подібними до наших. Потім доглядався багато у Відні по музеях. У Відні 
пробув шість місяців. Потім під тиском Труша на Товариство ім. Шевченка і 
під загрозою відібрання стипендії мені треба було їхати до Кракова в 
Академію Мистецтва. Я мусів поїхати, але без великої охоти. Тоді вже я 


79 





працював безплатно у віденській приватній школі якогось маляра і трохи 
знав німецьку мову. У Відні я все переглядав музеї. Завжди ходив туди у 
вільних хвилях і сам все порівнював. Помалу я облюбив зі всіх образів 
кілька, усі інші з часом відпали. Найбільш мені подобалися портрети з 
Александрії. То були грецькі майстри, виховані на єгипетському мистецтві. 
[...] 

Скінчивши тільки сільську школу, я мусів багато вчитися. В Кракові мав 
товариша з університету медицини, який давав мені приватні систематичні 
лекції. Тоді ж я познайомився з Лепким і Стефаником, який, як хлопський 
син, добре мене розумів і прихильно ставився до мене за весь час. Там, у 
Кракові, я систематично вчився в Академії 5 років! 2 Лише на літо приїздив 
до батька на село. 

У Кракові мені більш завертали голову, ніж давали хисту. Треба тепер 
усе забути поперед, як шонебудь починати працювати... Проте ці роки не 
марно пройшли для мого загального розвитку. Я ходив на різні виклади, 
на лекції до університету. Тоді я познайомився з молодшими польськими 
літераторами й поетами як от Висьпянський, які займалися обробкою 
творів східньої літератури [...]. Мене не задовольняло малювання в 
Академії. Я все більше нахилявся до яснішого розуміння, що старі мистецькі 
твори справді великі й не стираються, не губляться. Міркував, чому це так? 

У Кракові, між іншим, познайомився з польським поетом Міцінським, 
який кохався надзвичайно в поезії Словацького і виріс на українській 
народній культурі. З ним я найбільш говорив і оповідав свої міркування. На 
жаль, не дуже часто міг з ним стрічатися. 

І от одного разу навесні він запросив мене до себе в родину до 
Закопаного. Я дуже тішився тим і поїхав. Посидів у нього зо два тижні і все 
мені сподобалося так, що не дуже поспішав до Кракова. Там Жеромський 
замовив мені портрет свого сина і відступив для того мені два покої свого 
мешкання. Взагалі матеріяльно почував себе ліпше. Так жив я ще цілий рік. 
Стрічався з кращим цвітом польської інтелігенції, з Сєрошевським і 
багатьма іншими. Тоді розповідав я іноді про життя свого народу. 
Жеромський навіть після моїх оповідань написав свою "Думу про 
гетьманів”, за яку було йому від поляків! 

Пізнався я тоді з Віткевичем, який був свого часу реформатором 
польського мистецтва. Віткевич, вже старенький дідусь, знався з 
митрополитом Шептицьким і пригадав якось, що митрополит прохав йому 
сказати про здібних хлопців. Віткевич дав мені листа до Шептицького і 
писав йому про мене ще особисто. Митрополит сказав заїхати мені до 
нього. І от, їдучи літом до батьків, вступив до митрополита. Ще раніш, 
розмовляючи з Віткевичем, я казав, що хотів працювати для добра 
Вітчизни, але перш хотів простудіювати добра заграничні, щоби стати на 
міцніший грунт і на тому вже міг розробляти свою рідну минувшину. 
Шептицький знав Віткевича і йому не подобалася його думка (зостатися в 
краю), і тому я вирішив не брехати. На запитання Шептицького відповів, що 
хочу ще повчитися в Парижі. 

80 


(іі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 




Михайло Бойчук, Портрет митрополита Андрея Шептицького (шкіц, 1910-ті рр.) 

— А в Монахів не хочеш? — Я згодився. — Ну то поїдеш. Будеш мати 
стипендію, тільки мусиш вступити до тамтешньої академії. 

Поїхав, але багато там не навчився. І добре. Якраз на осінь мусів іти до 
війська, в Далмацію, до моря. Побачив там нові слов'янські народи: сербів і 
хорватів. Слухав їх гарних пісень, придивлявся до їх побуту, життя. У 
війську був цілий рік. Потім на зиму повернув до тата. Заїхав до митро¬ 
полита. Він мене дуже радо вітав. Ми умовилися тоді, що вже до Монахова 
не поїду, а навесні виїду до Парижу. 

Побачив, що в Україну привозять з Парижу все що найменш цікаве, 
маловартне. Тут ще з більшим запалом вивчав музеї. У першому ще місяці 
мого побуту в Парижі я малював по пам'яті кілька образів з тих, що привіз 
з Далмації. Ці мої малюнки побачив один товариш з Краківської Академії — 
Бушек — і звернув увагу, що мої малюнки дуже схожі на сезанівські. Я 
подивився і здивувався. Тоді почав його (Сезана) вивчати уважніше... 

На цьому запис біографії М. Бойчука обривається. Цей 
унікальний, надиктований самим митцем документ, який майже 


81 


40 років тому просковзнув у канадській періодиці по той бік 
"залізної" завіси і дотепер, імовірно, лишається невідомим 
дослідникам М. Бойчука на Україні, наводить або уточнює численні 
факти, дати, імена з першого, юнацького періоду розвитку 
легендарної особистости. Разом з тим він проливає світло на 
інспірації громадянського й творчого ставлення Бойчука — від 
національного фолкльору до музейних шедеврів світового 
мистецтва, від українського іконопису до сучасного французького 
авангарду. В поле його зацікавлень органічно входили музика, 
поезія, література, гуманітарні науки. Він вільно й невимушено 
оволодівав мовами. Наведений уривок містить також ті елементи 
біографії Бойчука, що зернами проростають в його подальшій 
творчості, стають майже канонічними образами його власного 
життя й життя народу. 

Отже, Бойчук прибуває до Парижу 1908 р., одночасно з О. 
Архипенком та значною кількістю українських і російських митців 
"першої хвилі". Нещодавно тут відбулася (1904) виставка французь¬ 
ких та європейських примітивів і експозиція російського мистецтва 
в Осінньому сальоні, організована С. Дягілевим, з ретроспекцією 
від ікони до пластичних експериментів М. Ларіонова та Н. 
Гончарової. 3 

А вже 1 909 р. Михайло Бойчук із своїми молодими друзями 
виставляє в Осінньому сальоні кілька творів "а темпера”, різко 
відмінних від оточуючих полотен, 4 як і від його власних, 
експонованих на виставці у Львові 1905 року. 5 (В Артистичному 
віснику І. Труш лише згадує про них, з захопленням зупиняючись, 
втім, на творах молодого Модеста Сосенка, "детально повикінчу- 
ваних і подекуди не модельованих, але рисованих старим 
примітивним способом [...] на спосіб візантійський". 6 Без сумніву, 
репрезентація Сосенка зачепила тоді й Бойчука). 

Через кілька місяців, у травні 1910 р., на виставці в Сальоні 
Незалежних, де експонувалися твори понад двох тисяч живописців, 
що розмістилися в 43 залях, з'явилося 18 колективних робіт "Школи 
Бойчука" під загальною назвою "Відродження візантійського 
мистецтва". Авторами їх були Михайло Касперович і Софія Сегно. 
"Неовізантісти" привернули загальну увагу. Паризька преса ('Те 
иоигпаї", "Рагіз^оигпаІ", "ОІІ ВІаз", "ПпІгазідепГ, "Оетосгаїіе зосіаі" та Ін.) 
широко відзначила самобутність цих творів, оригінальність манери 
та мистецької ідеї. Ґрунтовно аналізував виступ бойчукістів Г. 
Апполінер, 7 жваво відреаґувала польська преса ("ІЧо^а даіеіа", 
"Осігосіїепіе", "Кицег УУагзіа^зкі", "І_і1ега1ига і згіика"), львівські українські 
газети. 8 Я. Туґендхольд, що жив у Парижі, відгукнувся в 
провідному російському журналі. 9 

У Парижі Бойчук певний час відвідує академію Рансон — 
майстерню П. Серіз'є. 10 Разом із земляками А. Тараном та Л. 

82 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 




Михайло Бойчук, Шкіци голів (олівець, аквареля, 1910-ті рр.) 


Крамаренком він винаймав кімнати в будинку, де мешкали тільки 
художники. Навпроти, двері в двері, оселилися 1909 р. новоприбулі 
подруги-польки Софія Налепінська, Софія Сегно та Софія Бодуен де 
Куртене, то навчалися разом у Петербурзі у приватній школі 
імпресіоніста Я. Ціонґлінського, потім студіювали у проф. Ш. Голлоші 
в Мюнхені (1907-1908). Знайомство їх з Бойчуком відбулося у 
майстерні Серіз'є. 11 

Так зібрався гурток молодих, закоханих у свого нового вчителя 
людей, який працював, перетворивши житло у велику майстерню. 
Тут власноручно виготовляли потрібні пензлі, дошки, рамки, 
виробляли фарби з рослинних екстрактів з часниковим соком, 
фарби, технологія виготовлення котрих була давно забута. їх охоче 
купували паризькі художники. Тут малювалися не лише картини, 
але й освоювалася техніка стінних розписів "аль фреско" — по 
мокрому та "аль секко" — по сухому, барвниками, розведеними 
воском. 

Крім "трьох Софій”, до гуртка належали випускники Краківської 
Академії Мистецтв Микола Касперович, два "теоретики мистецтва" 


83 



Євген Бачинський та Йосип Пеленський, Яніна Леваковська, Гелена 
ІІІрамм, Ольга Шагінян. Під впливом Бойчука були також Василь 
Коцький та Антоні Бушек, які не належали до "школи”. 12 

У майстерні Бойчука швидко забувався попередній 
малярський досвід, набуті в різних мистецьких закладах способи, 
колишні погляди й захоплення тепер здавалися легковажними. З 
відданою увагою вслухалися учні в переконливі пояснення 
улюбленого наставника, ідо ґрунтувалися на глибокому знанні й 
багаторічних міркуваннях: 

У VI віці візантійське мистецтво прибирало точний канонічний вигляд. 
Це розквіт, краща доба старо-еллінського напряму. З XI в. вона слабне у 
Візантії. Ніби застигає в раз одлитих формах. Ховається до монастирів. 
Переходить до інших країв, особливо на Русь-Україну. [...] У половині XV в. 
Візантію завоювали турки. Але саме тоді візантійське мистецтво процвітає 
на Україні. 

Візантійщина для України не чужа. Візантійська культура 
перетворилася з нашою культурою, може, тисячолітньою. Український 
народ у своїх кращих колективних творах надає таке саме розуміння 
мистецтву, як і ми. Треба лише аналізувати, дивитися, у який спосіб 
переводиться в дійсність, який має містично-ідеалістичний смак, як 
розкладається на площині, як витворюється національний тип. Мистецтво є 
творчістю, а творчість це життя! 

Творчість сучасних окремих артистів-малярів не є проявом дійсного 
мистецтва. Треба її поглибити і пристосувати до всіх без винятку проявів 
людського життя. Правдиві твори мистецтва мусять бути уняті в синтетичну 
форму, уґрунтовані на спостереження поколінь, обняті в національну форму 
і традиційно переказувані нащадкам. Треба боротися з поглядами 
сучасної суспільности. Виховувати її на кращих, справді естетичних зразках. 
Бо який попит — така продукція. Артизм мистецтва мусить панувати у всіх 
дрібницях життя. Що більше — артист мусить бути ремісником-творцем! 
Треба пристосувати стиль, декорацію, зміст, вигляд до живої дійсности. 
Чому ми, українці, маємо найбільше може даних, щоби взяти на себе таке 
завдання? Тому, що ми маємо невичерпні джерела зразків у іконах, 
мозаїках, фресках, архітектурі, різьбі, скульптурі, вирізуванні, вишиванках, 
гончарстві, вибійках, писанках, килимах і т. д. А також у пісні, музиці, 
мелодіях, танцях, обрядах, казках, думах, у мові... Це є наші неоціненні 
скарби, у котрих є вже уся синтеза малярства національного, синтетично- 
українського! Треба тільки мати свідомість і вміти з цього матеріялу 
користати,..” 13 

Теорія Бойчука зросла з потреби "великого" мистецтва. Він 
знаходить його в мистецтві імпресіонізму, позбавленому 
суб'єктивізму, скороминучої настроєвости. 


84 


сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 




Ярослава Музика, Портрет М. Музики (темпера, 1928 р.) 

Об'єктивний зміст — у формах мистецьких, не реалістичних. Централь¬ 
ність композиції. Монументальність. [...] Вивчення дійсности. Показ Ті як 
синтези життя. Суть ідеї в найбільш закінченій строгій формі. Мистецтво у 
фактурі образу, а не в темах. Служба людству, а не матерії. Виступ проти 
сучасної, механічної цивілізації. Вільна дисципліна, яка виникає з індивідуа¬ 
лізму й опирається на старому стилі. 

Не маємо наївности вертатися до практики примітивів. Творитимемо 
сучасне в життєвих сюжетах. Зафіксуємо в цілості традиційні підстави 
народного малярства на Україні. Простота рисунка, золоті фони, ніжність 
тонів, все до найменшої рисочки варте уваги на малюнку. Нічого зайвого, 
досконале розуміння площини, фарб, розуміння і розташування ліній. 
Пізнаємо дійсні закони малювання. Станемо керманичами ліній, красок. Не 
досить спостерігати явища в природі. Вони мусять бути узяті в зсумовану 
форму. Ми, малярі українські, мусимо бути виховані в тягу роботи і в 
уживанню всіх матеріялів, під доглядом учителя. Наука повинна відбу¬ 
ватися на прикладах. Через учителя допущені до тайни добирання, 
приряджування й уживання сирих матеріялів. Пізнати натуру каменя, 


85 






металу, дерева, властивості фарб і клеїв. Залежність від місця, будівлі, 
характеру і змісту твору, який уявляє дійсність. 

Збиратимуть здібних хлопців і дівчат та відкриють в Україні власну 
Академію-Робітню. Прикрашатимуть будівлі, церкви, хати, не відкидаючи 
найменших дрібниць матеріяльної культури. Виконуватимуть образи, 
фрески, мозаїку. Вирізуватимуть у дереві і різьбитимуть у камені. 
Ліпитимуть горшки, вази і друге з глини. Подуватимуть золотом. 
Робитимуть усякі тканини дорогоцінні, килими, вишиванки, гаптування. 
Учитимуться далі і утримуватимуться з роботи. Усе без винятку власно¬ 
ручно, кустарним, хатнім способом. Артист мусить бути ремісником- 
творцем, здібним жити й утримуватися зі своєї праці при всіх обставинах 
життя. Збиратимуть усі світові зразки по музеях, книжках і з життя, де 
збереглося. Матимемо ніби музей для роботи й творчости... 14 

Така була пристрасна мрія М. Бойчука. Захоплений нею, він з 
товаришами починає збирати такий дорогоцінний для них "музей" 
зразків — старовинні ікони, давні вишиванки, тканини. Речей у них 
небагато, зате високої якости. Залюбки займається Бойчук і 
фотографією: "З подорожі по Італії назбирав я около півтисячки 
фотографій з пречудних творів штуки. Одним словом, 
доробилисьмося великого багатства". 15 

З ікон, а також фотографій, альбомів мистецтва проторенесансу, 
древнього Єгипту, архаїчної Греції, Японії, Персії учні невтомно 
відрисовують досліджуючи лінеарну пластику, конструкцію людсь¬ 
кого тіла й обличчя, зв'язок з орнаментами, строгу ритміку 
членіння поверхні, відомі старим митцям світу. 

Ця наука, як і домагання досконалости в оволодінні різними 
техніками, професійними й народними, орієнтація на мистецький 
універсалізм, потреба творити нове мистецтво, контактне з 
найширшими масами людей і органічне для них — прищеплюва¬ 
лися майже всім без винятку учням Бойчука, незалежно від того, 
лишилися вони з ним надовше, чи життя торувало їм іншу долю. 

Сталося так, що ця перша "школа Бойчука" проіснувала в цілості 
недовго, інакше в Парижі не могло й бути. Однак її учні не тільки 
назавжди присвятили себе мистецтву, але й зберегли вірність 
полум'яним настановам вчителя. (Лише Софію Сагно в 1909 р. 
забрала назад до Петербургу її заможна родина. Після одруження 
вона ніколи вже не брала до рук пензля. Померла С. Сагно-Ліпінсь- 
ка в 70-их роках в Варшаві, оточена внуками й правнуками). 16 

Софія Бодуен де Куртене, дочка славетного лінгвіста, 17 після 
кількарічного перебування в нурті петербурзького й московського 
художнього життя переїздить до Польщі, де 1924 р. відбувається в 
сальоні Ґарлінського у Варшаві виставка її проектів поліхромій. До 
останніх років життя вона працює разом з архітектором Я. Боровсь- 
ким над реставрацією пам'яток архітектури, Твідновлюючи або 

86 

сН^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 




Тимко Бойчук, На пасовиську [ темпера, 1919 р.) 

розмальовуючи костьоли, прикрашаючи їх власними вітражами. 
Працюючи на західніх землях Польщі, вона використовувала 
візантійські традиції, незважаючи на певну ідейну та пластичну 
неадекватність їх польській художній культурі. їй належать десятки 
віднов і оригінальних монументальних робіт, які вирізняються 
стриманістю форм в поєднанні з насиченим кольором, 
декоративізм якого постав у її творчій манері із дослідженням 
древніх фресок Помпеї. 18 

Разом з С. Бодуен де Куртене в груповій виставці у сальоні 
Ґарлінського беруть участь архітектор Я. Боровський та Гелена 
Шраммувна. 

Далі імена С. Бодуен де Куртене, Яніни Леваковської та Гелени 
Шпаммувни значаться в каталозі виставки "Край і Познань" 1929 
року. 

Тож зв'язки між учнями першої школи Бойчука тривали й 
пізніше. Це підтверджують і неопубліковані листи Софії Налепінської 
з Петербургу до Львова, в яких вона детально інформує М. Бойчука 
про життєві пляни своїх подруг та інших колег паризьких часів, дає 
їм влучні, цікаві для нас характеристики: 

Крамаренко заходить часто та й досить щиро зі мною балакає. 


87 




Дісталам від Бодуена гаївки і коломийки, занесу йому. Мені здається, що 
Крамаренко припадково вчепився в стить візантійський, певно ще під 
впливом твоїх паризьких робіт, а при других обставинах міг би імітувати 
Мікеланджело чи ще щось іншого. Рисунка зовсім не розуміє, то є з натури 
імпресіоніст... Рерих казав до Мальованої, що бачив десь твої речі, і дуже 
йому сподобалися. 19 

Кореспондентка ще не знає про те, що А. Крамаренко з А. 
Тараном готуються до виставки творів монументального характеру 
(фрагменти темперних композицій, ескізів, 20 виконаних після 
поїздки по містах Італії). Навесні 1921 р. Л. Крамаренко перейме 
після смерти Г. Нарбута його майстерню в Українській Академії 
Мистецтв у Києві, і контакти-конфлікти його з М. Бойчуком 
продовжуватимуться. 

Антоні Бушек, не маючи фінансової допомоги для власної 
творчости, 21 пристає до роботи в галузі ужиткового мистецтва, 
створює школу-робітню порцеляни, де виховує неосвічену, "не 
зіпсовану” навчанням молодь — "школу Бушка”. 22 

В серпні 1910 р. Михайло Бойчук з М. Касперовичем і С. 
Налепінською вирушають у дальшу життєву путь. Вони здійснюють 
подорож до Італії — Фльоренція, Равенна, Венеція. Хвилюючою 
була зустріч із “живими”, побаченими в натурі фресками обожнюва¬ 
ного Джотто, з творами Чимабуе, іншими шедеврами проторене¬ 
сансу. 

Рівно через місяць Бойчук повертається ("повертається" — 
пише він в листі до Бачинського) 23 до Львова і оселяється в 
будинку Наукового Товариства ім. Шевченка на вул. Чарнецького, 
26. Він займає майстерню, щойно звільнену І. Трушем у зв'язку із 
спорудженням власного будинку на вул. Обводовій. 24 

Цьому світлому приміщенню в піддашші НТШ судилося 
відіграти суттєву ролю у мистецькому житті Львова. М. Бойчук 
виконав тут чимало живописаних і графічних творів, які тепер 
сприймаються як програма його подальшої творчости. Тут написав 
він кращу із своїх літературних праць — рецензію на коломийську 
виставку 1912 р., в якій відбилася найглибша любов художника — 
зачудованість красою народного мистецтва. В робітні він і мешкав — 
у характерних для нього аскетичних умовах, серед кошів і скринь із 
"зразками", спав на похідному ліжку під саморобною полицею й 
розкішним старим подільським килимом на стіні. Цей куток 
інтер'єру видно на пожовклих знимках М. Бойчука і С. Налепінської 
1910-1911 рр. 

У тому ж будинку НТШ проживав юрист Лев Стефанович із 
сином і двома доньками, Ярославою і Ганною. До старшого сина 
вчащав товариш, студент Краківської Академії Мистецтв Микола 
Федюк. Тоді й сталася зустріч Михайла Бойчука з майбутніми 

88 

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 




Михайло Бойчук під час монументального оформлення 
Червонозаводського театру (Харків). За ним фреска Свято врожаю (1933-1935) 

художниками Ярославою Стефанівною (в заміжжі Музикою) і 
Миколою Федюком, що набула для них вирішального значення. Хоч 
педагогічно-виховна діяльність Бойчука у Львові не мала регуляр¬ 
ного характеру, зерна його "науки", посіяні тоді, згодом проросли 
досить буйно. Майстерня залишилася за Бойчуком не менш як 
чотири роки. А можливо й усі сім: до осени 1917 р., коли Бойчук 
був обраний професором новоствореної Української Академії 
Мистецтв. Тоді його твори, фотографії, листи С. Налепінської 
потрапили до Ярослави Стефанович, які зберігала аж до смерти. 
Вона продовжувала відвідувати майстерню Труша—Бойчука: НТШ 


89 







передало її Михайлові Осінчуку, що прибув до Львова після 
закінчення Краківської Академії Мистецтв. Здогадка про це 
постала з натяку на колишнє сусідство з Осінчуком, між іншим, 
зроненого колись Я. Музикою в розмові з автором цієї статті. Вона 
підтверджена дружнім листуванням Осінчука з Ганнусею і 
Ярославою впродовж наступних десятиліть, як видно з далеко 
неповного епістолярного архіву Я. Музики. Можливо, саме від неї 
Осінчук сприйняв особливу захопленість українською іконою й 
Бойчуковою ідеєю відродження візантійської традиції у сучасному 
мистецтві. 

У тій же майстерні пізніше працював Павло Ковжун (що 
пам'ятають живі свідки) і мешкав з родиною аж до переселення у 
спеціяльно придбану митрополитом Шептицьким квартиру на 
Вроновській, 20. "Під рукою" НТШ на початку 1930-их рр. 
розвинувся задум Асоціяції Незалежних Українських Митців 
(АНУМ), яку очолили Ковжун, Музика і Осінчук. Скромна робітня 
перетворилася у головну квартиру, куди постійно тягнуло 
ентузіястів нового мистецького руху. Тепер ці кімнати капітально 
перебудовані під звичайне мешкання, як і ряд інших приміщень 
НТШ. Однак майстерня Бойчука, що стала колискою АНУМ, 
повинна бути відроджена. 

Станкові твори М. Бойчука, виконані у львівській майстерні, 
доносять ідейно-політичну атмосферу Львова, коло громадських і 
культурних зацікавлень середовища львівської інтелігенції. В НТШ 
знову обговорюється питання про встановлення пам'ятника 
Шевченкові до 100-річчя з дня народження — серед рисунків 
Бойчука знаходимо свіжий за рішенням портрет поета (до образу 
якого як оплоту духовної сили народу не раз звертатиметься 
Бойчук в подальшій роботі своєї школи-майстерні). Є тут дві, теж 
дотепер невідомі, натурні зарисовки М. Грушевського. Чималий 
науковий інтерес являє собою серія зображень митрополита 
Андрея Шептицького, за якою можна простежити поступовий 
процес перетворення начерку з натури в синтетичний, 
узагальнений і монументальний образ. Через багато років саме 
цей портрет упорядник каталогу VIII виставки АНУМ помістив на 
його титульній сторінці. 

У невеликих і, здавалося б, незавершених "пробах”, залишених 
ніби мимохідь на випадкових кусниках картону, фанери або 
паперу, насправді постає серйозний пошук нового естетичного 
канону — демократичного національного типу, що брав би свій 
початок від простодушних зображень Богоматері в іконах народних 
майстрів і розвивався на основі спостережень реальности з гідною 
стриманістю, без сентиментального замилування, притаманного 
творінням стилізаторів. У численних зображеннях Дівчат та Жінок 
відчувається цільність авторської позиції, відшліфованісь ідеї, 

90 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 




Група монументалістів під час оформлення Червонозаводського театру (Харків) 
М. Бойчук, К. Гвоздик, І. Падалка, В. Седляр і Марія Юнак (1933-35) 

далекої від запобігань перед смаками публіки. Названі вище та 
інші, виконані в кольорі композиції, створені шляхом пластичного 
відбору й узагальнення структури, в наслідок чого вони сприйма¬ 
ються як неперехідні, символічні, народно-пісенні образи життя 
[Орач, Плач Ярославни та ін.). 

Шедевром мистецької колекції Я. Музики є мальований 
темперою по золоту на дереві твір М. Бойчука Двоє під деревом, 
який увібрав квінтесенцію філософсько-етичних поглядів, 
мистецьких ідей і технічно досконалих засобів. Яблуня, сповнена 
плодів, і правічний мотив чоловіка й жінки — це "сучасна ікона" 
художника, що втілює найвищі для нього цінності екзистенції 
людини в єднанні з природою. Є в тій колекції й другий твір, 
протилежний прозорому настрою Яблуні — це мідний рельєф, 


91 




карбований у Львові найскоріше С. Налепінською за тут же 
зробленою гравюрою М. Бойчука. В ньому суворо, епічно 
відтворений трагізм боротьби людини з природою, світом. 
Характер карбування Катерини відповідає вимогам Бойчука до 
мистецької "речі" — ясні й чисті форми не пересаджені ані зайвими 
деталями, ні надмірною технічною виробленістю. 

Нечисленна група львівських гравюр Бойчука, що включає 
обкладинки, становить окремий розділ і розкриває ставлення його 
до цього виду образотворчої діяльности. Впадає в очі, насамперед, 
"функціональність" аркушів — їх неприхована, вільна "графічність”, 
деяка артистична недбалість з одного боку, а з другого — 
лаконізм, позаілюстративність змісту, коректна до літературного 
твору, якщо це обкладинка. І одночасно — ляпідарна виразність 
кожної лінії, риски шрифту чи орнаменту, без претензій на 
спеціяльну декоративність. У графіці Бойчук теж не зносив пустого 
декоративізму. 

Так же вишукано прості його рисунки, далекі вже від "рубленої" 
мови дереворитів, зроблені тонкою, "музикальною" лінією. 

Кожний з рідкісних творів М. Бойчука вартий, природно, 
окремої розмови. Не сиґновані автором, вони підтверджені 
написом іншої (Я. Музики) руки. Однак всі вони упізнавані завдяки 
випромінюваній внутрішній силі й великодушності, вірності тим 
строгим моральним правилам, які доручив художник своєму 
мистецтву. 

Ця порівняно невелика збірка дає можливість викристалізувати 
образ Бойчука-художника в комплексі ідейних і мистецьких 
аспірацій. Зрозуміти, як вплинуло на його ще дитячу свідомість 
новаторство "талановитого, тямущого і до самопожертви 
сміливого" Юліяна Панькевича, що малюва Христа й Богородицю в 
народних гуцульських одягах, що "перший на галицькому ґрунті в 
іконі св. Миколи, виставленій 1898 р., свідомо знехтував 
заялозений уже академічний тип зображення і повернув до 
візантійського типу з суто декоративними й символічними 
принципами персоніфікації". 25 

Відчути, з якою впертістю просіював Бойчук пласти академіч¬ 
ної науки, вибираючи крихти необхідного досвіду, як ретельно 
студіював найрізноманітніші явища світової мистецької культури, 
шукаючи власної довершеної, ясно зрозумілої, виразної мови. 

Ця збірка примушує, нарешті, осягнути факт, що М. Бойчук на 
початку 1910-их років є зрілим, унікально зформованим майстром. 

Директор Національного музею у Львові І. Свєнціцький не 
пропускає можливости прилучити Бойчука як знавця технології 
іконного живопису до реставраційної роботи над музейною колек¬ 
цією, що енергійно поповнюється. У статті "XXV літ діяльности Націо¬ 
нального Музею" 26 І. Свєнціцький так розповідає про цей час: 

92 


<іі§;іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 




Виставка Бойчук і бойчукісщ бойчукізм у Львівській картинній ґалерії. 
Праці Онуфрія Бізюкова і Миколи Рокицького (весна 1990 р.) 


Серед українських митців у Львові не було ні одного, хто би тоді знав 
техніку реставрації ікони [...]. З'явився в музеї ентузіяст давньої ікони 
Модест Сосенко, через якого в музей стали припливати чим-раз то кращі 
пам'ятники живопису. [...] І хоча Сосенко добросовісно переглянув, 
простудіював приписи фурнагіота, то все-таки ні одна ікона не хотіла його 
послухати і стати належно законсервованою і зреставрованою. [...] Край 
цьому положив приїзд до Львова Михайла Бойчука. Хорі музейні ікони 
найшли накінець справжнього лікаря. Михайло Бойчук працював зі своєю 
школою від 1910 до 1914 р. переважно в стінах Національного музею, де 
він і консервував ряд цінних ікон XV і XVI в. 

Як тільки колишній Церковний музей дістає нову назву — 
Національний, — М. Бойчук виконує над входом до будинку 
мозаїчну таблицю з цим написом, збиту невідомими особами в 
1919 р. 

"Молодого художника М. Бойчука, який нещодавно приїхав з 
Парижу" зустрічає 1911 р. в Національному музеї киянин В. 
Кричевський. Через рік по дорозі на Чернігівщину Бойчук 
зупиняється у нього в Києві і гаряче доводить значення примітивів 
у створенні нового мистецтва. 27 

Російське Археологічне Товариство запросило М. Бойчука 
провести реставраційні роботи в старовинній церкві с. Лемеші на 
Чернігівщині, чому передувало його листування з Д. Айналовим, В. 


93 




Покровським 28 та М. Касперовичем, який жив тоді з родиною у 
батьків неподалік, у Козельці. 29 Є підстави припускати, ідо робота в 
Лемешах затягнулася не менш як на три роки. Бойчук не раз 
приїздить сюди, гостює в родини Касперовичів, там же його з 
братом Тимком, недавно привезеним з Романівки, застає Перша 
світова війна. 

На прикладі 3 —4-ох передвоєнних років, з яких лишилося 
більше біографічних подробиць у документах, свідченнях сучасників, 
з'ясованих фактах та знайдених творчих роботах, можна судити 
про напружений життєвий темп М. Бойчука, його невгамовну 
працездатність. 

Зі Львова він виїжджає до Ярослава (тепер у Польщі) розмальо¬ 
вувати українську церкву XVIII ст. Ця робота не приносить йому 
задоволення, і справедливо: його розписи новозбудованих нав 
церкви не гармоніюють з попередніми, залишеними у вівтарній 
частині львівським монументалістом Л. Вінтеровським 30 в 
сецесійній манері. "Не журись там дуже невдачею в Ярославлю", — 
втішає його С. Налепінська. 31 

На початку 1912 р. М. Бойчук відвідує в Петербурзі С. 
Налепінську та її батьків, про що згадує її сестра Ганна. Далі він 
подорожує по півночі й оглядає мистецькі пам'ятки, стан яких 
змушує його звернутися через пресу до культурної громадськости 
Росії. 32 Адже він вміє оцінити значення цієї спадщини. 

Напевно, роботу над реставрацією ікон в Національному музеї 
у Львові під час відсутности Бойчука продовжували його невідомі 
сьогодні учні. Принаймні так радила йому С. Налепінська організу¬ 
вати справу в Лемешах: "Засадиш своїх у ній учеників чистити 
іконостас, а сам будеш мав час приготувати свої речі на вистав¬ 
ку". 33 

Після гучного успіху галичанина на паризьких виставках 
авторитет його у Львові був високий. Тепер він ще більше укріпився: 
суспільно корисна праця Бойчука співпала з культуротворчими 
тенденціями НТШ, керованого М. Грушевським. Проблема націо¬ 
нального стилю в мистецтві Західньої України, болісно актуальна в 
тогочасній політичній ситуації, з появою Бойчука набула реальних 
перспектив. 1912 року його обирають у члени НТШ. 

Митець сповнений бажання послужити Батьківщині, сприяти 
піднесенню громадянських почуттів засобами мистецтва, в яке він 
глибоко вірить. Він переконаний у правдивості своєї теорії і чує в 
собі чималі енергетичні можливості для її впровадження. Він шукає 
прикладення своїх сил насамперед як монументаліст. Виконує 
замовлення митрополита Шептицького, завдяки якому колишній 
стипендіят одержав "змогу знайти себе й висловитися на стінах 
уфундованої [митрополитом] установи", як написано у вступній 
статті до каталогу VIII виставки АНУМ. 34 

94 

<іі§;іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 




Виставка Бойчук і бойчукісти, бойчукізм у Львівській картинній галерії. 
Праці Михайла Осінчука і Петра Холодного-батька (весна 1990 р.) 


Г. Налепінська-Печарковська стверджує, то Бойчук 1 912-1913 
рр. реставрує живопис у соборі св. Юра й створює тут власні 
фрескові композиції. Це не була "уфундована" А. Шептицьким 
будівля, але поінформованість мемуаристки в даному питанні 
обмежена. 

Цінний фактаж зате містить офіційний документ — "Звідомлен- 
ня по праці комітету про охорону пам'яток культури за серпень, 
вересень, жовтень 1940 р. (під керівництвом М. Голубця)". 35 Текст 
документу повідомляє, то "... комісія визнала побажаним не допус¬ 
тити до руйнування фресків М. Бойчука в будинку роб. поліклініки 
по вул. П. Скарги, яка теж застерегла собі рішення про долю 
мальовил у бувшому василіянському монастирі в Словіті". (Відомий 
мистецтвознавець наївно сподівався, то застереження комісії 
допоможуть зберегти бузсумнівні для нього цінності). 

Наші недавні розшуки підтвердили, що фрески в с. Словіті 
існують, закриті нині грубим шаром тинку. Вдалося визначити у 
спорудженій Шептицьким будівлі й "львівську" каплицю по 
малесенькій фотографії з ледь помітним написом "каплиця 
Бойчука... вул. Скарги А", знайденій в архіві Я. Музики. Характер 
стінного орнаменту на знімку підказав інше місцезнаходження 
каплиці, не там, де її шукали дотепер. Таємниця існування каплиці 
зберігалася так сумлінно й довго, що могла бути втрачена 
назавжди. 

М. Бойчук намірявся провести у Львові значно більші й вагомі 


95 









роботи. Про це свідчать три первісні (як видно, не здійснені) 
проекти поліхромій бані й стін великої споруди. Вони чудом вціліли 
у фондах ЛНУМ (Львівського музею українського мистецтва) в часи 
"трусу" 1952 року й спалення творів "націоналістичної спадщини", 
що там знаходилися. 

Ці проекти разом з названими фресками після їх розкриття 
стануть унікальним матеріялом для дослідження монументального 
мистецтва Бойчука періоду його становлення й розквіту у всій 
повноті комплексного вирішення внутрішнього простору, членіння 
стін, розташування композицій, чергування їх із орнаментальними 
партіями і т. п. 

Головне ж значення цього львівського здобутку полягає в тому, 
що в умовах тотальної втрати монументального доробку М. 
Бойчука та його учнів на Східній Україні він унаочнить основне 
значення "бойчукізму”, котрий полягає не в "пасеїстичному 
традиціоналізмі”, не в досконалій технологічності відродження 
способів, а в надхненній потребі зміцнювати одвічні морально- 
етичні, духовні підвалини свого народу — кувати його дальшу 
долю. Саме в цій потребі полягають і причини живучости бойчу¬ 
кізму до наших днів. 

Ще в 1910 р. у колі паризьких друзів М. Бойчук кинув значущу 
фразу: "Ми постільки є школою візантійського відродження, 
поскільки наша українська культура була під її (Візантії — О. Р) 
впливом. "Неовізантизм" — це лише термін для легшого 
порозуміння, врешті, ми маємо на це право! У себе дома ми 
називаємося інакше!" 

У себе вдома з бігом літ усталилася назва "бойчукізм” не 
тільки за ім'ям автора теорії, але й за ім'ям її "апостола", 
місіонера. 

Ідейний монументалізм (і не лише суто монументальної 
творчости) — це та вимога до нового мистецтва, висунута М. 
Бойчуком, яка була вмотивована суспільними рухами і відповідна 
духовному піднесенню українського мистецтва в перші декади 
століття. Вона зливалася з усвідомленням генези української 
культури, відродженням поваги до її великих давньоруських 
пам'яток. 

Бойчука цікавили спроби, попри всю "сакралізацію" давнього 
мистецтва, не простого відновлення архаїчних форм "великих 
стилів", а творчого їх використання. Візантійські "зразки” 

... були для нього тільки складниками чогось нового, що носило 
яскравий народний український характер і було традиційне, а водночас 
модерне. Недарма Бойчук з кількома своїми учнями працював у Парижі 
саме в добу народження кубізму (1906-1908). Проте він уважав, що кубізм, 
як стиль здебільшого теоретичний, годі впроваджувати в тоді ще 

96 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



малорозвинуте, з селянськими елементами мистецтво українське, тому він 
від того стилю взяв тільки деякі антиреалістичні елементи для будови 
картини. (Кубізм не був чужий українським митцям, але перед революцією 
вони культивували його не на українському, а на російському ґрунті в 
Москві. Тут були О. Грищенко і О. Шевченко та ціла група народжених на 
Україні мистців: М. Ларіонов, брати Володимир і Давид Бурлюки, В. Татлін, 
К. Малевич. Всі вони були фактичними творцями російського кубізму і інших 
модерних стилів доби). Кубізм увів у мистецтво знову лад і композицію, що 
були знищені імпресіонізмом, який цікавився найбільше грою кольорових 
плям, тож стильові шукання Бойчука були на часі. 37 

Творче розуміння теорії "нового стилю" й методології М. 
Бойчука приходить у Львові пізніше, коли з'являється тут 
високоосвічений науковий і мистецький авангард. У першій 
половині 1 910-их років, коли Бойчук розпочинав свою роботу тут, в 
австро-угорській провінції вже працювали видатні митці — О. 
Кульчицька, О. Новаківський, І. Труш, О. Курилас, А. Манастирський. 
Та як би жваво українське культурне середовище не реагувало на 
його новаторські погляди, не було митців, які стали б однодумцями- 
учнями й продовжувачами його справи. Світова війна ще загальму¬ 
вала культуробудівний процес. 

Ось чому, коли 1917 року М. Грушевський, голова Центральної 
Ради, органу державної влади в Києві після Лютневої революції, 
виходить з ініціятивою створення Української Академії Мистецтв, М. 
Бойчук охоче приймає його пропозицію увійти в склад викладачів 
Академії. 

Творці Академії були і є представники національного мистецтва, яке 
виростало з повсякденних потреб, але базувалося на історичному досвіді і 
національних аспіраціях викристалізувати типові риси українського 
мистецтва так, щоб воно стало рівнорядне серед мистецтв інших народів. 
Не диво, що найбільший вплив на розвиток мистецтва в Україні мали 
мистці, сильно закорінені в традиції: Нарбут в козацькім барокко, Василь 
Кричевський у народнім мистецтві, Бойчук у Візантиці — стилі, що 
найдовше з усіх домінував у українському мистецтві. 38 

М. Бойчук очолює монументальну майстерню в Академії, де 
вчаться товариші з київського художнього училища В. Седляр, Р. 
Лісовський, І. Падалка, чимало інших молодих, захоплених 
Бойчуком людей. Дехто з них вчиться недовго. 1919 р. денікінці 
розбивають будинок школи ім. Терещенка, де містилася Академія, і 
монументальна майстерня опиняється на вулиці. Створилася вона 
у квартирі Бойчуків на Татарці. Це був період найбільшої невлаш- 
тованости, але навчання, втім, не припинялося. 

Громадянські ідеали, просвітництво, піднесення духовної 


97 



культури народу, спільне будівництво, в якому ясно визначене 
місце творчої особистости, педагога-митця — захоплюють 
Бойчука. Самовіддане служіння цим ідеям всупереч неймовірним 
труднотам, голоду, розрусі він сприйняв як своє життєве покликан¬ 
ня художника з найширших і найбідніших верств — селянства. Тому 
він і не полишає Академію, не виїжджає разом з потоком емігран¬ 
тів, який переважно складала творча інтелігенція. Досить довго 
Бойчук вірить в те, то зробив єдино правильний вибір. Його 
переконаності сприяє піднесена атмосфера будівничого руху, 
консолідація творчих сил, на початках — гармонія слів і справ. У 
цей період (1924-1926 рр.) повернулося на Радянську Україну 
немало талановитих і відомих людей, серед яких були М. Грушевсь- 
кий, М. Вороний, В. Касіян, І. Севера та інші. 

До М. Бойчука приїздить з Петрограду Софія Налепінська, 
починає працювати в графічній майстерні Академії, народжує 
йому сина-первістка, напрочуд обдарованого Петруся. Перші роки 
київського періоду життя Михайла Бойчука були повні труднощів, 
безупинної праці в колективі, дружби, загального піднесення. 

А ідеї Майстра починають розвиватися тепер і далеко від 
нього адептами теорії сучасного українського мистецтва, 
розповсюджуючись його недавніми учнями й свідками успіхів 
майстерень Бойчука і Нарбута в Києві. Вже 1922 р. з хвилею 
еміграції у Львові опиняються учень Бойчука і Нарбута Р. Лісовсь- 
кий, друзі з училища П. Ковжун і В. Крижанівський. Приїздять 
художник П. Холодний, поет і критик М. Вороний, архітектор і 
мистецтвознавець В. Січинський, архітектор С. Тимошенко, 
архітектор, реставратор і колекціонер В. Пешанський та інші. Митці 
швидко знаходять один одного й створюють під опікою Націо¬ 
нального музею Гурток Діячів Українського Мистецтва. 

У статті "Українське малярство” М. Драган так коротко 
підсумовує розгалуження Бойчукової школи в тих роках: 

Модест Сосенко дає щасливі проби зв'язку з візантинізмом, а М. 
Бойчук доводить вже до остаточного синтезу перші пошуки, створюючи на 
Україні першу школу монументалістів — т. зв. "бойчукізм”. 

П. Холодний, один з найбільших українських художників, продовжив 
дальше знахідки Сосенка і Бойчука, заснувавши у Львові ГДУМ. 

Я. Музикова і М. Осінчук творять на границях візантійських традицій і 
сучасних напрямів, при чому Осінчук більше схиляється до першого, 
Музика — до другого. 

Подібною дорогою ішов В. Крижанівський. На тих же основах працює 
емальєрка М. Дольницька. 39 

Вже в середині 1920-их років серед різноманітних тенденцій, 
впливів європейських шкіл Кракова, Варшави, Мюнхену, Праги, 

98 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



Парижу, виразно відчувається й тенденція неовізантивізму саме в 
пляні пошуку "нового українського стилю". Його риси відчутні в 
монументальній значущості, подекуди — символічності змісту 
малярських творів, у трактуванні кольору, умовного й безвальор- 
ного, логічно організованої форми й лаконічної лінії як рівноцінних 
чинників мистецького вирішення композиції. 

Величезним було значення збірок ікон, мініятюр, народного 
ужиткового мистецтва Національного музею, з яких користало в 
різні часи для свого становлення багато українських митців. Серед 
них були В. Щербаківський, М. Драган, Я. Музика, М. Федюк, М. 
Осінчук. Особливо інтенсивно проходило це свого роду навчання, 
коли прибув до музею досвідчений реставратор, знавець давніх 
малярських технік Володимир Пешанський. "Василь Крижанівський 
находить в збірках Національного музею остаточний напрямок 
своєї мистецької праці, а через Пещанського і шлях до великого 
технічного розмаху, — пише І. Свєнціцький у вищезгаданій статті . 40 — 
Петро Холодний у всій своїй творчості в межах Галицької України 
рівнож тісно зв'язаний із збірками Національного музею”. 

Петро Холодний ст., за його власним зізнанням в "Автобіогра¬ 
фії”, ще в Києві починає творити свій неовізантинізм на основі саме 
галицьких ікон, привезених М. Біляшівським з фронту. Однак він 
бере цю традицію "по-сецесійному", стилізаторськи, "не так 
глибоко, як Бойчук", за що П. Ковжун докоряє йому в одній із своїх 
статтей . 41 Поєднуючи таким чином сецесійний декоративізм із 
візантійською центричністю композиції, він створює, зокрема, 
проекти вітражів для Успенської церкви у Львові й церкви с. 
Мражниця коло Борислава. В станкових олійних творах Холодний 
дотримується зовсім іншої, імпресіоністичної манери. 

На події початку мистецької біографії Я. Музики проливає 
світло стаття невідомого автора, написана через двадцять років, з 
її спогадами "від першої особи": 

Шкільне навчання не давало мені вдоволення [...]. Пізніше я побачила 
кілька краєвидів І. Труша і "заразилася”. 

Пізніше я познайомилася з Бойчуком. В його робітні я побачила вперше 
неовізантійські малюнки. Тоді я захопилася іконним способом малювання. 
Навіть портрети робила на лад ікон. Ось портрет мужа із того часу . 42 

Лише тепер, аналізуючи розрізнені факти без допомоги 
художниці, можна здати собі справу, який глибокий слід в її душі й 
творчості залишив Бойчук. І не підлягає сумніву, що ці зустрічі мали 
рішуче значення для вибору Мизикою покликання. Ось продовжен¬ 
ня її розповіді. Реставратор В. Пешанський 

вже тоді був хворий і хотів комусь передати свій досвід. Тож закликав 


99 



мене до своєї робітні, просив приходити до нього і вчитись. По його смерті 
(1926 р. — С. Р.) я виїхала до Москви, щоб зачерпнути з самого джерела 
іконописі. Там працювала в майстерні проф. Грабаря Була кілька місяців у 
Києві. Кілька літ працювала над відновленням ікон у Національному музеї. 
А потім прийшло — АНУМ. 43 

Не виключено, що саме Бойчук, повертаючись з Італії через 
Варшаву й Львів у 1927 р., нарадив Ярославі Музиці пуститися в 
далеку подорож до Радянського Союзу для навчання у Грабаря. В 
Москві — знайомство і початок дружби з бойчукісткою Антоніною 
Івановою, в Києві — спілкування з іншими бойчукістами, 
усвідомлення їх енергійної творчої й громадської роботи в Асоціяції 
Революційних Митців України (АРМУ). А потім і у Львові постає 
АНУМ — Асоціяція Незалежних Українських Митців. 

У листі В. Седляра, друга М. Бойчука, до О. Павленко 44 є 
свідчення про листування Я. Музики з А. Івановою. А на початку 
1930-их рр. Я. Музика створює в "бойчукістській" менері екслібрис 
А. Іванової. Контакти з ’Тоньцею’’ підтримувалися майже до її 
смерти. 

Представлені на виставці бойчукістів у Львові 1990 р. твори Я. 
Музики підтверджують неперехідний вплив на неї особистости 
Бойчука. Він позначився у розмаїтті освоєних нею самотужки 
складних старовинних технік фрески, мозаїки, іконного способу 
малювання, в блискучому володінні мистецтвом гарячих емалей. 
Впливи Бойчука відбилися на захопленні "примітивами" й неовізан- 
тинізмом. Сотні відрисованих ікон і репродукцій з альбомів, що є в 
архіві Музики, показують, як наполегливо вона займалася 
самоосвітою, самовдосконаленням свого індивідуального 
мистецького письма за методичними принципами "школи 
Бойчука". 

Збирання "зразків” народного мистецтва — підскляних 
мальовидел, різьби, гончарства, іграшок, виробів з металу — дало 
дивовижно цікаву й багату колекцію, яка надихала художницю до 
творчости, була каталізатором її мистецької правдивости, органіч- 
ности, культури смаку. 

Зрештою, і це головне, Я. Музика зробила чималий внесок у 
творення сучасного українського мистецтва в 20-ті й 60-70-ті роки 
не тільки як мистець, але і як громадський діяч. На творчій манері 
художниці Бойчук лишив помітну печать, не позбавивши її 
самобутности, а навпаки, підсиливши її. 

П. Ковжун з властивою йому спостережливістю відмічає хід її 
формування: 

Після подорожі по країнах Скандинавії зазначується перелом у 
творчості Музики. Вона не пішла шляхом Бойчука і його школи, хоч взяла 

100 


сІі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



багато з мистецької суті української ікони, взагалі виросла на візантійсь¬ 
кому мистецтві. Почав з'являтися свій властивий темперамент, почала 
розпадатися візантійська композиційна і технічна будова образу, зачала 
виступати індивідуальність, свій властивий стиль. Цю добу у Музики 
бачимо як типово експресіоністичний зворот у бік інтелектуального 
малярства протягом останніх років, шо примусив Музику відвідати Париж, 
Полудневу Францію та Італію, аби підсилити її шукання [...] нового шляху, 
показав нам Музику як тонкого митця-лірика. На це склалося декоративне 
чуття, — яке дав Музиці візантійський стиль та народне мистецтво — 
експресіоністичний вияв у свобідній творчості свого Я. 45 

Особисто Я. Музика спростовувала думку про приналежність її 
до бойчукістів у 1960-ті роки. Звичайно, тоді ім'я Бойчука 
викликало в пам'яті страшні колізії боротьби з "ворогами народу", 
"помічниками українського буржуазного націоналізму”. 

В каральному механізмі цієї "боротьби" було понівечено її 
життя. В 1948 р. 54-річну Я. Музику заарештували й засудили до 
26 років ув'язнення в сибірських таборах. У 1956 р. її звільнили, а в 
1961-му реабілітували. 

Але справа все ж таки була в іншому. Я. Музика заперечувала 
беззастережне приписування її до бойчукістів в існуючому 
вузькому розумінні слова, маючи на увазі своє неповторне, 
власними зусиллями зформоване мистецьке обличчя. І в цьому 
вона мала рацію. 

Однак, вглядаючись в ідейно-мистецькі тенденції цього 
періоду українського мистецтва на відстані історичного часу, слід 
прийняти визначення й іншого мистецтвознавця, сучасника- 
очевидця і навіть учня М. Бойчука — Івана Врони, висловлене ним 
не в офіційній пресі, а в одному приватному листі 1968 року: "З 
учнів і послідовників Михайла Бойчука залишилися Кирило Гвоздик 
та Марія Трубецька у Києві, Оксана Павленко та Антоніна Іванова в 
Москві, Ярослава Музика у Львові". 46 

Нині, з відстані історичного часу, можна стверджувати, шо 
послідовників М. Бойчука на Україні і, зокрема, у Львові — в 
широкому розумінні, звичайно, було набагато більше, ніж бачив І. 
Врона у своєму, обмеженому державними кордонами, мистецтво¬ 
знавчому полі зору. "Навіть на інші, дужчі індивідуальності Бойчук 
потрапив вплинути так, що головні напрямки сучасного мистецтва 
пішли майже без винятку шляхом монументалізму", — відмічає П. 
Ковжун у 1934 р., маючи на увазі не тільки Лівобережну, а й Право¬ 
бережну Україну. 47 

Такою індивідуальністю був і Микола Федюк, що разом з Я. 
Музикою сприйняв "науку" Бойчука безпосередньо від нього 
самого. Чутливий, мислячий глибоко й самобутньо, ерудований 
художник з хистом мистецтвознавця, Федюк багато зробив для 


101 



піднесення львівської малярської і графічної школи на виший рівень 
інтелектуальних європейських вимог. Один з найшанованіших 
викладачів живопису у Львові, він базував власну концепцію 
монументального стилю в Галичині на основі дослідження саме 
галицьких пам'яток — ікон, поліхромій галицьких майстрів у 
Яґайлонській каплиці на Вавелі (Краків), комплексу мальовидел у 
Троїцькій каплиці в Любліні, розписів церкви у Лаврові біля 
Самбора на Львівщині. Він був послідовніший, ніж Холодний, і 
надзвичайно характерний у своїх малярських працях різних жанрів, 
зберігаючи водночас і витонченість кольориту. 

Михайло Осінчук, що майже одночасно з Федюком навчався у 
Краківській Академії Мистецтв, поєднував малярську, графічну, 
критичну і культурно-громадську роботу. Людина обов'язкова, 
діяльна, з твердими переконаннями, він витворив на Львівщині 
самостійно і в співпраці з П. Ковжуном низку типових для нього 
стінних поліхромій та іконостасів у збудованих в неовізантійському 
стилі церквах. Авторство Осінчука й Ковжуна можна визначити по 
впевнених традиційних способах компонування декору, орнамен¬ 
тів, по улюбленій палітрі чистих, ледь притьмарених барв. Осінчук 
завжди залишається поміркованим художником, при тому 
візантійський канон більш органічний для нього, ніж для Ковжуна, 
митця й критика експресивного, темпераментного, запального і 
надзвичайно рухливого, еволюціонуючого. Для Ковжуна розмальо¬ 
вування церков не було творчим покликанням: зароблені в такий 
спосіб кошти поверталися на оплату АНУМ'івських друків — 
каталогів, журналу, монографій. Шкода, однак, що їх монумен¬ 
тальну спадщину (бо вона була таки спадщина мистецька) довгі 
роки навіть мистецтвознавці, професіонали, сприймали поблажливо 
і не "застерігали собі" її збереження як пам'яток української 
культури. 

П. Ковжун високо оцінював обдарування В. Крижанівського, 
київського емігранта, якому не дано було ширше розгорнутися. 
Крижанівський провів у Краківській Академії Мистецтв три роки 
(1921-1923), але академічне навчання не змінило його ніжного 
ставлення до українських народних мистецьких джерел, це 
відчутне в нечисленних творах майстра. 

Дещо окремо вимальовується постать Святослава Гординсь- 
кого, що починав зі школи О. Новаківського і розвинувся як графік- 
аванґардист європейського рівня в Парижі. З артистизмом 
віддаючись мистецькій моді, він зарекомендував себе як конструк¬ 
тивіст, але гнучко відгукувався на поклик футуризму, експре¬ 
сіонізму в графіці і в живопису, сплачував данину імпресіонізмові, 
пробував себе у неовізантинізмі. У молоді роки він вважав неовізан- 
тинізм скоріше мистецьким засобом для образного втілення 
задуму. Однак на еміграції Гординський відчув його способом 

102 


сІі§іі:І2е<і Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



бачення світу, самовираження, ствердження причетности до 
традицій української культури. На зміну молодечому відважному 
експериментаторству прийшли дисципліна форми, виваженість 
кольорових мас, коректність стосовно до відтворюваних реалій, не 
позбавивши митця ні творчого темпераменту, ні оптимістичної 
інтонації. 

Василь Дядинюк, теж вихованець школи О. Новаківського, який 
в кінці 1920-их років студіював десь у Парижі, найбільше відомий у 
Львові як автор монументальної праці, поліптиху Божий гріб, 
виконаного за нездійсненими картонами П. Холодного ст. для 
церкви Успіння. Його вирізняє ефектно зібрана кольорова гама, 
урочистість якої підсилена широкими контурами по рисунку. Апліка- 
тивність живописного рішення поліптиху Дядинюком (автором 
прекрасних різьб є А. Коверко), відзначала на початку 30-их років 
львівська преса. Дядинюк був також автором декількох історичних, 
звичайно, неовізантійських композицій — зображень давньо¬ 
руських князів в оточенні досить бутафорної щедрої атрибутики. 

Ще пізніше, після навчання у Краківській Академії Мистецтв 
(1929-1934), на львівському мистецькому небосхилі виник ще один 
маляр, Андрій Наконечний, молодший представник львівської 
школи неовізантинізму. Йому властивий, так би мовити, маньєрис- 
тичний підхід до тривкої традиції, що дається взнаки у своєрідних, 
граціозних його іконах, відомих покищо тільки з репродукцій. 
Інформацій про монументальну діяльність Наконечного не 
виявлено. 

Очевидно, твори Марії Дольницької не збереглися у Львові, хоч 
вона користувалася тут визнанням, великою популярністю, була 
членом АНУМ. Художниця намагалася передати багатьом 
львів'янам свою майстерність, найздібнішою в оволодінні складною 
технологією виявилася Я. Музика. У своїх емальєрних творах, 
відомих в Европі й Америці, Дольницька вишукано сполучає 
впливи Заходу й Сходу. Зливаючись, вони утворюють авторську 
манеру, котра подекуди, особливо в секулярних сюжетах, 
наближається до бойчуківської. 

Впровадження теорії Бойчука в реальну художню практику на 
Східній Україні у 1920-их роках привертало серйозну увагу львівсь¬ 
кої мистецької публіки. Викликали резонанс книжки, каталоги, 
журнали, що надходили з-за Збруча. Постійну інформацію й 
мистецькі портрети бойчукістів друкували П. Ковжун, М. Голубець, 
В. Січинський та інші. З початком нищівних "розносів" бойчукізму 
наддніпрянською критикою у львівській мистецькій пресі з'явилися 
антирадянські інтонації. 

На завершення характеристики львівського осередку слід ще 
раз наголосити на думці, що новий монументальний стиль — 
неовізантинізм чи, скажемо, бойчукізм, як би не був він 


103 



розгалужений — не охоплює всіх віхових і другорядних постатей, 
ідо зробили свій внесок у художню культуру Львова і західньоукра- 
їнських земель цього часу. Це була одна лінія, одна тенденція, 
спричинена усвідомленою потребою самозбереження нації шляхом 
розвитку в сучасному європейському контексті специфічних рис її 
культури, яка віддавна мала орієнтальні (візантійські) витоки, 
народну (аграрну) природу й об'єднувальні потенції. 

Міра консерватизму або відкритости, сприйнятливости до 
нових західніх впливів, безумовно, залежала від особистих якостей 
кожної творчої людини. Важливо додати, що такий осмислений, 
концептуальний підхід до суспільних завдань художньої культури 
згуртовував різні індивідуальності. Цю сполучальну, цементуючу 
ролю в 1930-ті роки відіграла АНУМ. 

Підбір експонатів на виставку бойчукістів цього львівського 
періоду був досить випадковий. Не всіх художників вдалося 
показати в достатній мірі переконливо. Для цього є вагомі й 
драматичні причини: спадщина 1920—1930-их років була 
прискіпливо переглянута й винищена невігласами на початку 1950- 
их років, під час "ідеологічної” боротьби з забороненим минулим. 
Імена митців-еміґрантів теж нині воскресають з глибокого і, 
здавалося, безповоротного небуття. 

До певної міри краще (якщо наважитися вжити цього слова), 
склалася нинішня ситуація із спадщиною бойчукістів останнього, 
двадцятилітнього періоду. Монументальні твори їх, щоправда, були 
заборонені вже в 1937-1938 роках, після вбивства М. Бойчука та 
його найближчих колеґ-друзів В. Седляра, І. Падалки, С. 
Налепінської, М. Касперовича і викреслення їх зі сторінок історії. 
Однак більш ранні видання тих років, станкові, графічні твори 
бойчукістів — відомих експонентів десятків місцевих і закордонних 
виставок, недавніх корифеїв радянського мистецтва — розсіялися 
по світу, збереглися в приватних збірках колекціонерів, лишилися у 
схованках тих, хто вижив з цієї великої й колись дружньої когорти. 
Хтось відрікся, відступився, навіть затаврував "попівських прислуж¬ 
ників", "формалістів" і "недобитків українського буржуазного націо¬ 
налізму", хтось добував віку по глухих кутах, не наважуючись 
виставлятися, аби не привертати до себе уваги. Були й такі, менш 
"одіозні", чия біографія склалася відносно спокійно. 

Виставка бойчукістів у Львові 1 990 р. не ставила 
безпосереднього завдання з'ясувати політичний клімат, що 
поступово утворився на Східній Україні по мірі розквіту культу 
особи Сталіна, прикручування ідеологічних "гайок", адміністрування 
некомпетентних, пролізання "нагору" пристосовників, коли "за 
пляном боротьби з націоналізмом і релігією" злітали в повітря 
Михайлівський Золотоверхий собор та інші дорогоцінні пам'ятки 
української культури. Львівська виставка мала іншу мету. 

104 


сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



Переоцінка — це справа суспільствознавців, і сучасна радянська й 
зарубіжна публіцистика всебічно аналізує катаклізми нашої історії 
тих десятиліть, і в тому числі історії життя М. Бойчука та близьких 
йому людей. 

Наукова література української діяспори, яка з глибокою 
сумлінністю вивчає мистецькі й літературні процеси на Україні 
1929—1930-их років, розпоряджаючись цінними першоджерелами 
видань тих років, уважно простежує долю бойчукістів-еміґрантів у 
воєнний і післявоєнний час. Треба віддати належне увазі, яка 
приділялася пізнішому творчому доробку послідовників Бойчука за 
кордонами нашої країни, впливові їх мистецького досвіду на нове, 
молоде покоління при житті і навіть після їх смерти. Серед них 
імена М. Азовського, К. Антонович, С. Гординського, Р. Лісовського, 
М. Осінчука, П. Холодного (сина) та інших. 

Добре досліджена в Польщі й пропагована як самобутнє явище 
творчість Карла Гіллера, котрий отримав в Українській Академії 
Мистецтв 1919-1921 рр. такий мистецький поштовх, що вплинув на 
дальше незвичне його формування — в річищі супрематизму й 
абстракціонізму — і все ж з рисами бойчукізму із досконалою 
технологічністю й знайомою пластичною дисципліною живописної 
структури. 

Кровотворні функції культури, притаманні їй властивості до 
самовідновлення, регенерації, на Україні й, зокрема, в Києві, що був 
епіцентром української суспільної думки 50—60-их років у період 
"відлиги", спрацювали напрочуд активно. 

Так, був виданий 6-томник Історії українського мистецтва, де з 
належною серйозністю переосмислені явища давньої й нової 
художньої культури, прокладені між ними вектори внутрішніх і 
зовнішніх зв'язків, історичної спадковости. Була включена 
(уривками, правда) й історія мистецтва західніх земель України. 
Особливо важливим був внесок в аналізу діяльности монумен¬ 
тальної майстерні М. Бойчука, зроблений І. Вроною, учнем 
майстерні 1918-1919 р., а потім викладачем історії мистецтв, 
першим ректором Київського художнього інституту. 

Фігура неоднозначна, І. Врона все ж в кінці 1920-их рр., коли 
викладацький склад і студентський колектив поділилися на табори 
й між ними точилася постійна боротьба, що виплескувалася на 
газетні шпальти взаємними звинуваченнями, мав сміливість 
теоретизувати про природу "пролетарського мистецтва" на Україні, 
де пролетаріят походив з селянства і мав насамперед національну, 
а не клясову свідомість. "Стихія українського села взагалі, — писав 
він, — є тепер найяскравіший і найориґінальніший вияв національ¬ 
ної української стихії в мистецтві". 48 І. Врона "виступав проти 
провінційного розуміння українського мистецтва і був за його 
широкі зв'язки із світом. Це й був справжній інтернаціоналізм. Тому 


105 



Врона теж обороняв бойчукізм за його самостійний і органічний 
шлях, обороняв право українських митців вчитися з досвіду 
мистецьких досягнень сучасности, "хай архіформальних і архібур- 
жуазних". 49 

І от у своєму розділі 6-томника й інших публікаціях 60-их 
років 50 І. Врона подає старі збережені фотографії забутих фресок і 
розписів, згадує важливі фактологічні подробиці. 

Одночасно в роки "відлиги" Державний музей українського 
образотворчого мистецтва починає збирати по крихтах станкові 
твори бойчукістів. Всупереч обережному консерватизмові 
столичних закладів культури головний охоронець музею Д. 
Горбачов наповнює фонди дивними, на тогочасний смак, подеколи 
досить попсутими дошками, полотнами, рисунками, графічними 
відбитками. Невдовзі він поплатився за це відлученням від музею. 
Тепер кращі (і реставровані) твори цієї збірки, що далі 
поповнюється, введені в постійну експозицію ДМУОМ. 

Нині знову виходять друковані дослідження, каталоги, 
публіцистичні статті, спогади, де перераховуються численні імена 
бойчукістів, починаючи з 1917 року. 

Ось ці імена: 

У 1917-1922 рр. в майстерні монументального мистецтва М. 
Бойчука вчилися В. Седляр, І. Падалка, Т. Бойчук, О. Павленко, С. 
Колос, А. Іванова, І. Бауман, О. Сахновська, К. Бородіна, М. 
Трубецька, І. Липківський, Т. Цимлова, К. Хіллер, Н. Іванченко, М. 
Азовський, Р. Лісовський, О. Лозовський, Г. Налепінська, В. Бура, Н. 
Хазіна (Мандельштам). Працювали в майстерні досвідчені митці С. 
Налепінська-Бойчук, Є. Сагайдачний, М. Касперович, І. Врона, 
бували К. Антонович, Б. Кратко, І. Плещинський. До другої генерації 
учнів належали О. Мизін, О. Бізюков, М. Шехтман, М. Рокицький, К. 
Гвоздик, Є. Холостенко, Н. Ріхерт, Н. Горбенко, О. Кравченко, К. 
Єлева, В. Кутинська, Г. Гіздер, О. Юнак. Учнями С. Налепінської- 
Бойчук (яка працювала і в майстерні Г. Нарбута) були О. 
Сахновська, М. Рубан, В. Бура. Учнями І. Падалки були М. 
Котляревська, В. Вовченко, О. Довгаль, Б. Бланк, М. Фрадкін, М. 
Зубар, з молодших — Дражевська, Денисенко, Білик. Не названі 
тут харківські й одеські монументалісти, що знаходилися в колі 
впливів Бойчука, співпрацювали з ним. Список цей неповний. Його 
можна продовжувати. 

Немає потреби повторювати те, що вже сказане про останній 
період творчого життя М. Бойчука в українській літературі. 
Зупинимося лише на маловідомих або вкрай необхідних для 
контексту матеріялах, а зацікавлених відішлемо до відповідних 
доступних публікацій. 

Мета ж львівської виставки бойчукістів 1990 р.— показати в 
оригіналах, репродукціх, архівних фотографіях твори станкового 

106 


(іі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



малярства, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва, мону¬ 
ментальної творчости в можливій для організаторів повноті з тим, 
щоб одержати картину для аналізи образної, пластичної, соціо- 
культурної й духовної еволюції бойчукізму. 

Перші кроки київської школи Бойчука мають багато спільного з 
паризькою в концептуальному й пластичному розумінні. В них 
особливо відчутна заанґажованість мистецтвом народного 
примітиву, прихильність до елегійних мотивів, ідилічних селянських 
образів, улюблених алегорій, сповнених розважпивости, зосередже- 
ности й щирої простоти. Цим творінням не раз бракує професійного 
досвіду, зате є принадна довірливість, глибоке почуття. 

В майстерні, як колись у цеху, панував той дух, що свого часу визначав 
відносини між майстром та його учнями [...] Бойчукові квартири: на 
далекій Татарці, пізніше на Підвальній, а в останні часи на Банковій вулиці — 
були завжди переповнені різноманітними зразками. Одні висіли на стінах, 
інші, як дорогоцінні скарби, були заховані в численних скринях і валізах і 
лише для вивчення в майстерні або для цікавого відвідувача виймалися. 
[...] Одночасно з навчанням відбувалися численні диспути й в майстернях, і 
в навчальних авдиторіях, і в приватних квартирах. Особливо цікаві були 
диспути після річних творчих виставок художнього інституту або ювілейних 
загальних виставок усіх видів мистецтва. [...] Але найкраще свідчить про 
його способи навчання — робота в майстерні, де разом розглядали 
зразки, разом робили оцінку. Навіть стіни майстерні були об'єктом праці. З 
них спочатку здирали старий тинк, рисували в натуральну величину шкіци, 
підготовляли свіжий ґрунт для майбутніх фресок. Тут же виробляли всі 
види й форми фарб, аж до темпери включно, яку в ті часи не можна було 
ніде здобути. 51 

На "Татарці" було зфотографовано кілька фресок М. Бойчука і 
одна — Касперовича, збережені серед інших унікальних знімків в 
архіві А. Іванової, яка, за свідченням О. Павленко, записаним С. 
Білоконем, певний час після приїзду з Петрограду жила у 
Бойчуків. 52 

Перша спільна робота другокурсників, виконана в експеримен¬ 
тальних умовах за два літні місяці 1919 р. — розписи клейовими 
фарбами чотирьох корпусів Луцьких касарень в Києві 53 — була 
зчищена при ремонті 1922 р. З 14 великих композицій залишилося 
тільки три аматорські фотографії, опубліковані І. Вроною. Але й по 
них видно, як входять у творчу практику нові революційні теми, 
символічні образи нового життя, а з ними — нові плякатно-лубочні 
засоби, риси міського фолкльору. 

Майстерня бере участь в "монументальній пропаганді”, 
займається агітаційно-масовим мистецтвом, виготовляючи 
плякати, прикрашаючи агітпоїзди та пароплави, громадські 


107 



будинки до революційних свят недосконалими за технічним рівнем 
і недовговічними, зате наївно-радісними й бадьорими творами. 
Рідкісні фотодокументи з архіву А. Іванової дозволяють у цьому 
переконатися. 54 

Бойчук зі своїми учнями в розмірно короткий час увійшов у всі галузі 
мистецького життя України. Кераміка, ткацтво, килимарство, друкарство 
(дереворити, книжкова графіка), скульптура — і навіть український 
ляльковий театр 55 вперше був відроджений бойчуківцями [...] 

Велике враження справила на мистецький світ, ширші громадські кола 
і навіть закордонних відвідувачів серія портретів, виконаних бойчуківцями 
для кооперативного інституту. Цей характеристичний факт з життя школи 
вартий уваги. В часи новітнього українського ренесансу, в період розвитку 
української кооперації (1924-1927) з ініціятиви проф. Ганчеля замовлено М. 
Бойчукові серію портретів кооперативних і громадських діячів, щоб 
прикрасити актову залю, вестибюль, коридори і бюра інституту. Коли праця 
була виконана і портрети розташовані на своїх місцях, почалися відвідини, 
оглядання і піднялася відома дискусія про художню вартість їх. 

На нас портрети зробили колосальне враження, Передусім кількісно, 
потім одноманітністю оформлення (всі вони були в півторса, в однакових 
дубових рамцях), а головне манерою виконання і спокійними тонами фарб. 
Серед портретів були: Шевченків, артільного батька Левицького, Маркса, 
Енгельса та інших, що в цей час у великій кількості і різноманітних формах 
були широко розповсюджені. Це давало можливість всесторонньо порівню¬ 
вати портрети школи Бойчука з панівними стандартами. Пригадуємо, що 
нас вразила найбільше сама різниця між повсякденно баченими і тількищо 
виконаними образами. Крім загального портретного стилю (іконогра¬ 
фічного), що характеризується спільною композицією, гармонією 
своєрідного портретного руху і гри спокійних фарб, у кожному портреті 
було щось ще своє, особливе, властиве лише цьому образові. Пригадується, 
яке колосальне враження справляли портрети на чужинців, що відвідували 
інститут. Портрети мали чи не більший успіх, ніж кооперативний і 
товарознавчий музей. 56 

М. Бойчук завжди мріяв виростити колектив ремісників- 
творців, артистів, які не тільки володіють всіма секретами 
майстерности, але творять з великим духовним піднесенням і 
любов'ю. Ставлення до ремесла як до справи духовної культури 
звучить вже в досить давній статті "З нагоди коломийської вистави 
українського домашнього промислу”, написаній М. Бойчуком у 
1912 р., з глибоким почуттям роздумує він про традиції 
гончарства, різьби по дереву, килимарства, які збереглися ще в 
народі, а втрачаються сучасними професійними майстрами. 


108 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



Ті нові речі, —пише він, — вигладжені й слизенькі форми викінченої, 
але банальної і не шляхетної, що в додатку цвітковані невідповідними 
взорами з вишивок — мимо їх старанности в обробці і викінченості, вони 
прикрі й нецікаві. Ніяк не згоджуюся з тими, що вважають се за поступ в 
нашій гончарній науці — се занепад свідомости завдання свого ремесла. 

У 

Давні різьби, виконані незвичайно просто, з невеликим накладом 
праці, але з розумінням великої форми, мають вигляд величавий, монумен¬ 
тальний, а новійші предмети, при шаленій педантерії в обробленню і 
накопиченню матеріялів неестетично ефектовних — виглядають хаотично і 
людям з незіпсованим смаком не можуть подобатися. [...] 

На старі килими можна дивитися як на зачаровані грядки, що на них 
ніколи цвіти не в'януть. Одні темні як земля, цвіти ясні — другі, як земля 
по дощі — треті жовті, як мохом порослі, висвітлені сонцем — інші сині, а 
цвіти на них, як з води виростають. 

Старі майстри, коли засновували в килимах одним тоном великі латки, 
приміром тло, то не однаковими нитками скрізь, а мішали кілька відмінків 
тої самої краски і їх на переміну переплітали. Поперечні нитки снувалися 
покучерявлено. Коли таким способом тканий килим, то на ньому навіть 
звичайна чорна вовна дає багатий тон. Коли правильно, одноманітно 
проходять нитки впоперек цілого килима (як се тепер роблять), то і дуже 
чорні тони виглядають якось в'яло. 

[...] Не треба думати, що на завсігди пропаде наше багацтво вікових 
здобитків у всіх відногах штуки. Але щоб перегодуватися через зиму 
занепаду і тяжкий передновок, ми повинні позбирати остатки хліба, заки їх 
знайти можна... 57 

Читаючи давній текст з архаїчною сьогодні мовою, дивуєшся 
не тільки з його актуальности, але й з шляхетної гідности, що 
постає з фундаментального знання й розуміння предмету, сили 
переконаности, посвяти, яка личить Вчителеві. Можна зрозуміти, 
чому думки, висловлені з таким пієтизмом, западали в саме 
серце людей і лишалися там назавжди. 

Василь Седляр, Оксана Павленко, Павло Іванченко, Бернард 
Кратко, Катерина Бородіна, Євген Сагайдачний підняли на високий 
професійний рівень Межигірський художньо-керамічний технікум, 
який став 1928 р. інститутом (закритий 1930 р.). Тут проходило 
серйозне мистецьке виховання молоді, вирощувалися кваліфіковані 
кадри для української промисловосте виготовлялися першорядні 
речі-твори. 

Софія Налепінська, Михайло Бойчук, Кирило Гвоздик, Іван 
Падалка, Антоніна Іванова, Оксана Павленко, Галина Гізлер, 
Микола Азовський, Василь Вовченко, Микола Рокицький створю¬ 
вали проекти килимів, декоративних тканин, вибійок, і одночасно 
були монументалістами, рисувальниками, майстрами друкованої 


109 



книги, ілюстраторами. В. Седляр був автором чи не найкращих 
ілюстрацій до Шевченкового Кобзаря, І. Падалка — до Слова о 
полку Ігоревім, О. Сахновська — до Лісової пісні Лесі Українки. 

В міру можливостей львівська виставка бойчукістів відбиває 
захоплене прагнення ренесансу в ужитковому мистецтві й 
відданість Ремеслу аж ніяк не для добробутних міркувань, а в ім'я 
"Саді", як інакомовно називав Григорій Сковорода життєтворну 
народну культуру. 

Мудрий Сковорода подарував Бойчукові ще в 1910-их роках 
чарівний образ Яблуні: "Яблони не учи родить яблока, уже сама 
натура ее научила. Огради только ее от свиней, очисти гусень, 
отврати устремляющуюся на корень ея урьіну...” 

Символи народного філософа були органічно близькими 
етичним постулятам Михайла Бойчука, дидактичній сутності 
творінь бойчукістів, які плекали традиції національної "натури”, 
взрощували Сад добра, закладений в природі кожної людини. Не 
випадково зображення Яблуні, Саду й Садівника, немов гасло, 
емблему своїх культуробудівних діянь найчастіше брали вони 
сюжетами і в монументальному, і в станковому малярстві, 
мотивами своїх рукотворних орнаментів. 

(Незадовго до смерти Я. Музика створила цикл з семи 
графічних аркушів під загальною назвою Символи Сковороди. Це 
був своєрідний заповіт художниці друзям-митцям — заклик до 
повсякденного самовдосконалення, роботи над собою, самопіз¬ 
нання (Нарцис). В той же час це була мовчазна сповідь художниці 
про довічну, неослабну її прихильність до етичного вчення Бойчука. 
Ключ до її зізнання схований в аркуші Яблуня, сповненому експресії 
— слідів переживань, зв'язаних з долею високих поривів і борінь 
великого митця). 

Під тиском критики, міняючи свої образні концепції, перехід від 
епічних, узагальнених образів до конкретних сюжетів, в яких 
"оспівувалися" героїка революційних подій, бойчукісти у складі 
АРМУ однак продовжували боротьбу з поверховим стилізатор¬ 
ством, етнографізмом, заземленим натуралізмом — з одного боку, 
з національним нігілізмом пролеткультівців і представників "лівого" 
мистецтва — з другого. 

До другої половини 1920-их років позиції бойчукістів були 
міцними, цьому сприяв успіх на міжнародних виставках, радянсь¬ 
ких експозиціях за кордоном, на Всесоюзній виставці, присвяченій 
10-річчю Жовтня у Москві. 

Оцінку ролі бойчукістів у сучасному художньому процесі відбив 
"погляд зі сторони" Я. Тугендхольда, виражений у "Мистецтві 
жовтневої епохи”: 

Як же зрозуміти це несподіване явище? Українські художники шукають 


110 

сії^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоі:ека.ог£ 



традицій, на які вони могли б спертися, як на трамплін, для нового 
мистецького руху. Передреволюційних традицій тут нема, бо яка ж це 
традиція "етнографічна бутафорія" [...]? Та зате традиції є у високій майстер¬ 
ності далекого минулого — у фресках та іконах київських соборів, у 
дивовижній збірці ікон Ханенка, що стала Державним музеєм після 
революції. І українські художники в пошуках національного стилю 
орієнтуються не на Москву і не на Париж, а на свою ж Україну і ще далі — 
на праматір монументального мистецтва — Італію кватроченто. 

Треба віддати належне живописові "бойчукістів” — в ньому зразкова 
монументальна зрівноваженість композиції (Рокицький Яблуня, Гвоздик 
Пастухи, Т. Бойчук За самоваром). В ньому прекрасна ритмічність ліній, в 
них теплий і м'який ліризм кольориту, щось дуже схвильоване й специфічно- 
задушевне, як в українській народній пісні. Характерно, що особливий 
інтерес викликають тут роботи на революційні теми. Такими є твори Мизіна 
Барикади , Розстріл, Шехтмана Погромлені. Така маленька, майстерно 
зроблена робота Т. Бойчука Коні — дві кістляві шкапи часів голоду й 
падежу худоби на Україні. Можна сперечатися про вірність нормального 
підходу цих художників до революційної тематики, та не можна заперечу¬ 
вати глибокої щирости й серйозности їх переживання революції. Таких 
речей ми не багато бачили в нас. Можливо, що тут є ще й об'єктивна 
причина: Україна — найбільш багатострадальна частина нашої країни, що 
найтяжче потерпіла від усяких батьок, своїх і чужих генералів [...]. Тут тема 
про погром ( Погромлені Шехтмана) перестає бути предметом архівської 
ілюстрації, епізодом, "анекдотом” — вона стає епосом [...]. 

Все ж... Як не поважна тенденція художників АРМУ відродити 
монументальний живопис у сучасних умовах, тут постає перед нами цілий 
ряд сумнівів. [...] Чи не перетвориться весь цей традиціоналізм в ту догму, 
яка законсервує молодий український живопис "під старинку”? Чи не 
стане технічна майстерність минулого самоціллю? І чи не позбавить ця 
статична іконність український живопис мужности? 58 

Проблеми бойчукізму стали темою всесоюзного обговорення. 

Наслідком широкої популярности й визнання було творче 
відрядження М. Бойчука, С. Налепінської-Бойчук, В. Седляра, І. 
Падалки у листопаді 1926 — травні 1927 року до Західньої 
Европи — Німеччини, Франції та Італії. Небуденність цієї події 
викликала численні газетні та журнальні інформації про подорож, 
зустрічі з європейськими митцями. 

Невдовзі після повернення М. Бойчука з-за кордону почалася 
робота над розписами Селянської санаторії ім. ВУЦВК в Одесі, що 
"було першою в Радянському Союзі спробою вирішення в широкому 
маштабі складних проблем монументалізму, здійснених за 
розгорнутим ідейно-тематичним задумом”. 60 Тут працювали з М. 
Бойчуком його учні й кілька одеських монументалістів. Архівне 
вирішення інтер'єрів у поєднанні тематичних фресок, широко 


111 



репродукованих у свій час, з ритмами орнаментального декору. 
Відтворює вона й постаті художників у процесі роботи. 61 

Фрескам санаторії в Хаждибеївському лимані присвячено 
багато сторінок хроніки й мистецтвознавчої літератури. Додамо від 
себе, що цьому великому починанні, яке можна вважати кращим із 
здійснених монументальних творінь бойчукістів третього періоду, 
при помітній компромісності в просторовій інтерпретації 
динамічних багатофігурних сцен в дусі "національної романтики”, 62 
при відчутному нальоті святковости властиві епічність і 
гуманістично-ліричний настрій загального ладу. Це дозволило 
упередженій критиці розвинути давній закид, що тепер стає 
небезпечним — про "селянську домінанту" у світогляді Бойчука і 
бойчукістів. 

Надходили часи кругової облоги, коли почали по одному 
зникати учні (І. Липківський, О. Кравченко), коли кожне критичне 
зауваження набирало сили політичного звинувачення. М. Бойчук 
був змушений захищатися останніми аргументами: 

Я заявляю, що всі зусилля зіпхнути мене в болото реакції, звідки б вони 
не походили, будуть марні. 16 років моєї безупинної мистецької і 
педагогічної праці, з яких 10 — в радянській школі, вихованця ряду 
художників, що показали себе як радянські фахівці, є достатнім доказом 
моєї участи в будівництві соціялістинної культури на Україні. 63 

Намагаючись уникнути знавіснілих переслідувань, М. Бойчук 
приймає пропозицію директора Ленінградського інституту 
пролетарського мистецтва Маслова на роботу за сумісництвом. 64 З 
1 вересня 1930 р. М. Бойчук займає посаду завідуючого катедрою 
композиції на факультеті монументального живопису, і рівно через 
місяць вже знайомить методичну раду з програмою з композиції, 
яку він розробив і яка дістає схвалення. Але й тут він не має 
спокою. Його особиста справа складається здебільша з телеграм- 
викликів та відповідей. Остання, з 12 жовтня 1932 р., важлива для 
розуміння стану кореспондента: "Состояние здоровья препятствует 
вьіезду в Ленинград, местньїе организации решительно не 
отпускают Києва. Бойчук". 65 ("Стан здоров'я перешкоджає виїздові 
у Ленінград, місцеві організації рішуче не відпускають з Києва. 
Бойчук"). 

У квітні 1932 року під гаслом переходу на позиції соціяліс- 
тичного реалізму відбулася реорганізація всіх мистецьких 
об'єднань. Ліквідується й АРМУ. Керівництво мистецтвом 
переходить на рейки державного централізму. У виданні Большой 
советской знциклопедии цих років написано: "Сталін раз і 
назавжди визначив шляхи українського мистецтва". 

Після самогубства М. Скрипника ідеологією української 


112 


сіі^ііігесі Ьу икгЬіЬ1іоі:ека.ог£ 



культури керує А. Хвиля. Його вимоги до митців недвозначно 
зформульовані у Відкритому листі оргкомітету Спілки радянських 
художників і скульпторів з 2 квітня 1934 р.: 

Українське мистецтво в боротьбі з націоналізмом зробило у 
відображенні нашого життя великий крок уперед. Але поруч з ним І 
виставка ескізів показала недостатню якість і майстерність наших творів. 
За часи "розквіту” формалізму, який був головним знаряддям буржуазного 
впливу на наше мистецтво, наші художники, приділяючи головну увагу 
формальним шуканням, відійшли від використання натури, створюючи 
стандартний схематичний тип робітника, колгоспника, людини взагалі. 

Отже, ми повинні звернути увагу не лише на композицію, колір та 
культуру рисунка, а й на грамотність побудови людських постатей, 
використовуючи для цього живих конкретних героїв нашої доби. 

Повернувшись із Ленінграду, М. Бойчук найбільше часу буває в 
Харкові, де живе й викладає в інституті І. Падалка, працюють Б. 
Кратко та Ж. Дідно. Тут створилося товариське середовище вже 
тоді, коли О. Павленко із В. Седляром розмальовували Палац 
піонерів (1929-1930). 

У Харкові починається найґрандіозніша за розмахом робота 
бойчукістів — оформлення новозбудованого Червонозаводського 
театру. З Бойчуком тут працюють І. Падалка, К. Гвоздик, В. Седляр, 
Б. Кратко і Ж. Дідно, приїздить з Москви О. Павленко. 

Розміри фресок сягали 40 метрів. Ідейно-тематична програма 
відповідала державним вимогам і вкладалася за формою у 
тріюмфально-динамічну тектоніку активно насаджуваного 
бюрократичного неоклясичного стилю, що повсюдно відбивався у 
барабанних ритмах військових маршів, святкових походів та 
парадних зустрічей, які в авторитарних маштабах завойовують 
коньюнктуру соціялістичного реалізму, панують на офіційних 
виставках, в архітектурних спорудах. 

Вдивляючись у репродукції цих розписів, що відбивають, як 
писалося, патос соціялістичних перетворень і оптимізм героїчних 
звершень, не можна не відчути, як відбився політичний натиск на 
відході від давніх творчих установлень, за виключенням хіба 
технічної майстерности, на відмові від колишніх етичних постулятів 
щодо місії мистецтва. Державний контроль над мистецтвом надав 
усьому комплексові будови разом з поліхромією й пластичним 
декором пишномовности, помпезности, імперського офіціозу, ЩО 
наближало останній опус бойчукістів до ходульних зразків, 
поширених в країнах тоталітарного режиму 1930-их років. 

Старі репродукції, що стали документами доби, розсекречують 
механіку тиску на творчу особу. 

Учасниця розписів О. Павленко згадує, як П. Постишев 


113 



викликав до себе Михайла Бойчука затверджувати ескізи фресок, 
як регулярно представники влади приходили спостерігати за 
роботою. Через 45 років художниця розповідає про відвідини Й. 
Косіора, "невисокого, голова непропорційно велика, геть лисого, з 
трошки витришкуватими очима", який зробив влучне зауваження: 
"Подивіться, які вони у вас молодці! А де ж такі, як я?" 66 

Оксана Павленко нічого більше не додає. Та, порівнюючи 
фотографії величезного картону Свято врожаю (М. Бойчук, К. 
Гвоздик) і вже закінченої фрески, знаходимо в останній свіжі 
доповнення — портрети Сталіна, Постишева та Косіора, якими 
"озброєні” зраділі колгоспники. Напевно, саме для цих доповнень 
була викликана портретистика М. Юнак. (В ті ж роки М. Бойчук 
виконує подібний картон для панорамного килима Обжинки, 67 то 
потрапляє на Республіканську виставку українського народного 
мистецтва 1 936 року). 68 

Поруч з встановленим картоном Свято врожаю зфотогра- 
фований сам Михайло Бойчук — понура постать, засмучене лице, 
пронизливий погляд на глядача. Можливо, в ньому — усвідомлена 
наруга? 

Складний вираз на обличчі товариша відтворив Б. Кратко у 
скульптурному портреті, що дійшов до нас єдиною репродукцією в 
каталозі. Він зобразив митця, який прагнув і вмів чути минуле й 
творити для майбутнього. Зобразив розгубленим, з примусовою 
усмішкою на устах — Бойчука, що зрадив бойчукізмові... 

Моральна й фізична страта художника, смерть його друзів- 
митців, загибель їх творів не викреслили бойчукізму з історії 
мистецтва. Він відроджується, мов фенікс, постає з попелу. 

Серед митців на східніх, а особливо на західніх землях України 
і в творчих лябораторіях тих, хто живе поза Батьківщиною, 
спорадично та, можливо, закономірно поновлюються спроби 
зачерпнути з живих ще джерел, з яких черпав свою духовну силу й 
розуміння етичної природи творчости Михайло Бойчук. 

Адже культуру народу, поки він живий, знищити неможливо. 

Тому львівська виставка була присвячена не лише бойчукістам 
та їх мистецтву, розпорошеному, призабутому, недостатньо 
дослідженому, але й тим, хто, усвідомлюючи значення цих 
духовних цінностей для історії культури, зберіг їх, часом ціною 
значних особистих зусиль. 


1. Є. Бачинський, "Мої зустрічі та силюети українських малярів і 
різьбарів на чужині. Спомини старого емігранта за роки 1908-1950”, Нові 
дні (Торонто), вересень 1952, стор. 19-20 

2. Витяг з 6 червня 1960 р. з академічного звіту про навчання М. 

114 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



Бойчука у Краківській Академії Мистецтв від 1899 до 1904 р. і нагороджен¬ 
ня срібною медалею. 

3. Ж.-Ю. Мартен, К. Наггар, "Художественньїе связи: Париж—Москва”, 
Каталог вьютавки Москва—Париж, 1990-1930, (Москва, 1981), стор. 52. 

4. М. Александрович, "Суксес українця на парижській осінній виставці”, 
Діло (Львів), ч. 158, 1909, стор. 3. 

5. Портрети С. Жеромського та його сина Адася (1904), виконані в 
імпресіоністичній манері, в дусі Л. Вичуловського. 

6. Артистичний вістник (Львів), 1905, зошит 5, стор. 58-62. 

7. П. Асеева, Украинскоє искусство и европейскиє художественньїе 
центрьі. Конец 19 — начало 20 века (Київ, 1989), стор. 108-109. 

8. Є. Д-ський (псевдонім Є. Бачинського), "Вистава незалежних та 
українські малярі”, Діло, чч. 151-153; Я. Струхаманчук, ”3 паризьких 
вражінь”, Діло, чч. 156-157, 1910. 

9. Я. Тугендхольд, "Письмо из Парижа”, Аполлон (Москва), ч. 8, 1910, 
стор. 17-18. 

10. Автограф М. Бойчука: Облікова картка педагога інституту Пролетар¬ 
ського Мистецтва, НБА АХ СССР, Ф. 7, оп. 3. 

11. Г. Налепінська-Печарковська (сестра С. Налепінської-Бойчук), 
Життєписи, рукопис, Архів Г. Налепінської-Печарковської. 

12. В газеті Наша культура (Варшава), ч. 6, червень 1977, 
репродуковано фотографію, на якій зображені X. Шрамм, М. Касперович, 
молодий поет Т. Налепінський, С. Бодуен де Куртене, С. Налепінська, С. 
Сегно, Я. Левковська і сам М. Бойчук. 

13. Є. Бачинський, стор. 17. 

14. Там же. 

15. Там же, стор. 20. 

16. Г. Налепінська-Печарковська, Життєписи. 

17. Бодуен де Куртене, Ян, Іван (1845-1929) — польський вчений- 
мовознавець, професор кількох російських та польських університетів, з 
повагою ставився до М. Бойчука. 

18. 2. Ваисіиіп сіє Соигіепау, "Ргезкі Ротреіапзкіе", «Віиіеіуп зексіі Нізіогіі 
Згіикі ргу 11пі\л/егзу1есіе Зіеїапа Ваіогедо уу ЇЛ/іІпіе», 1930. 

19. Лист С. Налепінської до М. Бойчука, 1912, число 1 (копія), Архів Г. 
Налепінської-Печарковської. 

20. Н. Асеева, стор. 115. 

21. "Згіика" (і_уу6\/у), 1913 стор. 65 

22. "Зіоуупік агіузіо'уу роІзкісЬ" (\Л/госІауу: Оззоііпеит, 1971), т. 1, стор. 
282-283. 

23. В. Бачинський, стор. 20. 

24. Нині вулиця І. Труша. 

25. М. Голубець, Г злицьке малярство { Львів, 1926), стор. 25-27. 

26. Двайцятьп'ять-ліття Національного Музею у Львові, збірник (Львів, 
1931), стор. 10-15. 

27. Н. Асеева. 


115 



28. Айналов Дмитро (1862-1939), російський історик мистецтва, з 1903 
р. професор Петербурзького університету, автор праці Еліністичні основи 
візантійського мистецтва (1900). 

29. Лист С. Налепинської до М. Бойчука. 

30. Вінтеровський Леопольд (1886-1927), закінчив Краківську Академію 
Мистецтв 1897 р. 

31. Лист С. Налепінської до М. Бойчука, число 3 (копія), Архів Г. 
Налепінської-Печарковської. 

32. "Несколько замечаний по поводу реставрации живописи в России”, 
Аполон (Москва), ч. 5-6, 1912, стор. 220-222. 

33. Лист С. Налепінської до М. Бойчука. 

34. Каталог 8-ої вистави АНУМ { Львів, 1936). 

35. ЦДІА УРСР, Львів. 

36. Є. Бачинський, стор. 18. 

37. С. Гординський, "Люди, ідеї, твори. 50 років українського образотвор¬ 
чого мистецтва”, Збірник Об'єднання українських письменників "Слово" 
(Нью-Йорк, 1968), ч. З, стор. 457. 

38. Там же. 

39. М. йгадап, "Маїагзїїл/о ІІкгаііпзкіе", «Зудпаїу», 1 березня 1934. 

40. Т. Свєнціцький, Двайцятьп'ять-ліття Національного Музею у Львові, 
стор. 15. 

41. С. Гординський, Павло Ковжун, 1896-1939 (Краків—Львів: 
Українське видавництво, 1943). 

42. Л. Б., "У Ярослави Музики”, Назустріч (Львів), 16 грудня 1935. 

43. Там же. Практичну реставраційну роботу у цьому музеї Я. Музика 
продовжувала до 1948 р. 

44. "Листи В. Седляра до О. Павленко. 1929 р.”, публікація С. Білоконя, 
Культура і життя (Київ), ч. 15, 9 квітня 1969. 

45. М. Пеньковська (П. Ковжун), "Ярослава Музика. З нагоди вистави її 
творів”, Жінка (Львів), 15 грудня 1935. 

46. Лист І. Врони до Ярослава Бойчука з 8 червня 1968 р. (Ярослав 
Бойчук односелець і палкий прихильник М. Бойчука, збирач інформацій про 
нього. Жив у Празі), Архів Г. Налепінської-Печарковської. 

47. С. Гординський, Павло Ковжун, 1896-1939. 

48. І. Врона, Культура і революція (Київ), 1928, стор. 18. 

49. С. Гординський, стор. 463. 

50. І. Врона, "Стенньїе росписи на Украине 1919-1920 гг.", Искусство 
(Москва), ч. 10, 1968, стор. 35-39. 

51. Ів. Вигнанець, "Михайло Бойчук”, Арка (Мюнхен), ч. 4, жовтень 1947, 
стор. 19-24. 

52. С. Білокінь, "Біля яблуні", Україна (Київ) ч. 5, 1985, стор. 23-27. 

53.1. Врона; "Стенньїе росписи на Украине 1919-1920 гг.” 

54. С. Білокінь наводить також факт участи бойчукістів у конкурсі на 
завісу для робітничого театру на Лук'янівці, в якому брав участь і М. 
Бойчук. Першу премію дістав проект М. Трубецької. 

116 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



55. У Межигірському художньо-керамічному технікумі, під 
керівництвом П. Горбенка. 

56. Ів. Вигнанець. 

57. Літературно-науковий вістник (Київ) 1912, книга XI, стор. 344-347. 

58. Я. Тугендхольд, Искусство октябрьской зпохи (Москва, 1930). 

59. В архіві А. Іванової збереглася як унікальна фотографія панорами 
Парижу — натовпу на набережній Сени (ше до Ті закриття), Нотр-Дам на 
горизонті. Можливо, її зробив М. Бойчук. 

60.1. Врона, стор. 86. 

61. На фотографії видно М. Бойчука, М. Рокицького, О. Мизіна, К. 
Гвоздика, М. Шехтмана, А. Іванову. В роботі брали також участь М. Павлюк, 
Г. Довженко, О. Бізюков, шо виконували спеціяльно розроблені орнаменти, 
та скульптори В. Кратко й Ж. Дідно, яким належали барельєфи на порталі. 
Сюжетні сцени на теми оранки, насадження садів, санаторного лікування 
селян, сільської кооперації, свята врожаю чергувалися з фресковими 
зображеннями Маркса, Леніна, Шевченка, Франка та інших, виконані В. 
Кисиленком і М. Юнаком. 

62. Що наближало їх до фресок Д. Рівери. Ці аналогії обговорювалися. 
Дивись В. Седляр, "Дієго де Рівера”, Критика, ч. 7, 1928 (Публікація С. 
Білоконя: Культура і життя, ч. 15, 9 квітня 1989, стор. 4). 

63. М. Бойчук, ”0 Бойчуке и бойчукизме. Письмо в редакцию”, Вечерний 
Киев, 26 квітня 1929. 

64. На запит Інституту Головпрофос рекомендує М. Бойчука, живописця- 
монументаліста, ”шо має високу художню культуру”. (НБА АХ СССР, Ф. 7, 
оп. І, ед. хр. 918). 

65. НБА АХ СССР, Ф. 7, оп. І, ед. хр. 958; Ф. 7, оп. І, ед. хр. 46. 

66. Л. Череватенко, "Півтора дзвонки до Оксани Павленко”, Україна 
(Київ), ч. 20, 1989, стор. 11-14. 

67. Живопис і скульптура, Альбом, 1935, зошит І. 

68. А. Жук, Український радянський килим (Київ: "Наукова думка”, 
1973). 

69. Каталог 6-ої української художньої виставки {Харк\в, 1935). 


117 



ЗАХІДНЯ КЛЯСИКА 

НА СЦЕНІ ТЕАТРУ «БЕРЕЗІЛЬ» 

Наталія Чечєль 


Лесь Курбас, постійно працюючи над сучасним репертуаром, за¬ 
лучав акторів "Березоля” до театру Шекспіра, Меріме, Гюґо, 
Шілпера. Він будував свій театр, орієнтуючись на світову клясику і 
нову українську драматургію. 

В Едіпі-царі Софокла, то його Курбас поставив те у 1918 році 
в "Молодому театрі”, головною дійовою особою і дружньою голов¬ 
ному героєві силою став вишукано пластичний хор трагедії. Цар 
Едіп у виконанні Леся Курбаса — духовний автопортрет ху¬ 
дожника, його моральних пошуків і душевного неспокою того часу. 
Макбета Шекспіра Курбас уперше поставив у 1920 році в Київ¬ 
ському драматичному театрі в дусі тираноборчих настроїв грома¬ 
дянської війни. Режисер прагнув показати на сцені "Шекспіра- 
поета” і "Шекспіра-театр" (визначення Л. Курбаса), досягти єдности 
слова і жесту. Він надавав поетичному текстові Шекспіра адек¬ 
ватної пластичної форми. Глибина думки й емоційна насиченість 
відзначали гру Л. Курбаса-Макбета та Л. Гаккебуш-Леді Макбет. 

Продовжуючи пошуки нових, більш активно діючих на глядача 
форм і засобів художньої виразности, справу виховання нового 
покоління акторів і режисерів, Курбас у 1922 році створює у Києві 
експериментальне художнє об'єднання "Березіль". Очоливши 
театр-лябораторію, в який входило чотири творчі майстерні, режи¬ 
серський штаб, станція систематизації досвіду, музейна і соціо¬ 
логічна комісії, Курбас розробляє свою режисерську систему і 
створює свою концепцію революційного театру. Він прагне до 
безпосереднього контакту з дійсністю, зі своїм сучасником — гля¬ 
дачем. Ідея театру-обшини, яка була популярна іде в "Молодому 
театрі", зазнає деяких змін. На театр покладається місія пророка, 
вчителя, носія революційного світогляду; театр, на думку Курбаса, 
повинен вражати глядача, передавати йому свої ідеї. 

Якшо в перших виставах "Березоля", таких як сценічна 
композиція Рур, Газ Г. Кайзера, Людина-маса за Е. Толлером, 
Протигази С. Третякова використовувалась експресіоністська 
символіка, яскраві плякатні і фарсові засоби, то в середині 20-их 
років театр поступово відмовлявся від плякатної однозначности й 
агітаційної загострености, вступаючи у більш складні взаємовід¬ 
носини з навколишнім життям. 

У 1924 році в театрі "Березіль" Курбас пропонує нове тлу¬ 
мачення шекспірівської трагедії. (Прем'єра вистави відбулася 1 

118 


<іі§;іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



квітня 1924 року в Києві). Театральний експеримент дав неспо¬ 
дівані й плідні результати. 

Макбет, — стверджував Курбас через рік після прем'єри на 
засіданні режисерського штабу 22 квітня 1925 року, — як у справ¬ 
жньому епосі, належить "Укладу", сучасному йому суспільному 
"Порядку" і веде боротьбу з ним. Повстаючи проти "Зла", страж¬ 
даючи від сумнівів і пристрастей, Макбет, за Курбасем, творить ще 
гірше зло і поглинається ним. 

У виставі Курбаса чітко побудоване драматичне дійство роз¬ 
гортається у формі стародавнього епосу і сучасного експресіо¬ 
ністського театру, буфонади і трагедії. Спектакль розповідав про те, 
як жадоба влади зламала не одну людську долю, загубила не одне 
життя. Індивідуалістичний бунт Курбас розцінював як трагічну неми¬ 
нучість, яка, будучи приреченою на поразку, повторюється без 
кінця. 

Образний ляйтмотив жорсткого й аскетичного спектаклю Кур¬ 
баса — закривавлена ніч, ніч із зарізаним сном (оформлення В. 
Меллера). На фоні цегляної задньої стіни порожньої, затягнутої 
чорним сценічної коробки, рухалися станки і блідо-зелені щити з 
написами червоною фарбою: "Провалля”, "Замкові ворота", 
"Макбет", "Заля". Люди, освітлені тривожним світлом прожекторів, 
опинялися на протягу історії. Рухи акторів, одягнених у стилі¬ 
зований одяг з деталями військової форми, були підкреслено 
ламані, Гротесково загострені. В конструктивістську графіку 
Макбєта вривалися різкі крики дійових осіб, регіт воротаря-блазня — 
А. Бучми, який читав в інтермедіях об'яви і кидав у залю сатиричні 
репліки на злобу дня: від сучасної політики до внутрішніх справ 
театру. (Бучма з'являвся також і в образі єпископа). Загострюючи 
концепцію спектаклю і встановлюючи якісно нові взаємовідносини 
між актором і глядачем, Курбас уперше в українському трагічному 
театрі застосовує метод відсторонення й іронічної оцінки того, що 
діється: зігравши епізод, актори "виходили з образу" — йшли за 
куліси підкреслено повсякденною ходою, сценічна дія перебивалася 
інтермедіями й пантомімами (єзуїти, присяга воїнів, сінокіс, 
таїнство коронування — чехарда королів). Режисер звертав 
особливу увагу на асоціятивність сценічної образности. У спектаклі 
звучав орган. Трагічні злети поєднувалися в театральній постановці 
з фарсовою соковитістю й іронічною холодністю. Музика Масканьї, 
Палестрини і Шуберта, марш Шумана переривалися сигналами, 
звуками барабану або труби. (Музичний супровід композитора А. 
Буцького). Нервовий ритм спектаклю був то швидкий, то упо¬ 
вільнений, з моментами повної статики. Почуття були оголені і льо- 
кально виражені. Настороженість, переляк, страх, лють, радість 
різко змінювали одне одного. Актори говорили то скоромовкою, то 
співуче, простягали руки, шарахались, метушились. Вони діяли 


119 




часом, як сомнамбули, маріонетки. І все — за ретельно про¬ 
думаним пляном. 

Розвінчуючи честолюбців і владолюбців, розповідаючи про 
прозаїчну повторюваність злочинів у боротьбі за владу, роз¬ 
ширюючи межі часу, Курбас тлумачив історію Макбета узагаль¬ 
нено, як повчальну притчу. 

В Жакерії за Меріме театр продовжує пошуки, які він роз¬ 
почав у Джіммі Гіггінсі за Сінклером (1923) і Макбеті Шекспіра 
(1924), прагне до глибокого, багатогранного розкриття своєї 
теми за допомогою епізації театральної постановки. У спектаклях 
"Березоля" цього періоду використовуються принципи доку¬ 
менталізму, написи і плякати, що пояснюють і коментують сценічну 
дію, ефекти монтажу, відчуження, форми притчі, баляди. Все це на¬ 
гадує пошуки молодого Брехта, який створює естетику свого 
епічного театру. Виявляючи риси історизму у своїх постановках, 
Курбас разом з тим — в дусі театральної естетики 20-их років — 
актуалізує клясику. Курбас в цей час, як і Меєрхольд, захоплюється 
жанром трагіфарсу. Синтетичний стиль театру "Березіль" по¬ 
в'язаний з багатим досвідом українських народних театральних ви¬ 
довищ, яким була властива мальовничість фарб, поетична музикаль¬ 
ність, іскрометний гумор, сміливе сполучення трагедійних і коме¬ 
дійних інтонацій. Театр веде активний діялог зі світовою клясикою і 
національною художньою традицією. 

Спектакль Жакерія за Проспером Меріме, який поставив Бо¬ 
рис Тягно і Лесь Курбас, київські глядачі вперше побачили 12 
листопада 192 5 року. В Жакерії народне повстання було 
показано як бунтівна вибухова вогняна стихія, але разом з тим 
сліпа і жорстока. Масове видовище було забарвлене тривожно- 
експресіоністськими і героїко-романтичними барвами. Фолкльорна 
образність сценічного рішення надала виставі святкового ігрового 
характеру. 

Розуміння героїчного у театральній естетиці Курбаса скла¬ 
далося під впливом сучасних революційних подій і національного 
фолкльору, який відображав багатостраждальне життя укра¬ 
їнського народу. Режисер Тягно і художній керівник постановки 
Курбас наповнили Жакерію повітрям історії. ("Але знову переді 
мною проноситься темна історія цивілізації і бредуть народи, і віки, 
і сам час...", — писав М. Хвильовий). Разом з історичними 
спогадами в Жакерію увірвалися реальні тривоги і пристрасті су- 
часности. "Ми бачимо в Жакерії середньовічний бунт васалів, — 
писав Ю. Смолич у харківській газеті Культура і побут 3 січня 1926 
року, — і пізнаємо в мистецькому перетворенні анархічну селян¬ 
ську стихію, таку знайому нам в часи громадянської війни. 
З-за асортиментів середньовіччя повстають знайомі моменти з се¬ 
лянських повстань на Вкраїні". 

120 


сІі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



У режисерському задумі Тягна Жакерія постала як трагедія 
темної, по-дитячому наївної, безпорадної і анархічної маси — 
головного героя подій. При всій стихійності боротьби повсталі 
селяни мали свого ватажка — брата Жана. Й. Шевченко в рецензії 
на виставу писав: "Широкими, яскравими лініями креслить Бучма 
постать монаха Жана..." ( Комуніст, Харків, 23 жовтня 1926). В 
Амвросія Бучми будо надхненне обличчя, вогненний погляд, порив¬ 
часті рухи, піднесений тон. 

Взята за основу п'єса Меріме була скорочена і композиційно 
перебудована. З'явилися нові сцени, нові дійові особи (блазень 
Буфон, шинкар Абрамсон, вчений), деякі герої дістали нові харак¬ 
теристики. П'єса була розділена на епізоди, які контрастували 
своїм ритмом і настроєм. 

"Всесвіт, — підкреслював Лесь Курбас на засіданні режисер¬ 
ського штабу 4 лютого 1 926 року, — побудований за принципом 
безкінечних співвідношень". Розбиваючи художній твір на частини 
і вільно співвідносячи їх між собою, Курбас будував художню кон¬ 
цепцію реальности шляхом сценічної синтези. "Мистецтво, особ¬ 
ливо театр, — писав Курбас у своєму щоденнику, — це могутній 
засіб перетворення матерії". 

На перший погляд, у 20-их роках існує ясність співвідношень. 
З одного боку опозиція критичної думки, з другого — оптиміс¬ 
тичне сприйняття революції як доброї сили, віра в те, що зло — це 
залишки, щось другорядне, скороминуще. Гротескову картину 
старого світу "Березіль" розгортав у Золотому череві Ф. Кром- 
мелінка в постановці Курбаса, Пролозі Л. Курбаса і С. Бондарчука 
та деяких інших виставах періоду 1926—1927 років. У новій самос¬ 
тійній роботі молодого березільського режисера Бориса Тягна — 
спектаклі Король бавиться В. Гюґо в перекладі М. Рильського, 
прем'єра якого відбулася 19 березня 1927 року в Харкові, в 
гострих Гротескових засобах розігрувалася трагедія блазня 
Трібуле, який збунтувався проти свого нелюдського становища. 
Театр, складаючи пісню про маленьку людину ще з Джіммі Гіг- 
гінса, йшов шляхом поглиблення психологічних характеристик і 
положень п'єси. Драма Гюґо у постановці Тягна набула траге¬ 
дійного маштабу. 

Сальонова вишуканість і елегантність, які панували у двірських 
епізодах спектаклю Король бавиться, подавалися в карика¬ 
турному трактуванні. Підкреслюючи тему гедонізму, театр ставив 
п'єсу Гюґо немов би в стилі рококо. У найрізноманітніших 
варіяціях двірських церемоній і забав театр демонстрував 
фаєрверк сатиричних характеристик. Постановник загострював 
конфлікт між блазнем Трібуле й королем, його оточенням і, 
сміючись, викривав світ, який прогнив і прирікає маленьку людину 
до постійного горя і відчаю. 


121 



Прискорені темпи соціялістичного будівництва поряд з 
ентузіястичним устремлінням мас містили небезпеку нівелю¬ 
вання особистости. Прекрасна ідея і могутня держава давили і 
підіймали своєю надлюдською неосяжністю. Море гасел, наказів та 
закликів поглинало доцільність щоденної скромної праці, пер¬ 
винність природних почуттів та потреб, вікових законів співісну¬ 
вання. 

Сценічний простір розділено навпіл. З одного боку — двір бу¬ 
динку Трібуле: грубо збита дерев'яна лава і сходи, що ведуть 
нагору — чи на горище, чи на терасу; з другого — умовне зобра¬ 
ження королівського палацу: на фоні чорної стіни праворуч викар¬ 
бовано білий абрис арок, зверху нависає королівський герб. Над 
усім домінувала чорна рухома оксамитова завіса. "Особливо гарна 
оксамитова чорна завіса, що повзла вверх, — читаємо в рецензії 
на виставу. — Вона робить три діла відразу: посилює враження 
«ночі-чорнильниці», підкреслює грозу й зливу, і попереджує своїм 
погрозливим провалом про трагічний кінець" [Пролетарий, Харків, 
ЗО березня 1927). 

Блянш-О. Даценко і блазень Трібуле-Й. Гірняк самітньо 
протистояли величезному холодному світові, що їх оточував. Чітка 
несподівана інтонація, перенаголошене слово, "перетворений” 
(термін Курбаса) гіперболізований, експресивний жест, підкреслені 
рухливі вуста і пронизливий погляд трагічних очей на вибіленому 
обличчі Трібуле, вдягненого в яскраве вбрання блазня-горбуна, 
двірської ляльки. Гра Йосипа Гірняка — одного з найталано- 
витіших акторів театру Леся Курбаса — інтелектуала, лицедія — 
"розумного арлекіна" (термін Курбаса) — нервового, збудливого, 
виразного, — являла собою справжній психологічний гротеск. 

Дочка Трібуле Блянш перетворилася у спектаклі на мовчазний 
персонаж. О. Даценко-Блянш будувала свою ролю на лаконічній 
пантомімічній грі. В листі до автора актриса згадувала, що для неї 
особливо важливим "не загубити внутрішньої зосереджености” в 
цій ролі. "Блянш не говорила, але слухала (це був її «прийом», 
завжди була активна в цьому, звідси і особливості її поведінки і ні 
в якому випадку не було... в цьому характері її пластики ніяких 
ілюстративних і побутових жестів". На образі Блянш лежав знак при¬ 
реченосте Мрійлива, меланхолійна Блянш-Даценко грала на флейті 
й вслуховувалась в її ніжні звуки. 

Театральна естетика Курбаса ґрунтувалася, як вже гово¬ 
рилося, на синтезі різних художніх стилів і методів. Поєднання 
експресіоністської загостренности й романтичної трагедійности 
властиве більшості вистав "Березоля". Для Курбаса "німецькі 
експресіоністи при всій їхній одірваності від справжнього стержня 
історії, були типовими активістами, які щось од світа хотіли, 
якимсь хотіли його бачити, якось змінити" (Лесь Курбас, "Сьогодні 

122 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



українського театру і Березіль". Промова на театральному диспуті 
в будинку ім. Блакитного, Бібліотека журналу Вапліте, Харків, ч. 9, 
1927, стор. ЗО). Курбас вважав, то нова німецька драма і 
взагалі сучасність має багато спільного з епохою "штурм унд 
дранґ”, що їх об'єднує волелюбний, протестуючий характер (Див.: 
Лесь Курбас, "Нова німецька драма”, Музагет, Київ, ч. 1—3, 1919, 
стор. 116). 

Бунтівний дух Шіллера надихав Курбаса. Спочатку його ціка¬ 
вили Розбійники, але потім пляни змінилися і в "Березолі" почали 
працювати над Змовою Фієска в Гєнуї. "В цій п'єсі славетний 
драматург передає ввесь молодий запал нової німецької буржуа¬ 
зії", — вважав режисер ( Робітнича газета пролетар, Харків, 11 
листопада 1928). 

Одночасно з постановкою Змови Фієско Курбас працював 
над Войцеком Ґеорґа Бюхнера. П'єса Бюхнера не була постав¬ 
лена в "Березолі”. Майже готову виставу, в якій Войцека мав 
грати Й. Гірняк, його дружину — С. Федорцева, офіцера — В. 
Блавацький, лікаря — М. Крушельницький заборонив репертуарний 
комітет НКО. Прем'єра передбачалася на листопад 1927 року. 
(Мабуть, занадто гостро звучала тема нівелювання і розпаду осо- 
бистости, фатально тяжкого становища простої людини). 

Курбас почав роботу над Змовою Фісско в Ґєну)] змінивши 
Януарія Бортника, який у 1928 році очолив театр сатири і 
музкомедії "Веселий пролетар", що відкрився у Харкові. Прем'єра 
спектаклю відбулася 11 листопада 1 928 року в Харкові. 

Текст Змови Фієска в Генуї театр змонтував як сценарій. 
Окремі епізоди швидко змінюють один одного. (Картини першої 
дії: "За завісою", "Бенкет", "Кімната Веріни”; друга дія: "Леонора і 
Джулія", "Кімната Джанетіно", "З картиною", "Вулиця"; третя дія: 
"Замах на Фієско", "Будуар", "Змова у Фієско"; четверта дія: "Пов¬ 
стання”). Різко змінюється їхній характер і ритм. П'єса скорочена, 
змінена її композиція, переставлені деякі смислові акценти — все 
для того, щоб посилити тему заколоту, що назріває. 

У виставі немає постаті добродушного дожа, поважного благо¬ 
родного старця Андреа Дорія. Джанетіно Дорія не племінник дожа, 
не претендент на престол, а герцог. Він — володар Генуї, грубий 
тиран, який розтоптав свободу і честь республіки. Таким чином у 
театральному варіянті тексту Шіллера у порівнянні з оригіналом змі¬ 
нений розподіл сил. На сцені — варвар-тиран Джанетіно і бун¬ 
тівник Фієско, який піднімає республіканське повстання проти ти¬ 
ранії. 

Змова Фієска в "Березолі" пронизана сучасними мотивами, які 
виявляють політичний зміст п'єси. Курбас, як завжди, обирав твір з 
широким простором для філософського мислення та історичних ана¬ 
логій, шукав у клясичній постановці вирішення питань, які його 


123 



хвилювали на той час. У багатьох виставах Курбас розмірковує 
над проблемами влади, героя, юрби і героїчних діянь. На 
порозі "великого перелому” 1929 року український режисер- 
новатор розгортає у шіллерівському спектаклі картину перерод¬ 
ження прогресивних республіканських ідей, морально-психоло¬ 
гічну драму роздвоєння революціонера. (”І тепер я маю одне тільки 
право: нікому, ніколи й нічого не говорити, як розкололось моє 
власне «я». М. Хвильовий "Я"). 

Відчуваючи відверту антипатію до культу сили, тиранічної 
влади, яка будується на демагогічних перекручуваннях високих 
ідей, Курбас з захопленням дивиться на Фієско-бунтаря, але засуд¬ 
жує Фієско-владолюбця і відстоює аскетичне щире республіканство 
Веріни, спрямоване на загальне добро і суспільну рівність. У спек¬ 
таклі театру "Березіль" протистояли один одному два герої — 
реальний та ідеальний. У привабливому Фієско засуджувалося 
честолюбство і владолюбство, а в суворому Веріні оспівувалося 
самовідречення і беззавітне служіння народові. (Зауважимо, що у 
виставі була пом'якшена ідейна колізія між "елінством” та "наза- 
рейством”, розроблена Шіллером на рівні трагічного конфлікту 
Фієско й Веріни. Революціонер Фієско-О. Сердюк, зважаючи на 
об'єктивні умови заради власних інтересів, перетворювався в 
"реального політика", насправді — перероджувався. Борючись з 
тиранією Джанетіно Дорія, він не міг запропонувати народові 
нічого, крім нової тиранічної влади. 

Оскільки Україна не мала політичної державної самостійности 
після 1654 року (за вийнятком недовгого існування УНР), зловісна 
тема боротьби за королівську владу, властива шекспірівському 
Макбєтові, була для неї неактуальна. Тема повстання сприймалась 
набагато гостріше, як і тема зради своїх співвітчизників, товаришів 
по зброї. В Тарасі Бульбі Гогопя, Полтаві Пушкіна, Саві Чалому 
Карпенка-Карого, Богдані Хмельницькому Корнійчука серед інших 
розглядаються трагічні колізії зради, відступництва й перерод¬ 
ження. 

Фієско в тлумаченні театру і виконанні Леся Сердюка — 
герой, а не характерний персонаж. Актор будував ролю на грі над¬ 
мірних сил і різних якостей свого персонажу. Приваблювала невга¬ 
мовна життєва енергія Фієско, захоплювала ризикована смі¬ 
ливість його задумів і вчинків. Але поряд з Веріною-Данилом 
Антоновичем він програвав, бо, як писала Марина Цвєтаєва, "є 
сила більша за чари — святість". Сердюк "грає Фієско, як спо¬ 
кійного, хитрого, розумного честолюбця з полум'ям у грудях і 
посмішкою на вустах, — читаємо в газеті Харковский пролетарий з 
13 листопада 1928 року, — честолюбця, який переповнений 
думкою про особисту владу..., іде до задоволення своєї пристрас- 
ти. Йому протистоїть Антонович-Веріна, політик-ідеаліст, який 

124 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



бачить у владі високе служіння своєму народові і вбиває свого 
товариша за те, то він зрадив цей ідеал". Про Д. Антоновича у 
ролі непохитного республіканця Веріни, О. Сердюк говорив, що у 
виконанні актора була і психологічна глибина, і "висока патетика, і 
динаміка". (Магнетофонний запис з 10. IX. 1984 р. — Архів автора). 

Спектакль театру "Березіль" оформив московський художник, 
киянин, учень студії О. Мурашка та О. Екстер — Н. А. Шифрін. Як 
видно з записів в його робочому бльокноті, що зберігся в архівах, 
Шифрін йшов до підкреслено динамічної конструкції — триповер¬ 
хової башти, яка вільно оберталася і нагадувала вертепну 
скриньку, через ряд попередніх рішень. Оригінальні були його 
костюми. Крізь прозорий тюль і газ старовинного мальовничого 
вбрання на актрисах було видно короткі сукні. Чоловіки одягнені 
у практичний одяг радянського інтелігента 20-их років. Джемпер 
в ялинку, короткі бриджі, стягнуті в колінах, високі гетри — так 
вбрані герої на портретах Анатолія Петрицького. 

Невимушено граючи різними стилями, вільно обходячись зі 
своїм персонажем, сучасний актор у театрі "Березіль" енергійно 
створював трагічне видовище на історичний сюжет. (Творці вистави 
розвивали "теорію гри" Ф. Шіллера, яка була близька до ігрової 
природи театру Курбаса). Республіканська трагедія Фрідріха 
Шіллера розгорталася як туго намотана спіраля: спресована сила 
спрацьовувала стрімко й ритмічно. 

Спираючись у своїх пошуках на прадавні українські сценічні 
здобутки, Курбас був лідером українського радянського театру 20- 
их років, його постановки задавали тон і в багатьох випадках ви¬ 
значали плин театрального життя республіки. Новаторська твор¬ 
чість Курбаса проходила в умовах контрастів і суперечностей, енту- 
зіязму й ідейного максималізму, сумнівів і зневіри. Ми спро¬ 
бували зрозуміти творчий світогляд талановитого Майстра тра¬ 
гічної долі, відтворюючи трагедійні спектаклі Курбаса і його учнів, 
які були поставлені в театрі "Березіль” на основі західнього кля- 
сичного репертуару. 


125 



ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ 

ПРАВДА ПРО ІСТОРІЮ ВСТАНОВЛЕННЯ 
РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ НА УКРАЇНІ 
(листопад 1917 — листопад 1918) 

Володимир Дорошкєвич 

В своїй хаті своя правда 

І сила, і воля. 

Т. Шевченко 

Справедливість цих слів Великого Кобзаря засвідчила вся 
подальша історія України. Не маючи своєї хати, Україна втратила і 
силу, і волю, про що, зокрема, свідчить жахливий голод 1933 року і 
Чорнобильська катастрофа. Перебудова в країні розбудила націо¬ 
нальну свідомість населення України і поставила питання: як жити 
далі? Як зберегти Україну та її народ? Самосвідомість україн¬ 
ського народу впритул підійшла до розуміння того, що 
порятунок може прийти тільки з боку реалізації права на само¬ 
визначення, коли Україна стане незалежною. Про це йшла мова на 
вересневому (1989 р.) Пленумі ЦК КПРС, де розглядалася націо¬ 
нальна політика партії в сучасних умовах. В ході розгляду було під¬ 
креслено, що партія повертається в сучасних умовах до реалізації 
ленінського принципу самовизначення націй, очищеного від пере¬ 
кручень, яких чимало допускалося у минулому. Інакше кажучи, 
вересневий Пленум ЦК КПРС (1989) повертає нас до буремних 
подій грудня 1917 р., коли саме реалізувався в політичному житті 
України ленінський принцип самовизначення пригноблених 
народів самодержавної Росії. 

Розроблення права народів Росії на самовизначення було на¬ 
стійною потребою часу. В багатьох областях Росії, що була "тюрмою 
народів", після падіння самодержавства виник і набув широкого 
розмаху національно-визвольний рух. Розроблення цієї проблеми 
взяла на себе РСДРП(б) на чолі з Леніном. Проблему самовиз¬ 
начення народів вона розглядала як зворотну сторону проблеми 
анексії території пригноблюваного народу. Ленін показав, що 
боротьба за соціялізм у Росії може бути успішно доведена до пере¬ 
можного кінця тільки в тому випадку, коли пролетаріят пере¬ 
творить можливість повного усунення національного гніту в 
дійсність, тобто послідовно проведе демократію в усіх сферах, "аж 
до визначення кордонів відповідно до «симпатії» населення, аж 
до повної свободи відокремлення". 1 Хто виступає проти свободи 


Доповідь виголошена на республіканській конференції "Україна в сучас¬ 
ному світі" 16 червня 1990 р. 

126 


<іі§;іі:І2е<і Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



відокремлення, той стає на плятформу анексії, тобто на плятформу 
"порушення самовизначення нації, встановлення кордонів держави 
всупереч волі населення”. 2 Отже, анексія передбачає ”1) поняття на¬ 
сильства (насильне приєднання); 2) поняття чужонаціонального 
гніту (приєднання "чужої” області і т. п.) і — іноді — 3) поняття пору¬ 
шення зіаіиз яио". Звідси випливає, то бути "проти анексій значить 
бути за право самовизначення". 3 Це був важливий висновок партії, 
яка в 1917 році взяла курс на соціялістичну революцію. Він від¬ 
бивав картину боротьби за національну незалежність, яку очолила 
на Україні Центральна Рада. Тимчасовий уряд усе робив для того, 
щоб придушити силою визвольний рух українського народу. Ці 
зусилля Тимчасового уряду були зафіксовані в Маніфесті VI з'їзду 
більшовицької партії, де говорилось, то проти "українців ведеться 
рішуча атака не тільки декретами, але й кірасирами". 4 Ця атака до¬ 
сягла такої руйнівної сили, то Тимчасовий уряд почав підготову 
судового процесу проти Центральної Ради, звинувачуючи її у дер¬ 
жавній зраді. 21 жовтня 1917 року міністер юстиції Тимчасового 
уряду Малянтович дав телеграфний наказ Київській прокуратурі 
"негайно притягти до відповідальности Генеральний секретаріят і 
Малу Раду". 5 Проте судити Центральну Раду Тимчасовий уряд вже 
не встиг. Відбулася Жовтнева революція, в наслідок якої до влади 
прийшла партія більшовиків. Партія засуджувала політику національ¬ 
ного гноблення Тимчасового уряду по відношенню до України, 
називаючи цю політику анексіоністською. Виступаючи на І Всеросій¬ 
ському з'їзді Рад 9 червня 1917 р. Ленін сказав: "Це є щось 
нечуване. Ви і ваш уряд, ваші нові міністри на ділі продовжуєте з 
Фінляндією і Україною політику анексій. Ви чіпляєтесь до укра¬ 
їнського з'їзду, забороняєте його збори через ваших міністрів. Це 
не є анексія? Це — політика, яка є наругою з прав народності, шо 
терпіла муки від царів за те, що діти її хочуть говорити рідною 
мовою. Це значить боятися окремих республік". 6 Більшовики були 
проти політики анексій, тому їх уряд гарантував народам Росії 
право на самовизначення. 2 листопада 1917 р. Ленін підписав 
"Деклярацію прав народів Росії", яка проголошувала: ”1) Рівність і 
суверенність народів Росії. 2) Право народів Росії на вільне само¬ 
визначення, аж до відокремлення і утворення самостійної 
держави". 7 

Прагнучи до незалежности, український народ проголосив 25 
жовтня 1917 року Українську Народну Республіку. Проте це 
проголошення необхідно було закріпити конституційно. Цим 
закріпленням Україна ставала б незалежною самовизначеною 
державою. 

Процедура реалізації права на самовизначення конституцій¬ 
ним шляхом була визначена VII (квітневою) Всеросійською конфе¬ 
ренцією РСДРП(б), якою було проголошено, що питання про 


127 



утворення незалежної держави вирішується шляхом референдуму 
або національної конституенти. В цьому напрямі і розвивалося 
політичне життя в Українській Народній Республіці. Різні політичні 
сили готувалися і взяли участь у виборах до Установчих зборів, 
що проходили у листопаді 1917 р. На цих виборах на Україні 
більшовики одержали лише 754,000 голосів, або 10 відсотків 
усіх голосів, українські есери і українські соціял-демократи — 3.9 
млн. голосів, тобто більше половини усіх голосів проти 1.9 млн. 
голосів, поданих за російських есерів, при загальній кількості 
голосів на всій Україні 7.6 млн. Коментуючи результати виборів, 
Ленін слушно зауважив, то при такому стані справи "ігнорувати 
значення національного питання на Україні... значить робити 
глибоку і небезпечну помилку". 8 Ось дані результатів виборів в 
Установчі збори по Луганську: за українські партії подано 42 тис. 
голосів, за меншовиків — 4.8 тис., за есерів — 27 тис. і від¬ 
повідно в Установчі збори пройдуть від українських партій — 10 
чол., від есерів — 4 чол., від більшовиків — 4 чол. 9 

Ленін мав рацію. Вибори в Установчі збори — це був одно¬ 
часно референдум українського народу, в процесі якого була 
висловлена воля населення України до створення самостійної 
держави. Спираючись на цю волю, Центральна Рада 9 січня 1918 
р. приступила до опрацювання IV Універсалу, який вона ухвалила 
вночі 11 січня 1918 р. Цим актом було проголошено самос¬ 
тійність України, незалежність її від Росії. Здійснилася віковічна 
мрія українського народу — він здобув волю, у повній відповід¬ 
ності з Деклярацією прав народів Росії. Але в тяжкий час наро¬ 
дилася вільна Україна, як констатувалося в IV Універсалі. В цей час 
Рада Народних Комісарів, вважаючи недоцільним утворення 
незалежної української держави, розв'язала справжню війну з 
Центральною Радою, в процесі якої, як сказано в Універсалі, 
більшовицькі війська грабували хліб українських селян і без 
всякої платні вивозили його в Росію, не жаліючи навіть зерна, 
приготованого на засів, вбивали неповинних людей і сіяли скрізь 
безладдя, злодійство, безчинство, і це була правда. Почалася 
жорстока війна з вільною Україною, яка по суті була анексіо¬ 
ністською, оскільки велася проти чітко висловленої волі україн¬ 
ського народу до створення незалежної держави. 

Дійсно, констатуючи глибину національної проблеми, вияв¬ 
лену в ході виборів до Установчих зборів на Україні, Ленін робить 
висновок, що для нього, як для інтернаціоналіста, національне 
питання є питання порівняно маловажливе, другорядне, якщо 
не десятирядне. Чому? Тому що, перш за все, важливі основні інте¬ 
реси пролетарської диктатури, керівна роля пролетаріяту стосовно 
до селянства, "далеко менш важливе питання, чи буде Україна 
окремою державою, чи ні". 10 Це була справжня лінія у націо- 

128 


<іі§;іі:І2е<і Ьу икгЬіЬІіоІека.ог^ 



нальному питанні більшовицької партії. Ще в 191 5 р. Ленін писав: 
"Ми не за утопію дрібних держав, не вимагаємо скрізь і завжди 
«самостійності національних держав»". 11 Чому ж більшовики не 
вимагають завжди самостійности національних держав? Тому 
що більшовики-марксисти, а "ні один марксист, не роз¬ 
риваючи з основами марксизму і соціалізму взагалі, не 
зможе заперечувати, що інтереси соціалізму стоять вище, ніж 
інтереси права націй на самовизначення". 12 І оскільки україн¬ 
ські більшовики всі марксисти, то для них національного 
питання на Україні не існувало. Про це незаперечно свідчать 
факти. Так, один з лідерів більшовиків Г. П'ятаков 4 червня 1917 р., 
під час обговорення на засіданні Київського комітету РСДРП(б) пи¬ 
тання про ставлення до українського національного визвольного 
руху, заявив, що більшовикам "взагалі підтримувати українців не 
приходиться, оскільки пролетаріятові цей рух невигідний. Росія без 
української цукрової промисловости не може існувати, те ж саме 
можна сказати відносно вугілля (Донбас), хліба (Чорноземна 
полоса) і т. д." 13 Таке ставлення до національних сподівань україн¬ 
ського народу характерне було для всіх представників більшовиць¬ 
кої партії: про це яскраво свідчить один лист К. Ворошилова в 
ЦК РСДРП(б) з 19 листопада 1917 р., в якому він писав, що в 
Луганському повіті завелика неприємність "з панами укра¬ 
їнцями... Взагалі ця хвиля шовінізму (мова йде про вимогу само¬ 
визначення України — В. Д), яка поки, на щастя, охопила тільки 
верхи населення, дає себе боляче відчувати. Нам уже нав'я¬ 
зують Раду і забороняють визнавати Петроградський уряд. 
Звичайно, поки ми плюємо на цю всю шумиху, але в най¬ 
ближчому майбутньому будуть неприємности. До 1 7 листопада 
ми працювали з українцями разом. Як тільки визнали владу Рад в 
центрі і на місцях, в тому числі і на Україні, зараз же українці 
нас залишили, як не визнаючих Української центральної Ради”. 14 

Про негативне ставлення українських більшовиків до само¬ 
визначення України свідчить хоча б те, що вони на Україні не ви¬ 
дали жодної газети українською мовою. В цьому пляні цікавий 
лист секретаря ЦК РСДРП(б) до Бюра воєнних організацій 
РСДРП(б) XII армії з 15 січня 1918 р., в якому він писав: ”У 
відповідь на ваш лист про соціял-демократичну газету українську 
повинні вам повідомити, що, здається, тепер ще наша газета не 
виходить, але кроки до її видання розпочинає Одеський комітет 
партії, й ЦК пішов назустріч цьому їх кроку матеріяльною під¬ 
тримкою... 15 За цих умов вплив більшовиків на український народ 
був незначний, що і відбилося на результатах голосування за їх 
список: всього 10 відсотків зібрав цей список. Реальність націо¬ 
нального руху на Україні в наявності, що і засвідчив Ленін у 
своїй промові на першому Всеросійському з'їзді військової 


129 



фльоти 22 листопада 1 917 р.: "Зараз ми спостерігаємо націо¬ 
нальний рух на Україні і ми кажемо: ми безумовно стоїмо за 
повну і необмежену свободу українського народу". 16 Здавалося б, 
український народ мав всі законні підстави для утворення неза¬ 
лежної національної держави. Але ці законні підстави увійшли в 
суперечність із програмою партії більшовиків, метою якої була 
боротьба за соціялізм. Звідси і заява Леніна про те, що проле- 
таріят Радянської Росії простягне "братерську руку українським 
робітникам і скажемо їм: разом з вами ми будемо боротись 
проти вашої і нашої буржуазії", 17 навіть якщо ця боротьба проти¬ 
лежна волі українського народу, яка відбилася в анкеті ЦК 
РСДРП(б), розісланій всім місцевим більшовицьким організаціям з 
метою виявити наслідки виборів в Установчі збори. У відповіді 
на питання анкети про особливості життя луганські більшовики 
повідомили: "Живемо в Україні, де нас гонять, кажучи: «Геть 
з нашої хати», має бути багато неприємностей". 18 Для чого ж 
простягувати братерську руку українському народові всупереч 
його волі? Для того, щоб створити "соціалістичний союз трудящих" 
двох країн. Такий союз, на думку Леніна, відповідатиме 
корінним інтересам пролетаріяту, революції. Інтереси рево¬ 
люції, інтереси робітничої кляси — ось найвищий закон. А цей 
закон вимагає суворої боротьби проти контрреволюції. 19 Таким 
чином більшовицька партія, як панівна партія, вводила в свою 
політику подвійний стандарт: з одного боку проголошувався 
формально демократичний декрет про право народу на само¬ 
визначення, а з другого — він відкидався найвищими інтересами 
революції, які формувалися в ЦК РСДРП(б). Цей подвійний стан¬ 
дарт з повною відвертістю виявився у відповіді Я. Свердлова на 
звернення українських більшовиків до ЦК РСДРП(б) в листопаді 
1917 р. дозволити їм називатися соціял-демократичною робіт¬ 
ничою партією України. "Утворення особливої партії української, — 
відповідав Я. Свердлов, — як би вона не називалась, яку б прог¬ 
раму не приймала, вважаємо небажаним. Пропонуємо тому не 
вести роботу в цьому напрямі. Інша справа скликання крайового 
з'їзду чи конференції, яку б ми розглядали, як звичайний обласний 
з'їзд нашої партії... Така наша точка зору на порушене вами пи¬ 
тання". 20 Звідси однозначно випливало, що якщо національний 
рух входив у суперечність з найвищими інтересами революції, 
соціялізму, то він ставав контрреволюційним і з ним необхідно 
було вести сувору боротьбу. Один з керівників київських більшо¬ 
виків Є. Бош у своєму виступі на обласному з'їзді РСДРП(б) з 
грудня 1917 р. говорила з цього приводу: "В епоху фінансового 
капіталу національний рух перестав бути революційним. Він пере¬ 
стає бути народним. На Україні він не є народним... Як тільки 
скинуто було національне гноблення, буржуазія стала вести бо- 

130 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



ротьбу за національне визволення. Виходячи з цього, ми кажемо, 
що будемо боротися з владою буржуазії на Україні і створювати 
свій власний орган влади". 21 

Так Центральна Рада перетворилася на контрреволюційну і 
Рада Народних Комісарів розпочала з нею запеклу боротьбу. Ця 
боротьба була розпочата під гаслом встановлення диктатури 
пролетаріяту у формі Радянської влади, бо тільки ця влада могла 
забезпечити перехід до соціялізму будь-якого з народів Росії, в 
тому числі і українського. Реалізація цього гасла примусила 
українських більшовиків розгорнути широкомаштабну боротьбу за 
створення Рад на всій території України і, виконуючи вказівку 
Центру, тобто ЦК РСДРП(б), скликати І Всеукраїнський з'їзд Рад, 
на якому Центральна Рада передала б владу урядові робітників, 
біднішого селянства і солдатів. Рада Народних Комісарів в особі 
Сталіна заявила представникові Центральної Ради І. Поршеві ЗО 
листопада 1917 р.: "...Наша загальна думка — негайно скликати 
крайовий з'їзд робітничих, солдатських і селянських депутатів на 
Україні. Питання про радянську владу в центрі і на місцях не 
допускають ніяких відступлень". 22 Українські більшовики доклали 
чимало зусиль для реалізації вказівки Центру про організацію 
крайового з'їзду Рад. Під їхнім впливом на Україні в грудні 1917 
р. було організовано, за підрахунками вчених-істориків, близько 
300 Рад. Ті з них, які були під впливом більшовиків, виступили як 
органи диктатури пролетаріяту, як, наприклад, в Криворізько- 
Донецькому басейні, де функціонували 140 Рад. Спираючись на 
діяльність цих Рад, українські більшовики вирішили скликати І 
Всеукраїнський з'їзд Рад 4—5 грудня у Києві, запросивши взяти 
участь у ньому і Центральну Раду. Коли зібрався цей з'їзд у Києві, 
то з'ясувалося, що із 300 діючих Рад на з'їзді представлено всього 
49 в кількості 124 осіб. (Організаційне бюро чекало на з'їзд 
близько 500 осіб делегатів). 23 Всього на з'їзді було присутніх 
1,300 осіб. 24 З'їзд, відображаючи волю українського народу, 
виявлену на виборах до Установчих зборів, висловив вотум довір'я 
до Центральної Ради, оскільки "проголошенням 3-го Універсалу 
Центральна Рада стала на шлях широких соціяльних реформ і при¬ 
ступила до найшвидшого скликання українських Установчих 
Зборів”. 25 Група делегатів у кількості 124 осіб не підкорилася рішен¬ 
ням з'їзду, покинула з'їзд і 6 грудня на своїй нараді, виконуючи 
вказівки Центру про встановлення Радянської влади за будь-яку 
ціну, прийняла рішення про нещадну боротьбу з Центральною 
Радою, про негайне обрання всеукраїнського Центрального 
Виконавчого Комітету і про необхідність переїхати для про¬ 
довження роботи у Харків. 26 Чому у Харків? Бо у Харкові вже був 
обмежений суверенітет Української Народної Республіки військами 
Центру під командуванням В. Антонова-Овсієнка, що були направ- 


131 



лені через Україну на Дон для боротьби з повстанням Каледіна. 

В цей час у Харкові зібрався надзвичайний III з'їзд Рад До¬ 
нецького і Криворізького басейнів для обговорення поточних полі¬ 
тичних питань. Але з'їзд, як з'ясувалося, виявився неправомочним, 
бо на ньому із 140 Рад области було представлено всього 46 (32.8 
відсотка) в кількості 77 осіб. А за регляментом, прийнятим 
одноголосно попереднім обласним з'їздом Рад, для право- 
мочности з'їзду необхідно, щоб на ньому було представлено 50 від¬ 
сотків Рад области. Проте більшовицька фракція з'їзду, поси¬ 
лаючись на виключність політичного моменту, добивається прого¬ 
лошення неправомочного з'їзду правомочним. 

В чому ж полягала виключність політичного моменту? В тому, 
то Центр вимагав, не рахуючись ні з чим, проголошення Радян¬ 
ської влади на Україні з метою офіційного виправдання анексіоніст¬ 
ських дій військ Антонова-Овсієнка. Ця вимога Центру була пе¬ 
редана обласному з'їздові Рад Донецького і Криворізького 
басейнів С. Бакинським, представником обласного Комітету 
РСДРП(б) Південно-Західнього краю, направленого з Києва у 
Петроград для обговорення принципів партійного будівництва на 
Україні. 27 Ця вказівка Центру виходила, мабуть, з теоретичної тези, 
згідно з якою всяка спроба, пряма чи посередня, розглядати 
питання про Установчі збори з формально-юридичного боку, в 
рамках звичайної буржуазної демократії, без урахування клясової 
боротьби і громадянської війни, є зрада справи пролетаріяту і 
перехід на точку зору буржуазії. 28 Фракція більшовиків на з'їзді не 
могла стати на точку зору буржуазії і вирішила твердо нехтувати 
формально-юридичним боком справи. Будучи неправомочним, т. 
зв. обласний з'їзд об'єднався з групою представників 49 Рад в 
кількості 124 осіб, шо брали участь у Всеукраїнському з'їзді Рад у 
Києві, і проголосив себе "З'їздом Рад робітничих і солдатських 
депутатів України за участю частини селянських депутатів". 29 
Таким чином, влада Рад на Україні була проголошена від імени 96 
Рад з 300, шо існували на Україні. Це менше третини. Звідси 
видно, шо волю всього українського народу цей самозваний з'їзд 
не відображав, та й не міг відображати. Більшовицька фракція 
з'їзду, яка взяла на себе відповідальність, всупереч волі україн¬ 
ського народу до незалежности, проголосити Радянську владу на 
Україні, спиралася всього на 10 відсотків її виборців. В основному 
це російськомовне населення, шо працювало на підприємствах не 
національного, а всеросійського маштабу. Так, наприклад, напе¬ 
редодні Жовтня в Катеринославі нараховувалось коло 1 00 заводів, 
з них 20 всеросійського значення. На цих заводах працювало коло 
70 тисяч робітників. Саме ці загони трудівників далекі були від 
національних сподівань українського народу. Про це, зокрема, 
свідчить резолюція Катеринославського губернського з'їзду Рад 

132 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



робітничих і солдатських депутатів з національного питання з 5 
грудня 1917 р., запропонована більшовиками. В ній міститься 
заклик до робітників, солдатів і селян взяти найактивнішу участь у 
виборах до українських Установчих зборів і голосувати за списки 
не національного самовизначення, а "революційного інтерна¬ 
ціоналістичного соціялізму". 30 

Таким чином, проголошення Радянської влади, ігноруючи воле¬ 
виявлення українського народу, не могло не відбуватися шляхом 
ігнорування формально-юридичного боку справи. Головним пору¬ 
шенням правових норм було проголошення Радянської влади 
замість проголошення національної незалежности Української 
Народної Республіки. Тому Радянська влада була владою мен- 
шости над більшістю. Вона мала цілковитий процентристський ха¬ 
рактер. І, звичайно, уряд, створений так званим з'їздом, На¬ 
родний секретаріят, позбавлений підтримки народу ("Називали 
себе урядом, — згадував В. Затонський, — та самі до того ста¬ 
вилися трохи гумористично. Та й насправді: який же з нас уряд 
був без армії, фактично без території, бо навіть Харківська Рада 
нас не визнавала. Апарату жодного...’’), 31 міг мати тільки маріо¬ 
нетковий характер, не маючи національного ґрунту. Він був ство¬ 
рений "по случаю”, тобто мав єдине завдання: організувати 
боротьбу з Центральною Радою, значить, із прагненням україн¬ 
ського народу до незалежности. Про це сказано в одному з 
листів Народного секретаріяту до уряду РРФСР, написаному у 
квітні 1918 р.: ”... Народний Секретаріят завжди намагався об'єд¬ 
нати для боротьби з Центральною Радою трудящі маси місце¬ 
востей, на які посягає ця Центральна Рада’’. 32 Про маріонетковий 
характер Народного секретаріяту свідчить також резолюція І з'їзду 
Компартії України "Про Народний секретаріят": 

Враховуючи: 1) що повстання на Україні розвивається не під лозунгом 
відновлення влади Народного Секретаріату, а під лозунгами від¬ 
новлення Радянської влади на Україні і об'єднання Радянської України 
з Радянською Росією; 2) що Народний Секретаріат, який... не зміг стати 
в період громадянської війни на Україні її організуючим центром, не є 
тим бойовим прапором, за яким могли б піти широкі маси; 3) що існу¬ 
вання Народного Секретаріату, як центра Радянської влади, в умовах від¬ 
сутності Рад як органів влади на місцях, є шкідливою фікцією, що веде до 
самообману мас, І з'їзд комуністичних організацій України постановляє: 
оголосити Народний Секретаріат розпущеним. 33 

Таким чином, більшовики України, виконуючи вказівку Центру, 
нав'язали українському народові владу, яка суперечила його волі 
до незалежности. І оголосивши війну Центральній Раді, ця влада 
прийняла до неухильного виконання анексіоністський плян 
Центру: знехтувати волею українського народу і проти його волі 


133 



утримати Україну в кордонах Росії. Але для такої війни необхідні 
були військові сили. І такі сили Центр надав Народному Секре- 
таріятові, який розташувався у Харкові, оскільки Раднарком обіцяв 
"новому урядові братньої республіки повну і всіляку підтримку у 
справі боротьби за мир”. 34 На ці військові сили було покладено 
завдання здійснення анексії України Радянською Росією. Як же 
відбувалася анексія? Перш за все був анексований Донецько-Криво¬ 
різький басейн. Так, в листі Донецько-Криворізького обкому 
РСДРП(б) в ЦК РСДРП(б) з 7 вересня 1917 року доповідалось, що у 
басейні створена революційними силами республіка. 35 Юридично ж 
ця республіка була оформлена в кінці лютого 1918 р., про що спові¬ 
щається в телеграмі Ф. Артема на ім'я Я. Свердлова: "Обласний 
з'їзд Рад прийняв резолюцію про створення Ради Народних Комі¬ 
сарів Донецько-Криворізького басейну як частини загальноросій- 
ської федерації Рад 36 Штучно створена Донецько-Криворізька Рес¬ 
публіка стала пляцдармом для розгортання боротьби проти Цен¬ 
тральної Ради. 

29 листопада 1917 р. у Петрограді відбулася нарада з участю 
наркомів іноземних справ, освіти і зі справ національностей, на 
якій приймається рішення припинити переговори з Центральною 
Радою з питання про передачу українському народові у відповід¬ 
ності з постановою Ради Народних Комісарів з 16 листопада 
1917 р. його історичних реліквій, дальші переговори про строки 
і порядок передачі реліквій вести з українською фракцією ЦВК. 37 
Зауважимо, що це рішення приймається тоді, коли ще немає Радян¬ 
ської влади на Україні, а Раднарком визнає уряд Центральної 
Ради. Днем пізніше Ленін викликає до себе представника україн¬ 
ських більшовиків С. Бакинського і просить детально висвітлити 
йому історію взаємовідносин українських більшовиків з Цен¬ 
тральною Радою. 38 Результатом розгляду питання про Центральну 
Раду на засіданнях Раднаркому був "Маніфест до українського 
народу з ультимативними вимогами до Української Ради”, 
автором якого був Ленін. 4 грудня 1917 р. Ленін підписав Ма¬ 
ніфест і того ж дня верховний головнокомандуючий М. Кириленко 
передав його Центральній Раді. Цим ультиматумом Рада На¬ 
родних Комісарів оголосила Центральну Раду контрреволюційною, 
а її Генеральний Секретаріят "урядом зрадників соціялізму". 39 У 
ноті-відповіді Центральна Рада, не прийнявши ультиматуму і роз¬ 
цінивши його як втручання у внутрішні справи Української Народної 
Республіки, попередила Раду Народних Комісарів, що "...якщо 
народні комісари Великороси, приймаючи на себе всі наслідки май¬ 
бутніх бід братовбивчої війни, примусять Генеральний Секретаріят 
прийняти їх виклик, генеральний секретаріят ніскільки не сум¬ 
нівається, що українські робітники й селяни, захищаючи свої права і 
свій край, дадуть належну відповідь народним комісарам”. 40 

134 


сії^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



5 грудня 1917 р. Ленін призначає В. Антонова-Овсієнка 
командуючим військами, що діяли проти контрреволюції на 
півдні Росії. В. Антонов-Овсієнко негайно виїжджає до Харкова. 
Бо у Харків 8 листопада 1917 р. Раднарком направив зведений 
загін з п'яти гвардійських полків. Цей зведений загін кількісно 
збільшувався за рахунок приєднання частин місцевих гарнізонів. 41 
Посівши посаду командуючого військом, В. Антонов-Овсієнко 
спочатку маскував свій намір втрутитися у внутрішні політичні 
події республіки. Так, в заяві з 6 грудня 1917 р. він запевняв, що 
революційне військо, яке рухається з півночі, нічим не загрожує 
самостійності України і не зазіхає на життя українців. 42 Для такого 
втручання йому потрібні були підстави. І вони були знайдені. Після 
одержання відповіді Центральної Ради на ультиматум Раднарком 
оголосив війну Центральній Раді. Це оголошення війни Ленін 
передав головнокомандуючому М. Крилечкові, що і послужило 
підставою для розпочинання воєнних дій проти Центральної 
Ради. 43 Але по суті це було оголошення війни українському 
народові. Доказом цього може служити резолюція обласної конфе¬ 
ренції РСДРП(б) Донецького і Криворізького басейнів про зміц¬ 
нення влади Рад, про відношення до Установчих зборів і контр¬ 
революційної Центральної Ради, що проходили у Харкові 5—6 
грудня 1917 р. під керівництвом Ф. Сергеєва (Артема), члена ЦК 
РСДРП(б). В цій резолюції констатувалося, що "маси біднішого на¬ 
селення України ще не усвідомили згубного значення для них 
розриву їх з революційним робітником, селянином і солдатом 
Півночі і не усвідомили те, що Рада для них означає перемогу 
поміщика і капіталіста над робітником і селянином”. В цих умовах 
скликання Установчих зборів України, яке було проголошено в III Уні¬ 
версалі Центральної Ради, "без всякої участи і контролю в їх скли¬ 
канні з боку організованих навколо Рад мас робітників, солдатів і 
селян буде контрреволюційним”. Виходячи з цих міркувань, конфе¬ 
ренція заявляє: "Центральну Раду — знаряддя контрреволюції — 
оголосити ворогом всіх трудящих і експлуатованих мас Української 
І Російської Народних республік". 44 Дивна логіка у більшовиків 
України: влада, якій в більшості своїй довіряє населення України, 
проголошується антинародною. Але ця дивна логіка мала своє зов¬ 
нішнє джерело: інтереси Центру. Центрові вкрай потрібно було здій¬ 
снити анексію України з її мінеральними і хлібними ресурсами. 
Приводом для такої анексії Раднарком висунув дві обставини: 
"відповідальність за долю демократичного миру, який зриває 
Рада, і за безчинства Каледінців, яких прикриває Рада". 45 Про те, 
що це були штучні приводи, свідчать такі міркування. У переговорах 
про демократичний мир виставлявся пункт про забезпечення 
права на самовизначення, про що свідчить конспект Леніна 
програми переговорів про мир. 46 Тому при розробленні мирного 


135 



договору Україна мислилась як незалежна держава. Але більшо¬ 
вики, підписуючи Брестський мир з Німеччиною, розраховували на 
резолюцію в ній, яка скине владу кайзера, в наслідок чого цей мир 
буде анульований. І тоді дуже важливо, яка влада утвердиться в 
незалежній Україні. Якщо влада Центральної Ради, то незалежність 
України після анулювання Брестської угоди буде справжньою, і її 
треба буде визнавати. Що приведе до відокремлення від Росії, від¬ 
повідно до IV Універсалу Центральної Ради. Якщо ж утвердиться 
Радянська влада, то буде відновлена анексія України, яка була юри¬ 
дично закріплена резолюцією І Всеукраїнського з'їзду Рад, в якій 
визначалась Українська Республіка як федеративна частина Росій¬ 
ської Республіки. 47 

Для того, шоб надати допомогу маріонетковому урядові Народ¬ 
ному Секретаріятові в боротьбі за владу з Центральною Радою в 
незалежній Україні, Ленін дає 1 березня 1918 р. вказівку надзви¬ 
чайному комісарові у справах України Орджонікідзе, згідно з якою 
необхідне "створення єдиного фронту оборони від Криму до Ве¬ 
ликороси з залученням до справи селян, рішуче і беззастережне 
перелицьовування наших частин, шо є на Україні, на український 
лад — отаке тепер завдання. Треба заборонити Антонову нази¬ 
вати себе Антоновим-Овсієнком, він повинен називатися просто 
Овсієнком. Те саме треба сказати про Муравйова (якщо він зали¬ 
шиться на посту) та інших”, бо за Брестською угодою всі велико¬ 
руські війська повинні бути відведені з України. 48 Вірно зауважив 
В. Затонський у своїх спогадах про ролю Леніна в боротьбі за 
владу на Україні: "хитрий був, старий..." 49 

Другим приводом оголошення війни Центральній Раді став су¬ 
ворий нейтралітет стосовно до Каледіна, який проголосила Цен¬ 
тральна Рада. Про те, що Центральну Раду штучно пов'язали з 
Каледіним говорить ряд фактів. Одним із них є згадуваний вище 
лист Ворошилова до ЦК РСДРП(б), в якому він писав: "Про кале- 
дінщину у Вас в Пітері багато пишуть, але дуже мало з того, що 
з'являється в газетах відповідає дійсності. Ми живемо пліч-о-пліч з 
донцями і нічого покищо". 50 Ту ж саму штучність ми знаходимо у 
другому документі-протоколі засідання Центрального Комітету 
Балтійської фльоти з 27 листопада 1917 р. На цьому засіданні 
виступив матрос-балтієць Самсонов з повідомленням про на¬ 
слідки своєї поїздки на південь Росії для боротьби з Каледіном. 
Ось що розповів Самсонов: 

...наше завдання було виступити проти генерала Каледіна. По приїзді у 
Петроград нам пояснили, що з боку Каледіна нема небезпеки, чому і 
одержали інструкцію для врегулювання підвозу хліба у Петроград, а 
також і у Москву, потім відправились у Москву, де нам довелося зустрітися 
із мічманом Раскольніковим і його загоном, який нас направив у Москов¬ 
ський воєнно-революційний Комітет, де нам висвітлили питання продоволь- 

136 


<іі§іі:І2е<і Ьу икгЬіЬ 1 іоІека.ог§ 



ства. Вони кажуть, що на півдні багато хліба, але [доставу] весь час 
гальмує Українська військова рада. Після цього ми відправились у Харків, 
де, ознайомившись, знайшли, що дійсно, хліба тут достатньо. Проте, коли 
ми звернулись в комітет продовольства, тут нам сказали, що для Петро¬ 
граду вони хліба дадуть, так як в Петрограді "не всі більшовики, чому і 
можемо дати хліб”... Якби Київська військова рада не перешкоджала 
вивозу хліба, то можна було доставити [його] у Петроград. 51 

Вивезення продовольства з України на Північ і було головною 
метою оголошення війни Центральній Раді, яка, захищаючи честь і 
гідність громадян Української Народної Республіки від грабунку, 
який організувала Рада Народних Комісарів на її території, пере¬ 
шкоджала безкоштовному вивозу продовольства. Так, матрос 
Акімов, що в складі делегації моряків-балтійців був відряджений 
до Чорноморської фльоти в листопаді 1917 року, сказав 28 листо¬ 
пада 1917 р. на засіданні Центрального Комітету Балтійської 
фльоти, що їм було поставлено завдання "організувати заліз¬ 
ничний і річковий транспорт для перевезення продовольства із 
південних губерній". 52 

На думку Леніна, необхідна "тверда постановка продовольчої 
справи для створення твердої і міцної армії". 53 Без України 
продовольчу справу Радянська Росія вирішити була неспро¬ 
можна. Саме у створенні умов воєнним шляхом для організації 
продовольчої справи на Україні і полягали, слід гадати, 
інструкції В. Антонову-Овсієнкові, які він одержав від Леніна 
напередодні свого від'їзду до Харкова. Розуміючи, що подібна 
організація продовольчої справи може викликати протест і опір 
українців, Ленін 1 0 грудня 1917 р. викликає до себе пред¬ 
ставника від більшовиків України С. Бакинського, знайомить його 
із завданням, поставленим перед В. Антоновим-Овсієнком, 
пропонує йому негайно виїхати у Харків, щоб налагодити ділові 
товариські стосунки між Антоновим-Овсієнком і місцевими пар¬ 
тійними і радянськими працівниками. 54 Це завдання Леніна С. 
Бакинський неухильно виконував протягом всього періоду бо¬ 
ротьби військ В. Антонова-Овсієнка з Центральною Радою. 
Антонову-Овсієнкові ж для війни з українськими військами 
потрібен був помічник, який зміг би перетворити військо, вислов¬ 
люючись словами Леніна, на військо "дисциплінових диктаторів 
робітничої кляси, пролетарських диктаторів”, які б не залишили без 
покарання жодного куркуля, жодного багатія і несторонника хлібної 
монополії. І такий поплічник знайшовся: це — Муравйов, колишній 
царський полковник, згодом есер. 8 грудня 1917 р. Ленін при¬ 
значає Муравйова начальником штабу загону військ Антонова-Ов¬ 
сієнка. Воєнні дії на Україні цього пролетарського диктатора забез¬ 
печили умови для організації продовольчої справи в Радянській 


137 



Росії. Для організації цієї справи також потрібен був "пролетар¬ 
ський диктатор". І за поданням Сталіна 19 грудня 1917 р. Ленін 
призначає С. Орджонікідзе тимчасовим Надзвичайним комісаром 
району України для об'єднання дій функціонуючих там радянських 
організацій у всіх галузях їхньої роботи (військовій, продовольчій, 
банківській та ін.). Всі ці "пролетарські диктатори” вкупі і здійсню¬ 
вали плян Раднаркому анексії України. 

Далі події розгорталися таким чином. Коли Муравйов став 
"пролетарським диктатором", на чолі військ Центру він пішов на 
Полтаву, якої досяг 6 січня 1918 р. Свідчення про діяльність 
"пролетарського диктатора" Муравйова у Полтаві залишив нам 
видатний російський письменник українського роду В. Короленко. 
За його свідченням, війська Муравйова вступили в Полтаву в той 
час, коли бідніші верстви населення і солдати "займалися суціль¬ 
ним скотським пияцтвом". В цей час Муравйов у Раді робіт¬ 
ничих і солдатських депутатів заявив: "Нам кажуть, судіть, 
але не страчуйте. Відповідаю: буду страчувати, але не судити". 
Коментуючи ці слова Муравйова, В. Короленко записав у 
своєму щоденнику: "Для мене ця людина (з безсумнівним 
чорносотенним минулим) — загадка, і навряд чи Ленін, який 
прислав схвалення його методів у рішенні соціяльних проблем, 
залишиться у великих дурнях". 55 Навівши залізний пролетарсь¬ 
кий порядок у Полтаві, Муравйов завернув на Київ, який він 
оточив 26 січня 1918 р. і повністю ним оволодів, керуючись жор¬ 
стоким наказом: "Громити нещадно місто". І громив його 
запалювальними снарядами. Центральна Рада була позбавлена 
влади в Києві: анексія України стала фактом історії. Привертає 
до себе увагу телеграма Леніна Муравйову з 17 лютого 1918 р., 
в якій вояки Муравйова названі як "доблесні герої визволення 
Києва". 56 

Таким чином, у грудні 1917 р. — січні 1918 р. Радянська Росія, 
оголосивши нічим не спровоковану війну Центральній Раді, 
здійснила анексію України. Юридичним прикриттям цієї анексії 
було проголошення Радянської влади на Україні 11 грудня 1917 р. 
і створення маріонеткового уряду Народного Секретаріяту, який і 
допоміг Центрові здійснити анексію. Про це свідчить заява Сталіна 
з 4 квітня 1918 р. В. Затонському, який був тоді головою Централь¬ 
ного Виконавчого Комітету Рад незалежної України: "достаточно 
играли в правительство и республику, кажется, хватит, пора 
бросить игру". 57 Анексія України була жахливим насильством над 
волею українського народу — бути незалежним. 

Історія зберегла нам імена авторів пляну анексії України. 
Вони були вказані на засіданні ЦК РСДРП(б) 29 листопада 1917 
р., на якому розглядалася заява українських більшовиків. 
Останні звернулися у ЦК РСДРП(б) з проханням "дозволити 

138 


сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



називатися соціял-демократичною робітничою партією України з 
огляду на те, то Російська СДРП(б) по-українськи означає руська. 
Зважаючи на необхідність обговорити всі дані за і проти, і відсут¬ 
ність часу — це питання передається в бюро ЦК (Сталін, Ленін, 
Троцький і Свердлов)... цій четвірці надається право вирішувати всі 
екстренні справи". 58 Вивчивши всі за і проти, означена четвірка 
при вирішенні українського питання виходила з того, що за час 
окупації України Німеччиною за Брестською угодою "більшовизм 
на Україні став свого роду національним рухом". 59 Спираючись 
на це, 18 квітня 1919 р. на засіданні ЦК РКГ1(б) вони прийшли до 
висновку, що створилися умови для центристського варіянту вирі¬ 
шення українського питання, а саме: ввести тверду людину в 
уряд України і вважати у відповідності з рішенням з'їзду ЦК 
Компартії України обласною організацією, яка користується відпо¬ 
відними правами і несе відповідні обов'язки. 60 

Так Україна і залишилася на правах области Радянського Со¬ 
юзу з обмеженими правами і дуже широкими обов'язками (у 
розпорядженні України Центр залишає лише 5 відсотків промис¬ 
лової продукції, що вона виробляє 61 ). Це обумовило обласний 
рівень керівництва на Україні, яке неухильно проводило політику 
Центру, що принесло українському народові нечувані страждання. 
Провідниками такої згубної політики на Україні за 72 роки Ра¬ 
дянської влади були: Г. П'ятаков (1918), Е. Квірінґ (1918—1919), 
С. Косіор (1919—1920), В. Молотов (1920—1921), Д. Мануїльський 
(1921—1923), Л. Каґанович (1925—1928), С. Косіор (1928—1938), 
М. Хрущов (1938—1947), Л. Каґанович (1947), М. Хрущов (1947— 
1949), Л. Мельников (1949—1953), О. Кириченко (1953—1957), М. 
Підгорний (1 957—1963), П. Шелест (1967—1972), В. Щербиць- 
кий (1 972—1 989), В. Івашко (1989—1990). 

Анексія живе в політичному житті республіки, залишаючись 
підставою його процентристського спрямування. Таке спрямування 
відбилося в проекті керівного документу "Програмні принципи 
діяльності Компартії України", що його буде розглянуто на XXVIII 
з'їзді Компартії України. У цьому проекті проголошується для 
комуністів справою величезної ваги процентристське завдання 
забезпечити активну участь України "у будівництві та зміцненні 
оновлюваної радянської федерації — держави вільних і суверенних 
республік, об'єднаних на основі спільних цілей. 62 Центристська 
спрямованість пронизує всі сторони проекту, запропонованого XXVIII 
з'їздові Компартії України. 

Щоб позбутися центристської орієнтації в політичному житті Ук¬ 
раїни, необхідно визнати факт анексії України Радянською Росією 
незаконним проголошенням Радянської влади на Україні і прого¬ 
лосити на основі IV Універсалу Центральної Ради Україну неза¬ 
лежною державою. Для цього Верховна Рада УРСР має створити 


139 



комісію для вивчення всіх обставин, що призвели до анексії Ук¬ 
раїни, і прийняти відповідне рішення. 

20 травня 1990 року 


1. В. І. Ленін, Повне зібрання творів у 55 томах (1969-1975), т. ЗО 
(Київ: Політвидав України, 1972), стор. 21. 

2. Там же, стор. 24. 

3. Там же. 

4. КПРС в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і Пленумів, т. 1 
(Київ: Політвидав України, 1978), стор. 490. 

5. ЦДІАЛ, д. 1405, оп. 349, спр. 1467, арх. 10. 

6. В. І. Ленін, т. 32, стор. 278. 

7. Декрети советской власти, т.І (Москва: Госполитиздат, 1957), стор. 
40. 

8. В. І. Ленін, т. 40, стор. 18. 

9. Пере писка Секретариата ЦК РСДРП(б) с местньїми партийньїми орга- 
низациями. Ноябрь 1917— февраль 1918 г. (Москва: Госполитиздат, 
1957), стор. 62-63. 

10. В. І. Ленін, т. 40, стор. 19. 

11. В. І. Ленін, т. 27, стор. 417. 

12. В. І. Ленін, т. 35, стор. 241. 

13. 1917 гол на Киевшине. Хроника собьітий (Киев, 1927), стор. 104. 

14. Переписка Секретариата ЦК РСДРП(б)..., стор. 287. 

15. Там же, стор. 154. 

16. В. І. Ленін, т. 35, стор. 111. 

17. Там же, стор. 112. 

18. Переписка Секретариата ЦК РСДРП(б)..., стор. 62. 

19. В. І. Ленін, т. 35, стор. 179. 

20. Переписка Секретариата ЦК РСДРП(б)..., стор. 251. 

21. 1917 год на Киевшине, стор. 430. 

22. Там же, стор. 534. 

23. Великая Октябрьская социалистическая революция на У крайнє. 
Февраль 1917—апрель 1918. Сборник документов и материалов в 3-ех 
томах. Том 2 (Киев, 1957), стор. 566. 

24. Е. Бош, Национальное правительство и Советская власть на Украине 
(Москва, 1919), стор. 21. 

25. 1917 год на Киевшине..., стор. 440. 

26. Там же, стор. 437. 

27. Великая Октябрьская социалистическая революция на Украине, 
стор. 571. 

28. В. І. Ленін, т. 35, стор. 159. 

29. Великая Октябрьская социалистическая революция на Украине, 
стор. 570. 

30. Звезла, ч 153, 5 грудня 1917. 

31. В. Затонський, "Уривки з спогадів про українську революцію”, Архіви 

140 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



України, ч. 1, 1990, стор. 55. 

32. Очерки истории Коммунистичєской партии Украиньї (Киев: Полит- 
издат, 1964), стор. 243. 

33. Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з'їздів, 
конференцій і пленумів ЦК, т. 1 (Київ: Політвидав, 1976), стор. 12. 

34. Великая Октябрьская социалистическая революция на Украине, стор. 
594. 

35. Борьба за власть Советов в Донбассе (Сталино, 1957), стор. 115. 

36. Там же, стор. 322. 

37. Декрету Советской власти, т. 1 (Москва, 1957), стор. 170. 

38. Владимир Ильич Ленин. Биографическая хроника, т. 5 (Москва, 
1974), стор. 99. 

39. Великая Октябрьская социалистическая революция на Украине, 
стор. 593. 

40. 1917 год на Киевщине..., стор. 434. 

41. Из истории борьбьі за установление Советской власти (Москва, 
1943), стор. 107. 

42. Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції на Україні, т. 
1 (Київ, 1967), стор. 289. 

43. Владимир Ильич Ленин. Биографическая хроника, стор. 224. 

44. Донецкий пролетарий, ч. 36, 15 грудня 1917. 

45 .Владимир Ильич Ленин. Биографическая хроника, т. 5, стор. 11. 

46. В. І. Ленин, т. 35, стор. 116-117. 

47 . Великая Октябрьская социалистическая революция на Украине, 
стор. 576. 

48. В. І. Ленін, т. 50, стор. 50-51. 

49. В. Затонський, "Уривки з спогадів про українську революцію”, 
Архіви України, ч. 1, 1990, стор. 63. 

50. Переписка Секретариата ЦК РСДРП(б)..., стор. 280. 

51. Протоколу и постановления Центрального Комитета Балтийского 
флота. 1917 - 1918 [ Москва, 1963), стор. 283-284. 

52. Там же, стор. 290. 

53. В. І. Ленін, т. 36, стор. 323. 

54. Владимир Ильич Ленин. Биографическая хроника, т. 5, стор. 122. 

55. П. И. Негретов, В. Г. Короленко. Летопись жизни и творчества. 1917 - 
1921 (Москва, 1989), стор. 50-51. 

56. В. І. Ленін, т. 50, стор. 365. 

57. Очерки истории Коммунистичєской партии Украйну, стор. 243. 

58. Протоколу Центрального Комитета РСДРП(б). Август 1917— фев- 
раль 1918 (Москва, 1957), стор. 155. 

59. В. І. Ленін, т. 36, стор. 456. 

60. Известия ЦК КПСС, ч. 12, 1989, стор. 144, 148. 

61. В. А. Ивашко, "Как идет перестройка на Украине", Известия, 9 ве¬ 
ресня 1989. 

62. Вечірній Київ, 5 квітня 1990. 


141 



ТЕЛЕБАЧЕННЯ УКРАЇНИ 

Іван Машєнко 


В Українського телебачення — дві 
дати народження. 1 лютого 1939 ро¬ 
ку о 12 годині дня Київський теле¬ 
центр "провів першу передачу із за¬ 
довільним результатом”. А сталася 
ця подія у приміщенні Українського 
радіокомітету, що містився тоді на 
Хрещатику — неподалік від нинішнь¬ 
ої консерваторії. Передача тривала 
40 хвилин. За цей час було показано 
портрети, різні написи тощо. Довоєн¬ 
не київське телебачення базувалося 
на так званій "механічній системі” 

("диск Ніпкова") з розверткою всього 
ЗО рядків. У Києві мовлення велося 
аж до нападу фашистів у 1 941 році. Іван Машєнко 

Частими гостями невеличкої студії були тоді видатні майстри укра¬ 
їнської сцени. 

Необхідно відзначити, що у світову історію розвитку сучасної 
системи електронного телебачення ще у 20-ті роки зробив свій 
вагомий внесок українець Борис Грабовський (1901—1965). Син 
переслідуваного царатом відомого поета Павла Грабовського, він 
волею складних обставин долі змушений був практично все життя 
провести далеко від української землі. Учений-самоук, Б. Гра¬ 
бовський з юнацьких років захопився проблемами "дально- 
бачення". У 1925 році він одержує в СРСР патент ч. 5592, а потім, 
у відповідності з правилами діючої тоді міжнародної конвенції про 
винаходи, додатковий патент ч. 16733. Цими документами зафік¬ 
совано його пріоритет на винахід першої у світі повністю елек¬ 
тронної передавально-приймальної системи телебачення. 26 липня 
1928 року Б. Грабовський, який тоді жив і працював у Ташкенті, на 
околиці цього середньоазіятського міста демонструє в дії свій 
винахід, проводить перший у світі сеанс передачі на відстань 
рухомого зображення електронним способом. Однак загалом 
слабий на той час розвиток електронної промисловости в Радян¬ 
ському Союзі, негативне ставлення до цих експериментів з боку 
московських і ленінградських прихильників панівної тоді системи 
"механічного телебачення" (зокрема, в майбутньому першого 
радянського професора телебачення П. Шмакова), призвели до 
того, що відкриття Б. Грабовського на тривалий час було віддане 
забуттю. 

142 



сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоІека.ог^ 



І, фактично, лише після Другої світової війни панівним стало 
електронне телебачення. Київ те лежав у руїнах, коли 1947 року на 
Хрещатику, 26 почалися роботи з проектуванням, а через два роки — 
будівництво третього в СРСР (після Москви й Ленінграду) теле¬ 
центру. Поруч на високому пагорбі вулиці Бориса Грінченка 
заклали 1 80-метрову телевізійну вежу (функціонувала до спору¬ 
дження 1974 року на Сирці, неподалік від печально знаменитого 
Бабиного Яру, нинішньої 380-метрової). Перший на Україні телевізій¬ 
ний центр почав діяти 6 листопада 1951 року. Тоді у киян було 
всього 1 50 телевізорів. Передачі велися через день невеликими 
бльоками. В основному то були випуски новин і художні кінофільми, 
концерти професійних артистів та аматорів, вистави київських 
театрів. В 1954 році Київський телецентр отримав пересувну теле¬ 
візійну станцію (ПТС), і телебачення одержало можливості вийти на 
вулиці й площі, завітати на стадіони й до театрів. Серед фундаторів 
київського телебачення — директор студії кандидат мистецтво¬ 
знавства М. Пащин, головний режисер заслужений діяч мистецтв М. 
Казневський, відповідальний редактор К. Вакуленко, художник С. 
Зарицький, перша українська телевізійна дикторка О. Даниленко. 

У 1955 році, слідом за Київською, почала діяти Харківська 
студія телебачення. Наступного року голубі екрани власних теле¬ 
центрів спалахнули в Донецькій та Одеській областях. У 1957 р. до 
ладу діючих стала Львівська телестудія. 1958 рік — час народ¬ 
ження Дніпропетровської і Луганської студій, а у 1959 році запра¬ 
цювали на Україні ще чотири програмні телецентри — у Симфе¬ 
рополі, Херсоні, Запоріжжі та Миколаєві. Далі було започатковане 
власне телевізійне мовлення у Сумах, Чернівцях й Ужгороді. На 
цьому спорудження програмних телецентрів на Україні на три¬ 
валий час припинилося (не рахуючи введених у дію міні-телестудій 
у Керчі та Конотопі, які невдовзі припинили своє існування). А на¬ 
томість телефікація республіки стала розвиватися шляхом прокла¬ 
дання радіорелейних ліній та кабельних магістралей зв'язку для 
подачі програм з центру до місцевих ретрансляторів. У 1962 році 
за допомогою ретрансляційних мереж передачі Київської студії 
телебачення одержали жителі Чернігова, Житомира, Білої Церкви, 
Прилук, Вінниці, Богуслава, загалом їх приймали у семи областях 
України. В тому ж році телецентр республіки розпочав мовлення по 
другій програмі (передачі з Москви). 

На порі постало завдання об'єднати зусилля обласних студій 
телебачення для створення єдиної загальнонаціональної програми. 

І от 20 січня 1965 року на своїх домашніх екранах глядачі 
багатьох областей республіки вперше побачили заставку "УТ" 
(Українське телебачення). Об'єднану телепрограму відкрила 
репортажем "По рідному місту” Харківська студія, показавши 
після цього прем'єру телевізійного спектаклю. Потім в етер 


143 



вийшов півгодинний випуск "Новин України". У тому році обсяг 
об'єднаної програми УТ склав 200 годин мовлення. У населення 
республіки було 2.5 мільйона телевізорів. Однак, через недос¬ 
татню протяжність внутрішньореспубліканських ліній зв'язку та 
передавачів у більшості областей передачі республіканської і 
місцевої студій та Центрального телебачення транслювалися по 
одному каналу, витісняючи одна одну. 

Роздільне двопрограмне мовлення було введено на Україні з 6 
березня 1972 року. Тоді в передавальній телемережі республіки 
налічувалося 88 телестанцій (з них 19 — двопрограмних), а також 
177 ретрансляторів малої потужности. У населення було 9 млн. 
660 тис. телевізорів. 

У 1968 році на Київському телецентрі розпочалася підготова 
кольорових передач. Незадовго перед тим тут з'явився й відео- 
запис. З 1975 року столична телестанція перейшла на трипрог- 
рамне мовлення, а за нею третій канал ввели в дію у Харкові, 
Симферополі, Дніпропетровську та інших містах. 

Нині все населення республіки має змогу приймати одну про¬ 
граму, понад 90 відсотків — дві (УТ і І програму ЦТ), більше по¬ 
ловини жителів роблять вибір передач з трьох каналів. У Києві з 
травня 1982 року діє чотири програми. Загалом щодобовий 
обсяг передач чотирьох каналів у 1991 році сягнув 60 годин на 
добу. У жителів республіки — близько 1 5 мільйонів телевізорів 
(з них більше половини — кольорові). На Україні працює п'ять 
заводів, які випускають телеприймачі (у Києві, Львові, Дніпро¬ 
петровську, Симферополі, Харкові). 

Щоденний обсяг передач Української національної телепрог¬ 
рами перевищує 1 5 годин, з них 2 години щоденно на респуб¬ 
ліканську мережу готують обласні студії (найчастіше зі своїм до¬ 
робком виходять на УТ Львівська, Харківська, Донецька, Одеська 
студії). На національному телеканалі представлено передачі усіх 
видів і жанрів. Майже третину власного мовлення займає 
інформація. Четверта частина відводиться передачам для дітей та 
молоді. В рік УТ демонструє близько 300 художніх фільмів, 
показує понад 70 театральних вистав, сотні концертів, спортивних 
трансляцій. Серед "старожилів" українського телеекрану — 
програма "Сонячні кларнети” (редактор В. Мельник). За півтора 
десятиліття її існування у цьому телетурнірі аматорського мис¬ 
тецтва було представлено понад дві тисячі народних самодіяльних 
художніх колективів — вокальних, хорових, танцювальних. 

Ідея національного відродження, духовного розвитку україн¬ 
ської культури і рідної мови все впевненіше завойовує позиції на 
екрані УТ. Серед добре знаних новітніх передач цього спрямування 
— літературно-публіцистична програма "Плеяда" (автори і ведучі І. 
Дзюба та Л. Лисенко), цикли "Живе слово" (редактор К. Розстальна) 

144 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



та "Дзвони Чорнобиля" (коментатор Л. Бондарчук), серіял "Гово¬ 
римо українською" (диктори О. Косяченко та В. Власенко) й інші. 

Деклярація про державний суверенітет України, прийнята Вер¬ 
ховною Радою УРСР, срияла активізації міжнародних контактів рес¬ 
публіки у багатьох спрямуваннях. Розширюється співробітництво 
Українського телебачення із зарубіжними телеорганізаціями. 
Зримим його проявом стала підготова міжнародних телевізійних 
мостів. За участю УТ організовано близько двадцяти космічних 
теледіялогів — з Англією, Західньою Німеччиною, Словаччиною, 
Болгарією, Індією, Фінляндією. Особливо хвилюючим було екранне 
рукостискання через океан братів-українців — телеміст Львів—Він¬ 
ніпег (1989). Тож цілком перспективними слід вважати нові подібні 
проекти міжнародних телемостів з берегів Дніпра до української 
діяспори в СІІІА, Канаді, Австралії, країнах Латинської Америки. 

Інтерес в україномовному світі можуть представляти й кращі 
роботи студії телевізійних стрічок "Укртелефільм”, яка діє у Києві 
з 1966 року. Щороку її режисери знімають близько п'ятдесяти 
картин різних жанрів — документальних, художніх, музичних, 
фільмів-спектаклів, стрічок-портретів видатних митців України. 
Багато картин з маркою студії "Укртелефільм" удостоєні престиж¬ 
них нагород. Так, ще у 1970 році на Міжнародному фестивалі теле¬ 
візійних фільмів у Монте-Карльо художня стрічка режисера В. 
Греся "Сліпий дощ" виборола Гран-прі "Золота німфа". Призерами 
фестивалів були фільми "Симфонія" (режисер Р. Синько), "Червона 
рута” (режисер Р. Олексів), "Образи" (режисер О. Бійма), "Усмішка 
Артеку" (режисер В. Арсеньєв), "Терміново потрібні" (режисер В. 
Гузик) та інші. На додаток до традиційного кіноспособу створення 
фільмів на 35-мм целюльоїдній плівці, від 1982 року студія 
"Укртелефільм" почала знімати картини й на відеоплівці за до¬ 
помогою електронної техніки. Це збагатило творчі можливості. 
Об'єднання "Відеофільм" створило понад сто екранних робіт. 
Значний інтерес глядачів викликали фільм-балет "Ольга" (режисер 
В. Скворцов), фільм-вистава "Ретро" (режисер В. Лизогуб), фільм- 
концерт "Магічне коло" (режисер І. Кобрин), чотирисерійний політич¬ 
ний детектив "Останній довід королів" (режисер В. Кісін). 
Великий резонанс у світі одержала трисерійна документально- 
публіцистична відеострічка "Чорнобиль: два кольори часу", творці 
якої на чолі з художнім керівником роботи Л. Мужуком у 1989 
році удостоєні Шевченківської премії. 

Новітньою прикметою телевізійного життя на Україні ос¬ 
таннього часу є поява поряд з державним телебаченням неза¬ 
лежних кабельних станцій. Вони почали функціонувати в ряді 
районів Києва, у Запоріжжі, Миколаєві, у невеликому містечку 
Славутич, де нині живе обслуговуючий персонал Чорнобильської 
атомної електростанції... 


145 



Українське телебачення — на порозі свого "третього народ¬ 
ження". У Києві на Сирці, неподалік від однієї з найвищих у світі 
телевізійних веж (380-метрової), завершується спорудження 
нового апаратно-студійного комплексу (АСК) Республіканського 
телебачення. 

З усіх кінців столиці України буде видно його 24-поверховий ре¬ 
дакційний корпус, навколо якого розміститься вісім студійних 
павільйонів (нині на Хрещатику УТ має всього п'ять). Окрасою ком¬ 
плексу стане й концертна студія на 450 місць, звідки можна буде 
вести прямі передачі масового характеру. Введення в дію нового 
АСК дозволить у півтора раза збільшити обсяг телемовлення. А 
головне, з'явиться творчо-виробнича передумова для створення 
програми УТ-2 — "Каналу національного відродження". Крім того, 
тримільйонний Київ одержить свою окрему регіональну теле¬ 
програму. 

Розширяться і горизонти Українського телебачення. За допо¬ 
могою потужної ракетно-космічної системи "Енергія” плянується 
в найближчі рік-два вивести на геостаціонарну орбіту супутник 
зв'язку безпосереднього телевізійного мовлення "Гелікон" на 8— 
12 каналів. Один з них передбачається виділити Україні для транс¬ 
ляції її національної телепрограми. Спрямований з-піднебесся 
сигнал покриє не лише всю республіку, а й охопить більшу частину 
європейського континенту. 

У свою чергу український народ починає прилучатися до 
світових телевізійних джерел, долаючи вимушену "телевізійну 
бльокаду". Бо тривалий час Україна перебувала за "залізною за¬ 
вісою" щодо можливости приймати на її території зарубіжні теле- 
передавання. Тепер здійснюються проекти подавання з кос¬ 
мічних телетрансляторів програм західньоевропейських і амери¬ 
канських телекомпаній на етерно-кабельні багатоканальні мережі у 
Києві та в інших українських містах. Це будуть програми Сі-ен- 
ен, міжнародний спорт, музична. Через передавачі у Києві по¬ 
чалася трансляція і релігійних передавань. 

Реалізуючи своє національно-культурне творче кредо, Україн¬ 
ське телебачення прагне в 90-их роках міцно увійти в сім'ю сві¬ 
тових телекомунікаційних систем. 


146 


сіі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



НЕОПУБЛІКОВАНА СПАДЩИНА 
ЄВГЕНА ЧИКАЛЕНКА 

Федір Погребенник 

Виданими Розмовами про сільське хозяйство (у п'яти книжках, 
1904—1910), "Спогадами" і "Щоденником" не вичерпується твор¬ 
чий набуток 6. Чикаленка. Добрий знавець мови, він видав попу¬ 
лярну розвідку "Про українську літературну мову" (1922), опуб¬ 
лікував десятки статтей у редагованих ним виданнях (переважно 
без підпису, як редакційні). 

Важливою частиною літературної спадщини автора є його 
листи до діячів української культури, розкидані по різних архівах. 
Мої пошуки за ними ще не завершені, але вже сьогодні можемо 
сміливо сказати, що виявлені неопубліковані досі листи Є. Чи¬ 
каленка мають першорядне історико-літературне й громадсько- 
культурне значення. Готуючи до друку епістолярій М. Коцюбин¬ 
ського, мені свого часу довелося простудіювати листи Є. Чи¬ 
каленка до нього, уривки з яких я навів у коментарях до тому 
шостого Творів письменника (К., 1962), але, зізнаюся, не в такому 
широкому обсязі, як це годилося б. Тоді цитувати листи цього 
діяча, звертатися до його спадщини загалом було... небезпечно. 

Сьогодні можемо без перебільшення сказати, що в листах Є. 
Чикаленка відбита частина культурного розвитку нашого народу, 
зокрема його журналістики, що вони містять багато достовірних 
свідчень про творчість видатних письменників, дають об'єктивну 
характеристику тих складних умов, у яких розвивалося українське 
художнє слово, культурне життя на Наддніпрянській Україні 
загалом. 

Пошуки в архівах України дали змогу виявити, крім листів Є. 
Чикаленка до М. Коцюбинського, що кидають особливо яскраве 
світло на їх автора і на особу адресата, листи до М. Комарова, І. 
Липи (Одеса), С. Єфремова, М. Грушевського, Ф. Вовка, О. Маковея, 
Б. Грінченка, сина Левка (Київ), М. Аркаса (м. Миколаїв) та інших. 
Це, безумовно, тільки дуже незначна частина адресатів. Дальші 
пошуки (як на Україні, так і поза її межами), без сумніву, роз¬ 
ширять коло адресатів Є. Чикаленка, листи до яких збереглися. 
Зокрема, повинні б бути листи Є. Чикаленка до В. Антоновича, В. 
Дорошенка, О. Скоропис-Йолтуховського, М. Тишкевича та ін. Але й 
та частина його листування, що сьогодні відома, свідчить про 
широту і розмаїття громадсько-культурних зацікавлень автора, 
про наполегливу послідовність його заходів у справах розвитку 
українського духовного життя, відстоювання прав рідного народу 
на свою самобутність. 

У листах В. Чикаленка до М. Коцюбинського багато теплоти, 


147 



сердечности, турботи про письменника, його талант, його здоров'я. 
Подаються у них звістки про діяльність редколегії газети Рада, є 
оцінки непоодиноких літературних явиш, серед них — і творів М. 
Коцюбинського. З багатьох захоплюючих оцінок його творчости на¬ 
ведемо лише відгук на оповідання, що заходами 0. Чикаленка 
побачило світ в журналі Києвская старина. У листі з 29 листопада 
1901 р. Є. Чикаленко пише: 

Ваше напрочуд гарне оповідання сьогодні одібрав і, можна сказати, 
одним духом прочитав його голосно своїй родині. Якби Ви бачили, з якою 
увагою, з якими напруженими нервами всі слухали, скільки сліз котилось з 
очей слухачів! 

Якби Ви мали цілий ряд таких оповідань, тобто написаних так тала¬ 
новито, то всі питання... про те, шо ми говоримо "язиком" чи "наречием”, 
чи потрібна для нас література, чи повинні обмежитися "підлітературою” 
згинули б самі собою. Тільки фактами ми можемо завоювати для себе 
повагу, признання прав на існування. 

Ото ж, голубе, пишіть, пишіть; Вам Бог дав не один талант, а десять, і 
гріх закопувати їх у канцелярському смітті. 

Дай же Вам, Боже, сили, щоб Ви написали ще багато живих опо¬ 
відань, тільки побільші об'ємом. Завтра я передам рукопис в редакцію і 
певен, що оповідання швидко надрукують, але боюсь, що цензура викине 
дещо з початку і кінця” (Ш., 10874). 

Листування Є. Чикаленка й М. Коцюбинського свідчить про їхнє 
обопільне турбування про українську культуру, зокрема літературу. 
Завдяки увазі редактора Ради на сторінки цієї газети потрапило 
багато відомостей про життя і творчість письменника, а основне 
тут вперше з'явилися друком новелі ”Як ми їздили до Криниці" та 
"Лист". Таким чином, листування Є. Чикаленка з автором повісті 
Раїа тогдапа є однією з багатьох ліній творчих взаємин двох визнач¬ 
них діячів нашої культури, яких насамперед об'єднували спільні 
громадсько-національні інтереси, щире вболівання за долю народу, 
турбота про його краще майбутнє. 

Є. Чикаленко, перебуваючи в Одесі, близько зійшовся з М. 
Комаровим та І. Липою, разом з ними брав активну участь у гро¬ 
мадсько-культурному житті. Виїхавши з Одеси, він відчув орга¬ 
нічну потребу вести листування з давніми друзями, хоч це було 
певною мірою й небезпечним. Адже царська адміністрація 
тримала під постійним наглядом всіх, хто цікавився українськими 
справами, був причетним до національно-демократичних рухів. 
Що стосується І. Липи, то він загалом був під суворим наглядом 
політичної охранки, зазнав переслідувань з боку царату, сидів у 
тюрмі за приналежність до "Товариства тарасівців”. Пошуки за 
листами до цих діячів увінчалися успіхом: в Одеському Дер- 


148 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



жавному архіві, у фонді І. Липи (опис І, справа II) виявлено кілька де¬ 
сятків листів Є. Чикаленка за 1898—1905 роки. Вони охоплюють 
широке коло громадських і літературно-творчих зацікавлень їх 
автора, містять багато цікавих інформацій про духовне життя на Ук¬ 
раїні даного періоду, зокрема про діяльність тих періодичних 
видань, до яких був причетний Є. Чикаленко, в першу чергу про 
Киевскую старину, що виходила в світ при значній його фінансовій і 
моральній підтримці. Тут знаходимо змістовні відгуки про твор¬ 
чість багатьох письменників XIX — початку XX ст., зокрема М. Коцю¬ 
бинського, С. Єфремова, Б. Грінченка, Д. Мордовця та ін. Ці листи 
ніколи, ніким не використовувалися в пресі, хоч мають непересічне 
історико-літературне значення. При нагоді зазначимо, шо архів І. 
Липи у 30-ті роки зазнав значних втрат: з нього зникли листи О. 
Катренка, М. Дикарєва, Г. Коваленка, О. Луцького, Г. Хоткевича та 
інших. Наявні епістолярні матеріяли належним чином не описані, а 
головне — у своїй більшості не опубліковані, приречені, на жаль, на 
животіння. Настала, здається, пора по-господарськи поставитися 
до усіх тих скарбів нашої культури, що маринується у цьому (і не 
лише цьому!) архіві, а все цінніше, що тут знаходиться, опублікувати. 

Це ж слід сказати й про багатющий архів М. Комарова (фонд 
28), що зберігається у відділі рукописів Одеської Державної 
бібліотеки ім. М. О. Горького. Тисячі цінних історико-літературних 
пам'яток тут десятиліттями не готуються до друку, не публі¬ 
куються, серед них листи до М. Комарова з різних частин україн¬ 
ських земель, з-за кордону, серед них листи письменників і 
вчених, громадсько-культурних діячів — В. Александрова, К. Ани- 
щенка, В. Антоновича, О. Багалія, К. Білиловського, М. Вороного, М. 
Грушевського, М. Димитрієва, С. Єфремова, Я. Жарка, П. Жи- 
тецького, М. Зіньківського, О. Коваленка, І. Нечуя-Левицького, М. Ле- 
вицького, М. Лисенка, В. Леонтовича, О. Лотоцького, Б. Поз¬ 
нанського, Р. Сембратовича, М. Старицького, І. Тобілевича, М. Чер- 
нявського і десятки, десятки інших. 

Серед адресатів М. Комарова зберігаються і листи Є. Чика¬ 
ленка, що стосуються громадсько-культурного життя на Україні, ви¬ 
давничої справи, розвитку літератури. У деяких його листах наво¬ 
дяться бібліографічні дани про поширення українського худож¬ 
нього слова в світі, зокрема, спираючись на В. Леонтовича, Є. Чи¬ 
каленко у листі з 12.Х.1 903 р. оповістив про те, що в "Іспанськім 
журналі "ІІІизІгассіоп езрапсіа у Атегісапа" за 1877 р. поміщено 
чотири статті В. В. Лесевича про Т. Г. Шевченка". 

Чимало листів Є. Чикаленка зберігається в різних державних 
інституціях Києва, насамперед у відділі рукописів Інституту літе¬ 
ратури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Так, у фонді С. Єфремова, який 
більше півстоліття мав статус обмеженого користування (матеріяли 
з нього заборонено було друкувати) є 17 листів Є. Чикаленка. Вони 


149 



стосуються переважно літературно-критичної та журналістської 
діяльности цього вченого і літератора, який тривалий час був у 
приязних стосунках із Є. Чикаленком. У непоодиноких його 
листах наявні проникливі, глибокі оцінки тих чи інших літера¬ 
турних виступів, у тому числі С. Єфремова. На підставі цих листів 
можна сміливо стверджувати, то Є. Чикаленко активно стиму¬ 
лював літературно-критичну діяльність свого молодшого побра¬ 
тима, був уважним і доброзичливим його дорадником. Так, прочи¬ 
тавши у журналі Киевская старина критичний нарис С. Єфремова 
про І. Франка, він писав своєму адресатові у листі з 10 листопада 
1903 р.: 

Наділив Вас Бог великим талантом! Не забувайте, що се Вам гово¬ 
рить «лютий критик», який на все дивиться... скептично! Як же ж нам з 
Вами зробити так, шоб сей талант розвивався, щоб його використовували 
так, як слід? Що б його видумати, аби Ви мали охоту писати, писати і пи¬ 
сати. 

Треба нам з Вами про се серйозно поговорити і щось видумати, аби 
Ви покинули механічну роботу, а взялись виключно за творчу”, сповіщав Є. 
Чикаленко С. Єфремова у листі з 10.ХІ.1903 р., прочитавши першу частину 
його статті про І. Франка Щ ф. 120, ч. 475). 

Тривалим у часі і багатим за змістом є листування Є. Чика- 
ленка та Б. Грінченка (відділ рукописів ЦНБ), яких єднала спільна 
турбота про долю української культури в умовах деспотичного цар¬ 
ського режиму. У листах знаходимо цікаві свідчення про ті 
митарства, які проходив Є. Чикаленко, прагнучи дати своєму 
народові українською мовою популярні брошури про сільське 
господарство, організовуючи й видаючи рідною мовою періо¬ 
дичну пресу. "Подав я до цензури «Розмови про сільське 
хозяйство», другу книжку... Не знаю, чи пустять без перепон, чи, 
може, знову доведеться скаржитись до міністрів”, — пише автор 
1 лютого 1898 р. Навіть на безневинну розповідь про те, як краще 
обробляти землю, викохувати коней, доглядати рогатий скот 
потрібен був дозвіл цензури, яка намагалася заборонити будь- 
яке видання лише за те, що воно — українське. 

У непоодиноких листах до Б. Грінченка порушуються питання 
розвитку української літератури, 'її поширення на селі. Є. Чи¬ 
каленко був активним пропагандистом українського ху¬ 
дожнього слова, зокрема творчости Т. Шевченка, серед селян, 
організовував у Кононівці вистави самодіяльних авторів (серед них 
траплялися й талановиті митці) для народу. У листі з 27 серпня 
1897 р. він розповідає Б. Грінченкові про такий цікавий експе¬ 
римент на селі: 


150 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



Торік я послав додому 10 примірників Кобзаря і просив роздать їх 
від мене на спомин. Гостюючи тепер дома, я згадав про це, і мені скор¬ 
тіло узнать, яка шана випала моїм дарункам. 

У перве ж свято заходжу до одного сусіди і питаю невеликого хлопця, 
бо хазяїна не було дома, де та книжка, що колись прислав я. 

— А ось вона, — сказав хлопець і, зібравшись на лаву, він в одну мить 
досяг з сволока обгорнену хусточкою заяложену книжку, в котрій я насилу 
узнав Кобзаря, так він був зачитаний. У другій хаті повторилось те саме. 

З епістолярних матеріялів, то їх пощастило розшукати у родині 
Є. Чикаленка, особливе зацікавлення викликає лист до В. Вин- 
ниченка з 31 березня 1917 р. (на жаль, закінчення листа не ви¬ 
явлено). Є. Чикаленко з болем сповіщає: 

Я писав Вам свої скарги на безладдя, яке повстало в Києві з по¬ 
чатком визволення. Всякі таракани, блощиці і кусливі мухи, що сиділи увесь 
час по щілинах, бавилися то в мистецтво й читання російських лекцій, 
махом повилазили на світ Божий і почали порядкувати: хто мав більше на¬ 
хабства, той став верховодити. Я від природи людина несмілива, нездатна 
до боротьби, зараз усунувся, бо не з моїми нервами встрявати в той 
розбрат. Та й добре зробив, бо потім, коли хтось поставив мою канди¬ 
датуру в Ц [ентральну] раду, то мене провалили... Хоч зайнятий я тут (у 
Перешорах на Херсонщині — Ф. П.) до втоми од світання до смеркання, а 
все-таки вночі не дають мені спати думки про будуще. Все я боюсь за 
долю України. 

Тривогою про майбутнє України пройняті і його листи до сина 
Левка: "Взагалі, скрізь повна дезорганізація. Тепер надія тільки на 
соціалістичний уряд, може він налагодить якось справу, хоч мені 
не віриться, бо дуже вже глибоко пішла по селах анархія — всякий 
робить, що хоче і як хоче, і нема нікому впину", — пише Є. Чика¬ 
ленко в листі з 10 травня 1917 р. Господарські клопоти в листах 
0. Чикаленка до сина проступають у парі із його роздумами про 
долю народу. 

Розшукані, безумовно, далеко не всі листи автора за цей пе¬ 
ріод, їх було більше. Пошуки повинні тривати, 

Важливу частину неопублікованої творчої спадщини 0. Чи¬ 
каленка складають розшукані мною документальні записи, що 
є продовженням його "Щоденників". Ці записи стосуються багатого 
на події в історії України 1918 року, містять схоплені проникливим 
і спостережливим оком автора картини політичного і культурно-ду¬ 
ховного життя нашого народу у складний і відповідальний час 
його історії: тут маємо не лише фіксацію тих чи інших фактів і явищ, 
але й більш-менш ґрунтовне і системне їх осмислення, об'єктивне, 
наскільки можу судити, висвітлення. Рукопис охоплює 22 сторінки 


151 



тексту, списаного з обох боків. Свої записи автор робив безпосе¬ 
редньо після тих чи інших подій. Хронологічно вони охоплюють час 
від 5 квітня 1918 р. до 22 січня 1919 року, коли Є. Чикаленко зму¬ 
шений був залишити Наддніпрянщину й емігрувати в Галичину. 
Рукопис, крім авторського тексту, містить ряд важливих додат¬ 
кових документів: газетних, зокрема, вирізок — з помітками й 
заповненнями Є. Чикаленка. Так, на друкованому тексті "гетьмана 
всієї України" П. Скоропадського, опублікованому в газеті Народна 
думка 5 травня 1918 р., біля речення "Настоящою грамотою я 
оголошую себе гетьманом всієї України" С. Чикаленко дав такий 
коментар: "Якби Скоропадський був розумнішим, то не сказав би, 
що оголошує себе, а висловився б, що його «обрано» гетьманом, не 
сказавши ким, але все-таки «обрано». Тоді не було б такого обу¬ 
рення, тоді менше було б підстав обвинувачувати його в узурпації 
влади. Крім того, про повернення прав на земельну власність треба 
було сказати не так різко, бо це найбільше обурило селянство і 
може викликать аграрні розрухи та бунти". На одній з газетних 
вирізок (Одєсская мьісль, ч. 10) є розшифрування псевдоніму 
"Андрій Горленко" (це — В. Піснячевський). 

Що стосується щоденникових записів за 1918 — початок 
1919 років, то вони, як правило, мають розлогий характер, 
містять авторські коментарі до тих чи інших подій, оцінку певних 
явищ, фактів, історичних осіб. Відчувається, що над автором не 
тяжіла самоцензура, він відкрито висловлює свої думки про 
важливі події, аналізує їх, розмірковує над ними. Окремі хроно¬ 
логічні записи розростаються у ґрунтовні статті-роздуми, меди- 
таційно-атеїстичні нариси. Щоденникові записи Є. Чикаленка охоп¬ 
люють багато історичних діячів цього періоду (В. Винниченко, М. 
Грушевський, С. Петлюра, О. Шелухин та ін.), тут багато мовиться 
про діяльність Центральної Ради, про настрої різних верств на¬ 
селення, політичну боротьбу різних партій і угруповань, ставляться 
питання розвитку української культури тощо. Будучи причетним 
до багатьох подій, підтримуючи стосунки з розмаїтими колами 
громадсько-культурної інтелігенції, Є. Чикаленко був добре поін¬ 
формований про те, що відбувалося тоді на Україні, він тверезо 
оцінював тодішню ситуацію, зокрема критично ставився до 
багатьох політичних діячів, у тому числі й до гетьмана Скоро¬ 
падського, відмовившись зайняти високий пост в його уряді. 

У нотатках Є. Чикаленка чимало уваги приділено питанням 
культури, зокрема літератури. Зворушує, зокрема, опис подорожі 
представників Київської "Старої громади" на могилу Шевченка 
29 квітня 1918. "Там ми радились про те, як впорядкувати мо¬ 
гилу, скільки землі прирізать кругом могили, зробити її дер¬ 
жавною, як яри прикріпить, як розвести парк, відкіля провести 
воду, де поставити літні бараки для приїжджих і д. ц.". Душею 

152 


сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



всіх цих задумів, яким тоді не судилося здійснитися, був Є. Чи- 
каленко. Зафіксував автор і таку важливу культурну подію, як 
відкриття в Києві 21 травня 1918 р. на вулиці Пушкінській ч. 1 
українського клюбу, на яке прийшов сам гетьман Скоропадський 
(відкрила свято Л. Старицька-Черняхівська), були присутні брати 
Тобілевичі — артисти М. Садовський та П. Саксаганський. 

Є. Чикаленко у своїх неопублікованих щоденникових записах 
розповів, як проходила перша в Києві панахида, присвячена 
пам'яті гетьмана Мазепи, над яким те лежала атмосфера цар¬ 
ського синоду. Це відбулося 11 липня 1918 р. в Софіївському 
соборі: "На панахиду зійшлося маса народу, яка не потовпилась 
вся на цвинтарі Собору, а ще було багато і на площі. По скінченні 
панахиди весь натовп з прапорами вийшов на площу, із співами 
«Ще не вмерла Україна» рушив на Софіївську вулицю, щоб піти по 
Хрещатику, але взвод німецької піхоти перепинив дорогу і за¬ 
вернув натовп знов на площу, тоді вся маса народу сунула до па¬ 
м'ятника Богдана, там співала знов «Ще не вмерла», «Як умру, то 
поховайте...». 

Так, ці дві пісні завжди йшли поряд на великих народних 
торжествах, і їх не могли заглушити ні царські опричники, ні інші 
сатрапи. 

Для розуміння складної політичної ситуації на Україні 1918— 
початку 1919 р., для характеристики тогочасних подій, політичних 
і громадсько-культурних постатей, щоденникові нотатки Є. Чи- 
каленка є першорядним документальним матеріялом, що мають 
безперечну вартість історичного першоджерела. Хоч, цілком зрозу¬ 
міло, освітлення тих чи інших явищ і подій у них певною мірою має 
суб'єктивний характер. Так само не всі його судження можуть вва¬ 
жатися недискусійними. 

Маючи переважно громадсько-культурний характер, стосу¬ 
ючись у першу чергу багатьох політичних подій, щоденникові 
записи розкривають характер діяльности, спосіб думання їх 
автора, дають багатий матеріял для відтворення багатьох сто¬ 
рінок його життя, проливають яскраве світло на ті чи інші факти 
біографії. Цікавими є, зокрема, роздуми Є. Чикаленка про свої 
спогади. У записі з 6 квітня 1918 р. читаємо: 

Вчора був я у Андрія Васильовича Ніковського і там застав Д. В. 
Марковича. Обидва вони напосілись на мене, щоб я друкував свої 
мемуари. Маркович, який колись чув, що я дещо читав з них, вимагав, 
щоб я обов'язково зараз здавах їх в друк. А я доводив їм, що цього 
зробить я не можу ось з яких причин. У мене є конспективно написані 
спомини від дня мого народження (1861 року) до 1885 року, які можна 
було б зараз друкувати, але вони самі по собі не мають ніякого громад¬ 
ського інтересу. Потім, єсть у мене на кшталт діаріуша, починаючи з 1907 


153 



року. Тут єсть багато цікавого для внутрішньої історії українського руху, але 
друкувати його я не вважаю можливим за свого життя. Мимоволі в 
цьому писанню я являюсь "цяцею”, а, будучи по натурі подібним до гого- 
лівського Собакевича, всіх чи майже всіх своїх знайомих чи соробітників 
змалював "беками”. Мені навіть скілька раз приходило на душу кинути 
все оте писання в грубу, бо навіщо воно? Наприклад, я описую Грінченка, 
Грушевського такими, як я їх знав, розумів, зо всіми їхніми хибами, яких я 
не міг спокійно переносити. Але для історії укр(аїнського) відродження це 
не має ніякого значення; може якраз їхні хиби, оте надмірне тщеславіє, 
славолюбіє, упертість і були таким імпульсом, що примушували їх робить, і 
в результаті вони зробили колосальну роботу в порівнянні з роботою, зроб¬ 
леною скромними, м'якими, безкорисними діячами нашими. Так я собі мір¬ 
кую, але от Ніковський та Марковський напосідаються, щоб я оте все зараз 
друкував. Але друкувати все-таки я не рішаюсь, а писать далі буду, бо 
мене вже давно кортить знов взятись за свій щоденник. Я перестав його 
писать мало не чотири роки тому, як почалась війна, а з нею й цькування 
всього українського і мене особисто. Я боявся, щоб писання моє не попало 
в руки жандармерії і не наробило лиха людям, про яких я згадую. Правда, 
я всі свої мемуари писав так обережно і так неповно, що й наполовину 
вони не похожі на дійсність. Наприклад, я ніде й натяка не роблю на нашу 
організацію Т(овариство) у(країнських) п(оступовців), а про з'їзди, про за¬ 
гальні збори кажу, як про зібрання гостей у мене на святах... 

Не знаю, чи зможу я колись описати те, що діялось за цих чотири 
роки, що я не записував... Я дуже шкодую, що не записував нічого 
особливо цікавого вже після початку революції. Хоч я й не брав без¬ 
посередньої участі в будуванні держави нашої, але з 25 октября 1917 
року я сидів у Києві і бачився з багатьма громадськими діячами... Але 
фактично не міг тоді писати, бо майже весь час я був хворий... Тепер я по¬ 
чуваю себе зовсім здоровим, маю інтерес до всього і знов мене бере 
охота записувать те, що я переживаю, що спостерігаю в громадському 
житті України, в центрі якого я стояв з 1900 року, тобто з мого переходу 
до Києва” (арк. 1 —2). 

Я навів цей, може, трохи довгий уривок з метою показати 
ставлення автора до історичних подій і осіб, висвітлити його 
розуміння своєї ролі як хронікера-літописця того часу. 

Пошуки літературної спадщини Є. Чикаленка тривають. Не сум¬ 
ніваємося, що вони будуть продовжені як у нашій країні, так і за її 
межами. Все цінне, що залишили нашому народові у спадок його 
видатні діячі, повинно бути зібране, упорядковане, надруковане, 
бо то важливі сторінки української історії, культури, літератури. 


154 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО 
І НАЦІОНАЛЬНА ЕМАНСИПАЦІЯ 
(стаття перша 1 ) 

Микола Рябчук 


Історія багатьох проблем — це, значною мірою, історія слів. Якщо 
ми уважно приглянемось до історії терміну "громадянське сус¬ 
пільство" в СРСР, ми до певної міри зрозуміємо й історію станов¬ 
лення цього суспільства, його сьогоднішній стан та найближчі пер¬ 
спективи. Власне, ми зрозуміємо, то історія його досить убога, 
сьогоднішній стан маловтішний і перспективи, скажімо прямо, ту¬ 
манні. 

Дійти до цих невеселих висновків можна, звичайно, і без істо¬ 
ричних екскурсів та філософських теоретизувань — на підставі 
самого лише емпіричного досвіду. Криваві міжнаціональні побоїща 
в Закавказзі й Середній Азії і не менш жорстокі акти насильства 
військових частин проти мирного населення в різних районах 
країни, параноїдальний антисемітизм у Росії і провокаторська 
діяльність так званих "інтерфронтів" у неросійських республіках, 
сваволя місцевих властей у проведенні "демократичних виборів" і 
цілковита нездатність населення багатьох регіонів, особливо сіль¬ 
ських, скористатись бодай куцими можливостями ґорбачов- 
ської "гласности” й лібералізації; фатальна роз'єднаність народу 
й інтелігенції і ще фатальніші міжусобиці у нечисленному таборі 
політично активних демократичних сил — усе це, погодьмось, 
аж ніяк не додає оптимізму навіть найзавзятішим ентузіястам 
ґорбачовських реформ. А про скептиків то вже й годі казати. 

Польський журналіст Ришард Капусцінський переконаний: 
"Якщо не враховувати інтелігенції, що становить у радянському 
суспільстві жалюгідну меншість, середній рівень культури дуже 
низький. Політичної культури практично не існує... Вони такі 
атомізовані... Немає жодного зв'язку між, скажімо, робітниками й 
інтелігенцією. Коли шахтарі у Воркуті застрайкували, ніхто з 
Москви не приїхав підтримати їх, допомогти організуватись... А 
крім того — моральна криза... Все розвалюється. Сталін виявився 
злочинцем. Комунізм мертвий. Релігію відібрано давним давно. їм 
нічого не залишилось. Нічого, у що можна б вірити" (Дітройт Фрі 
Прес, 9 квітня 1990). 

Не менш песимістичні прогнози висловлюються і в самій 
Росії. Володимир Цуканіхін із Вязьми Смоленської области пише в 
газеті Советская молодежь (10 лютого 1990): 

Дозволю собі лише припустити, чим майбутня гласність і демократи- 


155 



зація визначатимуться: наступним рівнем нашої деградації. Образно 
кажучи, нам підсунуть молодицю-свободу під той час, коли буде вже 
надто пізно. При виді її щедрот ми повтішаємося очима, пальчиками 
соромітними поблудимо — і все, ситі. Саме це тепер із багатьма відбува¬ 
ється — пускають млосно слину, читаючи про наші жахливі порядки, та 
понад усе бояться їх переміни. Є ще, правда, окремі персони з під¬ 
вищеною потенцією й темпераментом — для них приготовлені охолод¬ 
жуючі запал засоби. До часу! Черговий виток терору їх і перемеле... То що 
ж, виходить, ми приречені? Скоріш за все — так. Хвороба зайшла надто 
далеко. Необоротно. Є критичні рівні переохолодження, втрати крови, зне¬ 
воднення організму. Втратив літр, два — ще можна влити донорську кров, 
реанімувати. Але витекла критична крапля — і все, організм порятувати не 
можна. Російський етнос, його духовний і фізичний організм втратив необо¬ 
ротно багато "крові" Як історична спільність ми покидаємо Історію. 2 

Мефістофельський усміх Олександра Зінов'єва, що цілу свою 
книжку назвав каламбуром "Катастройка", обґрунтовується, 
зрештою, не лише суб'єктивними журналістичними спостережен¬ 
нями, а й конкректними статистичними викладами. Найсвіжіша 
з них — опублікована газетою Нью-Йорк Тайме (29 березня 1990) 
на підставі першого спільного радянсько-американського опи¬ 
тування громадської думки, проведеного в різних районах 
СРСР наприкінці минулого року. Радянське суспільство "над¬ 
звичайно конфліктне, розколене й неспокійне", — коментує ре¬ 
зультати проведених дослідів американський професор Джордж 
Ґербнер. Подібну думку висловлює і його московський колега 
Борис Грушин: "Майже 50 відсотків населення вдоволені своїм 
життям. Вони бідні, ошукані в усіх сферах, в усіх відношеннях, але 
вони задоволені. Цей результат не є для мене несподіваним, але 
він сумний". 

Безумовно, наведені вище думки й спостереження від¬ 
бивають важливі аспекти сьогоднішнього радянського суспільного 
буття чи, радше, побуту. Вони багато дають нам до зрозуміння 
труднощів радянської перебудови й можливих небезпек, що на неї 
чигають, але мало що — до зрозуміння її рушійних сил, її не таких 
уже й мізерних здобутків в окремих галузях і, відповідно, її пер¬ 
спектив — не лише "катастроєчних”, а й, цілком імовірно, "перестро- 
єчних". 3 У кожнім разі, півмільйонні демонстрації у Москві на під¬ 
тримку перебудови, вражаючі успіхи демократичних сил у Прибал¬ 
тиці й Західній Україні, досить висока (всупереч твердженням Р. 
Капусцінського) організованість шахтарських страйккомів, небувало 
високі тиражі ліберальних газет і журналів, не менш фантастична 
кількість усілякого політизованого самвидаву у радянських містах і, 
зрештою, дедалі вища активність численних самодіяльних громад¬ 
ських груп і організацій, — усе це дає підстави всерйоз замис- 

156 


сіі^ііігесі Ьу икгЬіЬ1іоі:ека.ог£ 



литися над проблемою формування громадянського суспільства в 
СРСР як над справою не цілком безнадійною і безпідставною. 

Обійтися без історичних екскурсів ми тут, зрозуміло, не змо¬ 
жемо: вже сама історія терміну "громадянське суспільство" в 
радянській суспільній думці непомильно вказує на досить 
малий інтерес дослідників до проблеми громадянського суспіль¬ 
ства як такої. 4 

Не заглиблюючись тут у відмінності між тлумаченням терміну 
"громадянське суспільство" у Геґеля й Маркса (ці відмінності, 
зрештою, впродовж останніх двадцяти років ґрунтовно досліджені — 
як на Заході, так і у східньоевропейських країнах, 5 де офіційний 
марксизм в останні десятиліття не був ані надто офіціозним, ані 
надто догматичним, вкажемо лише на одну небезпечну і, можна 
сказати, фатальну підміну, шо відбулася в радянських (власне, в 
російських) перекладах Маркса: гегелівський термін "сііе 
ЬигдегІісЬе ОезеІІзсНаЙ" був послідовно відтворений тут як "буржуазне 
суспільство", що в контексті проповідуваної марксизмом теорії 
клясової боротьби набуло виразно негативного забарвлення. Не на¬ 
вчившись мислити категоріями громадянського суспільства, міль¬ 
йони радянських людей почали мислити категоріями клясової бо¬ 
ротьби. Притаманна марксизмові антибуржуазність закономірно 
обернулася антигромадянськістю і, зрештою, антисуспільністю. Узяв¬ 
шись будувати за Марксом нове суспільство, росіяни збудували ста¬ 
лінізм — цілковиту несподіванку з точки зору марксівського вчення 
і глибоко закономірну річ з точки зору вчення гегелівського. 

У погляді на суспільство й державу російські марксисти вия¬ 
вилися значно меншими діялектиками, ніж Геґель, якого вони вва¬ 
жали всього лиш за Марксового предтечу саме у царині діялек- 
тики. Абсолютизувавши ідею клясової боротьби і знехтувавши ідеєю 
клясової співпраці й порозуміння, вони порушили хитку гегелівську 
рівновагу між особистим, суспільним і державним і закономірно 
прийшли до етатизму, тобто до тотального одержавлення всього і 
вся. 6 Цю еволюцію марксистської держави в бік етатизму, а не 
обіцяної "безклясовости" ще на початку століття передбачив Іван 
Франко. 7 У статті "Що таке поступ?" (1903) він писав: 

Віра у необмежену силу держави в будущім устрою, то головна 
прикмета соціальної демократії. По її думці, кождий чоловік у будущім 
устрою від уродження до смерті буде державним урядником та пенсіо- 
ністом: держава дасть йому наперед відповідне підготування; потім 
буде визначувати йому роботу і плату, давати заохоту та відзнаку, а на 
старість або в разі слабості — ласкавий хліб. 

Нема що й казати, є дещо привабного в такім погляді, особливо для 
тих бідних людей нинішнього часу, що не знають сьогодні, де дітися і що в 
рот вложити завтра; для тих міліонів беззахисних дітей, що виростають або 


157 



зовсім без опіки родичів, або терплять не раз муки і знущання від злих, 
темних, п'яних або хорих родичів та опікунів. Життя в Енгельсовій народ¬ 
ній державі було би правильне, рівне, як добре заведений годинник. Але є 
й у тім погляді деякі гачки, що будять поважні сумніви. 

Поперед усього та всеможна сила держави налягла би страшенним 
тягарем на життя кождого поодинокого чоловіка. Власна воля і власна 
думка кождого чоловіка мусила би щезнути, занидіти, бо ану ж держава 
признає її шкідливою, непотрібною. Виховання, маючи на меті виховувати 
не свобідних людей, але лише пожиточних членів держави, зробилось би 
мертвою духовою муштрою, казенною. Люди виростали б і жили би в 
такій залежності, під таким доглядом держави, про який тепер у най- 
абсолютніших поліційних державах нема й мови. Народна держава 
сталась би величезною народною тюрмою. 

А хто були б її сторожі? Хто держав би в руках кермо тої держави? 
Сього соціал-демократи не говорять виразно, та в усякім разі ті люди 
мали би в своїх руках таку величезну власть над життям і долею міліонів 
своїх товаришів, якої ніколи не мали найбільші деспоти. І стара біда — не¬ 
рівність, вигнана дверима, вернула би вікном: не було би визиску робіт¬ 
ників через капіталістів, але була би всевладність керманичів — усе одно, 
чи родовитих, чи вибираних — над міліонами членів народної держави. А 
маючи в руках таку необмежену владу хоч би лише на короткий час, як 
легко могли би ті керманичі захопити її назавсігди! І як легко при такім по¬ 
рядку підтяти серед людності корінь усякого поступу й розвою і, довівши 
весь загал до певного ступеня загального насичення, зупинити його на тім 
ступені на довгі віки, придушуючи всякі такі сили в суспільності, що пхають 
наперед, роблять певний заколот, будять невдоволення з того, що є, і шу¬ 
кають чогось нового. Ні, соціал-демократична "народна держава", коли б 
навіть було можливим збудувати її, не витворила би раю на землі, а була 
би в найліпшім разі великою завадою для дійсного поступу (Іван Франко. 
Зібрання творів у 50-ти т. Т. 45, с. 341—342. К., 1986). 

Український філософ, як бачимо, блискуче провидів те, що 
через півстоліття Мілован Джилас уже на підставі конкретного 
досвіду назве влучним терміном "нова кляса". Сьогодні природа 
етатичного суспільства починає нарешті досліджуватись і в Ра¬ 
дянському Союзі, при чому означення радянської держави як 
держави етатичної стає дедалі поширенішим. Чудову статтю на 
цю тему видрукував торік російський публіцист А. Фадін — 
спершу в журналі Родник (під назвою "Тягар величі" — мається на 
увазі тягар імперської величі), а невдовзі і в збірнику москов¬ 
ського видавництва "Прогресе" "В человеческом измерении" 
("В людському вимірі”), де вона мала вже більш "академічну” 
назву "Тягар етатичної свідомости”. Природа російського етатизму 
досліджується тут іще від царсько-імперських часів і, що особливо 
важливо, переконливо показується спадкоємність етатичної свідо- 

158 


<іі§;іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



мости в російському комунізмі по відношенню до великодержав¬ 
ницьких амбіцій російського царизму, — те, уцо відомий російський 
філософ Н. Бердяєв означив афористичною формулою: "Від Третього 
Риму — до Третього Інтернаціоналу". 

Знаменною видається публікація в газеті Известия — багато¬ 
мільйонному офіційному органі Верховної Ради СРСР — статті 
економіста В. Радаєва й історика О. Шкаратана "Повернення до 
витоків. Роздуми над проектом Плятформи ЦК КПРС до XXVI з'їзду 
партії, або Від якої спадщини ми відмовляємось" (17 лютого 1990). 
Виступаючи проти характерного для радянської пропаганди 
впродовж багатьох десятиліть "лобового протиставлення" капіта¬ 
лізму й соціялізму, згадані вчені стверджують: "Але суспільство, 
збудоване нами, гадаємо, лежить у цілком іншому вимірі. На нашу 
думку, це система етатизму, тобто суспільство, засноване на то¬ 
тальній державній владі, де будь-яка життєдіяльність людей одер- 
жавлена й інтереси людей зводяться до інтересів держави". Далі 
йде гостра і вельми ґрунтовна аналізе радянського етатизму, шо 
закономірно завершується роздумами про перспективи форму¬ 
вання громадянського суспільства в СРСР — як своєрідної проти- 
лежности етатизму. Характерною, хоч і, може, малозрозумілою для 
зарубіжного читача, є прихована полеміка авторів наведеної нижче 
цитати із так званими "почвенниками” чи "неослов'янофілами", 
тобто з російськими націоналістами, які категорично заперечують 
західній шлях розвитку й наполягають на російській специфічності 
чи, радше, винятковості. 

Вважається,— пишуть В. Радаєв та О. Шкаратан, — шо етатизм 
зруйнував село. Але чому ми забуваємо, що він зруйнував і місто? Ще з 
Давньої Руси минуле країни було пов'язане з розвиненим міським 
життям. І зачатки громадянського суспільства були породжені містом. 
"Цивілізація”, "громадянське суспільство”, "громадянин”, "город" — не 
випадково усі ці слова пішли від одного кореня. І не в сільській глушині 
шукати б нам наше майбутнє. Але де ті перші дореволюційні інститути 
громадянського суспільства — незліченна кількість усіляких політичних, 
релігійних, милосердних добровільних співтовариств? Усі вони були 
знищені державою у її невтримному прагненні до соціальної однорід¬ 
носте У цьому розумінні доведеться зробити велетенське зусилля, аби 
усвідомити, що стійкість і багатство суспільства випливає з його дедалі 
складнішого різноманіття. Що тільки зростаюче знизу громадянське сус¬ 
пільство в союзі з демократичною державою здатне створити перед¬ 
умови для нормального, здорового, соціально орієнтованого життя. 

І висновок: 

Соціалізм, що ми його розуміємо як рух, 8 є сукупність загальних орієн- 


159 



тирів, серед яких люди можуть вибирати власні Храми і власні шляхи до 
цих Храмів. Що ж то за орієнтири? Передусім — перехід до економіки з 
багатоманіттям рівноправних форм власности. Розвиток ринку. Формування 
інститутів громадянського суспільства, відмова від поділу суспільства на 
авангардні й ар'єргардні кляси і прошарки, опертя на всі здорові соціяльні 
сили, врахування їх різнорідних економічних, політичних, національних і 
культурних інтересів. Утвердження пріоритету загальнолюдських цінностей. 

Як бачимо, всі розмови про громадянське суспільство в 
сьогоднішній радянській публіцистиці тісно пов'язуються з 
жорсткою критикою все іде пануючого в СРСР етатизму, більше 
того — вони є виразно вторинними щодо цієї критики. Зрозуміти 
подібну парадоксальну ситуацію неважко: публіцисти й філософи 
воліють мати справу з явищем, яке реально існує в СРСР, а не з 
ідеальною абстракцією, яку ще потрібно матеріялізувати в дійсності. 
Зрозуміло також, що ця абстракція формулюється як своєрідний 
антипод етатизму, другий член бінарної опозиції: все, що не є сус¬ 
пільством етатичним, є, очевидно, суспільством громадянським; 
усе, що сприяє руйнуванню однієї структури, очевидно, сприяє 
становленню іншої. 

Якщо врахувати, що сам термін "громадянське суспільство" 
почав осмислюватись у Радянському Союзі лише недавно — після 
визнання Горбачовим пріоритету загальнолюдських цінностей, і 
фактичної відмови від т. зв. "клясової боротьби"; якщо зважити 
також на те, що про громадянське суспільство пишуть покищо 
головним чином журналісти й інші "аматори” (як я, наприклад), а 
не професійні філософи й соціологи, легко збагнути причину 
всіляких спрощень на цьому терені та загалом невисоку конструк¬ 
тивність, — чи я б сказав, — романтичну льозунговість — розмов 
про громадянське суспільство в СРСР. 9 Як перший крок на шляху 
до свободи, демократії і справжнього громадянського суспільства 
подібні спрощення, звичайно, неминучі і, мабуть, допустимі; 
однак надалі неґативістська логіка "від супротивного" може 
виявитись безперспективною: повалення тиранії ще не тотожне 
встановленню демократії, ліквідація рабства ще не означає 
свободи, а відмова від етатизму не веде автоматично до суспіль¬ 
ства громадянського. 

На жаль, — стверджує відомий радянський учений, член-кореспон- 
дент АН СРСР С. Аверінцев, — у головах навіть більш чи менш демокра¬ 
тично настроєної інтелігенції не існує глибокої поваги до закону. Більше 
того, немає й досить чіткої різниці між несимпатичними особисто вам 
думками та протиправними діями, забороненими законом. Ті чи ті дії 
злочинні зовсім не тому, що люди плекають і пропагують певні погляди. 
А тому і лише тому, що ці дії порушують правопорядок. А тим часом тут у 

160 


<іі§;іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



головах цілковитий хаос. До останнього часу були закони, котрі, як зви¬ 
чайно, не дотримувались. При чому не дотримували їх ані люди, які нам 
не подобаються, ані ті, які нам подобаються. І лихе, й добре робилося 
мов би в обхід закону, а регулювалося все ідеологічними заборонами, 
які, на відміну від законів, були дієвими (Советская культура, 17 лютого 
1990). І далі: Сьогодні, коли тоталітаризм якщо не пішов, то потіснений, ми 
стикаємося з людським типом, який при всій ненависті до тоталітаризму у 
своїх повсякденних звичках і нормах поведінки виявляє зформованість, 
запрограмованість саме тоталітарними умовами життя. 

У тій же газеті (до речі, теж досить офіційній, оскільки вида¬ 
ється ЦК КПРС), окрім С. Аверінцева, за круглим столом під на¬ 
звою "Політика і культура" виступали також фізик-теоретик А. 
Шабад, то був свого часу довіреною особою академіка Сахарова, 
та історик С. Станкевич, народний депутат СРСР. (хні ключові 
висловлювання, гадаю, варто навести, оскільки вони засвідчують 
добре розуміння радянськими інтелектуалами суті проблеми, а 
водночас і певну загальниковість та неконкретність в усьому, що 
стосується шляхів її вирішення. 

Наше нове громадянське суспільство справді народжується у незлі¬ 
ченних конфліктах — соціяльних, економічних, політичних, — стверджує 
С. Станкевич. — У цьому зв'язку нам потрібна, коли хочете, реабілітація 
конфлікту. Тривалий час уся офіційна пропаганда була збудована на тому, 
що серйозних конфліктів, у яких сторони заперечували б одна одну, у нас 
взагалі бути не може... Конфлікт розглядався як щось неймовірне, ано¬ 
мальне, як наслідок чиїхось підривних дій... А тим часом гостро відчува¬ 
ється потреба саме у цивілізованому конфлікті, у певній "культурі незгоди" 
При чому "культура незгоди” має бути притаманна обом сторонам. Ска¬ 
жімо, влада повинна любити своїх опонентів, плекати їх — адже зник¬ 
нення опонентів чи їх здрібніння неминуче веде до деградації самої 
влади. На жаль, покищо конфліктуючі сторони дбають не про зняття, а про 
підтримання конфлікту. 

Мабуть, не вперше в історії російського суспільства, — стверджує А. 
Шабад, — спостерігається духовна криза. І, природно, виникає зразу тен¬ 
денція — звернутися до коренів, до минулого, пошукати — чи нема там 
чогось, на що можна спертися і що варто відновити й відбудувати. Але це 
лише найпростіша частина шляху — згадати минулий досвід. Тепер уже 
ясно — цього недосить. 

Звичайно, нашому суспільству цю першу половину шляху треба обов'яз¬ 
ково пройти і якомога скоріше, щоб виробити і ствердити нормальні ду¬ 
ховні цінності. Проте необхідно, на мій погляд, звертатися й до культур 
інших цивілізацій, крім нашої. Звичайно, Сергій Сергійович (Аверінцев) має 
рацію: покладатися на релігію в цій ситуації не можна, 10 це не вирішить 
усіх проблем. 


161 



Як бачимо, росіяни мають певні зачатки демократичних тра¬ 
дицій, а головне — мають значні інтелектуальні сили, здатні сприй¬ 
няти й адаптувати світовий демократичний досвід до російських 
умов. Проблема лише в тому, чи зуміють ці сили провести росій¬ 
ський народ між Сціллою ортодоксального комуністичного імперія- 
лізму, який іще не здав своїх позицій, та Харібдою імперіялізму 
некомуністичного, "опозиційного", який, проповідуючи ідею "ряту¬ 
вання Росії" від всесвітньої "жидо-масонської змови”, обстоює по¬ 
зиції виразно шовіністичні, антиєврейські і антидемократичні. 
Інакше кажучи — чи збагнуть російські радикали, що боротьба 
проти тоталітаризму в Росії — це значною мірою боротьба проти 
імперської, етатичної свідомости, що плекалася в російському 
обивателі не якихось там 60 років сталінського й післясталінського 
владарювання, а всі 600 років існування російської держави. 11 

Я не маю, скажімо, жодного сумніву щодо можливости віднов¬ 
лення громадянського суспільства у Прибалтиці, але я, на жаль, 
дуже сумніваюся щодо його перспектив у Середній Азії — 
досвід більшости країн мусулманського світу робить, на жаль, усіх 
нас невиправними скептиками в цьому питанні. Я не берусь 
судити так само і про перспективи громадянського суспільства у 
Росії: готовність російських інтелектуалів перейняти європей¬ 
ський досвід наражається на відчутий опір російських націо¬ 
налістів, переконаних у якомусь особливому, винятковому, 
"неевропейському" шляху розвитку їхньої батьківщини. Як своєрідну 
реакцію на некритичне засвоєння європейського досвіду їхню по¬ 
зицію можна зрозуміти, але як далекосяжна політична й ідеоло¬ 
гічна програма подібний "антиевропеїзм" може виявитись ката¬ 
строфічним: "особливий", "національний" шлях Північної Кореї, 
Ірану чи Лівії є найсумнішим тому підтвердженням. Російський 
націоналізм — це, по суті, єдиний сьогодні національний рух у 
Радянському Союзі, що стоїть на виразно антидемократичних, 
імперсько-великодержавних позиціях. 12 . Антисемітизм, прита¬ 
манний цьому рухові, є частковим проявом великоросійського шові¬ 
нізму, що залежно від місцевости й ситуації може набути антимол- 
давського, антиказахського, антиукраїнського тощо характеру. Ідея 
імперської величі й національної винятковости неминуче штовхає 
російських націоналістів до етатизму та вельми консервативних, 
антиевропейських і антидемократичних національних традицій. 
Саме на ґрунті етатизму й неприйняття західньої демократії відбу¬ 
вається прогресуюче "зрощування з шовіністичними тенденціями 
деяких діячів партійного апарату", що, на думку російського полі¬ 
толога Є. Амбарцумова, є "головною небезпекою для нашого 
демократичного розвитку, та й для ґорбачовської перебудови" 
{Советская культура, 24 лютого 1990). 13 

Що ж стосується інших національних рухів (принаймі, у европей- 


162 


сії^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



ській частині СРСР), то у своєму сепаратистському відштов¬ 
хуванні від Москви, вони закономірно відштовхуються і від панівної 
там імперської, етатичної ідеології, кладучи акцент у своїх ви¬ 
звольних змаганнях не так на власній самобутності (і тим більше 
"винятковості"), як на власній европейськості, власній — на 
відміну від росіян — приналежності до духовної Европи з її лібе¬ 
ральними, демократичними традиціями. 

Польський дослідник Анджей Загєвський шість років тому 
блискуче помітив цю особливість східньоевропейського "націо¬ 
налізму" чи, радше, "індепендентизму": 

Радянська Росія принесла в нашу частину Европи чимало специфіч¬ 
ного. Вона напродукувала донощиків, брехунів, цензорів і лежнів, 
нездатних до жодної праці. Та водночас, сама того не бажаючи, вона 
дивовижним чином вплинула на людей сильніших і шляхетніших. Вона 
пробудила в них небувалий потяг до правди, свободи, гідности, до 
книжок і картин... до Европи. І тепер Европа існує на нашій частині конти¬ 
ненту саме в цій своїй іпостасі — як Европа мрій, ілюзій, надій, пори¬ 
вань... Небувалий культурний потяг до цієї Европи виявився парадоксаль¬ 
ним наслідком "совєтизації” (цит. за Сгозз Сигтепіз. А УеагЬоок ої Сепігаї 
Еигореап СиІІиге. ЕсІ. Ьу Ьасіізіау Маїеіка. Апп АгЬог, 1987). 

Примусова "совєтизація”, впроваджувана Москвою у Прибал¬ 
тиці, Молдавії, на Україні, мала подібні "парадоксальні на¬ 
слідки": "Европа мрій, ілюзій, надій” робилась для прибалтій¬ 
ських, молдавських, українських інтелектуалів дедалі приваб¬ 
ливішою, а такі "європейські" терміни, як "свобода", “демок¬ 
ратія", "громадянське суспільство”, набували для них ідеального, 
ледь не магічного значення. 14 

Голова Народного руху України за перебудову, знаний поет, 
депутат українського парляменту Іван Драч заявив в одному ін¬ 
терв'ю: 

Рух — за еволюційний розвиток суспільства. Ми вже достобіса "наї¬ 
лися” тих переворотів, які, окрім бід, голоду, людомору, кривавого терору, 
нічого не дали, особливо нашому народові. І тому намагаємося пиль¬ 
нувати, щоб по можливості йти європейським шляхом. Маю на увазі чехо¬ 
словацький варіант, угорський варіант, навіть польський. Але не румун¬ 
ський і не китайський... Нам, вважаю, дуже твердо треба йти в напрямку 
Європи. До недавнього часу вона закінчувалася Берлінською стіною, а 
тепер Європу можна означити [...] межами Радянського Союзу. Тому, зви¬ 
чайно, Рух добиватиметься, щоб Україна не була відцурана від загально¬ 
європейського процесу. Земля, де знаходиться географічний центр Європи, 
повинна бути у цьому процесі!” (Культура і життя, 25 лютого 1990). 15 


163 



Не менш цікаві у цьому відношенні і висловлювання львів¬ 
ського мера Богдана Котика — місцевого, так би мовити, Браза- 
ускаса — єдиного львівського "апаратника", що за підтримкою 
Руху був обраний нещодавно до республіканського парляменту: 

За своєю структурою — як союз рівних сил — Рух є різновидом україн¬ 
ської Солідарности. Ми багато що запозичили з передвиборчої тактики при¬ 
балтійських народних фронтів, перейняли досвід їхніх видань... їхній прик¬ 
лад (Солідарности і Народних фронтів) був для нас як моральним пош¬ 
товхом, так і конкретним кроком стратегії й тактики ( Нью-Йорк Тайме, 26 
березня 1990). 

Сказане, зрозуміло, не означає, що всі національно-визвольні рухи 
автоматично є рухами ліберально-демократичними, зорієнтованими на 
формування громадянського суспільства. Сказане означає лише, що 
жодна нація не є апріорно ізольованою від світу і принципово нездатною 
до засвоєння передових суспільних ідей, вироблених цивілізацією. Все за¬ 
лежить лише від того, чи є у цій нації досить впливові інтелектуальні і 
політичні сили, здатні сприйняти світовий досвід і прищепити його 
ширшим масам відповідно до національних умов і традицій. Грома¬ 
дянське суспільство, зформоване у Японії, Індії й деяких інших країнах т. 
зв. "третього світу”, має більш ніж виразну національну специфіку, а проте 
засвоєння європейських демократичних традицій — усього того, що 
ми називаємо спадщиною французької революції, — виявилося й 
тут неодмінним. "Демократія — жахлива річ, казав Черчіль, але 
людство не придумало покищо нічого кращого..." 

(Стаття друга) 


Відродження націоналізму, що відбувається нині в СРСР як 
природна реакція на багатолітню примусову "радянізацію” всіх 
народів (зокрема й російського), має настільки різні прояви, що 
мусимо говорити принаймні про два різні види націоналізму: шові¬ 
нізм, — що ставить національну самобутність і винятковість понад 
усі інші загальнолюдські, демократичні цінності, та "індепенден- 
тизм", — що вважає національну емансипацію лише складовою час¬ 
тиною загальнодемократичного процесу. 

На щастя, шовінізм — ані в релігійно-фундаменталістській, ані 
в імперсько-великодержавницькій формі — не є характерним сьо¬ 
годні для українського національно-визвольного руху. Тим не 
менше процес демократизації і формування громадянського сус¬ 
пільства на Україні ускладнюється іншими вельми чинниками: 
поперше— значною залежністю від Росії і, відповідно, від демокра- 
тизаційних процесів там; залежністю, з якою мусять рахуватися не 

164 

<іі§іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



лише українці, а й, як бачимо, литовці та інші народи СРСР. І, 
подруге, — значним відставанням Східньої України від Західньої в 
національно-культурному та соціяльно-політичному розвитку, то є 
результатом їхнього відмінного історичного досвіду. 

Коли б ішлося лише про Україну Західню, всі українські сус¬ 
пільно-політичні проблеми були б загалом тотожні сьогодні проб¬ 
лемам естонським, латвійським чи литовським: у вересні 1939 
року Західня Україна, яка ніколи раніше не входила до складу Росії, 
була окупована радянською армією на підставі таємних сталінсько- 
гітлерівських протоколів і силоміць приєднана до СРСР. Весь 
суспільно-політичний досвід Західньої України типовий для країн 
Східньої Центральної Европи. Він включає в себе інституції 
середньовічного європейського права (Литовські Статути, Маг¬ 
дебурзьке право тощо), конституційний розвиток у рамках Австро- 
Угорської монархії (з кінця XVIII ст. до 1918 р.), короткий період дер¬ 
жавної незалежности у рамках ЗУНР (Західньо-Української 
Народної Республіки, що утворилась на руїнах габсбурзької імперії 
і невдовзі була окупована новоутвореною Польщею), зрештою, 
розвиток під Польщею, а почасти й Чехословаччиною (Закар¬ 
патська Русь) у міжвоєнний період. 

Усе це, безумовно, сприяло формуванню громадянського сус¬ 
пільства на Західній Україні ще в дорадянський час, і все це, оче¬ 
видно, відіграло свою позитивну ролю в останні роки — аж до не¬ 
давньої вельми переконливої перемоги національно-демокра¬ 
тичних сил Західньої України на виборах до місцевих Рад та до 
республіканського парляменту. Характерно, що більшість новоство¬ 
рюваних інституцій громадянського суспільства в Західній Україні 
має виразно традиціоналістську орієнтацію в тому розумінні, що 
майже всі вони не просто створюються, а відновлюються, всі вони 
посилаються на реальних (а часом і мітичних) попередників у дора- 
дянській Галичині. Так, найпопулярніші "самвидавні" газети 
сьогоднішнього Львова взяли собі назву Віче та Поступ (Поступ 
видав майже сто років тому вже згадуваний Іван Франко, ліберал і 
європеєць, — з Франка, до речі, вони взяли собі й мотто до 
газети: "Більше поту, менше крові"); "відновленими” вважають 
себе сьогодні й скавтська організація "Пласт", молодіжний СНУМ, 
Маріїнське товариство милосердя, Студентське братство, різно¬ 
манітні політичні й політизовані організації. Навіть офіційний 
літературний журнал Жовтень поспішив перемінити назву на 
Дзвін (теж колись видавав Франко), футбольна команда СКА пере¬ 
йменувалася в "Галичину", а популярний естрадний театр "Не 
журись!", що виріс із політично-мистецького андеґравнду на 
самому світанку ґорбачовської гласности, своєю назвою теж 
апелював до кабареткової традиції довоєнного (дорадянського) 
Львова. Я вже не кажу про відновлення такої справді поважної 


165 



інституції, як Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка — на проти¬ 
вагу офіційній чи, радше, офіціозній Академії наук УРСР, чи про 
свідому переорієнтацію республіканського Товариства шануваль¬ 
ників української мови в русло діяльности довоєнної "Просвіти" — 
з її мережею Народних домів замість занедбаних і забюрократи¬ 
зованих сільських клюбів та будинків культури тощо. 

Подібним чином, як зазначав свого часу Маркс, французькі 
революціонери вбиралися в тоги римських республіканців. 

Про високу організованість громадянського суспільства в За¬ 
хідній Україні, я гадаю, свідчить не лише переконлива перемога 
тамтешніх демократичних сил на виборах, а й такий, скажімо, 
"льокальний" факт, як успішний бойкот виборів в одному з районів 
Тернопільської области, де партійна номенклятура не дала 
людям висунути жодного незалежного кандидата. За цих обста¬ 
вин лише бойкот давав би підстави вважати вибори недійсними і 
добиватися нової номінації. А оскільки агітувати за бойкот 
заборонено законами УРСР, — виборці мусили, як то кажуть, з 
півслова зрозуміти, то від них вимагається, — досягти цього 
можна, гадаю, лише при досить високій громадянській свідомості 
населення та наявності розгалужених "неформальних" зв'язків. 

Та, на превеликий жаль, Західня Україна складає менше як 
четвертину всієї республіки; ящірка, як ми знаємо, часом може 
відкинути хвіст, рятуючись від небезпеки, а проте вона не може 
відкинути усього свого тулуба. Тим не менше, Західня Україна 
може бути чудовим каталізатором демократизаційних процесів по 
всій Україні — не лише подаючи добрий приклад своїм землякам 
зі Сходу, а й безпосередньо впливаючи на загальноукраїнський 
політичний і духовний контекст 16 . 

Що стосується Східньої України, то, хоч вона й була упродовж 
трьох століть російською колонією, проте, навіть втрачаючи мову, 
більшість східніх українців не ототожнює себе з Росією. 

Українська нація як така, — писав п'ять років тому Р. Шпорлюк у 
статті "Україна і Росія”, — функціонувала як зорганізована одиниця за допо¬ 
могою мережі всіляких суспільних, господарських, культурних і політичних 
організацій у тих державах, які дозволяли таку діяльність, але вона мала 
схильність майже зникати там, де держава не толерувала жодних добро¬ 
вільних асоціяцій, культурних, політичних чи релігійних. Мільйони українсь¬ 
ких мігрантів, які попали в Сибір, Далекий Схід та в інші частини Росії, втра¬ 
тили свою мову й ідентичність і асимілювалися, тоді як ті українці, які еміг¬ 
рували до Америки, зуміли зберегти, а навіть розвинути чимало своїх 
давніх традицій завдяки політичному плюралізмові, що переважає в 
Канаді і Сполучених Штатах. Навіть під пануванням Австрії та Польщі, які 
являли собою набагато менш ліберальні суспільства, ніж Сполучені Штати й 
Канада, українці заснували складну структуру суспільних, релігійних, госпо- 

166 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



дарських (споживчих і виробничих кооперативів) та політичних організацій. 
Українці функціонували там, де була свобода асоціяцій, проте вони пере¬ 
коналися, що російська держава відверто ворожа до самого їхнього існу¬ 
вання як нації. 

Ця скорочена аналіза деяких основних рис української історич¬ 
ної свідомости полегшує зрозуміти, чому такі відмінні постаті як 
соціяліст і народник Михайло Драгоманов (1841 — 189 5) і консер¬ 
ватор монархіст Вячеслав Липинський (1882—1931) інтерпрету¬ 
вали українську національну ідентичність історично і підкрес¬ 
лювали зв'язок України з Заходом як формуючий чинник. Згідно 
з Драгомановим, "найбільша частина національних відмін України 
від Московії пояснюється тим, то Україна до XVIII в. (тобто до вста¬ 
новлення російського панування) була більше зв'язана зі Західною 
Європою, і хоч з проволокою (завдяки татарам!), та все ж ішла 
разом із Західньою Європою в суспільному і культурному процесі". 
Липинський дійшов до таких самих, по суті, висновків: "Основною 
різницею України від Москви єсть не мова, не плем'я, не віра... а 
інший, витворений віками устрій політичний, інший... метод орга¬ 
нізації правлячої верстви, інше взаємовідношення верхів і низів, 
держави і громадянства” (Цит. за: Віднова, 1987, ч.б—7, стор. 329— 
330). 

Уся та "складна структура суспільних, релігійних, господар¬ 
ських та політичних організацій", про яку говорить вище Р. 
Шпорлюк, як і всі відмінності України від Росії, на яких при¬ 
страсно наголошують ідеологи українського національного руху, 
мають, на мою думку, найбезпосередніше відношення до 
проблеми громадянського суспільства на Україні. Бо навіть якщо 
запідозрити всіх трьох згаданих вище українських авторів у нещи¬ 
рості чи принаймні у намаганні видати бажане за дійсне, тобто 
догледіти елементи громадянського суспільства там, де їх на¬ 
справді немає, то все ж навіть саме це їхнє намагання вида¬ 
ється мені вельми симптоматичним: воно зайвий раз засвідчує 
виразну "європейську” орієнтацію практично всіх ідеологів україн¬ 
ського національного руху. Важко навіть уявити собі освіченого 
українця, який би обстоював суверенність і самобутність своєї 
нації, протиставляючи її Европі та європейським демократичним 
інституціям, — як це, на жаль, поспіль роблять сьогодні (і робили 
завжди!) ідеологи російського націоналізму. "До тоталітарної 
системи ми ставимось негативно, — стверджує знаний російський 
публіцист М. Антонов, — але ми вважаємо, що перспектива не за 
західньою демократією. У нас її ніколи не буде (!)... В історії Росії 
бували періоди, коли наша країна була найдемократичнішою (?!) 
країною світу" (Советская культура, 24 лютого 1990). 17 

Без об'єктивних соціологічних обстежень нам важко судити, 


167 



наскільки подібні настрої поширені серед росіян взагалі і серед 
російськомовного населення України зокрема, однак серед ук¬ 
раїнців подібні настрої навряд чи можуть будь-коли поширитися: 
Росія ніколи не була для них "найдемократичнішою країною 
світу”, а "специфічна" російська демократія, протиставлена 
"західній”, зроду не віщувала їм нічого доброго. 

Досить глянути на сьогоднішній стан Західньої України і Схід- 
ньої, зокрема порівняти їхній національно-культурний і суспільно- 
політичний розвиток, аби збагнути різницю між європейською та 
"специфічною" російською демократією; західні українці, котрі не 
жили так довго у "найдемократичнішій країні світу", як їхні зем¬ 
ляки зі Сходу, справді зазнавали всіляких утисків і під 
Польщею, і під Австро-Угорщиною, а проте не спізнали ані то¬ 
тальних заборон на мову, освіту, національність, ані, зрештою, 
справжнього Геноциду. Східні українці спізнали це все і навіть 
більше того: у них було відібрано історію. В радянських школах, як 
і в царських, історія України практично не викладалася, а в акаде¬ 
мічній історіографії вся вона зводилась, по суті, до історії Росії та, 
згодом, до історії комуністичного (тобто російського чи, як ми 
тепер кажемо, "російськомовного") руху на Україні. Об'єктивні 
історичні дослідження майже не з'являлися, праці давніх істо¬ 
риків не передруковувались і навіть не допускались у відкриті 
фонди бібліотек. Під негласною забороною опинилась навіть істо¬ 
рична белетристика: нечисленні твори, що потрапляли в друк, 
мусили переходити не лише літературну, а й "фахову" цензуру в Ін¬ 
ституті історії. Доходило до курйозів: пишучи роман про 
опришків, письменник неодмінно мусив привести в Карпати 
якогось втеклого разінця чи пугачовця, аби той міг стати най¬ 
ближчим приятелем головного героя і тим самим "наочно" вті¬ 
лити ідею дружби російського й українського народів... 

Як бачимо, упродовж багатьох років історія України була не 
менш небезпечною дисципліною в СРСР, ніж генетика чи кібер¬ 
нетика. В чому полягала ця небезпека? 

Позбавивши поневолені народи панування над власною політикою, 
господарством і культурою, Москва намагається забрати в них і минуле, 
в якому вона правильно вбачає останній залишок їхньої духовної незалеж¬ 
ності, — писав Р. Шпорлюк у згаданій статті "Україна і Росія”. — Якщо 
вони приймуть офіційну історію як рамки, в яких будуть себе роз¬ 
глядати, вони перестануть бути окремими націями і таким чином утра¬ 
тять спроможність діяти самостійно. Отже, позбавлення народу його ми¬ 
нулого може бути більш нищівним і злочинним колоніалізмом, ніж коло¬ 
ніалізм, який грабує в нації її підземні багатства, накидає їй дискриміна¬ 
ційні умови торгівлі, розпускає її військо і урядовий апарат, або при¬ 
значує чужинців на всі керівні пости ( Віднова , стор. 320). 

168 


(іі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



Україна зазнала всіх форм колоніялізму, та головне — в неї 
було відібрано історію. 18 Комплекс неповноцінности, який почав 
вироблятись в українців за цих умов, закономірно сприяв їхній 
асиміляції. Особливо фатальною для українців виявилася втрата 
ними своєї питомої самоназви "русин", а точніше — перебрання 
цієї (чи, власне, подібної) назви росіянами у XVIII ст., коли Петро 
Перший, розбудовуючи імперію, закономірно звернувся у пошу¬ 
ках історичних коренів до Київської Руси, проголосивши її 
прямою попередницею Московського царства. 19 

Подібні підміни не такі вже й рідкісні в історії — згадаймо хоча 
б середньовічну Священну Римську (!) Імперію на території Німеч¬ 
чини чи ближчий до нас приклад Румунії, що своєю назвою теж 
запретендувала на "священний" зв'язок зі Стародавнім Римом і 
його цивілізацією. Щоправда (на превелике щастя), румуни не 
окупували Італії, не проголосили італійців "малорумунами", а 
їхню мову — всього лиш "малорумунським" діялектом "велико- 
румунської". 

Тим часом українці (русини), ставши "малоросами", почали 
втрачати й відчуття свого щонайпрямішого і найбезпосеред- 
нішого зв'язку з Київською Руссю; ставлення до українців як до 
"малоросів", тобто як до росіян з певним мовно-етнографічним "де¬ 
фектом", поширилось серед інших народів; "Малоросія", зрештою, 
зникла з карт світу, а образливий для кожного українця артикль 
"іЬе" перед назвою його батьківщини закономірно увінчав коло- 
ніяльний статус колись вільної й цивілізованої слов'янської країни. 

Повернення українцям їхньої історії, яке розпочалося останнім 
часом, — це могутній чинник пробудження національної свідо- 
мости, емансипаційні наслідки якого важко передбачити. Для 
нас важливо, однак, інше: повернення українцям історії — це, 
крім усього, ще й повернення їм історії їхнього громадянського 
суспільства, усіх його праформ і першоелементів, а відтак і мо¬ 
гутній стимул формування цього суспільства у сьогоденні. 

Останні події на Україні показують, що громадське життя, яке 
наростає й урізноманітнюється тут у міру поглиблення загальної 
лібералізації, має переважно українське забарвлення — це 
помітно не лише у Львові та Києві, а й у багатьох, здавалося б, 
сильно зрусифікованих українських містах (Харків, Одеса, Дніпро¬ 
петровськ тощо). На це є кілька причин, головні з яких: 

а) Новостворювані інститути громадянського суспільства, як 
правило, звертаються до історії у пошуках історичних аналогій та 
власних "першоджерел", відбувається своєрідна "сакралізація" 
минулого — виразно українського й безумовно демократичного. 

б) Новостворювані інститути громадянського суспільства 
звертаються також до сучасних аналогій і близького їм сусіднього 


169 



досвіду— найближчими тут знову ж таки виявляються національ¬ 
ні інституції Прибалтики та Західньої України. 

в) Новостворювані інститути громадянського суспільства, то 
з'являються покито переважно в містах, починають поступово 
впливати і на соціяльну, а відтак і національну емансипацію сіль¬ 
ських жителів, що майже на 100 відсотків є українцями, а проте 
залишаються майже непомітними у політичному житті України 
з огляду на напівфевдальні відносини, що панують на селі. 

г) Новостворювані інститути громадянського суспільства на Ук¬ 
раїні виникають передусім на українській (точніше — неро¬ 
сійській) етнічній основі, оскільки українці (євреї, поляки, німці, 
греки та інші неросійські народності України), зазнали більших 
утисків, а, отже, й активніше обстоюють свої права перед тоталітар¬ 
ною російською державою, зокрема й через створювання відповід¬ 
них інститутів громадянського суспільства. Російське населення Ук¬ 
раїни виявляє покищо певну нерішучість: з одного боку, воно не 
хоче розлучитися з привілеями, які дає йому приналежність до 
панівної, "імперської" нації, її мови й культури, а з іншого боку, 
місцевий патріотизм, а також очевидна економічна вигода україн¬ 
ської емансипації пробуджують у них певні симпатії до україн¬ 
ського національно-демократичного руху. У кожнім разі, всі зу¬ 
силля бюрократично-партійного апарату створити на Україні щось 
на зразок прибалтійських "інтерфронтів" не увінчалися покищо 
успіхом. Навіть визнання торік української мови державною в УРСР 
не викликало різкого спротиву з боку російського населення — як 
це було, скажімо, за подібних обставин у Молдавії, Латвії та Естонії. 
Справа, можливо, й не в толерантності: просто українська мова 
досить близька до російської, в наслідок чого всі росіяни на Україні 
досить добре її розуміють, а нерідко й володіють нею активно. 

Гляньмо, отже, коротко на останні українські події і спробуємо 
на підставі помічених нами тенденцій зробити деякі висновки. 

Україна, найбільша і, як іронізував торік на Першому з'їзді на¬ 
родних депутатів Борис Олійник, "найсумирніша" з-поміж радян¬ 
ських республік (не рахуючи Росії), пробудилась нарешті до полі¬ 
тичного життя. Під тиском громадськости подав восени у відставку 
партійний вождь України, знаний українофоб і консерватор ста- 
лінсько-брежнєвського гарту В. Щербицький. Його спадкоємець В. 
Івашко, схоже, зайняв поміркованішу і ліберальнішу позицію цен- 
тристсько-горбачовської орієнтації. Не так давно — теж під тиском 
масових протестів— зійшла з політичної сцени й інша одіозна 
постать недавньої української історії — голова Президії Верховної 
Ради УРСР В. Шевченко. Півтора місяця тому був нарешті офіційно 
зареєстрований Рух (Народний рух України за перебудову) — най- 
масовіша і найвпливовіша опозиційна організація, що, подібно до 
польської Солідарности, намагається об'єднати на загально¬ 
го 


сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



демократичній основі найширший бльок перебудовчих сил — від 
радикально мислячих комуністів до недавніх "дисидентів", членів 
Української Гельсінської Спілки, то ще в середині 70-их років 
почала нерівну боротьбу з тоталітарним режимом. Обстоюючи ідею 
національної емансипації й будівництва суверенної української дер¬ 
жави, Рух водночас не наполягає на цілковитому розриві зв'язків 
між радянськими республіками, вважаючи, що варіянт радянської 
"співдружности націй” — на зразок Британської — міг би однаково 
задовольнити і сепаратистські жадання неросійських народів, і 
імперські амбіції росіян. При цьому Рух з великою толерантністю 
ставиться до прав і потреб національних меншостей на Україні, 
всіляко підтримуючи їхні національно-культурні товариства — так, 
за сприянням Руху в ряді міст України було створено вірменські, 
єврейські, польські, грецькі, навіть асірійське товариства, 
відновлено синагогу і польський театр у Львові, активісти україн¬ 
ського Руху і литовського Саюдіса забезпечили охорону учасників 
єврейського конгресу у Москві від пікетерів "Памяти”. Не пере¬ 
повідаючи тут програми Руху (див.: Сучасність, 1989, ч. 12), зазна¬ 
чимо лише, що вся вона досить послідовно зорієнтована саме на 
відродженні громадянського суспільства на Україні, створення чи 
відновлення найрізноманітніших незалежних від держави інсти¬ 
туцій. 

Хоч Рух і не здобув необхідної більшости місць у парляменті Ук¬ 
раїни (нагадаємо, що до виборів Рух залишався незареєстрованою 
організацією, отож не міг висувати своїх кандидатів безпосе¬ 
редньо), все ж його успіх на березневих виборах відзначено як у 
радянській, так і зарубіжній пресі. Можна сподіватися, що на наступ¬ 
них виборах, які відбудуться через п'ять років, Рух остаточно зміц¬ 
нить свої позиції, зформує власний демократичний уряд і за¬ 
вершить національну емансипацію та формування громадянського 
суспільства, задекляровані його програмою. 

Зрештою, на Західній Україні цей процес може завершитися 
вже найближчим часом. Єдина (хоч і надзвичайно складна) 
проблема, яку лишається вирішити західньоукраїнським 
демократам, що мають абсолютну більшість у місцевих Радах, — 
це зліквідувати реальне двовладдя, що існує в СРСР здавен, а 
точніше — одновладдя партійних органів, що існувало донедавна 
і що лише тепер починає доповнюватися паралельною владою 
більш-менш незалежних виборчих Рад. Хоч Горбачов і закликає 
своїх партійних князьків передати цю владу у довірених їм вот¬ 
чинах Радам народних депутатів, добровільно "передавати” владу, 
зрозуміло, ніхто не збирається, оскільки йдеться, крім усього, ще й 
про численні номенклятурні привілеї. Питання, отже, стоїть так: чи 
зуміють місцеві Ради відібрати владу у партійного апарату і тим 
самим урівняти Комуністичну партію з іншими партіями та громад- 


171 



ськими організаціями, то виникають нині на Україні, а чи парт- 
апарат і далі втручатиметься через свої партосередки в роботу під¬ 
приємств, колгоспів, слідчих, судових, державних органів? Досвід 
Угорщини, Польщі та інших країн Східньої Европи показує, що для 
нейтралізації партійного (по суті, неконституційного і юридично 
незаконного) втручання в роботу господарчих і державних інсти¬ 
туцій потрібно, поперше, ліквідувати систему номенклятури, згідно 
з якою всі керівні пости обіймаються лише членами партії — за 
санкцією обкому чи райкому; й, подруге, слід вивести парт¬ 
осередки за межі трудових колективів та державних організацій. 
Зробити це все без могутньої підтримки населення буде, очевидно, 
не просто. Боротьба демократично обраних Рад Західньої України 
за реальну, а не лише суто формальну владу в регіоні, думається, й 
буде вирішальним випробуванням західньоукраїнського грома¬ 
дянського суспільства на зрілість. Подібна боротьба розгорнеться 
ближчим часом і в Києві та деяких інших містах, де незалежні від 
Компартії демократи здобули більшість. Перефразовуючи чеського 
соціолога Якоба Рупніка, можемо сказати, що з перемогою 
демократів на виборах закінчується період опортунізму й почи¬ 
нається період громадянського суспільства. 


1. Цей текст є авторизованим варіянтом доповіді, прочитаної ан¬ 
глійською мовою під час конференції на тему "ТЬе Ве-етегдепсе ої Сіуіі 
З осіеіу іп Еазіегп Еигоре апб Сепігаї Зоуієі ВезриЬІісз" у квітні 1990 р. у 
Тексаському університеті в Остіні. 

2. Можна згадати, звичайно, і більш оптимістичні прогнози, що з'яв¬ 
ляються часом в ортодоксально-комуністичній та крайньо націоналіс¬ 
тичній російській пресі. "Нова Росія, — пише, наприклад, Едуард Володій 
у газеті Литературная Россия, — не обернеться в другорядну державу. 
Росія зостається Евразійським континентом з усіма природними ре¬ 
сурсами, промисловим потенціялом та інтелектуальною снагою, а також — 
нагадаємо в разі потреби — з атомовою зброєю й добре оснащеною, 
технічно передовою армією; все це, разом узяте, утримує її в ряді най¬ 
більших держав (цит. за: Зоуіеі/Еазі Еигореап Персні. Насію иЬегІу. МагсЬ 
10,1990). 

Проте подібні прогнози потопають у справжній зливі апокаліптичних 
пророцтв, висловлюваних як у самому СРСР, так і за кордоном. "Після 
п'яти років горбачовських реформ радянська економіка лежить у руїнах, 
національні республіки прагнуть незалежности, держави-сателіти від¬ 
ходять геть. Москва стала містом суцільного дефіциту", — пише в журналі 
Інсайт американський журналіст Генрік Берінг-Єнсен («ІпзідЬІ», 14 травня 
1990, стор. 8). "Радянська ідеологія обернулася в руїни, — вторить йому 
знаний радянський дисидент Андрій Синявський, — і хоч би які спроби ро¬ 
бились її оживити, вона вже ніколи не оживе по-справжньому. Радянське 

172 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



суспільство сьогодні... не має ідеалів" (цит. за Васііо ЦЬегІу ЯезеагсЬ ВиІІеїіп, 
ОесетЬег 19,1988, стор. 33). "Декілька совєтських економістів, які тепер від¬ 
відують З'єднані Стейти Америки, признали під час розмови..., що 
совєтська економіка є тепер в гіршому стані, як її оцінюють американці" 
(і Свобода, 26 квітня 1990). 

"Радянський Союз переживає не найкращі часи, — резюмує подібні 
спостереження Г. Берінг-Єнсен у згаданому числі Інсайту, згоджуючись із 
невідомим жартівником, котрий не вельми шанобливо, проте влучно 
охрестив Радянський Союз "Верхньою Вольтою з атомними ракетами, 
країною Третього Світу, що не годна довше втримувати свій статус над¬ 
держави”. 

3. Рецензент журналу Економіст , сумлінно переповівши зміст зі- 
нов'євської "катастройки”, цілком слушно запитує: "Але чи є виведені 
Зінов'євим закони радянського суспільства такими незмінними, як він 
вважає? Книжка завершена у червні 1989 року, якраз напередодні рево¬ 
люцій у Східній Европі. Від Східнього Берліну до Бухаресту східньоевро- 
пейці показали, що комунізм може бути одмінений, вони показали також, 
що їхні, допущені Горбачовим, революції можуть перекинутись і на Радян¬ 
ський Союз. Чи не є часом радянська ідеологія фатально підкопана? І чи 
сам Горбачов, заграючи з демократією, не вивільнив часом (може, й 
ненароком) сили, здатні зруйнувати комунізм? ("ЕкопотізГ, 31 березня 
1990, стор. 110). 

4. Цей брак інтересу тим більш знаменний, що один із головних твор¬ 
ців терміну "громадянське суспільство” Гегель був назагал добре 
знаний і в царській Росії, і в Радянському Союзі. А проте, за свідченням Д. 
Чижевського ("Гегель в России", Париж, 1939), навіть найбільші російські ра¬ 
дикали не виявляли значної цікавости до гегелівської політичної філософії і 
проблеми громадянського суспільства зокрема, студіюючи не так Філо¬ 
софію права, як Феноменологію духа та інші "онтологічні” гегелівські праці. 
Не змінилася ситуація і в Радянській Росії, дармащо Гегель набув там 
ваги Марксового предтечі — такого собі "Вергілія домарксистського світу", 
"геніяльного діялектика”, що через свою клясово-історичну "обмеженість” не 
"доріс” до матеріялізму... Попри незліченну кількість "гегелезнавчих" 
монографій практично ніхто з радянських вчених не пішов далі "глибоко¬ 
думних” міркувань про "винятково важливу ролю, яку відіграла Філософія 
права, в ідейній еволюції Маркса”, та про те, що "знання ідейної еволюції 
Маркса, а отже(!) й Філософії права Гегеля необхідне для боротьби з во¬ 
рожою ідеологією (А. А. Пионтковский. "Философия права Гегеля и 
марксизм”. У зб. Философия Гегеля и современность. Москва, 1973, стор. 
227—228). 

Якщо врахувати, що в царській Росії викладання філософії в університе¬ 
тах двічі улягало найсуворішим заборонам — 1850 та 1884 рр. (див.: Чи- 
жевський, згадана праця, стор. 257), а в Радянському Союзі вся історія філо¬ 
софії зводилась до вульгарно-соціологічної схеми, за якою всі світові 
мислителі були чимось на зразок ракети-носія, покликаної вивести на 


173 



орбіту "найвище досягнення людської думки” — марксизм-ленінізм (а 
згодом і сталінізм), ми легко зрозуміємо сьогоднішню ситуацію з політич¬ 
ною філософією в СРСР, як і, зрештою, в будь-якій іншій тоталітарній дер¬ 
жаві. 

5. У зв'язку з нашою темою згадаємо збірник Держава і грома¬ 
дянське суспільство за редакцією Збігнєва Пельчинського (ТЬе Зіаіе & СмІ 
Зосіеіу. Зіибіез іп НедеІ’з Роїііісаі РЬіІозорЬу. Еб. Ьу 2. А. Реісіупзкі. 
СатЬгібде, 1984), а також монографію Джона Кіна "Демократія і грома¬ 
дянське суспільство" (боЬп Кеап. Оетосгасу апб Сл/іІ Зосіеіу, та впоряд¬ 
кований ним таки збірник Громадянське суспільство й держава (СМІ 
Зосіеіу апб іЬе Зіаіе. Еб. Ьу б. Кеап), видані у вигляді двотомника (Лондон— 
Нью-Йорк, 1988). Що стосується східньоевропейських країн, то пробле¬ 
матика громадянського суспільства розроблялася головним чином у тих із 
них, де тоталітарний режим був найслабший, а офіційна марксистсько-ленін¬ 
ська філософія зазнавала дедалі відчутніших впливів "ревізіонізму" Див., 
зокрема: КагоІ ВаІ. Вогит і Нізіогіа. Нізіогіогоїіа Недіа моЬес ОзМесепіа. 
Мгосіам, 1973; Абоїї ВіЬіс. 2азеЬпізІУо іп зкирпозі. "Сміпа бгиіЬа" іп бгеауа 
ргі Недіи іп Магхи. ЦиЬІіапа, 1972); очевидно, подібний процес проходив і в 
Угорщині — судячи з англомовних публікацій, напр.: МіЬаІу Уаіба. Еазі 
Сепігаї Еигореап Регзресііуез; бепо Згисз. ТЬгее Нізіогісаі Недіопз ої Еигоре 
(у згаданому збірнику Джона Кіна) тощо. У радянській філософській літе¬ 
ратурі термін "громадянське суспільство”, схоже, почало осмислюватися 
лише торік — у спільному радянсько-французькому виданні 50/50. Словарь 
нового мьішления (Москва, 1989), хоча й тут радянські вчені не підійма¬ 
ються покищо до рівня своїх зарубіжних колег-марксистів — Антоніо 
Ґрамші та ін. 

6. Найвідвертіше і найпростодушніше цю "нову якість" марксистсько- 
ленінської держави означив не хто інший, як Сталін: "Радянський дер¬ 
жавний апарат складається не лише з Рад. Радянський державний 
апарат у глибинному значенні цього слова складається з Рад плюс усі 
непартійні й партійні організації, що охоплюють мільйони людей, з'єд¬ 
нують Ради з «рядами й шеренгами», злютовують державний апарат із 
найширшими масами і крок за кроком руйнують усе, що слугує бар'єром 
між державним апаратом та народом" ("б. V. Зїаііп. \А/огкз, уоі. 7. Мозсоуу, 
1954, стор. 164). 

Сучасний дослідник Р. Шпорлюк цілком слушно зазначає з цього 
приводу: "Маркс хотів, щоб «суспільство» замінило собою «державу», 
Сталін замінив чи, власне, розчинив «суспільство» в «державі». Хоч ста¬ 
лінська інтерпретація набула ваги "клясичної" марксистсько—ленінської 
формули, кожен дослідник російської історії легко догледить за сталін¬ 
ською «радянською» чи «марксистською» термінологією стару царист¬ 
ську ідею про те, що не існує жодного суспільства поза державою” 
(Котап Згрогіик. Соттипізт апб паїіопаїізт. КагІ Магх уегзиз РгіебгісЬ І_із1. 
ІМе\л/ Уогк-Охїогб, 1988, стор. 221); див. також: Потап Згрогіик. ТІпе ІтрегіаІ 
І_едасу апб Ще Зоуієі ІМаїіопаїіІіез РгоЬІет. Іп: ТЬе Маїіопаїіііез Расїог іп 

174 


сіі^ііігесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



Зоуієі Роїііісз апсі Зосіеіу. Есі. Ьу ЬиЬотуг Наїаісіа апсі Магк Веіззіпдег. 
Воиісіег. Зап Ргапсізсо, Охіогсі, 1990, стор. 5—6). 

7. Принагідно зазначимо, шо І. Франко був одним із перших мислите¬ 
лів Східньої Европи, а можливо, й світу, хто звернув увагу на гегелівський 
термін "сііе ЬигдегІісЬе ОезеІІзсНаК", послідовно відтворюючи його як 
"горожанське суспільство”, тобто калькуючи німецький оригінал. 

8. "Соціялізм як рух” — одна з найрадикальніших формул зарубіжного 
"ревізіонізму", донедавна цілком неприйнятна в СРСР, а проте нині 
широко вживана — поряд із знаменитим (і знаменним) горбачовським 
визнанням пріоритету загальнолюдських цінностей над клясовими. 
Характерний розвиток такої "ревізіоністської” концепції знаходимо у 
радянського філософа Едварда Араб-Огли — у його післямові до росій¬ 
ського перекладу статті Френсіса Фукуями "Кінець історії" (За рубежом, 
1989, ч. 51): "Згідно з цим (гегелівським) законом соціялістичне суспіль¬ 
ство є запереченням капіталізму, його антитезою, за якою має йти друге 
діялектичне заперечення, чи своєрідна синтеза, шо втримує загально¬ 
людські, прогресивні досягнення як капіталістичної, так і соціялістинної 
стадії всесвітньої історії, тобто збереження соціяльних інституцій представ¬ 
ницької демократії, правової держави й товарно-грошових відносин 
капіталістичного суспільства й водночас — соціяльних гарантій соціялістич- 
ного суспільства, покликаних утілити в життя соціяльну справедливість і 
впевненість людей у майбутньому... Мова, отже, йде зовсім не про 
перемогу Заходу над Сходом, ліберально-демократичного суспільства 
над соціялістичним, а про перемог/ нового мислення над старим, про 
перехід людства від ідеологічної й соціяльної конфронтації (підкреслення 
моє. — М. Р.) до плянетарного співробітництва, до взаємного збагачення 
своїми досягненнями й загальнолюдськими цінностями". 

У цьому контексті цілком зрозумілим є й намагання Радаєва та ІІІка- 
ратана зняти традиційну марксистську антиномію "соціялізм—капіталізм" 
як застарілу й спрощену; фактично маємо справу з відмовою від маркер¬ 
ської ідеї "кпясової боротьби” на користь більш діялекттичної гегелівської 
ідеї "клясового співіснування” у рамках громадянського суспільства. 

Парафразування відомої ленінської статті "Від якої спадщини ми від¬ 
мовляємось?" може сприйматися в такому "ревізіоністському" контексті 
доволі двозначно — незалежно від наміру авторів, тобто Радаєва й Шка- 
ратана. 

9. Американський соціолог Майкл Кеннеді, вивчаючи процес де¬ 
мократизації в Польщі, відзначив подібне явище: "Послуговуючись 
терміном «тоталітарний», польська опозиція частіше керується політич¬ 
ними інтересами, аніж аналітичними" (М. й. Кеппебу. "Ргоїеззіопаїз, 
Роууєг апсі Зоїібагіїу іп Роїапсі: А Сгіїісаі Зосіоіоду ої Зоуіеі-Туре Зосіеіу". 
СатЬгісіде, 1990). 

10. Тут маємо знову, як і у випадку Радаєва й Шкаратана, при¬ 
ховану полеміку з "почвенниками", тобто російськими націоналістами. 
Погляди лідерів цього руху досить добре переповідає Г. Берінг-Єнсен у 


175 



згаданому числі "Інсайту” (стор. 11): "Згідно з Проскуріним, основоположні 
духовні цінності можуть бути відроджені лише в тісному зв'язку з при¬ 
родою. Його мрією, як і мрією інших націоналістично настроєних російських 
письменників — Юрія Бондарева, Валентина Распутіна — є повернення 
до дореволюційного раю, а першочерговим завданням є відродження 
російського селянства, російських традиційних цінностей та впливу росій¬ 
ської православної церкви. Націоналісти не хочуть комунізму. Але так само 
не хочуть вони й вульгарного західнього споживацтва та ринкової еко¬ 
номіки, і зв'язаного з ними морального розкладу, гедонізму, соромітних 
видовищ та одержимости дедалі новішою і новішою технікою. Чого справді 
потребує Росія, так це доброго й вимогливого царя та повернення до своєї 
внутрішньої духовної снаги. Щодо економічних засад такої пасторальної 
ідилії — з власною хатою й теплою піччю для кожного — наприкінці XX сто¬ 
ліття, Проскурін каже: "Не знаю, я не економіст. Я не розуміюсь на економіч¬ 
них проблемах” 

11. Окрім згаданої статті А. Фадіна на цю тему, хотілося б відзначити 
також цікавий виступ Н. Старовойтової у тому самому збірнику (В чєлове- 
ческом измєрении. Москва, 1989), а також блискучу працю російського 
філософа-емігранта Георгія Федотова "Росія і свобода”, передруковану 
нещодавно московським журналом Знамя (1989, ч. 12). 

12. Одна з найкращих статтей на цю тему в Америці — репліка 
Чарлза Кравтгамера у Дітройт Нюз з приводу візити до США групи росій¬ 
ських націоналістів. "Російський націоналістичний рух є головним кан¬ 
дидатом на ролю нового господаря Москви... Вони люблять свою країну і 
хочуть її врятувати. Однак те, як вони наміряються це здійснити, робить їх 
небезпечними... Вони хочуть іншого майбутнього для Росії, а проте воно ви¬ 
глядає ще більш авторитарним, антизахіднім і ксенофобським, ніж росій¬ 
ське сьогодення... Вони вважають, що багатопартійна демократія поставить 
під загрозу національну єдність. Що стосується ксенофобії, вона є головним 
аспектом їхньої націоналістичної ідеології, Не здатні повірити, що росіяни 
самі завинили у своєму сьогоднішньому безнадійному відставанні, вони 
проголошують себе жертвами всесвітньої «русофобської» змови, спрямова¬ 
ної на деморалізацію й уярмлення великого російського народу". 

Передбачаючи "близький хаос” — зростання розмаїтих "дефіцитів, 
інфляції, безробіття, страйків, здатних паралізувати будь-яку реформу”, Ч. 
Кравтгамер називає Радянський Союз "Веймарською Росією” (за анало¬ 
гією до Веймарської, тобто передгітлерівської Німеччини) і робить не¬ 
втішний висновок: "Якщо «Російська партія» таки прийде до влади, ска¬ 
жімо, в найближчому десятилітті, ми матимемо справу з новою російською 
загрозою, відмінною від попередньої, а проте не менш небезпечною. Ком¬ 
плекс національної ущемлености, релігійного месіянізму і принципового не¬ 
прийняття західньої цивілізації плюс велетенська військова і, зокрема, 
ядерна міць, успадкована від комуністичних попередників, зробить після- 
радянську Росію грізним супротивником”. (СЬагІез КгаиІІіаттег. Маїіо- 
паїізіз: Тїїе №х1 Мазіегз ої Мозсоуу? ТЬе Оеігоіі Иемз, АргіІ 24,1990). 

176 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 




13. Подібні висновки робить у статті "Радянський Союз: Три сценарії” 
Збіґнєв Бжезінський (підкреслення мої. — М. Р.у. "Михайло Горбачов, 
схоже, виводить нову формулу своєї внутрішньої політики, засновану на 
поєднанні драматичних економічних реформ із нарощуванням політичного 
авторитаризму, який усе менше й менше спирається на комуністичну ідео¬ 
логію і все більше — на російський націоналізм... Ввівши до своєї Пре¬ 
зидентської Ради певних осіб, Горбачов засвідчив зростаюче усвідом¬ 
лення того факту, що в умовах виснаження комуністичної ідеології єдиним 
емоційним ґрунтом для політичної діяльности в СРСР може бути лише 
великоруський націоналізм і російське православ'я (2Ьідпіем Вггегіпзкі. ТГіе 
Зоуієі ІІпіоп: ТЬгее зсепагіоз.Ц. 3. & Могісі Верогі, АргіІ 23,1990). 

14. Палкий "европеїзм” М. Хвильового, одного з лідерів українського 
націонал-комунізму 20-их рр., безумовно, теж був такою реакцією на 
наростаючу сталінську "радянізацію”. У цьому контексті, очевидно, про¬ 
читується й "европеїзм” українських "слов'янофілів” — кирило-методіїв- 
ських братчиків — як цілковита протилежність антиевропеїзмові слов'яно¬ 
філів російських (про це див.: Іван Дзюба. У всякого своя доля Київ, 1989). 

15. Ці самі думки І. Драч повторив у московській Литературной газете 
(11 квітня 1990): "Чи вистачить розуму й совісти тим, що стоять біля керма 
влади, відчути всю глибочінь сучасних течій, адже колючий дріт кордону не 
відділяє Україну ані від Польщі, ані від Чехословаччини, ані від Румунії?!.. 
Загальноєвропейський дім народів неможливий без України — адже саме 
в нашій республіці, на Закарпатті, розташований географічний центр Ев- 
ропи... Нашому народові стане сил, щоб стряхнути імперську долоню. В 
цьому передусім має бути зацікавлений російський народ, самі вели¬ 
короси. Вільна Україна неможлива без вільної Росії й вільної Білорусії... Обо¬ 
в'язок Росії — вийти з Союзу першою й допомогти іншим...” 

Апелюючи через московську газету до тримільйонного російського 
читача, І. Драч, на наш погляд, цілком слушно з'ясовує позицію очолю¬ 
ваного ним Руху в національному питанні, полемізуючи з наклепницькою 
антирухівською кампанією в офіційній пресі: "Рух неодноразово заявляв, 
що він стоїть на таких позиціях: росіяни на Україні мають жити краще, ніж 
вони живуть у Москві, Ленінграді, Нью-Йорку. Євреї на Україні мають жити 
й почувати себе краще ніж у Москві, Ленінграді, Нью-Йорку, Тель-Авіві, 
Єрусалимі. І тоді й українцям на Україні вільно буде добиватись такого 
устрою, за якого вони могли б жити краще, ніж живуть українці у США й 
Канаді. Ось такий "націоналізм” нашого руху”. 

16. Див.: ВоЬбап КгаусЬепко. ЗосіаІ СИапдез апб ИаЛопаІ 
Сопсіоизпезз іп Т\л/еп1іеіМ-Сеп1игу ІІкгаіпе. і-опсіоп, 1985). У рецензії на 
цю книжку Ярослав Пеленський пише: "Розвиток національної свідомості 
галицьких українців мав неабиякий вплив на формування новітнього 
українського народу, зокрема, його державницьких стремлінь” ( Віднова , 
1987, ч. 6—7, стор. 369). 

17. В подібному дусі висловлюються, на жаль, не лише російські літе¬ 
ратори, а й високопоставлені партійні чиновники — наприклад, член ЦК 


177 



КПРС, головний редактор Правдьі Іван Фролов: "Пропозиція розпустити всі 
республіки суперечить принципам радянського альтруїзму (!). Люди, що об¬ 
стоюють ідею незалежности, не розуміють самої суті російського характеру. 
За Достоєвським суттю російської душі є співпереживання, співчуття до 
всіх і кожного. Марксистське вчення, яким ми керуємось, ґрунтується на 
принципах інтернаціоналізму і дружби між народами. Радянський Союз 
утримує контроль над національними окраїнами виключно з гуманних 
міркувань”. (Цит. за ІпзідИі, Мау 19,1990, стор. 13—14). 

18. Безумовно, історія завжди була небезпечним предметом для будь- 
якого тоталітарного режиму: "непередбачуваність” не лише майбутнього, 
а й минулого блискуче спародійована, як ми пам'ятаємо, Дж. Орвел- 
лом у романі 1984 (вперше в СРСР перекладений три роки тому, Всесвіт ; 
1988, ч. 4). Політична, економічна, ідеологічна криза, яку переживає сьо¬ 
годні радянське суспільство, справді великою мірою є результатом 
багатолітнього фальшування історії в цій країні. "Суспільство чи інша спіль¬ 
ність, що прагне керувати собою, має неперервно отримувати повний потік 
інформацій трьох видів: поперше, інформацію про довколишній світ; 
подруге, інформацію про минуле — з найширшим спектром різно¬ 
манітних сигналів та їх рекомбінацій; і, потрете, інформацію про себе та 
свої власні частини. Якщо хоч один із цих потоків на довший час перерива¬ 
ється — чи то утискуванням інформації, чи то її засекречуванням, суспіль¬ 
ство робиться некерованим, як блукаюча частка. Вона втрачає контроль 
над своєю поведінкою, тобто поведінкою не лише своїх частин, а й свого 
центру”. (КагІ Оеиізсії. ТНе пєгуєз ої (Зоуегптепі. ІМем Уогк, 1966, стор. 129). 

У випадку України маємо, однак, не просто фальсифікацію історії, а 
її цілковиту елімінацію — української історії мов би й зовсім не було, а та, 
що була, — не була, власне, українською, а лише периферійно-російською. 

19. Це питання досить грунтовно з'ясоване академіком Грушевським 
ще наприкінці минулого — на початку нинішнього століття. Через цю 
ґрунтовність його твори, очевидно, й були заборонені в СРСР — як, 
зрештою, й твори багатьох інших вчених. Лише недавно вони повернуті із 
бібліотечних "спецхранів”, розпочато також їхню публікацію. Тим часом за 
кордоном твори Грушевського завжди високо цінувалися. "Його блискуча 
Історія України-Руси стала наріжним каменем українського сепаратизму, — 
писав півстоліття тому американський дослідник В. Аллен. — Він успішно 
показав, що «Україна-Русь» є чимось цілком відмінним від «Московії». 
Згідно з цією тезою, Київська Русь була колискою «України-Руси», тим 
часом як Російська держава, що пізніше утворилася довкола Новгорода й 
Москви, жодною мірою не була правдивим спадкоємцем Києва” (\/\/. Е. О. 
АІІеп. ТЬе ІІкгаіпе: А Нізіогу. СатЬгібде, 1941). 


178 


сіі^ііігесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



ТАЛАНТ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ПРАВДИ 

Олена Никанорова 


...Один із звичайних робочих днів у редакції Літературної України 
Десь по дванадцятій кімнатами раптом розійшлася чутка: "Дзюбу 
привезли!" Звідки могли "привезти", якщо це справді так, ми всі ро¬ 
зуміли, бож знали, що на весні 1973 р. він був засуджений за "анти- 
совєтську пропаганду", а загалом під арештом перебував з весни 
1972 р., потрапивши під хвилю репресій, що прокотилася тоді по 
Україні. Тому чутку цю сприйняли як сенсацію. Довідавшись, що 
Іван Дзюба в кабінеті головного редактора, хтось негайно подався 
туди, аби розв'язати нагальні редакційні справи, — і от уже маємо 
скромну (іншої добути не вдалося) інформацію: "Виглядає добре, 
підголений, напрасований..." 

Невдовзі я і ще один працівник газети, закінчивши раніше, ніж 
це належало б, запляновані на день справи, вийшли з приші- 
щення редакції і... попрямували на пристойній віддалі за Іваном 
Дзюбою, який саме залишив редакторський кабінет. 

Він ішов вулицею Орджонікідзе, повз масивну будівлю Цен¬ 
трального Комітету Комуністичної партії України, ішов неспішною 
ходою вільної людини, здавалося, гостро переживаючи саме 
цей момент повернутої волі і насолоджуючись привітним теплом 
осіннього світлого дня. На перехресті він несподівано напівозир- 
нувся, як нам здалося, — ніби перевіряючи про всяк випадок, чи 
не йде хтось слідом. І ми враз усвідомили як умовність його волі, 
так і нетактовність, ба навіть двозначність свого за ним "підгля¬ 
дання". Далі ми не пішли. 

А в найближчому, святковому, числі газети було опубліковано 
заяву, з якою І. Дзюба, вочевидь, і прибув тоді в Літературну Ук¬ 
раїну. У редакційному вступі повідомлялося, що після поми¬ 
лування І. Дзюби Президією Верховної Ради УРСР з ним зустрівся 
кореспондент Літературної України і що під час розмови І. Дзюба 
передав свою заяву з проханням опублікувати її... 

І. Дзюба визнавав свої помилки й картав себе за те, що ви¬ 
являв "неправильне розуміння сучасного стану національних від¬ 
носин у Союзі РСР, у чорних барвах бачив національне становище 
Радянської України". 

Реакція була, як то кажуть, неоднозначною. Заяву активно обго¬ 
ворювали, серед колишніх прихильників і однодумців переважали 
обурення і звинувачення на адресу "відступника". 

Вийшовши з-під арешту, Дзюба перетворився на вельми дра¬ 
матичну постать, в якомусь розумінні навіть більш драматичну, ніж 
до того. Адже був він без вини винний у стражданнях багатьох із 


179 



тих, хто пішов за ним, перейнявшись аргументацією його знаме¬ 
нитої праці Інтернаціоналізм чи русифікація? (1965). Ця річ по¬ 
ставила його в центр національного руху в республіці й не тільки 
спричинила величезну популярність, можна сказати — світову 
славу хай і талановитого, але до того лиш на Україні відомого літе¬ 
ратурного критика, а й утвердила його в особливій ролі — лідера, 
провідника, подвижника національної ідеї. Адже то була одна- 
єдина за всю історію Радянської України праця, де так відверто й 
гостро порушувалася проблема занепаду української мови, 
культури загалом на території республіки. 

І раптом подвижник виступив із самовикриттям. То була ве¬ 
лика перемога офіційних кіл, усіх, хто протистояв національному 
рухові, а водночас — велике розчарування однодумців Дзюби. 
Не треба мати якогось особливого дару психологічної проник- 
ливости, аби зрозуміти, шо цей момент був і, певно, залишається 
одним із болючих у житті І. Дзюби. Оскільки не міг він не пере¬ 
йматися тим, то деяких його друзів, а також багатьох зовсім не¬ 
знайомих людей тримали по тюрмах, звільняли з роботи, в різні 
способи упосліджували часом тільки за те, шо вони читали або 
передавали читати його кустарно розмножувану й підпільно поши¬ 
рювану працю. 

Інтернаціоналізм чи русифікація?, давно опублікована за кор¬ 
доном, на батьківщині автора побачила світ лиш торік — у журналі 
Вітчизна. Публікуючи її через чверть століття після написання, І. 
Дзюба водночас докладно змальовує тодішню ситуацію навколо 
неї, а також пояснює власну позицію, не уникаючи вразливих 
для себе моментів. На тих, хто прочитав цю "сповідь”, чекало 
немало несподіванок. Маємо на увазі хоча б такі зізнання: 

Я вже говорив, шо ніколи не почувався політиком і не хотів ним бути. 
За тему, окреслену в Інтернаціоналізмі чи русифікації?, взявся лише тому, 
що ніхто інший тоді за неї не брався в широкому обсязі... Я думав: оце на¬ 
пишу, висловлю наболіле, з'ясую своє розуміння речей і вернуся до літе¬ 
ратури, щоб більше від неї не відриватися, займатися своїм прямим 
ділом. 

... мені приписували нерідко шо кому заманеться. І багато хто на 
свій лад тлумачив Інтернаціоналізм чи русифікацію? В певному (хай, 
зрештою, і вузькому) колі створювався абсолютно міфічний образ "Дзюби”, 
і я ставав заложником цього міфа, немовби мусив йому підпоряд¬ 
ковуватися. Ця фальшива ситуація мучила мене дедалі більше, ставала не¬ 
стерпною. Жива людська істота, здатна до змін і спрагла розвитку, не 
влягає в готову портретну рамку... 

Передбачав, шо більшість сприйме мою заяву як самозречення. Але 
міркував так: мої головні задуми і справи ще попереду, своєю працею я 
доведу, ким я є і для чого живу. 

180 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



Справді таки: в суті своїй І. Дзюба — не політик. Його мислення 
не залежить від корпоративних інтересів тих чи тих партій або 
груп, він органічно не здатний закостеніти в будь-якій політичній 
схемі. До того ж, він надто чутливий до конкретики реального 
людського життя, яким тільки й перевіряється цінність 
суспільно-політичних теорій і концепцій. І наше розшароване, роз¬ 
шарпане суспільство, яке на сьогодні втратило старі орієнтири, а в 
нових іше не утвердилося, коли нам усім часто бракує навіть 
елементарної людської доброзичливости, особливо потребує діячів, 
подібних до Дзюби, — здатних обіймати думкою все розмаїття 
соціяльних типів і верств, гармонізувати їхні потреби у своїх концеп¬ 
ціях і програмах. І в цьому розумінні те, то Дзюба — "не політик", 
можливо, і є його найціннішою рисою. 

Якщо повернутися до початку літературного шляху Івана 
Дзюби, перечитавши його першу книжку "Звичайна людина” чи 
міщанин? (1959), то переконаємося, що вже вона яскраво виявила 
визначальні параметри його творчої вдачі — зосередженість на мо¬ 
рально-етичній проблематиці й загострене чуття справедливости. А 
крім того, це варто особливо підкреслити, — віру в ідеал: в ідеаль¬ 
не суспільство (таким у ті часи, та й далеко пізніші, багатьом уяв¬ 
лявся майбутній комунізм), в ідеальну людину (героїчну радянську 
людину!), в Леніна, в революційне оновлення світу і торжество спра¬ 
ведливости на основі здійснення його ідей. Шість років відділяє 
першу книжку І. Дзюби від праці Інтернаціоналізм чи русифікація? 
Але обидві написані, власне, в ту ж саму пору "шістдесятництва" — 
в період після XX з'їзду партії, коли уявлялося, що все в нашому 
суспільстві можна виправити, варто лиш повернутися до "чистих 
джерел" ленінської соціяльної та національної політики. На той час 
це була найоптимальніша реалістична настанова в царині суспільно- 
політичної думки. Надто далеко ще було до нинішнього рівня все- 
загального знання про перебіг як дожовтневої, так і пожовтневої 
історії нашої країни. 

Дзюба завжди охоче сприймає усі позитивні імпульси, що 
йдуть "згори", від керівників держави — бо опертя на ці імпульси 
в наших умовах дає можливість успішніше відстоювати прог¬ 
ресивні зміни. 

У видавництві "Радянський письменник" (Київ) випадково збе¬ 
реглася заявка І. Дзюби, в якій він пропонує внести до пляну 1966 
року книжку своїх літературно-критичних статтей "Талант почи¬ 
нається з правди”. До неї мали ввійти статті про твори Григорія 
Тютюнника, М. Стельмаха, О. Гончара, Л. Первомайського, Ірини 
Вільде, Ю. Мушкетика, А. Головка, Василя Голобородька, Г. Ко¬ 
лісника. Але плян 1 966 року був уже для нього закритий. 1971 р. 
на з'їзді письменників України в доповіді "Проблеми і завдання 
критики” Л. Новиченко висловив задоволення з приводу того, що 


181 



"тих суб'єктивістсько-свавільних «точок зору», тих мудрованих 
критичних «арабесок», з яких недвозначно проглядали ідейно- 
хибні концепції, тих виявів безвідповідальної плутанини, то ними 
намагалися свого часу привернути до себе увагу публіки автори 
типу І. Дзюби, зараз уже майже не зустрінеш, і цьому можна 
тільки порадіти”. Навряд чи зубр української критики міг щиро 
радіти з того, що талантів у нас поменшало. Його закид був явно 
надуманий. Просто треба було хоч би в який спосіб "засудити" й 
"викрити" Івана Дзюбу, і для задоволення цієї потреби годилися 
навіть такі — повторимо автора — критичні арабески. 

Наступного року І. Дзюбу виключили зі Спілки письменників, 
далі, у квітні 1972 р., — арешт, а в березні 1973 р. — суд і 
вирок: позбавлення волі на п'ять років... 

Після 1973 р. ім'я Івана Дзюби знову з'явилося на сторінках 
республіканської та всесоюзної періодики. Працюючи в цей час у 
багатотиражці Київського авіязаводу, він активно займався літе¬ 
ратурно-критичною роботою. Але про українську літературу прак¬ 
тично не писав, зосередившись на дослідженні літератур народів 
СРСР. Низку статтей він присвятив письменникам малочисельних 
народів. У цих статтях критик гаряче заперечує будь-яку зверхність 
щодо "слабших" літератур, наголошуючи на їхній своєрідності й 
неповторності, отже, і вселюдській цінності. Ця робота була, власне, 
продовженням глибокого зацікавлення Дзюби національними проб¬ 
лемами, і в умовах, коли він був позбавлений можливости прямо 
висловлювати свої погляди, його дослідження різних літератур 
країни було способом утвердження органічного права на повно¬ 
цінне життя і розвиток кожної з них, тобто національних літератур і 
мов загалом. У цей період, після тривалої перерви, вийшли його 
книжки: Гпані кристала (1978), На пульсі доби (1981), Стєфан Зорям 
в історії вірменської літератури (1 982), Автографи відродження 
(1986) та ін. 

Перебудова дала новий поштовх творчій діяльності І. Дзюби. 
Він одним із перших виступив у пресі з розгорнутою аналізою 
болючих проблем культури, організовував численні літературні 
вечори і виступав на них, реалізовуючи відкриті можливості від¬ 
родження зруйнованих сталінщиною духовних цінностей України. 
Він включився в роботу для підготови "Закону про мови в Українсь¬ 
кій РСР”, брав участь у заходах Руху і Товариства української мови 
ім. Тараса Шевченка, а тим часом публікував у періодиці ґрунтовні 
статті з проблем національного відродження, видав цікаве дослід¬ 
ження У всякого своя доля... (Епізод із стосунків Шевченка зі 
слав'янофілами), а також різні статті в колективних збірниках. 

Широкого розголосу набула серія його публіцистичних статтей 
про становище української мови в республіці. Торік вони були опуб- 

182 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



ліковані у видавництві "Радянський письменник” окремою 
книжкою — Бо то не просто мова, звуки..., яка року нинішнього від¬ 
значена республіканською Шевченківською премією. 

Сьогодні Іван Дзюба — один із найпомітніших українських гро¬ 
мадських діячів. Його вболівання за долю України позбавлене вузь- 
кости, притаманної деяким виразникам псевдопатріотичних захоп¬ 
лень і замилувань. Його патріотизм живиться розумінням висоти 
критеріїв світової культури й орієнтований на ці критерії. Між тим 
ситуація з мовою і літературою склалася така, то вже саме їхнє 
існування потребує виборювання і підтримки. Аналізуючи це стано¬ 
вище в одній із статтей згаданої вище книжки, І. Дзюба, зокрема, 
пише: 

Зайдіть до будь-якої книгарні, і неодмінно станете свідками такої 
сцени: дитина просить купити якусь гарно розмальовану книжку, а батько 
чи мати сердито заперечують: "Зто же на украинском язьіке!" І самі книго¬ 
продавці на ваше запитання: чи є така й така книжка, можуть відповісти: 
"Есть, но на украинском язьіке!” Душа болить і сором пече від такого. Хто ж 
нас поважатиме, якщо ми самі себе не поважатимемо? 

Так, справді, у І. Дзюби вічно "хвора" совість. "Душа болить і со¬ 
ром пече" — мабуть, саме ці слова найточніше виражають його 
творчу спонуку й розкривають причину його повсякчасного 
мимовільного "випадання" з літератури в політику і громадську 
роботу, коли доводиться братися за все, що в даний момент є най¬ 
важливішим для культури, зокрема — й за невдячну, "чорну" ро¬ 
боту. Вони ж, ці слова, пояснюють і те, чому інші небайдужі, шану¬ 
ючи його, дослухаються до його думки й гуртуються коло нього. 


183 



СПОГАДИ 


ПРО БАТЬКА 

Оксана Драй-Хмара 


Коли я згадую батька, в моїй уяві постає гарно збудована постать 
людини вите середнього зросту, з ясним волоссям і життє¬ 
радісним обличчям, з усмішкою білих зубів і замріяними сірими 
очима... 

Мій найраніший спогад про мого "татуню" (так я його звала) 
зв'язаний з нашою кімнатою на Садовій вулиці в Києві. Пригадую 
його ніжний погляд, коли він слідкував за рухом мого стільчика, з 
яким я вчилася ходити. Я сунула стільчик швидко по паркету до 
протилежного закругленого рогу кімнати, і дивилася на "татуню”, 
шоб він мені його повернув, і знову бігла зі стільчиком до іншого 
рогу. 

Мої батьки купили це розкішне помешкання під час непу і 
вклали в нього все цінне, що мали. Батько віддав навіть свою 
золоту медалю, яку отримав на закінчення Київського університету. 
До Жовтневої революції на третьому поверсі Садової один міс¬ 
тився японський консулят. 

Навпроти нашого будинку був тінистий Пролетарський парк з 
широким виглядом на Дніпро. Незважаючи на перевантаження 
науковою працею, татуньо часто гуляв зі мною в цьому парку. 
Одного разу він зфотографував мене. Цю фотографію маленької 
Оксани з бантом і букетиком квітів татуньо завжди тримав у себе 
на писемному столі. Його любов до мене вилилась у вірші "Малень¬ 
кій Оксані": 

Коли на груди ляже камінь 
і дихать не дає мені; 
коли не приспаний роками 
розбудить жаль думки страшні; 

коли отрутою гіркою 
налита вщерть душа моя, 
і плакать нишком самотою 
уже не в силі я, 

тоді головку злотокосу 
я до грудей своїх тулю, 


184 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



дитячий лепет п'ю, як росу, 
і оживаю, і люблю. 

І знову віра воскресає 
у серці стомленім моїм, 
а сльози... їх уже немає, 
і жаль розвіявся, як дим. 

На весні у парку цвіли запашні фіялки, і дитиною я не могла 
втриматись, щоб їх не рвати. Тому "татуні" не раз прихопилось 
платити сторожеві за зірвані квіти. 

Пізніше ми ходили слухати симфонічні концерти в Пролетар¬ 
ському парку. Під впливом цих концертів була написана поезія 
"Симфонія” (1 934): 

Мідними громами розцвіла естрада, 
ніжнотонним током облила каштан... 

Навіть у концентраційному таборі смерти на Колимі татуньо 
повертався думкою до улюбленого Пролетарського саду у Києві: 

12—18 травня 1937 
Нерига 

Працюючи в лісі (17.У) я побачив метелика. В лісі ще глибокий сніг, 
Тільки на пригорбках розтанув він, де багато солодких ягід торішньої 
брусниці та клюкви. І так дивно було бачити тріпотливі крильця ме¬ 
телика, що літав над білим покровом снігу. Образ цієї комахи переніс 
мене в Київ, у Пролетарський сад, де так часто я бував і сам, і з вами, 
і де давно вже блищать молодим, свіжим листям стрункі тополі й кругло- 
груді каштани. Яка саме тепер гарна димчаста далечінь розлитого 
Дніпра!.. Востаннє я бачив Дніпро ввечорі 16 квітня 1936 року, але тоді він 
був олив'яний, похмурий, непривітний, як і моя думка. Таким він мені 
тепер не уявляється. Я бачу його в ореолі золотого, осяйного дня, рівного 
якому нема в цілому світі. Вигріваючись під скупим колимським сонцем, я 
згадую рідне, ласкаве, київське сонце. 

У нашій вітальні на Садовій вулиці, з високими вікнами і баль- 
коном було багато південного сонця і тому взимку пишно росли 
пальми, фікуси і особливо китайська рожа, яка покривалася чер¬ 
воними (мов зробленими з тонкого паперу) квітами. Це було ціле 
густе деревце, під яким я любила гратися. Після арешту батька в 
1935 році мама продала її до Палацу піонерів у Києві за 300 крб. 

Татуньо кохався у квітах і вирощував влітку на нашому бальконі 
гвоздики, вербени, левкої і резеду для пахощів увечорі. У теплу 
погоду він любив спати на бальконі. 

У кутку вітальні стояв трикутником камін з білого мармуру, 
який був збудований за бажанням "татуні”. На ньому стояли вази з 


185 



засушеними польовими квітами. Вечорами, біля вогню в каміні, 
татуньо любив оповідати мені про своє дитинство в Малих Канів- 
цях, про батькову садибу з левадою, широкі поля... Ще змалечку він 
був неймовірно щирий і довірливий. У пам'ять його врізалися 
два епізоди. Перший — коли батько купив йому сіру смушеву 
шапку. П'ятилітній Михайлик був дуже гордий з неї. Він надів її і 
пішов гратися з сільськими хлопчиками. Та заздрісні діти почали 
сміятися з нього, а потім намовили його набрати в шапку води. 
Він послухав їх, але після цього шапка збіглася і була вже ні до 
чого. 

Другий епізод не менш болючий. Одного Великодня хре¬ 
щена мати подарувала Михайликові іграшковий паровик, що ру¬ 
хався, свистів і пускав пару. Для хлопчика це був неоціненний 
скарб, і він поніс його показати дітям. Старші від нього хлопці 
намовили його пускати паровик по воді, і той загинув у глибокій ко¬ 
панці... 

З раннього дитинства у мене був інтимний зв'язок з батьком. 
Він любив дітей і зумів прекрасно передати дитячий світогляд, що 
є характеристичною рисою багатьох його поезій. Так в уяві сіль¬ 
ського хлопчика сонце — це коло: 

Ой, колом сонце догори! 

Стежки протряхають. 

Засинив волохатий сон яри. 

Ідуть до гаю. 

В іншому вірші сирота* відчуває теплу ласку сонця: 

За водою зозуля кує, 

сонцем бризка клечальна неділя, — 

а дитина ті бризки — в запілля... 

Сонце добре: не скаже: — Моє! 


* 

Наше помешкання було влаштоване дбайливо і зі смаком. Особ¬ 
ливо запам'яталися мені українські килими на паркетах і му¬ 
зейного ґатунку картини. Три картини татуньо купив у першої дру¬ 
жини Василя Кричевського, яка виїжджала з нашого будинку. 
Улюбленою його картиною була "Річка Псьол" (1921) Василя Кричев¬ 
ського, де переважали сині фарби: верби, пісок і річка. Ця 
картина висіла у нього в кабінеті над канапою, на якій татуньо 
спав. Не раз він казав, що не міг би уявити свого мешкання без 


* Батькові не було ще й п'яти років, як померла його мати. 


186 


сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



цієї картини. Під час Другої світової війни мама залишила її Львів¬ 
ському музеєві. 

Попід стінами його кабінету стояли шахви з книжками: було 
понад 1 0,000 книжок. Татуньо часто давав переплітати книжки 
у барвисті матерії, бо кохався у книжці, в її гарній оправі. Він 
дуже багато читав, і хоч ніколи не потребував окулярів, ще 
колеґіянтом захворів на очі і мусів лікуватися протягом кількох мі¬ 
сяців. 

Вночі часто можна було почути його кроки в кабінеті: ходячи, 
він творив власні поезії і робив переклади. Прокидався він рано і 
любив читати в ліжку. Тоді я приходила до нього і він читав мені 
те, чим сам в цей час захоплювався. Це міг бути спонтанний 
переклад з польської чи чеської мови. Заходила я до нього і 
вдень, і тоді ми мандрували по глобусі. Пам'ятаю один мій вірш 
про нашу мандрівку на Цейльон, який починався так: 

Татуню, маєш вільну годину? 

Всміхнувся, і от за хвилину 
перед нами бурхливе Чорне море... 

Татуньо помагав мені збирати марки і у нас було два альбоми 
марок з різних країн. 

Взимку вікно в його кабінеті покривалося крижаними візерун¬ 
ками, які описані в поезії "Зимова казка (Ранішній Київ з мого 
вікна)": 

Он, зористий, став у вітах 
парусами стеле, гра, 
і віконні самоцвіти 
учать райдужно горіти — 
чарівний кристалограф. 

Раптом звівся міднолиций, 
розім'яв свій крок важкий, — 
і вже ходить по світлиці, 
озира мої полиці, 
перечитує книжки... 

Акуратність була характеристичною рисою "татуні"; у всьому 
відчувався артистичний смак: починаючи від французького швей¬ 
царського годинника "1_опдіпе5" і кінчаючи тонкою краваткою, виши¬ 
ваною стильним українським взірцем. У нашому помешканні 
була завжди бездоганна чистота. 

Татуньо був від природи спортсменом. Ще в дитинстві малий 
Мишко робив собі дерев'яні ковзани й ходив ковзатись на річку. 


187 



Пізніше, в київський період свого юнацького життя, захоплював 
глядачів своїм вальсуванням з фігурами на льоду. Він був також 
добрим плавцем: легко перепливав Дніпро в Києві, запливав на 
Адолари в Гурзуфі, міг довго триматися на спині і навіть читати 
книжку. Влітку брав участь у грі в волейбол і крокет. 

Природа захоплювала його, дарувала йому душевну рівно¬ 
вагу, викликала поетичне надхнення. "Татуню" особливо звору¬ 
шувала рання осінь, якій він присвятив багато прекрасних поезій. 
Він любив Україну усю, і свою рідну Полтавщину, і мальовниче 
Поділля. Найсильніші його поезії були надхнені цією жертвенною 
любов'ю. Як, наприклад, "Шехерезада II" або "Я полюбив тебе". 
Життєрадісний з природи, він спочатку вірив у революцію, як укра¬ 
їнське національне відродження, але швидко побачив, що замість 
відродження почалось руйнування України. Тому його вірш "В село" 
звучить мінорно: 

Блискучий сніг, колючий вітер, 
гудуть натягнуті дроти. 

Шляхів нема, немов хто витер, 
і важко проти вітру йти... 

Моїм першим знайомством з Чорним морем був дитячий ку¬ 
рорт Люсдорф біля Одеси. Ми їздили на курорти до Криму (Ялта, 
Гурзуф, Місхор). Одного ранку в Гурзуфі татуньо і його приятель Аб- 
рашка поїхали човном далеко в море і взяли мене з собою. Неспо¬ 
дівано нас оточила велика зграя дельфінів, які перекидалися 
навколо нас і могли легко перекинути човен. Абрашка дуже пере¬ 
лякався, а татуню зі мною почав голосно співати і дельфіни нас по¬ 
кинули. 

На Кавказі ми теж відвідали курорти (Сочі, Сухумі, Гагри). 
Влітку 1930 року у Сочі була написана ціла низка сонетів: 
"Спустившися на саме дно копальні", "На могилі Руданського”, 
"Грановському”, "Чудо", "Київ”, "Чернігів". 

Ми жили на дачі (вікна якої виходили в помаранчовий садок) 
високо на горі. Тому кілька разів на день ми спускалися до самого 
моря і до нашої їдальні. Ми часто ходили до чудового ботанічного 
парку, де нас вражали грандіозні дерева. Тут ми вечорами спосте¬ 
рігали, як розцвітала "Уісіогіа Редіа", цвіт якої татуньо описав в сонеті 
тієї ж назви: 

Три ночі ти, красуне величава, 
цвітеш, розклавши на воді листи, 
великі і округлі, мов щити, 
а серед них хрещатий Лебідь плава. 


188 


<іі§;іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



Татуньо був ідельним батьком для своєї доці (так він називав 
мене). Людмила Старицька-Черняхівська казала, що такої ніжности 
й уваги до дитини, як у Драй-Хмари, вона в житті своєму не зу¬ 
стрічала. 

Будучи лінгвістом за фахом, татуньо взяв для мене німкеню 
Кароліну, яка мала досконалий німецький акцент. Ми з нею ходили 
в теплу погоду до парку, а взимку читали німецькі казки і легенди 
в нашому помешканні. Тому німецька мова була першою мовою, 
на якій я навчилася читати і писати. Незабаром до мене приєд¬ 
налася моя кузинка Аля Грінченко і ще кілька дітей. 

У "татуні” був м'який баритон і він часто співав українські на¬ 
родні пісні. Улюбленими нашими піснями були: "Ой, хмелю мій, 
хмелю", "Ой п'є байда" і "Бондарівна”. 

Доброта, сердечність, людяність були прикметами його вдачі. В 
його приміщенні завжди жили родичі, чи то з його боку, чи з 
маминого, або знайомі, яким треба було допомогти. На вулиці він 
не міг пройти повз жебраків і щедро давав мені гроші, щоб я по¬ 
бігла й кинула бідному. Про одну таку сліпу жебрачку він написав 
у своїй поезії "Сліпа”: 

І чийсь терпкий, лунавий голос 
безсило в'ється круг стовпа: 
струнка, немов порожній колос, 
під ліхтарем співа сліпа... 

Під час голоду, коли українські селяни вмирали на вулицях 
Києва, татуньо підібрав і врятував розпухлу від голоду 15-річну се¬ 
лянську дівчину Пашу, давши круглій сироті притулок у себе. Так 
само він не побоявся передати свою посаду в "Українському 
академічному словнику” Максимові Рильському, коли той вийшов 
з в'язниці й потребував допомоги. 

На початку літа мене звичайно відвозили на село до бабці 
Ані і "діді” Петі, батьків моєї мами. 


* 

Особливо запам'яталися мені дні, коли у нас бувало багато 
гостей. Тоді до нас приходила родина Зерових і панство Филипо- 
вичі, Дорошкевич з дружиною, Рильський, родина Грінченків. Ве¬ 
ликий дубовий стіл накривався вишиваною українською ска¬ 
теркою. Татуньо нічого не шкодував для гостей: ні дорогого 
вина, ані вишуканих страв. 

Найбільш відзначали у нас іменини моєї мами Ніни (27 
січня). До нашого помешкання приносили цілі кошики квітів, як, на¬ 
приклад, густий кущ білого бузку, який моя мама так любила. 


189 



Одного разу я нарахувала ЗО тортів різних сортів. Про такі обіди 
татуньо марив, коли умирав з голоду в концентраційному таборі 
Колими. Про цей лист батька Освальд Бурггардт (Юрій Клен) 
згадус в книжці Спогади про неоклясиків : "Голод навіяв йому галю¬ 
цинації, що їх він (Драй-Хмара) віддав у листі з переліком наїдків і 
напитків, листі, якого я, як єдиного, подав без скорочень, бо це 
один із найгеніяльніших у світовій літературі опис страв, у якому він 
перевершив великого в цих описах майстра — Гоголя". 

В останні роки перед своїм арештом татуньо відчув увесь 
трагізм української інтелігенції. Це спричинилось до нервового 
напруження й кошмарів, що були темою однієї з його поезій 
останнього періоду. Його мучило безсоння і вночі часто було чути 
його кроки. 

У 1932 —1933 рр. він скаржився своїм друзям, щодалі так 
працювати не має сил, що він страшенно переобтяжений лекціями, 
а проте не може заробити дитині "навіть на пляшку молока"; що 
він не має в запасі ані пуда картоплі і на весні 1 933 року може 
опинитися з родиною в безвихідному становищі. 

У лютому 1933 року батька заарештували разом з моїм дядь¬ 
ком Грінченком, ректором музичного інституту в Києві і про¬ 
фесором історії музики. Після трьох місяців обох одночасно звіль¬ 
нили. їх обвинувачували в приналежності до підпільної організації, 
але, незважаючи на підступні засоби НКВД, жоден з них не 
визнав за собою ніякої провини. 

Після першого арешту "татуню" не поновили на праці ні в 
Інституті мовознавства при ВУАН, ні в Польському педагогічному 
інституті, ані в Інституті лінґвістської освіти. Його також виключили 
зі спілки наукових робітників, і всі його твори були вилучені з бібліо¬ 
тек. Йому заборонили друкуватися. Протягом двох років (1933— 
1935) він не міг знайти будь-якої роботи більш як на місяць. 
Знайомі з ним не віталися при зустрічах. Тоді його друг компо¬ 
зитор Вереківський, щоб якось дати заробити батькові, попросив 
його написати лібретто до "Принца Латуні”. Напередодні свого 
другого арешту (в 1935 році) татуньо закінчив лібретто, але не міг 
підписати своє ім'я, бо йому було заборонено друкуватися. Тому 
він попросив М. Рильського дати свій підпис, але гонорар за ліб¬ 
ретто до "Принца Латуні” він не отримав. Про це татуньо згадує в 
своєму листі (з 24 травня 1937 року) з Колими. 

У роки повного остракізму, не маючи ніякої праці, татуньо 
присвятив усього себе творчій роботі. Тоді було остаточно за¬ 
кінчено другу збірку віршів "Соняшні марші”, перекладено з 
фінського епосу дві руни "Калевали": "Народження і одруження 
Ільмарінена" та "Ільмарінен і смерть" (руна нового запису). Іноді та¬ 
туньо просив мене знайти йому риму, а часом записував цілу 
строфу, яку я переклала. 

190 


<іі§;іі:І2е<і Ьу икгЬіЬІіоІека.ог^ 



Загальний вид кладовища, де похований Михайло Драй-Хмара. 

(фото Т. Сергієвої, клюб "Розшук”) 

Він закінчив переклад першої частини Божественної комедії 
Дайте і переклав з другої частини більше половини. Тоді я часто 
бувала біля нього і не раз помагала йому в цьому, такому доро¬ 
гому його серцю, перекладі. На жаль, грубий зошит — пере¬ 
клад Божественної комедії Дайте — був сконфіскований під час 
другого, фатального арешту батька А вересня 1935 року. 

* 

Михайло Драй-Хмара загинув на Колимі 19 січня 1939 року 
мученицькою смертю, але загинув як герой: дав себе розстріляти 
взамін одного молодого українця. 

Восени минулого року ми отримали листа з Колими від учи¬ 
тельки середньої школи в Магадані, яка разом зі школярами, 
членами клюбу "Розшук", знайшла могилу Драй-Хмари. У своєму 
листі Тамара Сергіїва детально описує їхню подорож-розшук, яка 
тривала 10 днів: 

Від 15 до 25 червня ми займалися виключно розшуком місця захо- 
ронення вашого чоловіка, батька. Спочатку ми спитали всіх, хто живе в 
місті Магадан і добре знає Ягоднинський район. Одні казали, що в 
районі Ларюкова немає жодних табірних захоронень. Інші запевняли, що 
треба шукати в районі Горного, треті — що бачили щось подібне до та¬ 
бірних захоронень на Таєжці (1 км від Ларюкової). 

Коли ми прибули до Оротукану (там був великий чоловічий табір, з 
якого приводили в'язнів на різні роботи до ближчих пунктів), ми почали 
шукати людей, які відбували безвинно каторгу в 30-ті і 40-ві роки. Такі 
люди ще живуть в Оротукані. З певністю, що каторжан ховали в районі 
Таєжки, ніхто не міг сказати, але вони описали нам, де приблизно 
можна шукати захоронення. 

21 червня ми відправились до місця Ларюкова. Там теж є люди, які 
пройшли не один колимський концентраційний табір. Але й тут щось кон- 


191 



кретного ніхто не міг сказати. Одне, що давало нам надію, і це був факт, 
що місцева влада відмовила золотокопальникам руйнувати старі захо- 
ронення, хоч їх ніхто не доглядав. Значить, є можливість знайти місце захо- 
ронення каторжан. Зранку до вечора ми блукали по занедбаному кла¬ 
довищі, переходили від однієї могили до другої. Гарячий день змінився 
похмурим вечором. Комарі не давали нам спокою, потім став накрапати 
дощик. Нарешті ми вийшли на місце, заросле карликовою березою і 
рідкими модринами. Над березками часом проглядали якісь стовпці. На 
деяких з них виднілися дерев'яні дощечки з неясними літерами і числами. 
З досвіду я знала, що це означає, але для підлітків (школярів) таке став¬ 
лення до померлих було приголомшливим. З Оротукану я вам писала, що 
за числовими знаками нам вдалося знайти захоронення першого і другого 
ряду, таким чином ми встановили можливе місце захоронення Михайла 
Опанасовича Драй-Хмари (22 червня 1990 року). На місці захоронення по¬ 
ставили простий дерев'яний хрест. На ньому написали фарбою: Михайло 
Драй-Хмара, помер 19 січня 1939 року. 

Ми ще досі не знаємо точної дати народження М. О. Драй-Хмари, його 
біографії, його рідних і близьких. Хотілося б дізнатися більш детально від 
вас. На наш запит ми ще досі не маємо жодних відомостей від Публічної 
бібліотеки імени Леніна в Москві. 


192 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



НЕ ДАТИСЯ В РУКИ 

(Доповідь на дев'ятій річній Конференції 

при Іллінойському університеті в Урбані, червень 1990) 

Оксана Соловей 


У братів Стругацьких с цікавий твір з інтригуючою назвою — "Поне¬ 
ділок починається в суботу”. Іншими словами — сучасне перед- 
рішене минулим. Якщо сьогоднішній стан діяспори вважати за по¬ 
неділок, то якою була наша субота? Події п'ятниці й четверга 
тепер добре відомі по обидва боки океану: арешти, процеси, 
колективізація, голод. Либонь ніхто не сумнівається, то саме вони — 
першопричина нашого повоєнного розселення, що саме в них кри¬ 
ється відповідь на питання ЧОМУ. Нині я хочу спинитися радше 
на питанні ЯК. Як амофорна маса біженців у довгий суботній день 
кристалізувалася в досі невідому субстанцію переміщених осіб, як 
виборювала право на еміграцію. Не був то легкий процес. Перехідні 
стадії завжди таять більше небезпеки, ніж відстояні форми. 

Не вдаючись до узагальнень і освітлення подій з перспективи 
часу, я спробую на конкретних прикладах відтворити дух тієї доби, 
настрій нашої суботи. Листи, спогади учасників, власна пам'ять — 
основа моєї розповіді. 

* 


Для великої групи українців брамою в західній світ став 
кордон Словаччини поблизу Криниці. На початку серпня 1944 
року великий ешелон з товарних вагонів, мало не під стелю напа¬ 
кованих речами й людьми, гейби нехотя переповз через 
невидиму лінію й покотився далі. Два тижні кружеляв він по Сло¬ 
ваччині від станції до станції. Зупиняємося, на плятформі у веле¬ 
тенських казанах парує юшка. Годували смачно і щедро, а 
приймати не приймали, відсилали геть. В нашому вагоні дочка 
розстріляного Костя Буревія Оксана; сестра Лесі Українки Ольга 
Косач-Кривинюк; художник Микола Жеваго, учень Бурачека; 
доцент ХДУ Юрій Шевельов. Нарешті добулися Орем Лазу. На¬ 
казали нам вигрузитися і лишили ночувати просто неба. Місцевість 
гірська, дармащо літо, а всю ніч дрижаків хапали. Ранком пере¬ 
везли в табір. Дріт, озброєна варта. Правда, дріт не колючий, і 
вартові не надто пильнують, вийти можна. В навколишніх лісах 
червоні партизани, і місцевий люд щиро пропонує: ми вас пере¬ 
ховаємо, поки вони прийдуть, чого втікаєте? А у нас в голові невід¬ 
ступна думка — завчасу вирватися. Пригадую Йосипа Гірняка, 


193 



актора "Березолю", в черзі до коменданта табору, колишнього пол¬ 
ковника царської армії, для якого українців "не бьіло, нет и бьіть не 
может". Йосип Йосипович хитро усміхається, крадькома відтулює 
полу піджака, моргає на пляшку й весело шепотить: "Сьогодні на¬ 
певне одержу перепустку". Йому поталанило. Івана Івановича 
Бакала партизани підстерегли, поставили під наведені дула та в 
останню мить передумали, відпустили. Йому теж поталанило. А Зої 
Олексіївні Сапіцькій — ні. Її розстріляли. Колись давно, ще перед 
Першою світовою війною, у Москві Симон Петлюра любив бавитися 
з її маленькою дочкою. Дочка вціліла. 

Кордон Австрії переступили ми у вересні 1944-го і в таборі 
Штрасгоф під Віднем перетворилися з людей з іменами на нуме¬ 
ровані одиниці. Моє число: один мільйон 511 тисяч 462. 

* 


Мелінґен, Тавбах, Османштедт, Ульріхсгальбен — дрібні села в 
Тюрінгії навколо Ваймару. В лютому—березні 45-го там скуп- 
чилася не одна тисяча втікачів-українців. Тут і політики: Андрій Лі- 
вицький і Андрій Мельник, Степан Бандера і Павло Скоропадський. 
Тут і харківська "організована громадськість" на чолі з Воло¬ 
димиром Доленком. Тут і славний диригент Нестор Городовенко і 
відомий письменник Улас Самчук. Спасибі Самчукові за його 
Записки на бігу , в них під датою 28 лютого занотовано: "Кажуть, 
що німці на сході готуються до протинаступу; кажуть, що вони 
мають якусь особливу таємну зброю; кажуть, що пробують зробити 
замирення з західними альянтами. Кажуть, кажуть, кажуть. Наші не 
вірять у ніяку чарівну силу, в ніяку перемогу, і лише чекають, коли 
то вже, нарешті, кінчиться. Хотіли б тільки, щоб сюди прийшли 
американці". За шість тижнів бажання сповнилося: війна в околицях 
Ваймару кінчилася 12 квітня. Прийшли американці. 

13-го п'ятеро нас рушило у Ваймар пішки, вісім кілометрів. 
Пізніше Кость Паньківський напише: "...ми констатували велику ак¬ 
тивність совєтчиків..., які роз'їжджали по місту з червоними 
стрічками на грудях і з портретом Сталіна на "здобутих" німецьких 
автах". 

14 квітня у Ваймарі засновано Український Громадський Ко¬ 
мітет. 

А 1 5-го надвечір у селі Маркграф озброєні люди, що говорили 
по-російськи, забрали кількох українців і вивезли в невідомому 
напрямі. Лишатися по селах стало небезпечно. 

Весна того року випала дуже рання. Над потічком божевільно 
рясно цвіли фіялки. 

З офіційного радянського видання: "Країна Рад ні на хвилину 
не забувала своїх синів і дочок, що опинилися в біді. Ще в роки 

194 


сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



війни Уряд СРСР створив Управління в справах репатріяції, по¬ 
клавши на нього обов'язок зібрати радянських громадян, роз¬ 
киданих війною по багатьох країнах світу, повернути їх на Бать¬ 
ківщину і влаштувати в рідних краях". 

З записок Самчука: "Наздогнав молоду жінку з відзнакою 
«ост». Розговорились. Українка з Київщини. Розповіла, що госпо¬ 
диня годувала її тим самим, що й свиню. З дому забрали на¬ 
сильно, з вулиці. Чи повернеться назад? — Боюся, — каже і опус¬ 
кає очі. — Але ж вас забрали силою, — пробую казати. — Хіба 
«вони» повірять?.. А як і повірять... І заплакала. "Родина!" 

26 квітня. У місті (Ваймарі) бушує анархія, наше становище не 
вияснене, і не легко його вияснити. Залишається імпровізація 
стану буття з дня на день, в основному — не датись вивезти на¬ 
сильно на "родину". 

2 травня. З усіх боків надходять вісті, що червоні нападають 
на наших людей, затягають їх до своїх таборів, знущаються, розстрі¬ 
люють. 

7 травня головна квартира Айзенгавера офіційно повідомила, 
що всі радянські громадяни — хочуть вони чи не хочуть — мусять 
повернутися на батьківщину. І Самчук нотує: "А світ святкує мир. 
Для нас же вічне скитання. Нас будуть далі гнати, ловити, нищити". 

Вже понад тиждень утікачів хвилювала вперта чутка, що неза¬ 
баром американці покинуть Тюрінгію, а на їх місце прийдуть ра¬ 
дянські частини. Самчук записує: "З усіх боків тиснуться вісті, що 
«йдуть большевики», що не сьогодні—завтра вони будуть тут, що 
нас віддають, що нам треба тікати, що нам нема куди тікати". 
Справа ускладнялася тим, що для пересування по Німеччині 
потрібні були перепустки, перепустки ж видавало американське ко¬ 
мандування на підставі наявних у людей документів. Колишні ра¬ 
дянські громадяни, що прагли уникнути репатріяції, своїх до¬ 
кументів показати не могли. Паніка ширилась. Представники Укра¬ 
їнського Допомогового Комітету щодня оббивали пороги Комен¬ 
датури і ніяк не могли пробити стіну, як нам здавалося, неро¬ 
зуміння. Нерозуміння, звичайно, теж було, але головна причина в 
тому, що альянти намагалися чесно виконувати Ялтинську угоду. У 
ці тривожні дні Василь Барка напівжартома, напівсерйозно про¬ 
понував: давайте організуємо клюб бродячих собак. 

* 

Є ситуації, з яких логічне мислення не знаходить виходу, і які, 
проте, приводить до щасливої розв'язки влучна вигадка, часто су¬ 
перечна розумові. Такою щасливою вигадкою були довідки від 
фактично неіснуючого Українського Червоного Хреста в Женеві. Хай 
легкою буде земля Богданові Панчукові. Це він, старшина канад¬ 
ської армії, ризикуючи накликати на себе кару, заганяв ночами 


195 



свій джіп у ліс і при світлі ручного ліхтаря бив і бив печатки на неле¬ 
гально добутих бланках. Вояки-українці допомагали розвозити 
бланки по території, звільненій альянтами. У Ваймарі янгол-охоро- 
нець з'явився 23 травня. Через дві години по його приїзді в Ко¬ 
мітеті вже видавали посвідки. 

Вістка рознеслася блискавично, люди валили валом. Ми пра¬ 
цювали з ранку до ночі. Маси українців, то перебували на той час 
у Саксонії й Тюрінгії, під впливом чуток про прихід більшовиків, 
рушили на захід. Переважно пішки. Дороги були запруджені біжен¬ 
цями, які несли на собі, або тягли на ручних візках, а то й на зви¬ 
чайних возах, впрягаючися по декілька в один, пожитки, дітей, не¬ 
мічних. Вони спинялися у Ваймарі, вистоювали довгу чергу, одер¬ 
жували посвідку. Посвідку виписували кожному, хто звертався, не 
відмовляли нікому. Дубровський у своїх спогадах твердить, що за 
три тижні Комітет видав близько десяти тисяч документів. Посвідки 
Червоного Хреста мали справді магічну силу і врятували не 
одного. Самчук згадує, що автобус, в якому була велика група хар¬ 
ків'ян і він з дружиною, дорогою кілька разів "зупиняла військова 
контроля, ми оперували виказками Червоного Хреста. — О'кей! — 
їдьте далі”. Об 11-ій ночі 19 червня автобус добувся Герсфельду в 
провінції Гессен-Насау. Небезпека дістатися в руки більшовикам 
начебто минула. 

На жаль, тільки начебто. До табору в Герсфельді щодня наві¬ 
дувалися радянські офіцери, переглядали картотеку, вишукували 
"своїх", викликали на розмови, вимагали таборове начальство 
видати ту чи ту особу як військового злочинця. Людей тим часом 
не видавали, але напруження росло, доходило до сутичок. Хтось 
пустив поголоску, що табір розформують. 6 серпня начальство 
справді повідомило Український Комітет, що наступного дня 
вантажні авта перевезуть людей на станцію Бебра, звідки вони по¬ 
їдуть потягом до Карлсруе. Коли 7-го вранці прибули авта, люди 
були вже розподілені на групи, спокійно вантажили речі й сідали 
самі. Та ледве транспорт від'їхав од табору, до нього при¬ 
єднались військові машини з озброєними американськими солда¬ 
тами. Одна машина виїхала наперед, інші вклинилися між грузо- 
вики. За містом валку якийсь час супроводила машина з чер¬ 
воними зірками. Коли на роздоріжжі транспорт, замість по¬ 
вернути на Бебру, повернув на схід, радянські офіцери відстали. 
Що мали думати ті, кого везли? Раптом на повному ходу люди 
стали вискакувати з авт. Ворончуки викинули трилітню доньку і 
семилітнього сина і стрибнули за ними. Розпачливі крики й стрі¬ 
лянина сколихнула повітря. Покалічених, закривавлених людей, 
звісно, переловили і назад в авта. Американський лейтенант 
кричав, заспокоював, що везуть не до совєтів, а в табір по цей бік 
кордону, у Герфу. І це була правда. Велику групу українців — так 

196 


сіі^ііігесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



звану "організовану харківську громадськість” — фактично інтер¬ 
нували. Посадили за колючий дріт під підсилену варту: ні в 
табір, ні з табору — нікогісінько, навіть пошта не доходила. Задум 
був, можливо, непоганий: відгородити людей, що за них ішли по¬ 
стійні суперечки, від зазіхань репатріяційних комісій. Але як той 
задум здійснили! 

В листопаді харків'яни повернулися в Герсфельд: зимувати в 
дерев'яних бараках без опалення в Герфі не було як. І тут 
виявилося, що клопіт з репатріяціею не скінчився. Недарма сказано 
у брошурі: "Країна Рад ні на хвилину не забувала своїх синів і 
дочок". В мене зберігся лист від Оксани Буревій з датою 29 бе¬ 
резня 1946 року. Ось уривки. 

Вчора й сьогодні у нас розгортаються страшні події. З'явилося військо, 
щоб забрати людей за списком, що його сюди прислали совєти. Наші 
сказали, що робитимуть опір, що добровільно нікого не видадуть. Тоді на 
подвір'я в'їхало кілька великих машин з солдатами, 4 танкетки, сила 
малих джіпів. Будинок оточили кількома кільцями. На території (табору) 
було 500 солдатів. (Місцеві німці згодом говорили, що в часі війни на 
Герсфельд наступало менше американського війська, ніж на малий табір 
неозброєних українців). Люди збіглися в коридор на другий поверх. 
Спустили залізні заслони, забарикадували шафами двері. Почався штурм. 
Коли солдати зірвали двері й пробилися через барикади, люди збилися 
посередині коридору, міцно обнялися, матері підняли дітей на руки, 
зчинився страшний крик. Солдати стали по одному одривати людей від 
гурту й заганяти до кімнат. Тоді вся маса вскочила в кімнату Дубровських, 
забарикадувалася там, одкрила вікна на двір і несамовито кричала аж до 
кінця операції. У вікна викинули чорний прапор — 303 — виставили ікони, 
дітей. 

Дві з половиною години продовжувався опір. Багатьох сильно побито: 
Ф. П. поламано ребра; Чалишева ранили прикладом у голову; дружину 
Демчика вдарили в живіт. Набрали три машини мужчин (43 особи) і по¬ 
везли в супроводі танків і легкових машин. Сьогодні почали перевіряти і 
відпускати. Затримали лише Підгайного і ще трьох хлопців. Страшне те, 
що комісія цілком не орієнтується у внутрішній політиці совєтів. Вони так 
спокійно приговорюють людину до повороту, не розуміючи, що це на 
смерть. 

* 


Герсфельдські події не були винятковими. Полювання на 
радянських громадян відбувалось повсюдно. Можна наводити 
десятки й десятки фактів, як люди викидалися з вікон, виска¬ 
кували з потягів, кінчали самогубством, аби тільки не вертатись 
додому. Добре схопив почуття втікачів Самчук: "Не кари, не 


197 



законів, не правосуддя боїмося. Боїмося дикої розправи нічим не 
погамованих пристрастей. І не боїмося смерти. Боїмось повіль¬ 
ного, у муках душі і тіла, конання". 

Нарешті видали посвідки ДП — щось на зразок тимчасового 
пашпорта. У графі про громадянство стояло тяжко виборене слово — 
бездержавні. 

Суботній день хилився до вечора. 

З офіційного радянського видання. Москва, 1949 рік: "Дя¬ 
куючи постійній турботі Радянського Уряду, близько п'яти з поло¬ 
виною мільйонів радянських людей повернулося з закордону 
на Батьківщину. Одначе не всім... випала така щаслива доля. 
Хоч минуло вже понад чотири роки після закінчення війни, але 
близько 400 тисяч громадян СРСР все ще перебувають закор¬ 
доном на становищі переміщених осіб... В більшості випадків 
затримка в поверненні викликана не з їхньої вини, а з вини реак¬ 
ційних елементів, що намагаються затримати радянських 
громадян на чужині й відірвати їх від Батьківщини”. 

А переміщені особи дякували долі й тяглися до праці. 
Благословлялось на понеділок. 

* 

Замість епілогу. 19 лютого ц. р. новообраний президент 
Чехо-Словаччини Вацлав Гавел, виступаючи в Торонті перед 
земляками, між іншим, сказав: "Ви — інтегральна частина 
нашого народу. Хочу перепросити тих, кого у нас називали зрад¬ 
никами. Бо ви мусіли втікати, а зрадниками були ті, хто вас 
вигнав". 

29.УІ.90 


1. Улас Самчук, П'ять по дванадцятій. Записки на бігу. В-во Миколи 
Денисюка (Буенос-Айрес, 1954). 

2. Кость Панківський, Від Комітету до Державного Центру. В-во "Ключі” 
(Нью-Йорк—Торонто, 1954). 

3. Оксана Б. Соколик, "Президент ЧСР Вацлав Гавел в Торонті”, 
Український голос, 4 червня 1990. 

4. П. І. Дубровський, "Хочемо одного — бути вільними!”, Українська 
земля, ч. 11, 1984 і ч. 12, 1985. 

5. Оксана Буревій, "Лист до автора”. 

6. "Ответьі на волнующие вопросьі советских граждан, находящихся 
за границей на положений перемещенньїх лиц” Москва, 1949, Управление 
Уполномоченного Совета Министров Союза ССР по делам репатриации. 


198 


<іі§;іі:І2е<і Ьу икгЬіЬ 1 іоіека.ог§ 



БОРИС ОЛЕКСАНДРІВ 

До 70-ліття з дня народження поета (1921-1979) 


Микола Вірний 

Коли кінець, нема куди іти 
І порятунку ждати нівідкуди, 

Коли навколо море темноти — 
Моліться, люди! 

Молитва може теж не помогти. 

Але розпука менше давить груди. 

І легше йти, куди даремно йти — 
Моліться, люди! 

Борис Олександрів 



Життєвий шлях Борис Грибінський-Олександрів розпочав 21 липня 
1921 року на Житомирщині, у Ружині. Це невелике містечко 
розташоване на ріці Роставиці. Батько його був бухгальтером. 

Поетична муза полонила юнака ще перед тим, як прийшов до 
вищої школи. Перед Другою світовою війною почав вчитися у Київсь¬ 
кому педагогічному інституті на філологічному факультеті. Був 
членом студентського літературного гуртка. Тоді на нього і звернув 
увагу один з українських великих майстрів поетичного слова — 
Володимир Сосюра. Він вважав, що вірші Бориса є віршами 
"дозрілого поета", які можна друкувати. 

Війна не дозволила закінчити вищу школу. В 1941-1943 роках 
вчителював, випробовував свій хист в журналістиці. А в 1944 році 
разом з батьком помандрував у чужі світи: Польща, Чехосло- 
ваччина, Австрія. Чотири роки пізніше переселився до Канади. 
Зупинилися в Торонто. Тут Борис одружився зі Світланою 
Вакуловською, тут народилися їхні два сини, тут він закінчив 
славістичний і бібліотечний відділи Оттавського університету. В 
цьому місті в 1971 році, після грипи, в наслідок ускладнень, 
втратив слух. Поет любив квіти. Ця любов перейшла, мабуть, від 
дідуся. І так, як і дідусь в селі Гребінках, плекав квіти. І в цьому 
місті, в Торонто, 21 грудня 1979 р., на 58-му році, життя поета 
спіткала передчасна смерть, спричинена нетверезим водієм авта. 

Сучасникам і майбутнім поколінням Борис Олександрів 
залишив п'ять збірок поезій і просяклі глибоким ліризмом, за 
словами критиків, гумористичні оповідання. Перша збірка поета 
появилася в 1946 році в Зальцбурзі, Австрія. На збірку під назвою 


199 



Мої дні звернули увагу відомі на той час літературознавці, критики, 
зокрема Юрій Клен, Авенір Коломиєць, Григорій Шевчук. 

Юрій Клен привітав появу першої збірки ліричних поезій Бориса 
Олександрова так: 

Вірш у Олександрова такий легкий і плинний, який рідко подибуємо у 
молодих поетів; це співучість, яка нагадує співучість Сосюрину. Переклади 
його вдалі, і найбільше вражає, що в кожному випадку він віддає й ритм 
(не лише розмір!) оригіналу. Досить порівняти "Парус” Лєрмонтова, де на 
диво точно у перекладі віддзеркалено всі ритмічні лінії первотвору. Не 
обійшлося й без впливу неоклясиків. Вражають музичністю такі рядки, як 
"холодила чоло моє ніч”, "І похилить тихо свої віти / До землі прозорий 
виноград”, ”У розлогих полях золотої шукав самоти”. Поет стоїть "біля 
чорних ворот” і чекає "химерної долі”, він чекає "животворчих пожарів”, для 
нього "осипається перлами день”. Багато любовної лірики, вірші про 
дівчину ”з голубими далями в очах” ... Важливо те, що в поета є смак, що є 
грунт для дальшої розбудови, що є прекрасна співучість та органічне 
відчуття ритму, що пульсує в нього в крові . 1 

Вагомість цієї першої збірки Олександрова найвиразніше 
висловив тоді Григорій Шевчук. У рецензії під назвою "Намисто 
настроїв" він ствердив: 

Лірична обдарованість поета незаперечна. Він уміє схоплювати ледве 
відчутний настрій, він легко і плавно володіє канонічним віршем, він часом 
добре композиційно будує поезію, даючи вмілу пуанту в кінці ("Коні”, 
"Замок”). Він уміє надати події дня загальнішого звучання, творячи річ 
неодноденного звучання. Мова його поза окремими ляпсусами культурна, 
рима витримана й багата . 2 

У 1 965 році появилася друга збірка поезій Бориса 
Олександрова Туга за сонцем (видана Об'єднанням Українських 
Письменників "Слово”). 

Ця збірка поезій Бориса Олександрова хоч і появилася майже 
двадцять років після першої, проте, враховуючи все, що зробив і 
чого досягнув поет у різних ділянках, починаючи з письменницької, 
наукової і кінчаючи чисто громадською, показує, що поет досягнув 
значних успіхів, дарма що часто це не рахується. І мав він ці 
досягнення як науковець, бібліотекар, редактор, гуморист, лектор, 
організатор, дорадник і як приятель. Не забував він і поезії. З нею 
знаходив і себе. Він був свідомий того, що з кожною новою 
книжкою до письменника, а особливо до поета, критика ставиться 
з підвищеною вимогою. В цьому він не був винятком. Та, власне, 
розуміючи це, поет не зраджував себе. 

Критика і цього разу привітала його чергову збірку. Так, 


200 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



наприклад, Анатоль Юриняк, ствердивши, що в збірці Туга за 
сонцем оригінальні поезії "згуртовані в двох — величиною дуже 
різних розділах: 1. "Пам'ять серця”, 2. "Листи до друзів”, звертає 
увагу на їхню, за його висловом, "небажану диспропорцію” 
(складається лише з п'ятьох поезій). Критик писав, що "епістолярна 
форма авторові вдається, а до того справді поетам варто плекати 
лірику дружби, колись досить популярну, а нині призабуту". 3 

Звернув увагу на збірку Туга за сонцем і критик, літературо¬ 
знавець, поет Ігор Качуровський. Він вважає, що: 

На українського читача на еміграції найбільше враження, з-поміж 
поезій цієї книги, робить, звичайно, ностальгійна лірика: 

Далека Ти, далека, овіяна грозою, 

За синіми лісами, за горами у млі. 

Ось так проходять роки нечутною стопою, 

І кожен рік утому карбує на чолі... 


Або: 


Каштан лишився в нашому дворі, 

Ні хати вже немає, ані плоту. 

Та ще лишились стежечки по воду, 

Яку носив я з річки у відрі... 

Іноді це тужний спогад про мрію, яка лишилася нездійсненою: 

В'яне осени цвіт, жовті килими стелить під ноги. 

На узгір'я німі сива осінь скеровує крок. 

Десь у мареві літ загубилися злотні дороги, 

І в чужинній пітьмі я даремно шукаю зірок... 

Тьмяно вечір погас. На столі моїм книги і квіти. 

Знову музика лун у просторах ридає в журбі. 

Може в буряний час ти могла б мені душу зігріти, 

До загублених рун показати шляхи голубі? 

Особливої музикальности вірша, як зауважує Ігор Качуровсь¬ 
кий, Борис Олександрів досягає за допомогою внутрішніх рим, які 
закономірно пронизують усю його поезію. Сприяє музикальності 
також і поділ кожного вірша на чітко визначені ритмічні відрізки. 
Найкращою поезією збірки Бориса Олександрова Туга за сонцем 
здається мені одна лірична мініятюра, витримана в стилі Тютчева 
чи Інокентія Анненського: 


201 



Ну, от і все. Спалив твої листи 
І засмутивсь, відчувши ніби втому. 

Мов не дими, а так немов би ти 
Десь відпливла у далеч невідому... 

Спали мої... І будем знову ми 
Як мандрівці, що стрілися на мості... 

Нехай пливуть твої й мої дими 
І може, десь зійдуться в високості... 

Вибагливий до свого приятеля, Ігор Качуровський віддає й 
належне поетові: 

... Відчуття музики слова у Б. Олександрова чисто вроджене: в його 
вірші ніколи не стрінете фонічних затемнень (себто накопичення приголос¬ 
них), ані ризикованих ритмічних варіяцій... А якщо Б. Олександрова треба 
вмістити на літературну поличку, то місце йому, за чисто формальними 
ознаками його лірики — десь поміж Рильським і Сосюрою 4 


У 1972 році Інститут літератури імени М. Ореста у Мюнхені 
видав чергову збірку поезій Бориса Олександрова під назвою 
Колокруг. 

Свого часу багато з нас залюбки читали фейлетони Свирида 
Ломачки. Та коли на моє запитання "а хто ж це такий?" один з 
моїх приятелів сказав, що це Борис Олександрів, я був дуже і дуже 
приємно вражений. Сподівався при нагоді провести з ним 
інтерв'ю... І, одверто кажучи, поява фейлетонів Свирид Ломачка в 
Канаді в 1951 році була таки важливою подією. Десять років 
пізніше, в 1961 році, той же автор видав другу збірку гуморесок 
під назвою Любов до ближнього. В обох збірках відчуваються нотки 
поетичного ліризму. Автор — тонкий спостерігач і філософ. 

Посмертно появилася збірка поезій, яку підготував до друку 
сам Борис Олександрів. Це — Поворот по сліду, вибрані поезії, 
1939-1979. Ця охайно видана збірка — ніби вінок з найліпших 
квітів, вибраних самим поетом. 

А був він непересічним поетом. Він був скромним і тихим, але 
працьовитим, дуже працьовитим, коли належно оцінити всі його 
досягнення, з урахуванням умов і вимог життя. 

Борис Олександрів-Грибінський був також громадським 
діячем, засновником та головою торонтського відділу Об'єднання 
Українських Письменників "Слово". Був членом президії світової 
централі "Слово". Був він також журналістом і науковцем, 
редактором і співредактором таких видань як Промінь, Літаври, 
Нові дні. Був ще головним редактором журналу Молода Україна, 

202 


сІі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



довголітнім і постійним дописувачем до газети Новий шляхта 
журналу Сучасність. Був автором наукової розвідки про Слово о 
полку Ігоревім. Борис Олександрів був ще винятково здібним 
перекладачем. 


1. Юрій Клен, журнал Звено, Інсбрук, ч. 3-4, 1946. 

2. Гр. Шевчук, "Намисто настроїв”, тижневик Час, Фюрт, 1946. 

3. Анатоль Юриняк, "Критичним пером”, Туга за сонцем Б. Олек- 
сандрова, Лос Анджелес, Каліфорнія, 1974, стор. 115-119. Попередньо ця 
рецензія була опублікована в часописі Українські вісті, лютий, 1968. 

4. Ігор Качуровський, "Творчість Бориса Олександрова”, часопис 
Український голос, Манн., Канада, ч. 45, 10 листопада 1971, стор. 7. 



Михайло Бойчук, Пастушка (графіка, 1910-ті рр.) 


203 









КРИВАВА НЕДІЛЯ 


Січень цього року в Литві розпочався днями, повними тривоги. 
Політична і економічна криза ставала щораз реальнішою. Верти¬ 
кальні зв'язки з Союзом були розірвані, а горизонтальні — з рес¬ 
публіками— ще не почали діяти. Розбалянсованість економіки по¬ 
глиблювала і політичну кризу. Невдалими спробами уряду Литви 
поліпшити економічний стан держави скористалися прокомуніс¬ 
тичні сили і активізували свою діяльність. 

Для Литви дуже характерна агресивність ставлеників КПРС. 
Справа в тому, що вони у відсотковому відношенні мають дуже 
малі реальні шанси на своє існування і ще до всього парлямент 
республіки прийняв ряд законів щодо КПРС, які не давали мож- 
ливости цій ідеології активно жити і розвиватися. Тому ко¬ 
муністи шукали тільки прецеденту і знайшли його. Коли 7 січня 
були підвищені ціни, то на площу перед парляментом разом з 
крайніми силами (ліга "Воля”) вийшли і представники "Єдінства", і 
просто незадоволені люди. В даному випадку співпала мета 
різних угруповань, тільки шляхи до її досягнення були діямет- 
рально протилежними. Якщо для ліґи "Воля” достатньо було заміни 
уряду, то для "Єдінства" цього було замало. Вони бажали по¬ 
вернути Литву на соціялістичний шлях, де знову ж таки могла пану¬ 
вати комуністична ідеологія, яка вже привела країну до повного за¬ 
непаду і розвалу. Лідери інтерфронту створили Комітет націо¬ 
нального порятунку (запитати б їх, кого вони рятували?) і на 
допомогу покликали військо, яке негайно ж відгукнулося на 
прохання анонімного комітету. 

Уже 11 січня були захоплені штаби охорони краю в Алітусі і 
Вільнюсі, а також будинок преси, в захопленні якого брали участь 
два танки і чотири бронетранспортери. Тут же були перші поранені 
серед населення, яке зібралося, щоб охороняти будинок преси. 

В той же день о 1 год. ЗО хвилин по полудні президент Литви 
Вітаутас Ляндсберґіс звернувся в Москву, але там відповіли, що 
президент Михайло Горбачов обідає. Після цього події розгор¬ 
талися щораз активніше: військова техніка час від часу появ¬ 
лялася на вулицях Вільнюсу та інших міст Литви, демонструючи 
свою силу. Десантні частини захоплювали об'єкт за об'єктом. Особ¬ 
ливо ситуація загострилася в ніч з 11 на 12 січня. Як нічні круки, з 
військової частини виїздили танки і бронетранспортери і, не звер¬ 
таючи уваги на сон мирних жителів, гуркотіли на вулицях, на¬ 
водячи жах на дітей і дорослих. 

В ці ночі майже вся Литва не спала. Люди піднялися на за¬ 
хист незалежности своєї республіки без зброї. Єдиною їхньою збро¬ 
єю була гЦЩяу яка піднімала м$Уйі6ть, ріднила тисячі й тисячі 



людей. Вони в єдиному пориві, незважаючи на вік, професію, націо¬ 
нальність, стали беззбройні проти імперії, яка використовувала 
військову техніку, щоб втримати своє панування. 

Серед литовських прапорів майоріли українські, російські, поль¬ 
ські, вірменські, білоруські, грузинські та інші знамена. Народи 
інших національностей, які населяють Литву, виявили свою повну 
консолідацію з політикою відновленої держави. На площі біля парля- 
менту, біля радіо- і телекомітету, біля телевізійної вежі було чути 
різні мови і пісні різних народів. 

Але агресор не зважив на бажання Литви бути незалежною, і в 
неділю на 13 січня коло другої години ночі три колони танків, 
бронетранспортерів та вантажних авт з десантниками (від¬ 
повідно 19, 15 і 24) різними дорогами рушили в напрямі до радіо- 
та телекомітету і телевежі. Для них головне було захопити центри 
інформації, щоб і далі отруювати людей своєю брехнею. Проти 
мирного населення було використано бойову техніку і зброю. 
Танки їхали просто на людей, десантники кидали вибухові пакети 
і безжалісно били і чоловіків, і жінок. Ця ніч була пеклом. Відео- 
стрічки відтворюють всі події і звірячість радянських солдатів і офі¬ 
церів, для яких не існувало моралі. На сьому годину ранку було 13 
убитих (12 застрілено і одного роздавлено гусеницями танка) і 144 
поранених. Лікарні були переповнені, а поранені все надходили і 
надходили. 

Вранці "переможці" їздили по місту і, звертаючись до насе¬ 
лення, знову брехали, що "парлямент впав і владу захопили робіт¬ 
ники і селяни". Але парлямент працював, і тисячі людей стояли 
біля його стін, готові на нові жертви, щоб відстояти неза¬ 
лежність. На радіо- та телекомітеті, телевежі та будинку преси з'я¬ 
вилися червоні прапори, які вказували, що там — радянська 
влада. А на відстані 100 кроків від танків, на місці, де була про¬ 
лита невинна кров, лежали квіти і горіли свічки, стояли люди з пра¬ 
порами, на яких майоріли чорні стрічки. 

Так поздоровила імперія православних християн з Новим 
роком. Так ще раз прийшли "визволителі" на литовську землю. 
Але беззбройний народ зупинив страшну навалу, мабуть, не 
тільки в Литві, але і в інших республіках. Всі демократичні сили 
імперії стали на захист Литви, тому що всі розуміли: захищаючи 
Литву, вони захищають прогрес, демократію, які лише недавно 
стали пробиватися на поверхню. 

Переважна більшість українців, які проживають у Литві, стояли 
разом з волелюбним литовським народом, захищаючи прагнення 
до незалежности і Литви, і України. 

Людмила Жильцова 


205 



«НЕ ВАРТО ТІШИТИСЯ ІЛЮЗІЯМИ» 


На запитання часопису Сучасність 
відповідає прем'єр-міністер України Ві- 
тольд Фокін. 

— Ми уважно спостерігаємо за 
тим, як розвиваються події на Укра¬ 
їні. Останнім часом обставини скла¬ 
даються таким чином, шо найболючі¬ 
ше питання, яке постало на повний 
зріст перед народом України — як 
вижити? — поступово сконцентрува¬ 
лося в проблемі переходу до ринку. 

З публікацій у пресі відомо, шо ви, 
пане Фокін, маєте свій варіянт пере¬ 
ходу до ринку. Отже, чи не могли б 
ви спершу розказати, про шо йдеть¬ 
ся взагалі, коли у вас вживають тер¬ 
мін "ринкова економіка”? 

— Ви вживаєте страшне, але, 
на жаль, точне формулювання: "як вижити"? Саме про це йдеться. 
Адже сьогодні ми дивимось на ринок, як на, сказати б, "рятівний 
круг", хоча буквально вчора вперто не помічали, ідо у всьому світі 
ринок давним-давно став нормою життя. Мало сказати, ідо проб¬ 
лема ринку для нас дуже складна. Поняття "ринок” нині викорис¬ 
товується і тими, хто вбачає в ньому перепустку до царства 
Божого, і тими, хто перетворює його на такий собі жупел для заля¬ 
кування людей. Відповім чесно: коли вже суспільство наважилося 
на революційну перебудову, кожен його член має усвідомити, ідо 
перехід до ринку означає майже повну полярність тому, ідо буду¬ 
валося в нашій країні впродовж 70 років. 

— Такий рішучий поворот до ринку — це результат ретельної 
аналізи нинішньої економічної скрути чи відчай: мовляв, гірше не 
буде? 

— Вважаю, шо аналізувань було цілком досить, а вагань — 
навіть і забагато. Проте, прагнучи кращого, завжди пам'ятай, шо 
може бути ше гірше. Це застереже від багатьох помилок. 

— Від дня проголошення перебудови в Радянському Союзі 
минуло 5 років. Окрім дискусій і палких закликів, покишо 
жодних зрушень на краше! 

— Цілком закономірний результат непослідовних дій. Адже 
після проголошення перебудови не були визначені політичні струк- 



206 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



тури. Було зруйновано консервативний, але діючий апарат дер¬ 
жавного управління, і не створено нічого взамін. 

— Тоді дозвольте, пане прем'єре, наступне запитання: чи 
можлива економічна реформа, а краще сказати — перемога 
економічної реформи на Україні без політичної стабільности? 

— Чому тільки на Україні? Політична стабільність — це 
обов'язкова умова для економічних реформ у будь-якій країні. 
Тому вважаю, то перебудову слід було починати саме з форму¬ 
лювання нових політичних структур, з укладання договору між 
союзними республіками та Центром на основі прийнятих Декля- 
рацій про суверенітет, а не з балачок в урядових кабінетах про 
переваги регіонального госпрозрахунку (це аксіома, і переконувати 
в цьому народ просто некоректно) і не з Закону про підприємство 
та варіяцій на теми оптового ринку. Ми, вибачте за порівняння, 
зводимо споруду не з фундаменту, а з даху, чи навіть з його 
окремих елементів. І при цьому ще й дивуємося, що так повільно 
реалізується економічна реформа! 

— Ви порушили питання договору між союзними респуб¬ 
ліками і Центром. Чи не могли б ви зупинитися на цьому питанні 
трохи докладніше? 

— Міжреспубліканські зв'язки, а точніше — їх відсутність 
впродовж всього існування Союзу — це дивовижне явище. На¬ 
гадую, що лише наприкінці минулого року ми взялися під¬ 
писувати горизонтальні міжреспубліканські угоди. А раніше? До¬ 
недавна перший-ліпший піонер-відмінник міг сказати, що саме і 
скільки Україна постачає Вірменії чи Грузії, що саме і скільки 
одержує з Білорусії, Молдови тощо. Однак усе це, м'яко вислов¬ 
люючись, міраж. Нічого ми не постачали Вірменії, нічого не одер¬ 
жували з Білорусії. З союзних республік усе надходило до 
загальносоюзної миски, звідки всі й сьорбали наввипередки. Дирек¬ 
тивно виділялися кошти, фонди, ліміти споживання, одне слово, все 
те, від чого залежить розвиток економіки, життєвий рівень людей 
на місцях. Слід визнати, що централізований розподіл — вельми 
ретельно продумана система утримування республік на повідку, 
при чому подеколи визначальну ролю при розподілі відігравали не 
результати праці, а ступінь прихильности того чи того столо¬ 
начальника. 

— В усьому світі ринок впроваджувався знизу, і ті, хто його фак¬ 
тично формував, не були мільйонерами. У вас все, здається, 
навпаки: ринок впроваджується згори. 

— Ринок — категорія об'єктивна. Ринок не можна проголо¬ 
сити з 1 березня чи 20 жовтня. Можна лише впливати на умови, 
котрі таки спричинять виникнення ринку. Власне, не так уже й 
принципово, хто перший розпочав цю роботу — верхи чи низи. 


207 



Однак, не виключено, що дехто таки скористався слушною нагодою 
винятково у своїх особистих інтересах. 

— Дозвольте, пане прем'єре, деякі міркування. Світова прак¬ 
тика свідчить: для того, шоб фірма-банкрут знову стала кон¬ 
ку рент неспроможною, потрібно щонайменше 8-10 років. Напро¬ 
шується запитання: скільки ж років знадобиться Україні, щоб 
посісти врешті-решт гідне місце серед країн світового співтова¬ 
риства ? До речі, західні експерти вважають, що Україна зможе за 
рівнем життя наблизитися до світових стандартів через 20 років, 
при чому якщо в народне господарство будуть вкладені чималі 
суми. Що ви думаєте з цього приводу? 

— В принципі, з висновками експертів можна було б пого¬ 
дитись. Однак вони, напевне, не врахували змін, які інтенсивно 
відбуваються у наших виробничих відносинах і господарському 
механізмі. Певен, що коли всі республіки перейдуть таки на 
економічний суверенітет, строки, названі експертами, можуть 
бути скорочені, принаймні, втричі. Є таке поняття, як "ступінь керо- 
ваности". Цей ступінь перебуває у квадратичній залежності від 
розмірів і складности господарської системи. Тобто — одна річ, 
коли Центр керує таким неймовірно складним механізмом, як 
Союз, і зовсім інше, коли кожна республіка сама розв'язуватиме 
свої проблеми, об'єктивно враховуючи інтереси Союзу. 

— Ви справді вірите, що Центр "без бою” поступиться правом 
на диктат? 

— На жаль, ваші сумніви не безпідставні. Гадаю, доведеться 
поборотися за реальне наповнення суверенітету, за новий рівень 
самостійности союзних республік. Головне — всі мають па¬ 
м'ятати: не Союз утворює союзні республіки, а республіки як 
суверенні держави цілком добровільно утворюють свій союз. 

— Пане Фокін, який з компонентів плятформи економічного 
суверенітету ви вважаєте первинним? 

— їх два: право виняткової власности республіки на природні 
багатства та засоби виробництва і конкретно визначений обсяг між¬ 
республіканських поставок за домовленістю. 

— Хто з ким має домовлятися? 

— Республіки з Центром і, передусім, між собою. 

— Пане прем'єре, як ви уявляєте економічну самостійність 
республіки на основі Деклярації про державний суверенітет 
України? 

— Деклярація проголосила, що на території республіки земля, 
надра, водні та інші природні ресурси є її власністю. Я вважаю, що 
розвивати народне господарство на попередніх умовах, коли під 
юрисдикцію республіки підпадало максимум чверть загального 
обсягу підприємств і обсягів виробництва, звичайно, неможливо. 
Загальносоюзний корабель, що його впродовж сімдесяти років 

208 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



прагнули відправити у велике плавання, вийшов надто гро¬ 
міздким і складнокерованим, і тому Україна була змушена 
шукати можливости реалізувати принцип єдности різноманіття. Ми 
налагоджуємо нині горизонтальні зв'язки з іншими союзними рес¬ 
публіками і встановлюємо контроль за їх виконанням. 

— А чому треба контролювати угоди, підписані з іншими рес¬ 
публіками? Хіба сам факт підписання угоди не є запорукою вико¬ 
нання взятих на себе зобов'язань? 

— Згоден. Це мали б бути нормальні, як прийнято сьогодні 
говорити, цивілізовані відносини між суверенними республіками. 
Проте біда в тім, що ми ніколи не були справжніми партнерами. 
Ми були лише "братами", і ці "братські" почуття нам штучно при¬ 
щеплювали протягом семи десятиріч. Коли ж дійшло до діла, 
виявилося, що не так просто бути справжніми партнерами. 

— Іншими словами, якщо я вас правильно зрозумів, пане 
прем'єре, горизонтальні економічні зв'язки з іншими республіками, 
на які покладалися чималі надії, покищо не працюють. У чому річ? 
Коли буде вироблено реальний механізм їх дії? 

— Абсолютно не поділяю таку точку зору. Адже якби справді 
було так, більшість підприємств республіки нині простоювала б. 
Треба сказати, що укладанню міжурядових угод на рівні союзних 
республік передувала дуже підступна позиція центру. Там спро¬ 
бували вчинити на манер матусі, яка кидає вередливу дитину: 
"Не хочеш іти з мамою, йди сама”. І вдає, що швидко простує 
вперед. А сама тишком-нишком спостерігає за нею. Однак, перш 
ніж я продовжу думку, доцільно, певне, навести деякі пояснення. У 
системі народного господарства СРСР є такі структури як 
Держплян і Держпостач. Особливу ролю відіграє Держпостач, 
оскільки в його руках зосереджені всі матеріяльні і сировинні 
ресурси, що надає цій організації можливість міцно утримувати 
союзні республіки на такому, сказати б, повідочку. 

Ось у ролі такої "матусі" і виступили були керівники Держпляну 
СРСР та Держпостачу СРСР: мовляв, якщо ви, суверенні республіки, 
такі хоробрі і вам заважає централізований розподіл, укладайте 
самі угоди. 

Стереотип, згідно з яким продавати свою працю — це мало 
не те саме, що продавати своє тіло. Алеж це зовсім не так! 
Щодо ринку капіталу — його живитиме ринок акцій, облігацій та 
інших цінних паперів, і шлях до нього відкриває Закон про економіч¬ 
ну самостійність України. 

— Ви — прибічник так званої "регульованої ринкової еконо¬ 
міки”. Чи не може статися так, що, створивши цю незбагненну 
симбіозу під назвою "регульований ринок", ви в результаті 
візьмете все найгірше як від плянової економіки, так і від ринку? 

— А чому не навпаки? Чому ми не можемо узяти якраз най- 


209 



краще? Наш ринок має стати системою, на яку постійно впли¬ 
ватимуть різні економічні стимулятори, набір яких має визначити 
Верховна Рада республіки. 

— І як ви уявляєте собі український республіканський ринок? 

— Республіканського ринку покищо немає. Нині існує єдиний 
загальносоюзний ринок, головними ознаками якого є загально¬ 
державна фінансово-кредитна система, єдина система оподатку¬ 
вання і ціноутворення, державний емісійний банк. 

— Історія свідчить, що в період становлення Радянського Со¬ 
юзу як індустріяльно розвиненої країни велику ролю відіграла саме 
система плянування. Чи не вважаєте ви, пане прем'єре, що нині 
державне плянування, як одна з форм економічного механізму, 
вичерпала себе і навіть гальмує й без того надто повільне про¬ 
сування вперед? Я веду ось до чого: чи не закладено протиріччя в 
термініпляново-ринкова економіка? 

— Будь-який орган господарського управління є інструмента¬ 
рієм і обслуговує існуючі політичні структури нашого суспільства. 
Якщо мінятимуться концептуальні основи управління нашою 
економікою, ясна річ, і плянувальні органи мусять докорінно 
змінити свої функції. Стосовно ж пляново-ринкової економіки 
вважаю, що цей термін справді не дуже вдалий. 

— Однак він продирається на авансцену? 

— Суть його слід розуміти таким чином: ми повинні навчитися 
певний час поєднувати плянові принципи з ринковими від¬ 
носинами. Будь-який лад, а тим більше таке унікальне суспільство, 
як те, що збудували ми, не можна відокремлювати від загаль- 
ноісторичного процесу розвитку людства. 

— Вибачте, пане прем'єре, але складається враження, що в 
Союзі лише цим і займалися впродовж 70-ти років. 

— Аналізувати життєстійкість нашого суспільства слід тільки на 
тлі тривалого відтинку часу. І саме ґрунтуючись на результатах 
такої аналізи, я зробив висновок: пляново-ринкової економіки в 
чистому вигляді не може бути. Ринок — це саморегулююча 
система, яка існує за своїми законами. 

— Тобто ви категорично заперечуєте ринкову економіку? Чи я 
щось не второпав? 

— Шкода, якщо навіяв вам таку думку... Ні в якому разі не запе¬ 
речую ринкову економіку і розумію її переваги. Безглуздно спрос¬ 
товувати те, що розвинені країни досягли високого життєвого рівня 
саме завдяки ринку. Однак переконаний, що й ви б не довірили 
життя близької вам людини хірургові, котрий, розітнувши груди 
тяжкохворому, щомиті заглядає до підручника чи бігає за 
порадами до досвідченого фахівця. Коротше кажучи, я проти непри¬ 
родного пришвидчення певних процесів, деклярованого ризику, а 

210 


сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬ1іоі:ека.ог§ 



натомість — за поміркованість у діях, за справжній професіоналізм 
в управлінні економікою. Ще раз підкреслюю: я не противник 
ринкової економіки в найближчій перспективі, але я обстоюю і 
обстоюватиму, ідо потрібен перехідний період, потрібні властивий 
йому механізм і закони, потрібен час, нарешті. Декретований, на¬ 
сильний і повсюдний перехід до ринкових відносин — це загибель. 

— Дещо несподіваний поворот у нашій бесіді. 

— Це тому, що ви оперуєте категоріями сьогоднішнього мо¬ 
менту, вболіваючи за долю України, і забуваєте при цьому, що 
проблеми економіки слід вивчати і розв'язувати тільки в динаміці. 
Який найперший заповіт лікаря? 

— Не зашкодь! 

— Правильно, саме "не зашкодь!” Ми ж нехтуємо цим гу¬ 
манним принципом і вдаємося до експериментів, наслідки яких 
навряд чи хто наважиться передбачити. Ще раз повторюю: я не 
проти вільного ринку і приватної ініціятиви, однак усе це може 
бути лише за умови, коли держава, а в даному випадку рес¬ 
публіка Україна, гарантуватиме соціяльну захищеність тому 
соціяльному прошарку, тим людям, які вже сьогодні перебувають 
у скрутному становищі. Йдеться про інвалідів, пенсіонерів, молодь 
тощо. 

— Складається враження, що ви шукаєте самий безболісний 
шлях виходу з кризової ситуації. 

— Ви натякаєте на той факт, що своє нинішнє благополуччя 
Захід вистраждав, пройшовши крізь соціяльні струси, кризи та 
депресії? Так, я цілком згоден, що ви вистраждали своє благо¬ 
получчя... впродовж досить тривалого часу. І саме тому я не можу 
погодитися з тими, хто сьогодні прагне одним розчерком пера 
зруйнувати один господарський устрій і миттєво перейти до 
діяметрально протилежного. Так не буває. Спробуйте, скажімо, на 
повній ході автомобіля увімкнути задню швидкість! Або порвете 
зчеплення, або "полетить” коробка передач. Ще раз повторюю: 
потрібен перехідний період. Потрібен час, щоб перейти від 
централізованого керівництва до самоуправління, від адмініс¬ 
тративних методів до економічних, від примату плянових засад 
до примату ринкових відносин... 

— Які шляхи ви особисто бачите для подолання кризи на Ук¬ 
раїні? 

— Не можна розділити два яблука на трьох таким чином, щоб 
кожному дісталося по яблуку. Тож і споживати можна лише те, що 
вироблене суспільством. Які прогресивні програми не розробляв 
уряд, усе це залишиться лише звабливою обіцянкою, коли ідеї не 
будуть реалізовані, втілені в життя на місцях. Тому найголовніше 
завдання сьогодні — зберегти досягнутий рівень обсягів вироб¬ 
ництва, будь-що припинити сповзання у прірву депресії, зберегти 


211 



від остаточного розвалу внутрішній ринок. Має набути реальної 
сили Закон про пріоритет селу, бо немає нині важливішого 
завдання, ніж нагодувати народ. Великі надії Уряд покладає на 
горизонтальні зв'язки з союзними республіками, а також споді¬ 
вається, що стабілізації обстановки сприятиме процес роздер¬ 
жавлення та приватизації, котрий думаємо розпочати вже 
ближчим часом. Вірю, що зрештою розум візьме гору над емо¬ 
ціями, і в республіці таки розпочнеться справжня робота, а не пере¬ 
тягування ковдри на себе. Порятунок слід шукати не в перероз¬ 
поділі, а в сфері високопродуктивного виробництва. 

— Ви масте на увазі шахтарський страйк і вимоги шахтарів? 

— І шахтарський страйк також. Знаєте, я понад 20 років про¬ 
робив у вугільній промисловості, в тому числі маю понад 10 років 
підземного стажу. Я знаю, в яких важких умовах працюють 
гірники, алеж хіба припустимо вимагати від уряду, вимагати від 
свого ж народу того, що задовольнити не можна? Для мене 
шахтар, тим більше шахтар з Донбасу, який робить у найтяжчих 
умовах, людина свята, але я завжди буду проти того, щоб 
шахтарі Донбасу були людьми першого сорту, а вчителі, 
медики тощо — другого чи третього. Я не можу зрозуміти тих 
шахтарів, котрі спокійно спостерігають, як остаточно руйнується 
народне господарство через їхній страйк, як зупиняються доменні 
печі і руйнуються коксівні батареї... Так, мине час, історія все роз¬ 
ставить по своїх місцях, забудуться лідери страйкомів, а шахтарі 
спустяться в шахти. Я вірю в це. Але вже сьогодні через цей без¬ 
глуздий страйк народне господарство України має колосальні 
збитки, і наслідки страйку ми ще відчуватимемо не один рік. Я 
повторюю, що порятунок слід шукати не в перерозподілі, як того 
прагнуть шахтарі, а в сфері високопродуктивного виробництва. 
Впевнений, що свідомі свого обов'язку громадяни суверенної 
України стануть на перешкоді всім деструктивним силам, котрі 
паразитують на наших проблемах, закликають до страйків та 
громадської непокори, нав'язують робітникам груповий егоїзм, 
водночас нехтуючи інтересами тих самих робітників. Годі 
бавитися у псевдодемократію. Не варто тішитися ілюзіями, що 
хтось прийде й витягне нас з економічної кризи. Порятунок 
тільки в консолідації сил. Іншого виходу у нас немає. 

— В республіці чимало збиткових підприємств. Вони, певне, 
також працюють на розвал економіки? 

— Серйозна проблема. І все ж я особисто вважаю, що на да¬ 
ному етапі, в умовах жахливого дефіциту, не можна, без наявности 
ґрунтовної експертизи, закривати підприємства, навіть якщо вони 
збиткові. Так, вони збиткові, але покищо їм немає альтернативи, і 
їхню продукцію ніхто інший не виробить. Якщо ми іґнорува- 

212 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



тимемо це, вдаватимемось до вигаданих квот на продукцію 
базових галузей тощо — параліч промисловости гарантований. 

— Один з клясичних історичних прикладів свідчить про те, як 
американський радник банкір із Дітройту Додж, присланий 
урядом США до Японії 1949 року, ледь ступивши на японську 
землю, примусив ліквідувати державні субсидії компаніям і 
фірмам, поставивши тим самим мало не всі японські під¬ 
приємства на межу банкрутства. Спершу японці сприйняли цей 
захід як національну катастрофу, проте сьогодні провідні японські 
економісти розцінюють те вольове рішення як перший рішучий 
крок на шляху до нинішньої процвітаючої економіки. Чи не вва¬ 
жаєте ви, пане Фокін, шо існуюча політика дотацій є узаконеним 
державним каталізатором дефіциту? 

— Система державних дотацій — цілком нормальне явище. 
Це — один із регуляторів ринкової економіки, при чому досить по¬ 
ширений в усьому світі. Інша річ, що сфера їх використання має 
бути зовсім іншою. Нині, в наслідок жахливих деформацій в 
системі ціноутворення, ми використовуємо дотації як "рятівний 
круг" для збиткових підприємств. Що, ясна річ, не найкращий 
спосіб. 

— Як ви ставитесь до утворення підприємств із 100-відсот- 
ковим іноземним капіталом на території України? 

— Досить спокійно, якщо вони справді працюватимуть на рес¬ 
публіку і повністю додержуватимуться існуючого законодавства. 

— Що ви думаєте стосовно ймовірної допомоги від країн 
Заходу? 

— Все має базуватися на ґрунтовних економічних розрахунках. 
Іншими словами, ми не маємо права погоджуватися на будь- 
які пропозиції, інакше можна вскочити до такої боргової ями, з 
якої не видряпатися й нашим онукам. А я вже говорив, що ми й 
так завинили перед ними. 

— Як ви особисто ставитесь до ветеранів американського 
бизнесу, котрі були запропонували свої послуги? 

— Ветерани — вони всюди ветерани і перебувають під тис¬ 
ком застарілих стереотипів. Тому, якщо вони плекають надію допо¬ 
могти нам так, як свого часу "допоміг" Одесі пан Гаммер 
(йдеться про аміячний завод), то краще не треба. Якось уже 
рятуватимемося самотужки. Ну, а коли ветерани-бизнесмени 
також перебудувалися — ласкаво просимо. Проте й тут бажано не 
сплутати горобця з соколом. 

— Як би ви оцінили, на власний розсуд, пане прем'єре: чи до¬ 
віряє народ України новообраному урядові? 

— Мені важко відповісти на це запитання. Нам бракує від¬ 
повідної соціологічної служби, через що немає й зворотного 
зв'язку між народом і урядом республіки. Тож до рейтингів, які 


213 



подеколи публікують газети на користь популярности тих чи інших 
політичних діячів, ставлюся досить таки скептично. 

— Ви, пане Фокін, давній апаратник. У вашому оточенні також 
покищо не відбулося кардинальних змін. Чи не станеться так, шо й 
очолюваний Вами уряд зосередить в своїх руках розподільні 
важелі, залишаючись таким, сказати б, благодійником? 

— Не станеться такого, то диктат Москви буде поміняно на 
диктат Києва. Що ж стосується мене як давнього апаратника, слід 
сказати, ідо в усіх цивілізованих країнах управлінець будь-якого 
рангу користується підвищеною громадською повагою, вже не 
кажучи про високу зарплату. Так, я — управлінець, і це моя про¬ 
фесія, як, утім, і професія шахтаря 20 років тому, про що ми вже 
говорили. 

— Ви, пане прем'єре, хто: консерватор, ліберал, радикал, 
лівий, правий, центрист? Хто ви? 

— Передусім я — реаліст, котрий бере на своє озброєння 
будь-які раціональні зерна, незалежно від того, хто їх вирощував. 
Недавно один з народних депутатів на засіданні Президії Вер¬ 
ховної Ради України, враховуючи складне становище, в якому 
опинилася республіка, сказав: треба, щоб ліві поправішали, а 
праві полівішали. Я цілком згоден і з ним. Про які страйки нині 
може йтися, коли на карту поставлено долю України? 

— Чи не взялися б ви оцінити рівень економічної й юридичної 
підготови нинішнього українського Парляменту? 

— Певен, що Парлямент тоді лише почне по-справжньому, по- 
діловому працювати, коли із залі заберуть телевізійні камери. 
Тоді при обговоренні медичних проблем виступатимуть медики, 
а решта слухатиме, а з питань аграрної реформи виступа¬ 
тимуть спеціялісти з сільського господарства. Тоді зникне із залі 
популізм. 

— Чи не могли б ви перелічити основні помилки, шо їх при¬ 
пустилася країна в цілому, а отже й Україна, за минулі роки пере¬ 
будови? 

— Ну, ми про це говорили на початку бесіди. Якщо трохи де¬ 
тальніше, так, передусім, слід говорити не про помилки країни, а 
про помилки колишнього уряду. Найголовніша з них — як це не 
парадоксально, але уряд Рижкова водночас надто поспішав і 
надто запізнювався. Негативні результати таких непродуманих 
акцій, як сумнозвісна антиалькогольна кампанія, введення 
держприймання, прийняття закону про підприємство, підвищення 
змінности тощо — загальновідомі. Проте я особисто допікав би 
союзному урядові за одинадцять постанов, прийнятих від 1987 по 
1990 роки, які спричинилися до необгрунтованого, шквального 
зростання грошових доходів. Саме з цього все почалося. Саме ці 
одинадцять союзних постанов остаточно доконали надкрихку 

214 


сіі^ііігесі Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



економіку країни, а відтак й України. Єдине, чого було "досягнуто”, — 
це спершу повзуча, а нині ґальопуюча інфляція. Тут би й владу 
застосувати! А центральні органи чомусь тягнули, тягнули — і в ре¬ 
зультаті остаточно випустили з рук важелі державного регу¬ 
лювання грошових доходів населення. 

— Чи не було б доцільно запросити котрогось із визначних 
економістів Заходу ; наприклад, нашого колишнього співвітчизника 
професора Гіеонтьева ? 

— Ми просто зобов'язані використати все найкраще, що набуто 
в світі. І я цілком за те, щоб скористатися допомогою іноземних 
спеціялістів, зокрема, в галузі фінансової і податкової політики, 
організації банківської системи. Проте, це не може бути пана¬ 
цеєю... На жаль, у нас склалася настільки, м'яко висловлюючись, 
специфічна господарська система, почасти просто алогічна за 
своєю суттю, що коли посадити в крісло навіть самого Нобелів¬ 
ського лавреата Василя Леонтьєва, боюсь, що й він не допоможе. І 
знаєте чому? Його просто надовго не вистачить. 

— Який же вихід? 

— Не надіятися на когось. Консолідувати всі сили суспільства 
і працювати, працювати, працювати. Іншого — не дано. 

Едуард Першин 
прессекретар прем'єр-міністра України 


215 



РОЗМОВА З ОЛЕКСАНДРОМ ЄМЦЕМ 


Певно, було б дуже важко уявити оту яскраву плеяду молодих 
політиків оновлюваної України без О. Ємця... Блискуче вміння цього 
парляментариста вибудовувати чи захищати власну концепцію, по¬ 
слуговуючись не емоційними сугестіями, а стрункими логічними 
побудовами, неспростованою аргументацією, — не раз викликало 
захоплення у всіх, хто з хвилюванням стежить за перебігом полі¬ 
тичної баталії в стінах Верховної Ради УРСР. Професійний юрист, 
колишній працівник радянської міліції, О. Ємець визначив свою 
позицію, як прихильник реформ, отже — як прибічник демокра¬ 
тичних і патріотичних сил. Нині він — один з представників опози¬ 
ційної Народної Ради в Президії українського парляменту. 

У складі делегації цього високого законодавчого органу 
Олександер нещодавно перебував у Сполучених Штатах Америки, 
де і відбулася його розмова з журналістом. 

— Скажіть, будь ласка, Олександре, якими є ваші спостере¬ 
ження в Америці, враження? 

— Почну з людей, з їхніх взаємовідносин. Той стереотип, 
який вироблявся десятиріччями щодо того, що тут, мовляв, 
людина людині ворог, що тут кожен боїться сусіда, боїться вийти 
на вулицю, — одразу розвіюється, коли бачиш на кожному кроці 
доброзичливість американців. Можливо, не завжди та посмішка 
на обличчі відображає внутрішні мотиви поведінки, але, як пси¬ 
холог, я можу сказати, що коли хтось — навіть штучно — дуже 
часто посміхається, то, зрештою, це стає його натурою, а добро¬ 
зичливість робиться рисою цієї особи. 

Подруге, звичайно, звертаєш увагу на такі, сказати б, зовнішні 
атрибути економічного розвитку. Дуже мене вразила, на¬ 
приклад, архітектура. Люди тут намагаються створити справді есте¬ 
тичне середовище для життя. Маю на увазі не лише будинки, а 
взагалі життєвий простір. Здавалося б, те, що можна побачити 
лише в центрі міста, в найкращих парках, — воно і поза центром 
не закінчується, і поза містом. Ідеш десять, сто, двісті кілометрів — 
нарешті просто втомлюєшся вражатися тому, наскільки все довкіл 
є не лише комфортним, а й естетичним. Ну, й одне з найбільших 
вражень — українці у Сполучених Штатах. Ви знаєте, сльози навер¬ 
нулися на очі, коли я побачив українське "село" в Чікаго. Заїхати 
так далеко й побачити більше українського, ніж часом знаходиш у 
Києві; зайти в банк і побачити всі таблички українською мовою 
(хотів би я це натрапити в багатьох київських установах)... Коли 
люди, так давно відірвані від батьківщини, бережуть рідну культуру, 
— це героїзм, це щось незбагненне. А українські церкви, правос¬ 
лавні, католицькі... А ті пятдесят тисяч українських книжок, що їх в 

216 


сІі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



Індіянаполісі, в університеті зібрало кілька ентузіястів... Хіба до 
всього цього можна ставитися байдуже?.. 

— Одначе маю вас повернути до речей менш приємних... Ви 
є головою парляментської комісії з прав людини. Чи багато над¬ 
ходить до вас заяв і скарг про порушення цих прав? 

— Дуже багато. Я вважаю, що демократія — це відсотків на 
вісімдесят процедура... Всі оці проблеми з порушенням прав пов'я¬ 
зані, з одного боку, з фундаментальною причиною — відсутністю 
незалежної судової системи. А відтак починаються всілякі колотнечі 
— коли людина, не знаючи процедурних можливостей захисту 
своїх прав, ходить "по колу". Ось і звертається куди завгодно, в 
будь-яку установу, де, їй здається, знайде захист... 

Моя комісія створена для того, щоб проводити законодавчу 
роботу, поліпшувати нашу правову систему, включати Україну в між¬ 
народні механізми захисту прав людини. А до нас ідуть і йдуть 
люди зі своїми болями, кривдами... Найбільше дошкуляє гро¬ 
мадянам житлова проблема, незаконні звільнення з роботи (це 
особливо є болючим нині, у перехідний період, коли ще не створені 
механізми захисту трудівників в умовах ринкової економіки, коли в 
єдиний клубок сплелося старе й нове, й людина просто не знає, з 
якого боку до того клубка підступити)... Останнім часом значно 
збільшилася кількість скарг на утиски з політичних мотивів. Так, це, 
звичайно, не набуває отієї дотеперішньої форми, коли відправляли 
до таборів, але є безліч можливостей для дрібних утисків. На¬ 
приклад, безпідставні, короткочасні арешти за певні політичні дії. 
"Свіжий" приклад — затримання шахтарів біля нашої Верховної 
Ради. Одразу ж до мене летить величезна кількість телеграм: 
поясніть, як це могло статися І що вони робили? А що я тут поясню... 
Хтось дає тлумачення: якщо шість осіб іде з одним плякатом — це 
вже, бачите, демонстрація! 

Коли я тут радився з цього питання з американськими експер¬ 
тами, — вони навіть мого питання спершу не могли зрозуміти... А 
коли нарешті зрозуміли, в них на обличчях я прочитав велике зди¬ 
вування: що ж такого, йде собі шість чоловік з плякатом — ну і 
нехай собі, що ж тут особливого? До речі, вони розповіли мені про 
"намагання влади сховати себе подалі від народу" — була спроба 
й тут створити таку спеціяльну зону, де також не можна пікетувати, 
чи якось інакше публічно виражати свої погляди, проте верховна 
юридична інстанція відкинула таку заборону і підтвердила право 
людини висловлювати свою волю в такий спосіб. 

І ще один випадок мене вразив. У Сполучених Штатах дуже 
популярними є державні прапори. Скільки їх тут скрізь вивішено! 
Здавалось би, при такій повазі до прапора повинні суворо кара¬ 
тися якісь негативні дії відносно цього символу. Тим часом, коли 
хтось із молоді, аби виразити незгоду з певними рішеннями прези- 


217 



дента, прилюдно спалив американський прапор, — жодного пока¬ 
рання, не дивлячись навіть на велике громадське обурення, не 
було. Верховний Суд зробив такий висновок: право людини вира¬ 
зити своє ставлення до політики уряду, хай навіть у такий га¬ 
небний спосіб, є набагато витим, ніж цінність державного 
прапора... 

— А як ви гадаєте, чи краще сприятиме обороні прав особи 
майбутня нова Конституція України? Як взагалі ви оцінюєте її кон¬ 
цепцію? 

— На мій погляд, відповідною депутатською групою розроб¬ 
лено дуже хорошу концепцію Основного Закону України — бук¬ 
вально на рівні досягнень конституційного права країн з роз¬ 
винутою демократією. Щоправда, під час приймання, на жаль, 
дещо було знижено, скажемо так, цінність концепції — була 
досить сильна атака консервативних сил. Погодилися на ком¬ 
промісний варіянт, концепцію прийнято, проте... з аль¬ 
тернативами... Враховуючи розподіл сил у парляменті, боюся, щоб 
ці альтернативи не перекреслили фактично всю велику працю по 
розробці документа. Але є ще одна небезпека. Вона виявляється в 
наших психологічних стереотипах, у рівні правової свідомости. Коли 
взяти навіть "брежнєвську" Конституцію, там був формально при¬ 
сутній досить великий перелік гарантій прав громадян. Одначе 
багато з того переліку не діяло. Тож я і боюся, щоб ота наша звичка 
нігілістично ставитися до законів не перенеслася на нову Конститу¬ 
цію. І тому потрібно буде надзвичайно чітко працювати над тек¬ 
стом Основного Закону, — щоб це були правові норми прямої дії. 
Щоб там не просто було записано право на щось, а була конкретно 
вказана форма реалізації цього права. Слід, на мій погляд, не по¬ 
боятися конкретизації навіть у тих моментах, які є, сказати б, 
вічними, як свідчать досягнення демократії в інших країнах. Кажу 
про те, що діє протягом сторіч, про те, що непотрібно міняти через 
день. 

— У розмові про закони і законність, про право і права особи, 
очевидно, не можна ніяк уникнути горезвісної "справи С. 
Хмари”.. 

— Я вважаю, що такі справи підвищують рівень екстремізму в 
суспільстві. Хотів би пояснити це на ось такому простому 
прикладі. Припустимо, мені наступили на ногу. Перше, що я скажу: 
"Зійдіть, будь ласка, з ноги”. А мені, замість того, щоб зійти, почи¬ 
нають тиснути сильніше. Я тоді вже скажу рішучіше: "Слухай, ти 
бачиш, що на нозі стоїш! Відійди". Але тобі й далі тиснуть, ще й усмі¬ 
хаються в обличчя. Тоді ти робишся "екстремістом” — береш його й 
відштовхуєш убік... Приблизно щось подібне нині коїться в Україні. 
Справа С. Хмари — це намагання збурити суспільну ситуацію, 
призвести до якихось конфліктів... Згадайте арешт О. Донія, що був 

218 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



здійснений без відома голови Верховної Ради, хоча всім було 
відомо, — певно ж, і тому прокуророві, який дав санкцію на арешт, — 
про публічну заяву Л. Кравчука, то студенти не будуть притягнуті 
до кримінальної відповідальности... Але комусь було вигідно саме 
в той момент, коли голова Верховної Ради зробив якісь перші лібе¬ 
ральні кроки — надто в бік Галичини, — дестабілізувати відразу ж 
усю суспільну ситуацію, довести до конфлікту, до протистояння. Є 
ше й інші приклади. Ось я вже згадував про затримання шахтарів. 
Чи велику небезпеку становили ці шахтарі, які йшли з плякатом 
біля Верховної Ради?.. І арештовувати їх у той момент, коли 
страйкує весь Донбас?! Ну, хіба це не намагання викликати якісь 
суспільні катаклізми? 

— Ви очолювали об'єднання громадсько-політичних організа¬ 
цій, зокрема, з метою проведення референдуму 17 березня на 
користь запитання Верховної Ради України. В чому полягала 
взаємодія партій і рухів, що входили у нього, і які висновки про цю 
співпрацю ви зробили? 

— Справді, в період підготови до референдуму з ініціятиви 
Демократичної партії було створено комітет "Референдум — суве¬ 
ренна Україна". Я чому підкреслив, шо з ініціятиви Демократичної 
партії? Тому що очолив його я — і саме з ініціятиви лідерів 
Демпартії. 

— Хоч особисто ви є спів головою партії Демократичного від¬ 
родження України. 

— Так. Бо нерідко звучить чимало запитань до мене — чому 
у вас, мовляв, існують якісь непорозуміння і т. ін. Навпаки, між 
представниками Демократичної партії і партії Демократичного від¬ 
родження непорозумінь майже немає. Думаю, що ми навіть ідемо 
до злиття в одну партію. Отже, в цій ситуації ми вирішили об'єд¬ 
нати всі зусилля для досягнення спільної мети — відповісти "ні" на 
запитання всесоюзного бюлетеня. А вже потім, як з'явився респуб¬ 
ліканський бюлетень, ми дещо змінили тактику — розпочали до 
того ж агітувати за питання українського парляменту. Я не скажу, 
що сам комітет провів дуже велику організаційну роботу. Значну 
частину роботи проводив апарат Руху, організації рухівські. Але го¬ 
ловне ось що. Кожна форма організації співпраці опозиційних сил 
веде до їхньої консолідації. Крім того, саме цей комітет навів прик¬ 
лад того, що можна якусь частину ліберальних комуністів, які стоять 
на позиціях суверенітету, привернути на свій бік. І наш комітет під¬ 
тримувала частина комуністів, у тому числі — відомих у республіці 
(що викликало дуже різку реакцію на це з боку консерваторів КПУ). 
Я думаю, що результат діяльности комітету "Референдум — суве¬ 
ренна Україна" можна оцінити як позитивний. Представники 
консервативних кіл КПУ, які виступали дуже критично по 
відношенню до республіканського бюлетеня, які робили все, щоб 


219 



провалити цей бюлетень (хто спостерігав за роботою Верховної 
Ради, — бачив це досить чітко), — зрештою, набрали трохи більше 
ста голосів і залишились у меншості в парляменті. А це, я вам 
скажу, явище досить таки симптоматичне для перебігу політичних 
подій в Україні. Ну, а потім вони переорієнтувалися, відчувши, що 
можуть цілковито втратити будь-який авторитет, і почали говорити: 
мовляв, теж не проти республіканського бюлетеня — оскільки і там, 
і там одне й те саме. Що в республіканському, що у всесоюзному... 

— Цікаво, чого ж ви тоді так різко виступали проти нашого 
запитання, якщо "одне й те саме"? 

— Ні, є принципова різниця між двома бюлетенями. І Л. Крав¬ 
чук її підкреслив, сказавши, що в республіканському бюлетені мова 
йде перш за все про союз держав. А не про союзну державу. 

Тож перевага голосів за цей бюлетень над голосами за союз¬ 
ний дає нам право говорити, що, справді, народ України виступає 
за якусь форму співжиття з іншими народами Союзу, але саме за 
формулою союз суверенних держав. Тому що Деклярація про дер¬ 
жавний суверенітет, на якій ґрунтувався наш республіканський бю¬ 
летень, передбачає повний суверенітет України. Таким чином, якщо 
йдеться про союз, то тільки про союз у формі співдружности суве¬ 
ренних держав. 

— / останнє. Я дізнався, шо ви включилися у боротьбу за спра¬ 
ведливість у справі Івана Дем'янюка. Кілька слів про це... 

— Я не назвав би це участю в боротьбі... Моя роля дещо інша. 
На початку розмови я вже говорив, що демократія — це на вісім¬ 
десят відсотків, а то й більше, процедура. Повторюю це ось чому. 
До мене звернулися деякі конгресмени Сполучених Штатів з про¬ 
ханням сприяти тому, щоб і звинувачення (мається на увазі ізраїль¬ 
ська прокуратура), і захист І. Дем'янюка мали однаковий доступ 
до інформації. Представники захисту вважають, що деяка інфор¬ 
мація, яка є в архівних справах про військових злочинців, що збері¬ 
гається в наших судових архівах, містить певні відомості на 
користь І. Дем'янюка і вигідна його захисту. Так от, з цими 
справами мала можливість познайомитися прокуратура, а захист 
не мав такої можливосте Тож я вважав за свій обов'язок сприяти 
встановленню рівних умов для обох сторін. А то вже справа суду — 
вирішувати долю підсудного. Я гадаю, що єрусалимський суд до¬ 
статньо справедливий, щоб, отримавши повну інформацію від 
захисту і звинувачення, зробити об'єктивний висновок про те, 
винний чи не винний Іван Дем'янюк... 

Вашінгтон. 

Вів розмову Юрій Пригодницький 


220 


<іі§;іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



ДОКУМЕТАЦІЯ, ПУБЛІКАЦІЇ 

ПІЗНАЙ САМОГО СЕБЕ! 

(Лист-сповідь) 

Олег Коцюба 


...Любов родинна є найблагородніша, вона є підставою лю- 
бови ближнього, любови рідного краю. Плекайте любов ро¬ 
динну, бо вона є першою умовиною щастя в житті народів. 
Як довго поодинокі родини будуть такими згідливими, 
люб'ячими, як Бог приказав, — так довго народу не по¬ 
білить ворожа сила... 

Уляна Кравченко 


Христос воскрес! 

Здоров був, брате! 

Не пам'ятаю вже, коли востаннє писав тобі, тому ти, мабуть, 
дуже здивуєшся, отримавши мій лист українською мовою. Не 
можеш не здивуватися, бо відколи ми пам'ятаємо себе, ми 
писали і читали, говорили і мислили по-російськи. Тільки по-росій- 
ськи! А українські образні словечка і влучні вирази посилювали 
сказане, підкреслювали нашу оригінальність, натякали на зна¬ 
йомство з українською клясикою, культурою та життям укра¬ 
їнського народу. 

Ці дотепи були, так би мовити, українськими спеціями до що¬ 
денної російської страви. 

Ми, українці, пишалися тим, що знаємо чужу мову краще й 
повніше рідної, були горді від того, що нам притаманний майже 
московський акцент, характерна говірка з "ґ" замість "г", "а" 
замість "о" у всіх словах, де зустрічаються ці звуки! 

До певної міри це було справжнє ...чудо! 

Так полтавець чи подоляк у ролі "москвича" робив таке ж 
ефектно-потворне враження, як москвич чи пермяк у фраці пари¬ 
жанина років сто тому. 

При останній зустрічі у тебе в Києві (невже відтоді минуло 
двадцять років?!) я спитав тебе, чи ти замислювався над перво- 
причинами такого... чуда? 

З нетерпінням і гнівним притиском ти сказав, що не тільки не 
замислювався, але й не збираєшся замислюватися над такими 
"несуттєвими дрібницями". Та й не мені, молодшому, "шмар¬ 
качеві", вести за собою старшого й досвідченішого!.. 

Я не хотів загострювати і без того нелегких і напружених 
наших стосунків. До того ж тебе покликали до хворого, а я — в 
свою чергу — поспішав у той самий день повернутися у нашу 


221 



Полтаву, і дуже важлива, принципова для нас обох розмова не від¬ 
булась. 

Людина, короткозора щодо своїх власних справ, любить копир¬ 
сатися в чужих: розмова про чужі помилки, промахи чи вади — 
бальзам для нашої душі. Саме оцим і заповнюється дозвілля 
сучасної інтелігентної людини. 

На жаль, я не виняток із загального правила, хоча довгий час 
тішив себе думкою, що достатньо суворий і критичний до себе. 

Про мене ти багато чого не знаєш, хоч ми брати. Не тому не 
знаєш, що я не довіряв тобі, ні. Просто ми дуже довго не спілку¬ 
вались навіть листовно. А головне — я й сам не завжди замис¬ 
лювався над деякими сторонами життя і властивостями люд¬ 
ської психіки. 

Тотальна роз'єднаність поглиблювала розрив навіть між 
членами родини, батьками і дітьми, братами і сестрами; нерідко 
вони були Павликами Морозовими* один до одного. 

В часи нашого останнього побачення я працював під керів¬ 
ництвом Йосипа Патика. Це був уже старий, сивий і добро¬ 
душний чолов'яга, головний інженер МТС, роботяга і винахідник, 
яких тепер небагато. Іншого такого оригінала я не зустрічав. Його 
оригінальність мене вражала, активно відштовхувала, вона 
певним чином перегукувалася з моєю власною "оригінальністю”. 
Так от. Йосип Патик називав себе Патіком. Це своєрідне — чисто 
російське — "поліпшення” українських "неблагозвучних” слів і пріз¬ 
вищ надавало "благородного” сенсу його кріпосницько-селян¬ 
ському прізвищу. Патик селянином себе не вважав, соромився 
своєї молодости і життя в селі. (Всім і кожному — при нагоді і без 
нагоди — торочив щось про своє чи то французьке, чи то угорське 
"геральдичне дерево"). 

Багато років перед тим Патик був засланий у Сибір, як член 
"куркульської” родини, працював на золотих копальнях і так там 
перебудувався, що навіть у святому для земляків слові Шевченко 
дохитровувався робити наголос на першому складі і замість "є” 
вживав "є”. У нього виходило надориґінально і надсміливо: Шев¬ 
ченко!.. 

Повернувшись після багаторічного й важкого заслання на Ук¬ 
раїну, Патик "принципово" не визнавав української мови, називав 
її "сільською”, "примітивною", "відсталою", "перейнятою у поляків і 
росіян" з мужицької упертої заздрісности й "оригінальничання". 

На сміх курям, українець-Патик називав себе "малоросом” і 
навіть "недоросом". 

Він так затято знущався з самого себе й земляків, робив такі 


*Павлик Морозов — хлопчик, якого в СРСР ставили за приклад дітям, 
щоб доносили на своїх батьків. 

222 


<іі§;іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 




карколомні й чудернацькі умовиводи й узагальнення, що нащо вже 
я, людина гартована, але й мене обурювало й пригнічувало таке 
безчестя і стареча глупота, я вибігав з кабінету і гримав дверима — 
так, що аж штукатурка осипалася. А Патик мирно посміхався в 
плекані "казацкие" вуса і красномовно крутив пальцем коло свого 
лоба: "У молодого спеціяліста не все гаразд з розумом?!" 

Немаловажний деталь: МТС знаходилася в рідному селі 
Патика, й односельці разом із родичами, поважаючи Патика за 
золоті руки, зневажали як непослідовну й нерозумну людину. 
Проти старого дивака ополчалися дружина, дочки і навіть кохана 
онука-десятиклясниця. Однак старий, самітний у своїй потворній 
оригінальності, не здавався. Мудрий спокій, миролюбство, іронічно- 
жалюгідна (в той же час і безсоромна) посмішка та ще віслюча впер¬ 
тість — були зброєю цієї по-своєму неординарної й нещасної 
людини. 

Підлеглі головного інженера, не соромлячись його присутности, 
розповідали глумливі анекдоти про хлопця-селюка, котрий за три 
роки служби в армії в "Димбасі" зовсім забув рідну мову. І тільки 
злощасні граблі, звичайні граблі, на які він ненароком наступив, 
"нагадали" "забуту" назву "єтой штуковіни”. 

Мене ображали ці анекдоти, вони здавались мені низькопроб¬ 
ними, вульгарними, недостойними культурної, освіченої людини. 
Найбільше не пасували вони до солідної сивини старого українця, 
до його беззахисности, сумирности і немстивости: бери мене 
голими руками — я не пручатимусь!.. 

Маніпулюючи логаритмічною лінійкою, перевіряючи технічні роз¬ 
рахунки, Патик удавав, ніби не чує насмішок. Але гіркі страждаль¬ 
ницькі зморшки у куточках рота свідчили: "жарти" старому дош¬ 
куляють, ображають його, але він, за якусь відому лиш йому 
одному правду, приймав і прийматиме людське презирство, як 
тяжкий хрест, і не скаржитиметься. 

Однак співпрацівники дивилися на мене, — на старого Па¬ 
тика давно махнули рукою: "Патик — він і є патик!..” 

Мені було незатишно, тісно, неначе мене душив комірець чи 
гамівна сорочка. Я не міг і не хотів ставити знак рівности між 
собою і хлопцем з "Димбасу”, між собою і старим Патиком. 

Стримуючи обурення, образу, я сумлінно й відверто роз¬ 
повідав товаришам з праці про майже стовідсоткове російське (або 
дощенту зрусифіковане — що ще гірше!) середовище нашого дитин¬ 
ства й юности, говорив про те, що наш тато українець, а мама — 
полька, що в Маріюполі і сьогодні почуєш українську мову 
тільки на базарі. Рідну мову ми чули спорадично, вона не закрі¬ 
пилася в свідомості і була грубо й безцеремонно витіснена. 

Пам'ятаєш анекдот, принесений мамою зі школи: "Мой папка — 
интеллигент, а мамка — хохлушка!..”? 


223 



Оскільки розмовляти рідною мовою в Маріюполі було немож¬ 
ливо і навіть небезпечно, українці уникали розмовляти нею навіть 
удома. Я почував себе в ній боязко, як дитина далеко від хати. 

Співбесідники мої серйознішали, на якийсь час замислювалися, 
здавалось, співчували мені, — принаймні не сміялися безсовісно. А 
далі знову підкидали двозначні репліки й провокаційні запитан- 
нячка, на які самі ж відповідали. А інші, не зважаючи вже ні на шо, 
реготали жалюче-глузливо, наче задалися метою знищити мене як 
особистіть. 

Образа не приводить до порозуміння. Вона не зближує людей, 
навпаки, своїх робить чужими. 

Я не шукав прихильности і дружби співпрацівників-земляків. 
Вони вважали мене нещирим, пихатим і товстошкірим. Ставились 
до мене напівсерйозно-напівзневажливо, не пояснюючи мені при¬ 
чини такого ставлення. 

Непорозуміння не породжують щирости, приязні; накопичу¬ 
ючись, вони ускладнювали і засмучували моє життя. 

Я робився болісно вразливим, сторонився людей. 

Але чому, чому ні один з моїх земляків і співпрацівників не по¬ 
говорив зі мною чесно і відверто, як людина з людиною, як земляк 
з земляком?!.. Більшість цих людей розмовляли зі мною по-ро- 
сійськи, хоч майже не знали цієї мови!.. 


* 

Я переїхав у величезне — єдине у своєму роді — українське 
місто. 

Як і слід було чекати, тут я зідхнув з полегшенням. В місті я не 
був білою вороною серед чорних ворон. Несумісні протиріччя, що 
знайшли надійний притулок у мені, мало кого тут цікавили, ще 
менше хвилювали — дивак серед диваків, як горобець поміж 
горобців, не привертав до себе загальної уваги. І чи не всі тоді 
задовільнялись "почуттям єдиної родини", "соціялістичним 
вибором". 

Як інженер-механік, я отримав призначення в середню міську 
школу викладачем виробничого навчання. 

У приміщенні колишньої гімназії містилися дві школи — україн¬ 
ська і російська. Два педагогічні колективи, два директори. До часу 
мого призначення школу знову "укрупнили” (оскільки вони були під 
одним дахом), педагогічні колективи злили в один, а учнів росій¬ 
ських клясів, як правило, винародованих українських дітей, доучу¬ 
вали ще по-російськи. (В наступному році їх перевели в нове, 
щойно для них вибудоване шкільне приміщення). 

Директор, підписуючи наказ про призначення, застеріг мене: 
школа все таки українська! На Україні! Тож бажано викладання 

224 


<іі§;іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



предмету вести рідною мовою! Ось в якому тоні треба було вести зі 
мною розмову. (Зазначу, що директор за національністю був поляк, 
тож він не боявся звинувачення в "українському буржуазному націо¬ 
налізмі"!) 

Ця некатегорична начальницька вимога давала мені свободу 
"вибору" і дії (якщо хочеш — натякала на можливість іти проти 
начальницького "бажання", і директор нічого не міг би тут вдіяти, 
якби навіть хотів. У той же час цей потаємний хитрун випробував 
мою громадську свідомість і людське сумління). На щастя, зі мною 
можна було "вести розмови" і "мати справи": моє "я” не пере¬ 
важало над усім іншим! 

Таким чином я, слабо знаючи рідну мову, все ж не побоявся 
публічного оскандалення. Я насмілився вести свій предмет по-укра¬ 
їнськи! 

Мушу визнати, що сміливість ця налякала мене самого, — на¬ 
лякала і присоромила! У глибині душі я надіявся, що й хрущовська 
перебудова, як "українізація України" в двадцяті роки, не від¬ 
будеться, оскільки коня запрягли в віз ззаду, а не спереду. Тобто я 
надіявся, що нічого суттєвого не зміниться, і мені не доведеться 
перебудовуватися і переучуватися. 

Директор був присутній на моїй першій лекції, яку я провів 
рідною мовою! І тут виявилось справжнє диво: українська мова не¬ 
гласно і без начальницького дозволу таємно жила в моїй душі, як 
спить до пори-до часу зачарована красуня-дівчина в казці! 

Вражений до глибини душі і вдячний, я не знав, кому маю 
адресувати свою вдячність. 

Поширеніше мушу зупинитися на епізоді, який має пряме від¬ 
ношення до теми листа, фактично сповіді перед тобою, братом, бо 
ніхто інший не хотів пережити разом зі мною частини мого життя. 

Праця в школі мені дуже подобалася. Вперше я мав від праці 
неабияке моральне вдоволення! До школяриків-вихованців я 
ставився з теплотою й уважністю старшого товариша-наставника. 
Вони теж поважали й любили мене. Деякі мої приятелі-хлоп- 
ченята спеціяльно переходили вулицю, щоб мати можливість при¬ 
вітатися зі мною! Мене це не тільки тішило, але й окрилювало. Чи 
не вперше в житті я відчув духовну єдність зі своїми замляками і 
тепер сам свідомо був провідником і навіть прикладом цієї 
людської єдности. За це одне я готовий був прихилити їм небо! 

Про такі людські взаємини раніше я міг тільки мріяти! 

Ніякої екзальтації не було в моїх симпатіях, ані в симпатіях 
моїх учнів. Це була справжня — християнська — любов до ближ¬ 
нього. А Людина, яка любить і яку люблять, прагне доско¬ 
налості 

Про застій, зупинку тепер уже не могло бути й мови! 

У величезному індустріяльному місті я зустрів незіпсованих 


225 



віруючих дітей, дітей, котрі в свою чергу повірили, що і я незіп- 
сована й віруюча людина! 

Працювати з цими дітьми мені було легко і весело. 

Якось я пообіцяв моїм юним вихованцям повести їх у ліс по 
гриби. 

І от ми зібралися і пішли. (В течку я прихопив два буханці 
хліба; на всяк випадок взяв з собою і компас). 

В групу я включив лише своїх справжніх добрих приятелів — 
учнів як українських, так і російських клясів, бо на першому році ви¬ 
кладав свій предмет в українських і російських клясах. Всього 
двадцять учнів. 

Всі діти хотіли йти поряд мене, терлися коло мене, без¬ 
церемонно відтісняючи один одного. Говорили всі разом і про все 
нараз. А я — за звичкою — не помічаючи, відповідав то по-укра¬ 
їнськи, то по-російськи. 

Один школярик — гарненька дитина з благородним інтелігент¬ 
ним личком і великими сумними очима — не міг собі уявити 
улюбленого вчителя в ролі флюгера. 

Він зупинився вражений. 

— Ігоре Петровичу!.. Ігоре Петровичу! Як же так?!.. Нас, укра¬ 
їнців, тут більшість... А ви... їх усього двоє... Та й вони українці. 
Хитрі батьки записали їх до російської школи... Як же так, Ігоре Пет¬ 
ровичу?!.. 

Я знітився. 

Несподівана дошкульна атака в напрямку моєї прихованої 
ахіллесової п'яти, вимоглива любов і непідробна щира стур¬ 
бованість поклала мене, як то кажуть, на обидві лопатки. 

Та що я міг відповісти цій милосердній дитині з високороз- 
виненим почуттям совісти, порядности й обов'язку?!.. Хіба в люд¬ 
ській мові є слова, якими я міг витлумачити хлопчикові, чому 
учитель, людина з вищою освітою і значним життєвим досвідом 
у праці роздвоюється? Чому на лекції з учнями говорить 
рідною мовою, а на перерві, в учительській з колегами, вдома з су¬ 
сідами — вживає "другу рідну мову"?! І чому росіянин — в тих же 
умовах — ніякої "другої рідної мови" не визнає?! 

Хіба здорова дитина здатна таке збагнути, якщо того не ро¬ 
зуміє учитель?!.. Хлопчикові сказати того не можна було, — він не 
зрозумів би, не повірив би, що таке можливе!.. 

При загальній розмові мені не трудно було ухилитись від 
"депутатського запиту" розумної і спостережливої дитини. 

Але відтоді цей запит уже ніколи не полишав мене. 

Непримітно сплило два з половиною десятки років, і моя, і 
твоя молодість. З пам'яті випало ім'я і прізвище хлопчика. Але 
прекрасне личко, а надто докірливі оченята я відтворив би навіть 
тепер, якби, звісно, мав хист художника-портретиста. 

226 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



В голові ж набатним дзвоном бринить і бринить пристрасний 
дитячий докір: 

— Як же так, Ігоре Петровичу?!.. Як же так?!.. 

Так, брате, я, українець, на Україні зробився українцем! 

Чи не сталась така ж закономірна еволюція за цей час і з 
тобою?! 

Радий був би привітати її. 

Докоряю собі за те, то стільки років не писав тобі і, тим 
самим, давав тобі привід не писати мені, — ми ж не маємо 
права бути забудькуватими, байдужими, самозаспокоєними і 
роз'єднаними! Це і так наша національна трагедія! 

Дуже тебе прошу: відгукнись хоч на цей мій лист! 

Ще не пізно відновити наші братерські стосунки. 

Ще не пізно розкаятись, усвідомити неслушність свого став¬ 
лення до рідної суспільності і материнської мови! 

Гоголь не зайшов у собі сили розірвати пута і помер, як 
нерозкаяний грішник. Микола Островський і Антін Макаренко — те 
ж саме. 

Звільнись від фатальної провини, розкайся, і ти відчуєш себе 
нормальною людиною серед нормальних людей. Мачуха ніколи не 
замінить тобі рідної матері! 

Христос воскрес! 

Твій Ігор 


227 



ЗАЯВА ПОЛІТИЧНОЇ КОАЛІЦІЇ «СУВЕРЕННА 
ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА» ПРО РЕЗУЛЬТАТИ 
РЕФЕРЕНДУМУ СРСР ТА ОПИТУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ УРСР 


Оприлюднені підсумки референдуму СРСР на терені України та 
опитування населення України переконливо засвідчили, то навіть 
при умові повної монополії КПРС на засоби масової інформації, 
шалену пропагандистську кампанію, яка носила характер заля¬ 
кування, шантажу та брудної дискредитації демократичних сил, 
конституційна більшість народу України проголосувала за 
підтримку Деклярації про державний суверенітет України. Вва¬ 
жаючи союзний референдум протизаконним, то було вже відо¬ 
бражено в попередніх заявах членів коаліції, ми розглядаємо його 
результати лише як статистичні дані про ставлення населення до 
певних політичних і пропагандистських термінів та понять. Ні в 
кого не викликає сумніву, що 58.9% голосів від загальної 
кількости виборців за оновлену федерацію отримані тільки як 
результат облудної тактики пристосовування до республіканського 
бюлетеня, яку обрала КПРС у своїй агітаційній кампанії фаль¬ 
шування та відсутности належного контролю на виборчих діль¬ 
ницях. За обидва бюлетені голосували лише ті, кому потужна 
компартійна пропаганда зуміла нав'язати думку, буцімто по¬ 
ставлені в них питання не суперечать одне одному. 

Яскравим підтвердженням цього є результати голосування в 
столиці України м. Києві, де за умов відносного контролю та глас- 
ности за "оновлену" федерацію подано лише 31.86% голосів. І це 
при немалій кількості військових дільниць та зафіксованих фактах 
фальсифікації. 

Однак КПУ, маючи величезні можливості впливу на масову сві¬ 
домість через засоби інформації, якими вона-й досі монопольно 
володіє, продовжує нав'язувати народові України власне тлу¬ 
мачення нею ж зфальсифікованих результатів референдуму СРСР. 
У пресі, радіо і телебаченні настійно проводиться думка, ніби 
народ України проголосував за збереження СРСР як оновленої 
федерації. 

Консультативно-координаційна нарада політичної коаліції СДУ 
вважає, що опозиційним до КПУ політичним партіям та органі¬ 
заціям необхідно продовжувати роз'яснювальну та агітаційну 
роботу проти нав'язування кремлівським центром Союзного до¬ 
говору. 

СДУ вважає за необхідне звернутися до Верховної Ради 
УРСР, щоб народні депутати України на найближчому сесійному 
засіданні розглянули питання про результати всеукраїнського опи- 

228 


сІі§;іі:І2е<і Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



тування і прийняли таку постанову, яка не давала б можливости 
проімперським силам використовувати результати цього 
важливого політичного кроку на шкоду суверенітетові України. 

В такій постанові мають бути конкретизовані першорядні 
заходи, спрямовані на законодавче закріплення реального сувере¬ 
нітету України, які унеможливлять ігнорування думки консти¬ 
туційної більшости її громадян. 

Такими заходами, на думку СДУ, можуть бути: 

1. Надання Деклярації про державний суверенітет України 
сили конституційного закону; 

2. Прийняття Закону про громадянство України; 

3. Прийняття нової Конституції України. 

Вважаємо, що народ України своїми голосами дав дос¬ 
татньо повноважень Верховній Раді, аби вона віднині могла пра¬ 
цювати під гаслом "Першу річницю проголошення незалежности 
зустрінемо з новою конституцією України, як соборної суверенної 
держави". 

20 березня 1991 року 
м. Київ 



Іван Падалка і Тимко Бойчук, Ілюстрація до дитячого журналу "Барвінок" 


229 






ТЕЗИ ВИСТУПУ МІНІСТРА ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УРСР 
АНАТОЛІЯ ЗЛЕНКА НА ПЛЕНАРНОМУ ЗАСІДАННІ 
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УРСР ПІД ЧАС ОБГОВОРЕННЯ ПРОЄКТУ 
ЗАКОНУ ПРО ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ 


Шановний голово! 

Шановні народні депутати! 

Міністерство закордонних справ УРСР надає дуже великого 
значення прийняттю Верховною Радою республіки закону про 
зовнішньоекономічну діяльність. Представлений на ваш розгляд 
проект є, на нашу думку, непоганим прикладом того, як консо¬ 
лідуючі ідеї Деклярації про державний суверенітет України і 
Закону про економічну самостійність Української РСР поступово 
конкретизуються і набувають практичного змісту в тій їх частині, 
яка стосується зовнішньоекономічної діяльности. 

Ми уважно стежили за процесом роботи над проектом, яку 
координувала підкомісія з зовнішньоекономічних питань Комісії у 
закордонних справах із залученням висококваліфікованих ек¬ 
спертів, і задоволені тим, то у цій відповідальній справі брали 
участь і наші спеціялісти. 

Зацікавленість Міністерства закордонних справ в тому, щоб 
Верховна Рада прийняла, як на нас, дуже своєчасний і ефективно 
функціонуючий закон про зовнішньоекономічну діяльність, цілком 
зрозуміла. На протязі вже багатьох років наше міністерство прак¬ 
тично сприяє розвитку зовнішньоекономічних зв'язків підприємств 
і організацій республіки, надає їм дипломатичної і політичної під¬ 
тримки, допомагає у пошуку зарубіжних партнерів. При цьому 
широко використовуються можливості наших зарубіжних пред¬ 
ставництв, досвід міжнародних організацій. 

Але водночас ми завжди відчували і продовжуємо відчувати 
надмірну розбіжність між дійсно могутнім економічним і науково- 
технічним потенціялом України і вкрай малими обсягами торго¬ 
вельно-економічних зв'язків з зарубіжними країнами, її мі¬ 
зерними можливостями здійснювати незалежну зовнішньоеконо¬ 
мічну політику. 

Відсутність відповідного правового механізму на респуб¬ 
ліканському рівні, відсутність ефективної координації і належних 
управлінських структур, аморфна і надцентралізована система 
керівництва союзним зовнішньоекономічним комплексом — все 
це, кажучи дипломатичною мовою, не сприяло тому, щоб Україна 
посіла належне їй місце у світовому економічному співтоваристві. 

Нагадаю, шо саме світове співтовариство влітку минулого року 
в Деклярації про міжнародне економічне співробітництво, яку було 
прийнято консенсумом на 18 спеціяльній сесії Генеральної Асам- 

230 


сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог£ 



блеї 00Н, висловилося на підтримку зусиль східньоевропейських 
країн по їх інтеграції в систему світового господарства, включаючи 
приєднання до міжнародних економічних організацій. Особливо 
підкреслено, то це відповідає і інтересам народів східньоевропей¬ 
ських держав, і всього світу. Такий підхід повною мірою відно¬ 
ситься і до Української РСР. 

Вбачаючи своє завдання в тому, щоб ефективно сприяти якнай¬ 
швидшій інтеграції української економіки у світовий (і в першу 
чергу європейський) економічний простір, її пристосуванню до 
світових господарських ринкових структур, Міністерство закор¬ 
донних справ покладає великі надії саме на розробку і прийняття 
Верховною Радою низки відповідних законів, серед яких цен¬ 
тральне місце посідатиме Закон про зовнішньоекономічну діяль¬ 
ність. 

Закликаю шановних депутатів підтримати винесений на ваш 
розгляд проект. 

Дякую за увагу. 

19. 3. 91. 


231 



ЕКОЛОГІЯ 

ПРАВО ГРОМАДЯН УКРАЇНИ НА СПРИЯТЛИВЕ 
НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ 
ТА ЙОГО СУДОВИЙ ЗАХИСТ 

Світлана Кравченко 


Право на сприятливе навколишнє середовище є одним з основних, 
невід'ємних прав громадянина. Воно було закріплене в 
Деклярації Стокгольмської міжнародної конференції з навко¬ 
лишнього середовища, а після цього в конституціях деяких держав 
(Еспанії, Португалії, Югославії, Польщі). В Конституції Української 
РСР право громадян на сприятливе навколишнє середовище не 
встановлене, але воно випливає зі змісту ст. 18 Конституції УРСР, 
яка передбачає, що в інтересах теперішнього та майбутніх поколінь 
приймаються необхідні заходи для охорони і науково обґрун¬ 
тованого, раціонального використання землі та її надр, водних 
ресурсів, рослинного і тваринного світу, для забезпечення відтво¬ 
рення природних багатств та поліпшення середовища, що оточує 
людину. 

В цій статті закріплюється охорона навколишнього середовища 
як один з основних напрямків діяльности держави. Обов'язку дер¬ 
жави проводити заходи щодо оздоровлення навколишнього сере¬ 
довища кореспондує право гро